КОМУ ПОТРІБНІ ЦІ «НАМОРДНИКИ»?
Вівторок, 9 Листопада 2021
Публікуємо цикл авторських матеріалів Олени Гурняк про її власну ковідну історію «КОВІД-19 У ВЕЛИКОМУ МІСТІ: НОТАТКИ НА ОСНОВІ ВЛАСНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ»
Ранок понеділка. Час-пік. Мені пощастило – я зайняла окреме сидіння позаду водія, хоч трамвай був забитий людьми так, що ті ледве трималися за поручні, аби не випасти з вагону. Так, коли плануєш жити в місті-мільйоннику, то шукай житло хоча б за декілька зупинок від кінцевої, аби кожен твій ранок не ставав суцільним пеклом через переповнений транспорт, який курсує з інтервалом у десять хвилин.
Навпроти мене сидить жінка, на вигляд їй років шістдесят. Кожні дві хвилини вона поправляє маску, яка постійно сповзає. А ще пані нервово озирається навколо, коли відчиняються двері трамвая: а раптом хтось увійде без маски? Жінка пильним поглядом контролює все, що відбувається у вагоні. Час зараз такий. Трамвай різко гальмує… Старенька сполохано хапається за поручень. «Біс би тебе побрав!» – нервово лається бабця та дістає з великого кашемірового карману антисептик. Різкий запах спирту виїдає очі пасажирам, які мовчки подумали: «То ж дезінфекція, як кажуть, панацея від Ковіду».
Пасажирів на станції «Золоті ключі» у Дніпрі завжди не так і багато. Це район заможних людей, які переважно живуть у великих пентхаусах і їздять звідси на роботу на таксі чи власних автомобілях. Я бачу, як на прибуття трамваю нервово чекає чоловік із собакою, що має великі жовто-янтарні очі й різного кольору вуха: одне – руде, а інше – чорне. Собака впевнено заходить до вагону і по команді: «Місце, Ніко!» сідає біля господаря. Чоловік плескає собаку по спині і заливається сміхом: «Дивись, Ніко, вони всі, як і ти, у намордниках!». Сміх і невиховане тикання пальцями припинила кондуктор, яка видала квиток пасажиру і попросила його одягнути маску.
Хто його знає, чим би закінчилась словесна перепалка кондуктора й чоловіка зі станції «Золоті ключі», якби машиніст не оголосив вимушену зупинку через несправність трамваю.
Я мовчки йшла до роботи майже дві зупинки й навіть уявлення не мала, що «вовки бувають ще страшнішими, ніж їх малюють», а хвороби набагато підступнішими, аніж про них говорять у засобах масової інформації…
Коментарі: