Якими були б Черкаси без зелені?

Уявіть Черкаси – місто з розлогою Дніпровською набережною, знайомими каштанами на бульварі Шевченка, численними парками та скверами. А тепер уявіть Черкаси без жодного дерева, зелені та квітів. Суха земля із шаром пилу, розпечений асфальт і бетонні стіни, що відбивають спеку. У цьому альтернативному сценарії природа ніби поставила місту ультиматум: вижити без її допомоги.

Тож гіпотетичний погляд у паралельну реальність.

Кам’яні джунглі: коли тінь – розкіш

У місті без зелені літня температура могла б сягати +45°C у затінку – щоправда, тіні б уже не було. Дерева, які нині знижують температуру вулиць у середньому на 5-8 градусів, у цій версії міста відсутні. Асфальт і бетон безперешкодно поглинають і випромінюють тепло, створюючи так звані міські теплові острови. Мешканці були б змушені залишатися в приміщеннях із кондиціонерами або виїжджати за місто – якщо знайдеться куди.

Дихати стає важче

Один дорослий листяний дуб за рік здатен поглинути до 5 тонн вуглекислого газу. У місті без дерев кількість шкідливих викидів в атмосфері зростає в рази. Транспорт, промислові викиди, пил – усе залишається в повітрі без природного фільтра. Хронічні захворювання дихальної системи, алергії та серцево-судинні хвороби стали б нормою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у містах без достатньої кількості зелених насаджень рівень смертності через забруднене повітря зростає на 15–30%.

Естетика й психіка: тиша, якої не існує

Зелені зони – це не лише про затінок і повітря. Це ще й про тишу, спокій і ментальне здоров’я. Дослідження показують, що люди, які щодня бачать природу, менше схильні до депресії та тривожності. У «голих» Черкасах зростає рівень стресу, агресії, знижується продуктивність праці та успішність учнів у школах. А ще – значно менше місць для відпочинку, прогулянок і дозвілля. Місто втрачає не лише красу, а й свою душу.

А як зараз?

Станом на 2025 рік Черкаси мають понад 70 парків і скверів, а зелена зона на одного мешканця становить близько 20 м² – більше, ніж у багатьох інших обласних центрах. Черкаський зоопарк, Долина троянд, Сосновий бір – це не просто атракції, це зелені «легені» міста.

Так, є виклики: хаотична забудова, знищення зелених зон заради паркувальних зон, вирубування старих дерев без належної заміни. Але й на противагу є волонтери, громадські ініціативи та активні екологи. Наприклад, проєкт із висадження дерев на території шкіл та лікарень охопив уже понад 30 об’єктів. У місті також обговорюють створення єдиного електронного реєстру зелених насаджень.

Перспективи: чи зможемо зберегти зелений курс?

Майбутнє Черкас – це вибір. Можна перетворити місто на ще одну урбаністичну пустелю, де природа – лише картинка на шпалерах. А можна інвестувати у вертикальне озеленення, «зелені» дахи, створення нових парків та екокварталів. Підтримка локальних ініціатив, дбайливе ставлення до кожного дерева та екологічна освіта – ключ до того, щоб описаний у перших абзацах сценарій так і залишився фантазією.

Авторка: Анастасія Олійник, студентка 4-PR курсу

Коментарі: