Втрачене дитинство: ПТСР у дітей, що пережили війну

Російсько-українська війна, яка почалася у 2014 році й триває донині, не оминула жодної вікової категорії, в тому числі й дітей.

Станом на 1 червня, за даними Офісу генпрокурора, під час повномасштабної війни загинуло 485 дітей, 992 отримали поранення. Крім того, 393 дитини вважаються зниклими безвісти.

Діти, маленькі свідки великої біди, зазнали не лише фізичних травм, але й надзвичайно глибоких психологічних ран. Одним з найпоширеніших та недооцінених психологічних наслідків війни є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

ПТСР стає загрозою для дитячої психіки, бо він нерідко прихований під маскою байдужості, відчаю або агресії. Дитяча психологиня Аніта Перькова розповіла про симптоми ПТСР у дітей, як його лікують та чи можливо повністю відновити нормальне життя після пережитих подій.

— З якого віку може з’явитися ПТСР у дітей?

— ПТСР може виникнути у будь-якому віці. Наприклад, маленькі діти дуже залежні від матері. Вони адаптуються під її емоційний стан, навіть будучи в утробі. Відтак, коли мати демонструє стрес чи роздратування, немовля відчуває це. Внаслідок цього дитина може почати гірше їсти і спати.

Очевидно, немовлята не усвідомлюють, що відбувається, і стрес більше виявляється на фізіологічному рівні. Наприклад, дитина може частіше плакати.

Також важливо розуміти, що в дітей віком чотирьох-п’яти років можуть з’являтися нав’язливі думки та агресія до оточення й до себе. У такому віці вони вже можуть усвідомлювати те, що відбувається.

— Які основні симптоми ПТСР можна виявити у дітей, що були свідками або учасниками війни?

— Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) впливає на дітей різними шляхами. Діти, які пережили травматичні події, можуть переживати їх не один раз. Можливо, вони намагатимуться уникати незнайомих людей та місць, які асоціюються з травматичною подією. Часто діти можуть відчувати сенсорні зміни, наприклад, вони можуть стати більш чутливими до звуків, дотиків або світла. Якщо ж не пояснити дитині, що відбувається, і не поговорити з нею про це, симптоми ПТСР можуть значно загостритися.

— Чи відрізняються симптоми ПТСР у дорослих та у дітей?

— Симптоми ПТСР у дітей та дорослих часто схожі. Це такі симптоми як: проблеми з пам’яттю, самостійністю та емоційною стабільністю. Також це може бути гіперзбудження, проблеми зі сном і уникання подій, що нагадують про травму —  це також типові вияви цього розладу. Якщо говорити про підлітків, які пережили ПТСР, то для них також можливими симптомами є наркоманія, алкоголізм і депресія.

— Які є основні методи лікування ПТСР у дітей, що пережили війну?

— Щодо методів лікування ПТСР, спеціалісти використовують медикаментозну терапію в поєднанні з когнітивно-поведінковою терапією. Однак, одним із перших кроків у лікуванні є навчання батьків, оскільки дитина потребує особливого спілкування. Батькам необхідно показати дитині її важливість. Психолог може проводити сімейні заняття і навчати батьків методикам релаксації, щоб допомогти дитині.

Робота з дитиною включає вироблення навичок керування емоціями, навчання технік релаксації, а також обговорення травматичної події з метою зниження стресу і напруги, пов’язаних з переживанням цієї події. Психолог регулярно розмовляє з дитиною про травматичну подію, пояснює її й допомагає дитині керувати власними реакціями на неї.

Для маленьких дітей інформацію про травму можна презентувати завуальовано, наприклад, через образи в казках. Таким чином, згадка про травму зберігається, але вона подається таким способом, що не викликає у дитини стресу — вона стає більш стійкою до події. А задача психолога поступово додавати до історії більше деталей і реалізму.

Основним завданням для батьків та терапевта є створення відчуття безпеки для дитини. Вона  має відчувати себе в безпеці, і першим кроком до цього є встановлення контакту з психологом.

Робота психолога з дитиною, яка пережила травматичний досвід, вимагає співпраці та довіри. Один з перших кроків — це створити середовище, в якому дитина почувається комфортно і не боїться терапевта. Це може бути досягнуто, наприклад, шляхом використання іграшок, які даються дитині виключно з рук психолога. Після встановлення довіри та співпраці дитина може почати ділитися своїми переживаннями, навіть через малюнки.

Іноді дитині пропонують намалювати щось на свій вибір, що може допомогти виявити потенційні травматичні елементи. Після цього дитині можуть запропонувати намалювати щось конкретне, наприклад, свою сім’ю або рідне місто, що допоможе терапевту краще зрозуміти дитячі переживання.

Існують різні методики та програми для роботи з дітьми, які пережили травму. Наприклад, ABA-терапія (прикладний аналіз поведінки), що включає роботу над конкретними навичками. Це особливо важливо для дітей з аутизмом, оскільки вони можуть відчувати сильніше стрес та напругу, і як наслідок впливає на їхню здатність виконувати повсякденні дії, як-от користування туалетом.

— Яку роль відіграє сім’я і школа в процесі відновлення дітей з ПТСР після війни?

— Сім’я та школа відіграють критичну роль у підтримці та відновленні психічного здоров’я дитини після травми. Сім’я виконує функцію надання безпеки та комфорту. Батьки повинні забезпечувати надійне та зрозуміле оточення, де дитина може вільно виражати свої емоції та переживання. Вони також можуть спілкуватися з дитиною про те, що сталося, але це потрібно робити з урахуванням порад психолога.

Школа може бути додатковим джерелом стресу для дитини, особливо якщо вона ще не готова повернутися до звичайного навчального режиму. Шум, гамір, а також різкі зміни в режимі дня можуть посилити симптоми посттравматичного стресового розладу. Якщо дитина не готова повернутися в школу, можливо, варто розглянути варіант домашнього навчання.

У випадку, коли дитина готова повернутися до школи, важливо, щоб батьки повідомили вчителів про ситуацію, аби останні могли відповідно підготувати й підтримати дитину. Також варто провести роботу з однокласниками, щоб уникнути можливого булінгу.

— Чи можуть діти з ПТСР, викликаним війною, повністю відновити своє нормальне життя?

— Щодо питання про подолання посттравматичного розладу, то, спогади про травматичні події можуть залишитися з дитиною назавжди. Але попри це, вона все ж таки може повністю відновитися. Успішне подолання ПТСР означає, що дитина починає вступати в контакт з іншими дітьми, вона не має проблем з поведінкою, її реакції і сенсорні відчуття стають нормальними. Вона спить, їсть та веде звичайний режим дня.

Перші покращення, як правило, можна побачити в фізіологічних реакціях: коли дитина починає краще спати і їсти. Це показник того, що вона виходить зі стану стресу. Взаємодія з однолітками та іншими людьми може відновитися трохи пізніше.

— Які зміни або нововведення Ви б хотіли бачити у сфері психологічної допомоги дітям, що постраждали від війни?

— На мою думку, вчитель, крім педагогічної освіти, повинен мати базові знання з психології та розуміння проблем поведінки учнів. Це може включати вміння виявляти ознаки посттравматичного стресового розладу та інші психологічні проблеми. Додаткове навчання та підвищення кваліфікації в цій галузі можуть бути корисними.

Важливо також пам’ятати, що вчителі — це не психологи, і хоча вони можуть допомогти у виявленні та підтримці учнів, які мають психічні проблеми, але педагоги не замінять кваліфіковану психологічну допомогу.

Не варто забувати й про необхідність врахування емоційного стану матері. Діти дуже чутливі до емоційних станів своїх батьків і інших людей навколо, і це може впливати на їхнє благополуччя.

Авторка: Діана Просяник, студентка 4-Ж курсу

Коментарі: