“Книги – це можливість, що збагачує світогляд”,  – Людмила Солодка

Книжкова спільнота збільшується та розвивається, з’являються нові ініціативи, а вже наявні модернізуються під потреби сучасної людини. Про те, з чого почався та чим живе буккросинг клуб “Freebook” у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького ми поспілкувалися з ідейною засновницею проєкту – Людмилою Солодкою. 

Як виникла ідея створити буккросинг у межах університету?

Ідея народилася ще у 2010 році. Коли я проводила пари в студентів-видавців, тоді викладала “Маркетинг видавничої продукції”, під час підготовки до пари знайшла статтю про буккросинг у Львові. Я принесла цю публікацію студентам, щоб ми обговорили її. Вони зацікавилися цією ідеєю, я розповіла їм, у чому сутність цього явища. Так і виник “Freebook”.

Чи допомагали вам упроваджувати проєкт?

Тоді не було такої великої кількості грантів, як зараз, але все ж таки деякі в наші Черкаси теж проривалися. Тоді якраз якийсь німецький фонд проводив громадську ініціативу. На той момент одна з моїх  студенток ходила на заняття від цього фонду, вона ж запропонувала зробити грантову заявку. Нам вдалося отримати перші 500 грн, у 2010 році це були величезні гроші, ми на них закупили перші 10 книг і різні речі для облаштування. Відкрили нашу першу поличку у 320 аудиторії. 

У чому секрет довголіття клубу? 

Я постійно шукаю способи, як впроваджувати щось нове для студентів. Моя команда – це переважно молоді люди, які приходять в межах тих курсів, які я читаю.  Під кожний курс ми адаптуємося і придумуємо, що можна зробити для студентів для того, щоб у них була мотивація, якийсь інтерес до книг. 

Які проблеми найчастіше виникали?

На початку нашим тригером було те, що книжки беруть і не повертають. Але, в принципі, ідея буккросингу полягає в тому, щоб книги не припадали пилом, а щоб люди  їх читали.

Як буккросинг впливає на культуру читання?

У першу чергу – це інтерес до книги, це також дбайливе ставлення до неї, тому що книга – це цінність, яку треба берегти. 

Що вас мотивує продовжувати цю діяльність?

Книги. З дитинства люблю читати. Коли батько привів мене в сільську бібліотеку, то для мене це був момент, який зафіксувався в пам’яті. У спогадах із дитинства – це велике світле приміщення, де багато кімнатних рослин і стелажів з книгами. Тоді я неначе потрапила в інший вимір. Крім того, мене мотивує співпраця з молоддю, мені подобається організовувати різні проєкти. Наприклад, я подаю ідею, а вона, пройшовши студентське командне опрацювання, отримує нові вияви. 

Яка література на вас уплинула найбільше?

Класика. І я, в принципі, раджу читати класику, бо це заземлює в нашому шаленому інформаційному просторі. Класика якось умиротворює, дає опору, внутрішньо зміцнює. Також люблю те, що піднімає настрій. Це, наприклад,  Скрябін. Його проза розповідає про реалії життя з тонкою іронією та гумором. Із сучасних також мені дуже зайшла Дара Корній та її тетралогія “Зворотний бік світла”.

Яку літературу порекомендуєте студентам?

Я люблю книги обирати за відчуттями. Для дівчат  я рекомендувала б ті книги, які можуть збагатити досвід та допомогти в побудові стосунків. Я раджу читати те, до чого лежить душа. Пробуйте різні жанри. Чим більше різної літератури людина читає, тим багатшим стає її світогляд. 

Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

Коментарі: