Якості людини ХХІ століття: неупередженість

Неупередженість – один із китів справжньої журналістської роботи, спосіб визначення професійності медійника.

Неупередженість не варто плутати з об’єктивністю. Бути об’єктивним значить усебічно висвітлювати ідею, не підтримуючи жодної сторони; а бути неупередженим – це розглядати проблемне питання якомога прискіпливіше. Отже, це означає сприймати думки авторитетних людей (учених), які компетентні в питанні та висвітлювати думки, спираючись на очевидні факти, які одна сторона надає на противагу іншій.

Неупередженість обов’язкова під час розгляду суперечливих питань, думки щодо яких кардинально різняться серед представників певної спільноти чи політиків, або за умови, що обговорення такого питання може спричинити зміну політичного курсу або введення санкцій. Звичайно, не існує вичерпного списку всіх суперечливих тем, тому потрібно самостійно визначити, чи є суперечливим певне питання.

Зогляду на це, неупереджений журналіст не повинен робити низки речей:

1) ставати на бік жертви: світ не можна чітко поділити на лиходіїв і жертв, а тому необхідно розібратися в суті проблеми й зробити відповідний вибір, що іноді буває складно;

2) ігнорувати болісні питання: зобов’язання подавати різні погляди не означає, що треба ігнорувати або замовчувати такі теми як, наприклад, расизм стосовно етнічних груп, або якісь «незручні» питання, пов’язані з вірою чи з іншими соціальними аспектами;

3) підміняти неупередженість еквівалентністю: надання однакової кількості ефірного часу представникам влади й окремим маргінальним силам не є неупередженістю;

4) захоплюватися методом кліпів: набір кліпів, фрагментів, особливо таких, що відібрані з метою формально задовольнити всі вимоги, не обов’язково дає змогу охопити різноманітність думок або забезпечує належну дискусію;

5) виявляти вибірковість на рівні рефлексів: коли журналіст сприймає різні підходи, йому важко уникнути спокуси обрати лише ті з них, які найбільше відповідають його поглядам.

Для сучасного журналіста це важлива риса, тому що суспільству потрібні люди, які завдяки своїм зусиллям зможуть «достукатися» до істини й показати її масам. Щоб розвинути ці навички треба дуже любити свою справу і йти до кінця. Щоб отримати неупереджений висновок, потрібно послухати аргументи обох сторін конфлікту й робити висновки за наявності безпідставних фактів та лише в тому випадку, якщо самі хоча б на базовому рівні розбираєшся в темі.

Автор: Андрій Назаренко, студент 1-Ж курсу

Коментарі: