В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання

Професійне вигорання – це не просто втома. Це емоційний, фізичний та ментальний стан виснаження, що виникає внаслідок хронічного стресу на роботі. За результатами досліджень, біля 70% населення світу щорічно мають цю проблему і звертаються за допомогою до психологів або ж спеціалістів.

Як розпізнати цю проблему та вчасно їй запобігти? Про це ми поговоримо з психологинею Анною Авєкіною, яка поділиться своїми порадами та досвідом боротьби з професійним вигоранням.

– Чи відчували ви коли-небудь симптоми синдрому “професійного вигорання”?

– Я завжди любила свою роботу, але короткочасне вигорання було. Мені тоді просто хотілось засісти в кабінеті і робити якусь неважку працю: роздрукувати щось, поговорити по телефоні, але точно не приймати клієнтів. Я швидко взяла себе в руки, тому що знала, що люди потребують моєї допомоги.

– Які існують методи самодопомоги при синдромі “професійного вигорання”?

– Найголовніше: пам’ятайте, що ви не самі. Спілкуйтесь з близькими людьми та шукайте їх підтримки (вони зрозуміють, вислухають і допоможуть). Можливо не всім людям подобається таке, але варто спробувати практикувати методи релаксації, такі як медитація або йога. Та як би не банально звучало, але: встановіть чіткі межі між роботою та особистим життям, навіть якщо ви працюєте 24/7.

– Які методи психотерапії Ви використовували при синдромі “професійного вигорання” з клієнтами?

– В мене є один метод, який мені і моїм клієнтам дуже подобається – групова терапія: я даю можливість клієнтам отримати підтримку та спілкування з іншими людьми, які стикаються з вигоранням. Таким способом, я підстрелюю відразу двох зайців: і допомагаю людям позбутися вигорання і розширити коло знайомств.

– Клієнти яких вікових категорій найчастіше звертаються з допомогою позбутися «професійного вигорання»?

– Найчастіше з проблемою вигорання звертаються люди віком від 30 до 45 років. Це пов’язано з тим, що саме в цьому віці люди зазвичай відчувають найбільший стрес на роботі через відповідальність за сім’ю, кар’єру та інші зобов’язання.

– Які причини виникнення синдрому “професійного вигорання” у час війни?

У воєнний час ризик виникнення вигорання значно зростає. Це пов’язано з:

• Невизначеністю та нестабільністю через рух біженців, які покидають робочі місця у своїх містах;
• Збільшенням навантаження на роботі, особливо для чоловіків, у зв’язку з мобілізаційним рухом;
• Переживаннями за себе та близьких, особливо для сімей, в яких служать рідні або для тих, які знаходяться в епіцентрах подій.

– Як ви думаєте, що можна зробити на рівні держави/організації/колективу для допомоги людям, які страждають від синдрому “професійного вигорання”?

• Керівництво держави однозначно повинно звертати увагу на емоційний стан населення, а тобто: створити програми підтримки людей, які страждають від вигорання; забезпечити доступ до психотерапії; проводити інформаційні кампанії про вигорання.
• Дії на рівні організації: створити сприятливі умови для праці; давати людям можливість відпочивати та відновлювати сили; заохочувати здоровий спосіб життя.
• Рівень колективу: підтримувати один одного; створювати атмосферу довіри та взаємодопомоги.

Коментарі: