ЗА ПОРАЗКОЮ НАСТАЄ ПЕРЕМОГА

Максим Холявко – студент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького спеціалізації «Видавничий бізнес». Він є наполегливим хлопцем, який завжди прагне до нових звершень.

Сьогодні я апелював до Максима, і він з превеликим задоволенням погодився відповісти на декілька запитань щодо своїх уподобань і хобі.

– Розкажіть про Ваші захоплення?

– Олександре, моє основне хобі – це футбол. У цей вид спорту я з головою поринув у 7 років, коли ще був зовсім юним, ганяв м’яча з хлопчаками на подвір’ї. Потім уже, років у 8–9, батько повів мене на мій перший футбольний матч між нашою кіровоградською «Зіркою» та київським «Динамо». Було справді феєрично, от тоді я закохався в цю атмосферу, що панує на футбольному полі мабуть, це було кохання з першого погляду.

– Чи є футболіст, який став прикладом для наслідування?

– Так, звичайно, це Кріштіану Роналдо. Справжній професіонал, у юному віці йому діагностували порок серця й заборонили грати, але він не опустив руки та завдяки тяжкої праці над собою зміг побороти недугу, справжній гуру футболу. Запам’ятався випадок, коли учитель сказав Кріштіану: «Своїм футболом ти ніколи не заробиш грошей». А зараз він найбагатший футболіст у світі, має зарплатню 130 мільйонів євро в рік. Це справді надихає.

– Скільки за Вашими плечима перемог і поразок на полі?

– Ой, Олександре, я навіть не можу сказати й приблизно, але я точно знаю, що за поразкою настає перемога. У цьому сенс футболу та в житті, мабуть, також.

–Якою особистою нагородою в цій сфері пишаєтеся найбільше?

– Найбільше я пишаюся тим, що ще в шкільному віці поїхав на футбольний турнір серед дорослих. Це був чемпіонат Кіровоградської області. Було надзвичайно приємно й водночас страшно виходити на поле, але ми зіграли чотири переможні гри. Мені навіть присвоїли звання кращого бомбардира й гравця турніру, що було надзвичайно приємно.

– Можливо, протягом серії змагань виділилося певне гасло?

– Так, гасло це дуже вагомий атрибут задля атмосфери. Назва нашої команди «Тясмин», і ми кричали: «Уперед Тясмин, уперед до перемоги» або перед початком гри ставали в коло та капітан команди звертався до гравців щоб заряджати на перемогу.

 – Відтепер Ви студент-видавець, футбол залишився в минулому?

 – Із професійним футболом, мабуть, уже завершено, але на любительському рівні граю. Маю мету, стати спортивним журналістом та продовжувати насолоджуватися футболом.

– Якщо постане вибір між професією мрії і перспективою, яка не відповідатиме вподобанням, що ви робитимете?

– Звичайну ж, я виберу професію мрії. Я завжди за стабільність у всьому.

– Як ставилися рідні до Вашого хобі?

–Позитивно, адже це спорт. Мій тато в минулому майстер спорту з джиу-джитсу, мама також займалася легкою атлетикою, у нас спортивна сім’я. І тато також грав у футбол на любительському рівні, тому ніяких проблем не було.

– Що Вам дав отриманий досвід від гри та тренувань?

– Спортивну підготовку й насамперед уміння працювати в команді та підтримувати один одного, адже команда це своєрідна сім’я.

– Дякую за інтерв’ю. Бажаю великих звершень, яскравих вражень та дружного оточення!

Автор: Олександр Заболотний, студент 1-Ж курсу

Фото з архіву героя

Коментарі: