ОЛЕКСАНДРА ЛІСОГОР: ДУЖЕ РАДА, ЩО ВСТУПИЛА НА ЖУРНАЛІСТИКУ

Понеділок, 19 Жовтня 2020

Саша починала свій студентський шлях у Києві, навчаючись на перекладача французької та англійської мов. Зараз Олександра вирішила спробувати себе в журналістиці, тому вступила до магістратури в ЧНУ. Я поспілкувався з дівчиною про її тернистий шлях до журналістики.

Фото з архіву героїні

 – Спочатку Ви навчалися на перекладача. Що вас спонукало змінити фах на журналістику?

– Ще зі школи хотіла стати журналісткою. Тоді я наївно вірила, що журналістика є простим написанням текстів і нічого більше. Навіть писала кілька статей до місцевої газети. Однак тоді рідні відмовили від професії. А під час навчання на перекладача ми багато працювали зі статтями та відео, тобто з новинами. І я більше переконувалася, що мені цікаво створювати тексти, а не перекладати їх. Я почала заглиблюватися в журналістику, підписалася на відомих медійників, спостерігала, як вони шукають новини й створюють сюжети. Ближче до випуску я знала, що в магістратуру піду на журналістику, бо, поки не спробую це сама, не заспокоюся. Тому короткою відповіддю на запитання буде, певно, інтерес до цієї діяльності.

Чому вибір припав саме на ЧНУ?

– Я з Черкаської області, і про цей університет усі говорять ще зі школи. Карантин повернув мене ближче до дому, тому відразу вирішила, що це будуть Черкаси й ЧНУ. На жаль, не можу розповісти захопливої історії, як саме обрала цей універ.

Із якими труднощами Ви зіткнулися, перекваліфікувавшись на журналіста?

– Ще до вступу побачила портфоліо майбутніх одногрупників та одногрупниць, і подумала, які вони круті. У них багато досвіду навіть у стінах університету: зйомки, монтаж, фото. Боялася, що мені доведеться вчитися робити все і відразу. На щастя, такого не сталося. І викладачі, й одногрупники дуже допомагають і пояснюють усе, що мені не знайоме. Поки що труднощі виникають тільки в тому, з чим я не стикалася. Звісно, відчувається, що в мене набагато менше вмінь і практичних навичок, але це мотивує працювати більше. Ще труднощі через відсутність у мене техніки. Я не маю ні камери, ні мікрофона, тому перший подкаст, який ми вже робили, був не дуже гарної якості з погляду звукового оформлення.

Як Ви вважаєте, якими вміннями має володіти журналіст?

– Це складно сказати, тому що дуже багатьма. Це й базові технічні навички, які я зараз тільки освоюю, зокрема знімання, монтаж, уміння побачити кадр. Звісно, це й уміння чітко, грамотно й правильно сформулювати свою думку. А ще певні риси характеру, такі як наполегливість, сміливість (треба ж не боятися оприлюднити свої знахідки). Думаю, без природної цікавості й активності теж не обійтися, типу як прагнення до правди. Ті, хто від природи «пофігісти», навряд чи зможуть бути журналістами. Ну і, звісно, комунікабельність, куди тут без уміння спілкуватися з людьми.

Що ви побажаєте майбутнім журналістам?

– Майбутнім журналістам я побажаю не бути лінивими, брати більше, ніж можна почерпнути на самих лише парах. Якщо десь чуєте про тренінг, то для вас; якась додаткова лекція – теж ви; конкурс – ви обов’язково серед учасників (я так колись у Болгарію на тиждень полетіла, безкоштовно). Звісно, за місяць навчання я бачу, що в ЧНУ і на самих лише парах можна отримати дуже багато, але додаткові знання й уміння ніколи не зайві. Дослухайтеся до викладачів і викладачок, вони тут дуже круті. І не вигорайте, шукайте для себе натхнення скрізь, де можете його знайти.

Автор: Андрій Назаренко, студент 1-Ж курсу

Коментарі: