Дар’я Заєць: «Тепер мій бренд асоціюється із якісними пародіями»

Дар’я Заєць — студентка-журналістка 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Розвиває власний блог.

— Привіт, Дашо! Скажи, будь ласка, чому при вступі в ЗВО ти обрала саме журналістику?

— Привіт! Я обрала журналістику, бо на момент вступу вона була «ближчою» до моїх інтересів. Раніше планувала вступати до медичного ЗВО, але порада знайомої спробувати щось інше змусила мене переглянути це рішення. Я усвідомила, що люблю знімати відео, говорити, до того ж на той час вела свій «YouTube-канал». Попри здивування батьків я зрозуміла, що медицина мені не так цікава, як журналістика.

—Як у твоєму житті зʼявилося блогерство?

— Блогерство — це історія, яка почалася ще в дитинстві. У 8–10 років, коли спостерігала за іншими через екран, то вже уявляла себе в цій ролі. На той момент я знімала для себе розпаковки та інший контент. Подорослішала замріяла новий телефон із кращим функціоналом. Коли мені подарували його, то почала знімати й публікувати відео на «YouTube». Але змотивувала мене книга Джен Сінсеро «You Are a Badass. How to Stop Doubting Your Greatness and Start Living an Awesome Life». Там була фраза: «Починай саме зараз, ідеального моменту не існує». Це ніби кадр із фільму, але насправді було в моєму житті — я закрила книгу й почала знімати без сценарію та підготовки — у селі, на городі, коли батьки садили картоплю. Змонтувала й відразу опублікувала на «YouTube».

— Коли ти зрозуміла, що потрібно розвивати особистий бренд?

— Я зрозуміла це не так давно. Стала активно вести блог із початком повномасштабного вторгнення, але лише півтора – два роки тому усвідомила, що потрібно розвивати особистий бренд. Узялася вивчати механізми його створення. Півтора роки тому почала знімати пародії, знайшла свою тему, побачила, що це подобається аудиторії, і почала створювати власний бренд. Саме тоді я побачила потужний відгук від людей і зрозуміла — це моя ніша. Відтоді я вибудовую систему асоціацій, щоб глядач миттєво впізнавав мій контент серед тисяч інших. Так з’явився нікнейм «Дар’я Заєць» і візуальний акцент на жовтому кольорі, який мені дуже подобається. Тепер мій бренд асоціюється із якісними пародіями.

— Якою була твоя перша рекламна співпраця?

— Перша рекламна співпраця була бартерною — мені запропонували каву. Я була шокована, бо на той момент ще навіть не знімала пародії, а на старій сторінці в «TikTok» було близько 4 тис. підписників. Чітко пам’ятаю той день: їхала в маршрутці додому й отримала повідомлення: «Хочемо з вами співпрацювати, надсилаємо каву для рекламного ролика». Дуже старалася над роботою з тим відео, але коли переглядаю його зараз, воно мені не надто подобається, утім це крутий досвід і незабутні емоції.

— У тебе майже всі реклами — це фрагменти із фільмів чи шоу. Як ти узгоджуєш креативні сценарії з брендами?

— Зазвичай бренди надсилають бриф, у ньому прописані всі ключові вимоги: від теми відео до суворих «так» чи «ні» щодо змісту. Потім із величезного масиву фільмів, мультиків, серіалів я знаходжу конкретний кадр, це дуже важко. Тому що справді треба дуже багато подивитися. Авжеж, я співпрацюю з «ChatGPT», він дуже допомагає, підказує, де може бути та сцена, яка є необхідною, але навіть із ним може бути складно. ШІ не завжди точно розуміє мій запит, тому часто запропоновані варіанти мене не влаштовують. Особливо важко шукати кадри під конкретні події, наприклад, день народження бренду. Коли я нарешті знаходжу ідеальний фрагмент, то надсилаю його замовникам. Вони редагують сценарій або додають свої побажання, і лише після схвалення я переходжу до знімань.

— Які стратегії просування ти використовуєш?

— У своєму просуванні я не використовую платні стратегії, орієнтуюся виключно на органічне зростання охоплень та аудиторії. Лише одного разу вкладала кошти в рекламу — це було в межах навчання у «Школі відповідального блогерства», де нам виділили кошти на просування одного «Reels». В усіх інших випадках моя стратегія полягає у створенні контенту та регулярній публікації нових відео.

— Як ти адаптуєш контент під алгоритми, що постійно змінюються?

— Мої стосунки з алгоритмами налагодилися лише тоді, коли я чітко визначилася з темою. Раніше, коли шукала свій формат і знімала різний контент, то соцмережі не розуміли, кому саме його пропонувати, тому охоплення були низькими. Щойно я сфокусувалася на пародіях, алгоритми почали стабільно «давати» перегляди. Зі свого досвіду зрозуміла, якщо розважальні відео змішувати з макіяжем чи тваринами, то аудиторія втрачає орієнтир, алгоритми збиваються. Найсуворішим є «TikTok» — він вимагає єдиної теми та сталого формату. Тому я дотримуюся стратегії: обрана ніша, регулярність і зрозуміла для глядача лінія контенту. Тільки за таких умов система починає «працювати» на тебе.

— Як навчальна програма допомагає в роботі?

— Навчання в університеті допомагає передусім у питанні грамотності. Коли я хочу щось написати або сказати в «Stories» чи «Reels», то часто згадую правила, які ми вивчали, наприклад, на парах української мови в Тетяни Григорівни Бондаренко. У такі моменти я не «біжу» до «Google», бо автоматично згадую, як правильно вживати те чи те слово.

— Як ти плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?

— Я не планую, але балансую. Це буває складно, тому що пародії — це не просто швидкий контент на кшталт огляду косметики за три хвилини. Фактично я перезнімаю фрагмент фільму. Для цього потрібно знайти образи, продумати деталі, змонтувати. Я намагаюся триматися в обох сферах одночасно, щоб не допустити «просідання» ні в навчанні, ні в блозі. Мій графік зазвичай має такий вигляд: ранок та обід я присвячую університету та відвідуванню пар. Після цього роблю перерву на відпочинок, а потім переходжу до роботи блогерки. Іноді ввечері є час, щоб написати завдання. Це постійна робота над поєднанням двох різних світів.

— Які особливості поєднання роботи та навчання?

— Поєднання університету та блогу — це постійний пошук балансу. Раніше мені здавалося, що навчання заважає розвитку в блозі, але згодом зрозуміла, що саме зараз у мене є найбільше часу для творчості. Уміння балансувати є корисним, проте недоліки дуже відчутні. Найбільша проблема полягає в різниці цих професій. Журналістика вимагає чіткості, оперативності та «холодного розуму», тоді як мій блог — це креатив, гумор і яскравість. Поєднувати це протягом дня надзвичайно складно. Коли я витрачаю сили на завдання в університеті, то вдома вже виснажена емоційно і на творчість не лишається ресурсу. Блогерство — це моє покликання, люблю цю справу. Але навіть попри задоволення, це все ж робота, яка потребує часу та сили. У результаті зіштовхуюся з перевтомою…

— Що ти можеш порадити студентам першого – другого курсу, які хочуть розвиватися у сфері блогінгу, але мають страхи?

— Найголовніша порада — постарайтеся якнайшвидше знайти свою конкретну тему. Я витратила на ці пошуки чимало часу, і лише рік тому зрозуміла, що пародії — це те, що мені відгукується. Раніше я дотримувалася правил блогерства — треба знімати багато «Stories», дотримуватися алгоритмів. Коли я намагалася «заганяти» себе в ці рамки, то відчувала, що мені це не приносить задоволення. Блог має приносити задоволення. Звісно, розуміти та працювати з алгоритмами важливо, але тут знову спрацьовує правило балансу.

— Які маєш плани на майбутнє?

— Мої плани — продовжувати займатися цією справою, розвивати блог. Найважливіше для мене — робити те, що справді подобається.

— Дашо, дякую за цю щиру та змістовну розмову! Твій досвід — це приклад того, як дитяча мрія через пошук себе та кропітку роботу трансформується у впізнаваний особистий бренд. Бажаю ніколи не втрачати «вогню» і насолоди від процесу, адже саме це робить твій контент живим.

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.

Коментарі: