НАВЧАННЯ НЕ В СТІНАХ ЧНУ

Березень 2020 «подарував» студентам Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького дистанційне навчання, до якого освітній заклад не був готовий, так само як і студенти вишу. Жовтень цього року також не є винятком. Здобувачі освіти знову мають пройти через домашнє навчання, коли щоразу під час пари хочеться заглянути до холодильника. Та чи має таке навчання позитивні моменти і чи готові студенти до піврічного домашнього навчання?

За кілька днів до переходу з очної форми на дистанційну повсюди в ЧНУ можна було почути про негативне ставлення студентів до такої форми навчання. Але під час дистанційного навчання стало зрозуміло, що така форма навчання не настільки страшна, як її малюють. Про свої враження нам розповіла студентка другого курсу спеціальності «Журналістика» Ніка Чіпенко:

– На мою думку, дистанційне навчання – це не зовсім зручний формат з огляду на постійні неполадки з інтернетом та програмами для відеозв’язку. Проте з плюсів – це ґуґлкласи для домашніх завдань. Зручно, коли всі методички впорядковані за датами і ти відразу розумієш, що виконувати й куди скидати. Думаю, ідеальний варіант – це поєднувати очне та дистанційне навчання і з кожного взяти найкраще.

Але не забуваймо про студентів перших курсів. Тільки звикнувши до студентського життя, більшість «першачків» знову повертаються додому. Чи піде на користь така форма в перший навчальний рік? Прокоментувати своє ставлення погодилася студентка першого курсу спеціальності «Журналістика» Неля Пилипенко:

– Чесно кажучи, я була вражена. Ми лише почали ознайомлюватися з університетським життям, як довелося сидіти вдома. Я знайшла друзів і дуже хочу до них, адже в університеті набагато веселіше й процес навчання цікавіший та корисніший, бо викладачі онлайн не можуть достатньо об’єктивно оцінити рівень нашої підготовки до пар. Також дуже складно висидіти перед монітором кілька годин. Тому з упевненістю можу сказати, що навчання в стінах університету ефективніше.

– Робота на парах передбачає живе спілкування викладачів зі студентами, а значить – зворотний зв’язок та емоції. І не важливо – позитивні вони чи негативні. Дистанційно працювати на парах із залученням різних навчальних платформ та сервісів виявилося значно важче, бо спілкування онлайн передбачає використання зовсім інших умінь і навичок. Карантин змусив усіх освоїти нові технології, тому й викладачам довелося кардинально змінити форму подання матеріалу, зробити його доступним для студентів, передбачити можливі варіанти зворотного зв’язку, – зауважила викладачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Олеся Нестеренко.

Підбиваючи підсумки, констатуємо, що важко зробити єдиний правильний висновок щодо дистанційного навчання: кожен розуміє онлайн-формат по-своєму й навчається відповідно до технічних можливостей. Головне – взяти щось корисне для себе з будь-чого, незважаючи на всі недоліки цього процесу.

Авторка: Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу

Коментарі: