Автор: Redactor

Наше тіло – це складна система, де кожна емоція перетворюється на хімічну реакцію, а кожен стрес – на м’язовий затискач. Якщо ви відчуваєте, що припустимо сесія «вичавила» з вас усі сили, можливо, проблема не ліні, а в тому, що ви втратили зв’язок із власним організмом. Для того, щоб займатися спортом, треба розуміти, як працює наш організм. Ось добірка книг , які варто прочитати кожній людині для того, щоб усвідомлювати таке: те, що відбувається в нашій голові впливає на мʼязи, здоров’я та здатність навчатися.

1. «Тіло веде лік», Бессел ван дер Колк.

Це світовий бестселер, написаний психіатром, про те,  як наші емоційні потрясіння та стреси «записуються» в тілі на фізичному рівні. Чому від нервів болить спина або чому важко дихати під час стресу. Книга навчає, як через йогу, спорт та дихання можна буквально «перепрошити» свій мозок.

2. «Ми ‒ це наш мозок», Дік Свааб.

Це фундаментальна праця від нідерландського нейробіолога, написана простою та дотепною мовою про те як наш мозок формується від народження і як він керує всім: від наших спортивних досягнень до вибору партнера. Книга дає чітке розуміння того, що ми — це біохімічні машини, якими можна навчитися керувати.

3. «На зв’язку з тілом», Келлі Макґоніґал.

Авторка – психолог зі Стенфорда, яка спеціалізується на темі стресу та сили волі. Книга дає чітке розуміння того, чому рух — це не лише про калорії, а про радість, стійкість та соціальні зв’язки. Макґоніґал розповідає, як фізичні вправи змінюють хімію нашого мозку, роблячи нас щасливішими та впевненішими.

4. «Біологія віри», Брюс Ліптон.

Книга, що знаходиться на межі біології та психології. Вона пояснює, як наші думки впливають на стан наших клітин та про те , що ми не є заручниками своїх генів. Наш настрій, середовище та спосіб життя (включаючи спорт) буквально «вмикають» та «вимикають» певні процеси в організмі.

5. «Кисень», Патрік Маккіон.

Книга про те, що ми часто забуваємо, а саме: про правильне дихання, як дихання через ніс та техніка обмеження дихання під час спорту можуть підвищити вашу витривалість і когнітивні здібності. Це практичне керівництво, як заспокоїти розум за 2 хвилини, просто змінивши ритм вдихів.

Заглиблення в цю тему ‒ це інвестиція, яка окупається миттєво. Читаючи про зв’язок мозку та тіла, ви отримуєте «інструкцію з ефективної експлуатації» до свого організму. Це дає змогу не просто виживати під час сесії, а залишатися ефективним, спокійним і, що найважливіше, здоровим.

Не просто тренуйте м’язи — тренуйте розуміння того, як вони роблять вас щасливішими.

Автор: Саїк Вікторія, студентка 4-Ж

У моменти смертельної небезпеки або екстремального стресу людське тіло здатне демонструвати результати, які виходять далеко за межі звичайних фізичних можливостей. Історії про те, як тендітна жінка підіймає автомобіль, щоб врятувати дитину, або поранений атлет фінішує на дистанції, не відчуваючи зламаної кінцівки, не є міфами. 

За всіма цими феноменами стоїть адреналін – один із найважливіших гормонів, який виробляється мозковою речовиною надниркових залоз і миттєво викидається в кров у відповідь на стрес, страх, небезпеку або фізичне навантаження. Його часто називають гормоном стану «бий або біжи», оскільки саме він готує організм до екстремальних дій заради виживання.

Що відбувається з тілом?

Коли цей гормон потрапляє в кров, організм за секунду переходить у бойову готовність. Серце починає працювати, як потужний насос, щоб швидко доставити кров до м’язів, тіло жадібно ковтає кисень, щоб у вас було більше сил. Зір стає чіткішим, а мозок фокусується лише на одному: як врятуватися. О, диво, у цей момент зникає біль. У момент викиду адреналіну людина може навіть не помітити, що поранилася. Тіло просто «вимикає» біль, щоб він не заважав вам бігти або битися.

Ось як пояснює цей стан доцентка, кандидатка біологічних наук, старша викладачка кафедри спортивних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Людмила Кудій: «Якщо у звичайному житті ми використовуємо свої м’язи лише на 60–70%, оскільки мозок установлює своєрідні «запобіжники», аби ми не пошкодили власні зв’язки та тканини, то, коли в кров потрапляє велика доза адреналіну, ці обмеження знімаються. Організм отримує доступ до запасів, про які ми навіть не здогадувалися. Це дає змогу людині стати в рази сильнішою за лічені секунди, але ціна такої суперсили ‒ повне виснаження енергії одразу після того, як небезпека мине, саме тому після такого сплеску людина відчуває повне спустошення».

Можна запевнити, що  адреналін є унікальним інструментом організму, який доводить: наші фізичні межі значно ширші, ніж ми звикли думати. Він нагадує нам, що всередині кожного закладено прихований потенціал, який активується лише в ті хвилини, коли на терезах опиняється саме життя. Це не магія, а геніальна інженерія природи, що дозволяє нам долати неможливе, коли це потрібно понад усе.

Адреналін – це наш вбудований охоронець, але важливо пам’ятати, що не можна жити в такому стані постійно. Наше тіло здатне на подвиги, але йому обов’язково потрібен час на відпочинок, щоб знову накопичити ту саму чарівну енергію для наступного разу.

Автор: Саїк Вікторія, студентка 4-Ж

Щодня ми спостерігаємо, як молодь «входить» у доросле життя, стає самостійною та починає будувати свою «стежку», по якій буде крокувати до своїх цілей.

Найважче це дається тим, хто навчається, адже їм треба поєднувати навчання, роботу, особисте життя, час для саморозвитку і реалізацію іншого. Хтось рятується допомогою інших, хтось сумлінно робить і намагається все встигнути, тримаючи весь стрес у собі, хтось бездумно робить, аби було, а хтось серед усього цього навалу намагається знаходити час для розвантаження і приділяє час собі та займається спортом, адже знає, що його тіло – це єдиний дім, який ти будуєш власноруч і живеш у ньому все життя. Що ж робити тим, хто не може знайти бажання або вільного часу для того, щоб приділити його своєму тілу та розвантажити свою нервову систему. Про це мені пощастило поспілкуватися з фітнес-тренером Мальвіною Качур, яка вже два роки тренує клієнтів у спортзалах, серед яких більшість ‒ молодь. Дівчина як ніхто інший знає, як важко іноді вдається повернути сили і посмішку тим, у кого сили на нулі.

1. Чи багато студентів приходить до тебе з проханням розвантажитися і трохи відволіктися від буденного життя ?»

– Насправді, це чи не найголовніший запит сьогодні. Студенти приходять не за «кубиками» преса, а за можливістю вийти з власної голови, де 24/7 крутяться думки і дедлайни. Я завжди кажу своїм підопічним, що зал ‒ це єдине місце, де ти нікому нічого не винен. Це твій легальний спосіб побути егоїстом до інших. Коли ти тиснеш вагу, твій мозок нарешті вимикається, бо він зайнятий виживанням тіла в моменті.

Для студента спорт сьогодні – це  година свободи, після якої ти виходиш не просто втомленим, а «чистим».

2. Що робити, коли зовсім немає бажання і сили на тренування?

– Це буде звучати банально і смішно, але варто просто прийти і дати собі дозвіл навіть на погане тренування. Зазвичай після того, як будеш уже в залі, ти не підеш додому, бо думки вже будуть «ну я ж прийшов, піду хоч щось зроблю», а через 10 хвилин, коли запускається кров і грає улюблений трек у навушниках, ти вже починаєш зовсім по-іншому мислити. Наприкінці тренування ти максимально вдячний собі за «тяжку працю» і від цього і настрій стає кращим, і самооцінка теж, до речі, дуже зростає та з’являється гордість за себе. Це дійсно так працює, просто треба спробувати, а потім це вже буде як звичка, без якої буде важко, перевірила все на власному досвіді.

3. А, як, на твою думку, побороти страх новачка в залі і нерозуміння того, що саме робити і як працювати з тренажерами?

 – Страх новачка ‒ це нормальна реакція мозку на невідомість, але в залі є один секрет: усім байдуже на вас, бо кожен зайнятий лише собою та своїм відображенням у дзеркалі. Я завжди вважала, що кожен із нас колись із чогось починав, бо ніхто не народжується відразу з мʼязами. Кожен вчився, робив помилки, запитував поради в інших і тільки так чогось досягав, бо це  не більше, ніж страх у голові. У залі завжди є черговий тренер, який допоможе в разі чого. Тим паче в еру інтернету ти можеш багато чого освоїти і зрозуміти дуже швидко, головне пробувати і цікавитися.

4. «Що допомагає «вимкнути» мозок після інтенсивної розумової праці? Це має бути щось монотонне, як біг, чи навпаки те, що вимагає концентрації, як силові вправи?»

– Тут , на жаль, немає чіткої відповіді, тому що кожному – своє. Треба дивитися на свій стан , єдина порада, яку я можу дати, це, якщо після навчання ти відчуваєш роздратування та агресію, то йди до заліза, щоб виплеснути це через зусилля. Якщо ж ти відчуваєш емоційне спустошення – обирай монотонний біг , щоб просто побути в тиші.

5. Часто кажуть, що спорт – це терапія або найкращий антидепресант, що думаєте з цього приводу ?

– Абсолютно. Я б навіть сказала, що для багатьох моїх підопічних-студентів спортзал ‒ це насамперед місце емоційного розвантаження, а вже потім місце для спорту. Він не замінить професійну психотерапію, якщо проблема глибока, але він є фундаментом. Важко відчувати повне ментальне виснаження, коли твоє тіло щойно отримало порцію ендорфінів та свіжого кисню. Тому так, зал – це терапія, де замість слів говорять ваші м’язи.

6. А чи були в тебе схожі ситуації, де спорт допомагав стабілізувати емоційний стан?

– Я у спорті з 14 років, він для мене ‒ невідʼємна частина мого життя. Дякувати Богу, у моєму житті не було депресивних чи емоційно важких періодів, але я не можу і сказати, що він не допомагав. Тому, може, завдяки тому, що давно ним займаюся, у мене і немає стану емоційного завантаження. До того ж, я професіональна спортсменка і ніщо так не закаляє характер, як спорт. Завдяки йому до багатьох моментів у житті я ставлюся легко і ніколи не придаю дрібним ситуаціям, через які я могла б засмучуватися, великої значущості. У мене було багато перемог і поразок, але завжди це чомусь навчало. І спорт мені в цьому завжди допомагав, оскільки сформував мій характер.

Авторка: Саїк Вікторія, студентка 4-Ж