Позначка: ковід

  • Інна Косенкова: «Той, хто навчався гарно в класі і в кого є мотивація вступити до ЗВО, той навчається гарно»

    Інна Косенкова: «Той, хто навчався гарно в класі і в кого є мотивація вступити до ЗВО, той навчається гарно»

    Черкаські школярі з 5 квітня знову навчатимуться у дистанційному форматі, у зв’язку зі збільшенням кількості хворих на ковід. Багато шкіл уже перейшли на онлайн форму навчання. Актуальне це питання  для одинадцятикласників, які через кілька місяців матимуть складати ЗНО.

    За статистикою «Українського центру оцінювання якості освіти» відомо, що у 2019 році кількість учасників, які отримали 200 балів за тестування становила 0,006 відсотка із 285 772 тисяч учасників, а у 2020 році, коли запровадили дистанційні уроки, відсоток тих, хто отримав таку ж кількість балів, зменшився до 0,003 за участі 251 648 осіб. Чи дасть можливість таке навчання якісно підготуватися випускникам до складання іспитів,про це ми вирішили поговорити із директором черкаського колегіуму «Берегиня» – Інною Косенковою.

    На фото Інна Косенкова

    – Добрий день, Інно Анатоліївно. Напевно, не секрет, що багато вчителів та учнів були не готові до запровадження обмежень. Скажіть, будь ласка, які труднощі виникали на початку дистанційного навчання?

    – Перша проблема полягала в тому, що багато вчителів не вміли навіть налаштувати і організувати навчання в програмах «Meet», «Zoom» і таке інше. Друга – нестача технічного забезпечення. Тобто елементарно не вистачало комп’ютерів, слабкий інтернет, кабінети, були без інтернету.  А особливо проблеми є, коли двоє-троє школярів в одній родині, а в наявності один комп’ютер. Або взагалі його вдома немає.

    – Які подальші кроки ви здійснювали для покращення рівня організації у школі?

    – Спочатку ми зареєстрували всіх наших педагогів на освітній платформі «G Suite for Education». Для кожного вчителя там ми створили класрум, в якому і надали можливість кожному педагогу працювати. Потім, під час зимових канікул, наші вчителі інформатики проводили навчання, створювали невеликі відеоролики і надавали індивідуальні консультації, навчали всіх працювати у класрумі.

    – Що робити дітям, які не мають вдома належного технічного оснащення?

    – Щодо цих дітей положення передбачає, що ми можемо надсилати завдання у вигляді СМС, диктувати по телефону, на крайній випадок ми можемо відправляти завдання навіть листом через пошту. Батьки зараз зрозуміли наскільки важлива школа, що це величезна праця педагога, який вкладає в учням ті чи ті знання. Тим більше, якщо діти не дуже бажають навчатися.

    – Чому зараз саме діти з початкової школи залишилися на очній формі навчання?

    – Оскільки  зрозуміло, що батькам потрібно покинути роботу, щоб сидіти з маленькими дітьми вдома і приділяти їм належну увагу, самостійно здійснювати навчання. Тому те, що вони зараз можуть бути у школі – це великий «плюс».

    – Яке ваше ставлення до дистанційного навчання, як явища?

    – Ви ж розумієте, що є предмети, які неможливо дистанційно ефективно роз’яснити. Ті ж самі технології, що одна справа – це зробити щось власноруч в класі, а інша – сидіти вдома перед ноутбуком і переглядати відео з YouTube, як це можна зробити. Я все-таки схильна до того, що ми не можемо повністю перейти на дистанційну форму. Комбінована форма може бути, тому що дійсно треба використовувати ті можливості, які нам надає Google та інші ресурси.

    Відомі випадки, коли учні, які гарно навчалися у звичайному режимі, почали погано вчитися онлайн. Як ви думаєте, чим це зумовлено?

    – Знаєте, хто навчався гарно в класі й у кого є мотивація вступити до ЗВО, той навчається гарно і на дистанційній освіті. Але тенденція така, що діти безвідповідально ставляться до навчання. Можуть увімкнути камеру, показати свою присутність і спокійно займатися своїми справами. Звичайно, це розслабляє дитину, вона може їсти, рухатись, дивитись паралельно телевізор і щось ще робити. Якщо батьки поруч, то можуть проконтролювати, але ж батьки на роботі, тому це все винятково на совісті самого учня. І тут постає питання його мотивації: наскільки він бажає навчатися.

    Як ви ставитесь до того, що нині випускники можуть складати ЗНО за бажанням?

    – Знову ж таки, це знижує мотиваційний рівень підготовки до тих чи тих предметів. Якщо, скажімо, випускник школи мав скласти ЗНО з української мови і літератури, з математики, з історії України і ще предмет на вибір, то на сьогодні, якщо учень не планує вступати до закладу вищої освіти, то взагалі можна не складати ДПА у форматі зовнішнього незалежного оцінювання. Річна оцінка й оцінка, яку вписують в атестат фактично формується з поточного оцінювання. Виходить так, що: «Хочеш вчитися – вчись, не хочеш – не вчись».

    Кількість хворих постійно зростає, на вашу думку, які наслідки це спричинить у сфері освіти?

    – Наслідки будуть найбільш негативні. По-перше, це може означати, що карантин запровадять і для початкової школи, про наслідки цього ми говорили з вами попередньо. А саме, хтось із батьків має відмовитися від роботи. Не в усіх є можливість дистанційно працювати. Інколи виникають ситуації, що сім’я неповна, в такому випадку дитина залишається сам-на-сам вдома і робить те, що вважає за потрібне, а не те, що треба. Також, якщо буде посилення карантину, це призведе до збільшення кількості хворих, що будуть хворіти і викладачі, які безпосередньо здійснюють навчання. Коли людина захворіє, вона не зможе працювати дистанційно, бо це дуже серйозний вірус. І заміни не завжди можуть бути ефективними, тому що, наприклад, у школі немає великої кількості вчителів з такого предмету, як, скажімо, хімія.

    Читайте матеріал за схожою темою: https://mediastudent.online/text/690-iak-zberehty-produktyvnist-v-umovakh-karantynu.html

    Авторка: Ірина Горпинчук, студентка 3-Ж курсу

  • Ганна Хомік: «Зараз план вакцинації створюють так, щоб вистачило доз для ревакцинації»

    Ганна Хомік: «Зараз план вакцинації створюють так, щоб вистачило доз для ревакцинації»

    Вакцинація проти COVID-19 в Україні розпочалася 24 лютого. Після доставлення перших партій вакцини відбулося розгортання якомога більшої кількості точок і пунктів щеплення по всій Україні.

    Фото з особистого архіву героїні

    Усі щеплення є добровільними та безкоштовними, однак за даними МОЗ України станом на сьогодні отримали перший курс вакцини 403 551 людина, тим часом як у сусідній Польщі майже 6 млн громадян, 2 млн з яких, пройшли повну вакцинацію. Зважаючи на календарний план МОЗ, розрахований прищепити понад 14 мільйонів людей до кінця 2021 року, такі низькі українські показники свідчать про неефективність кампанії розповсюдження вакцинації, запровадженої парламентом країни.

    Про проблеми пов’язані з масовим щепленням від COVID-19 в Україні ми вирішили поговорити із заступником головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Біла Церква Ганною Хомік.

    З огляду на тенденцію поширення захворюваності в нашій країні, адже Україна посідає 7 місце у світі та 1-ше в Європі за даними міжнародного сайту Worldometers, чому вакцинуватися від ковід так важливо?

    – Усі пандемії подолано шляхом створення колективного імунітету, єдине рішення – вакцинація. Жодна вакцина у світі не дасть стовідсоткової гарантії, що людина не захворіє, але ймовірність хвороби значно менша, ніж у людини, яка не пройшла вакцинацію. Але справжня важливість полягає в тому, що вакцина дає людині гарантію – вона не помре від цієї хвороби.

    Дехто вважає, що його здоров’я – це справа винятково особиста, але нині це вже питання загальнонаціональної безпеки. Ніхто не буде примушувати і вводити вакцину силою, але не вакцинована людина може бути носієм ковіду й легко заразити старшу людину чи, наприклад, вагітну жінку.

    І, звичайно, ніхто без повного курсу вакцинації не зможе подорожувати за кордон.

    Як формується колективний імунітет?

    – Коли 95% населення матиме антитіла до відповідного збудника. Деякі вчені вважають, що навіть 75% дасть можливість його створити. Варто пам’ятати, що навіть якщо набути колективного імунітету в кількох регіонах по всіх країнах, це не захистить людей у всьому світі.

    Чим вакцини від різних виробників відрізняються?

    – Це не в останню чергу залежить від країни, яка її розробила. Китайська ConovaVac є експериментальною вакциною, вона хоч і викликає швидку імунну відповідь, водночас створює невелику кількість вироблених антитіл.

    CoviShield або Oxford-Astra Zeneca має кращі показники ефективності, проте у деяких людей виникають тромбози венозного синуса.

    Є стандарти проведення досліджень будь-яких вакцин, які відбуваються у кілька етапів. Зараз всі випробування проходять дуже швидко, цьому сприяє епідеміологічна ситуація у світі й це насправді дуже впливає на якість будь-якої вакцини, відомої нині. А якщо брати винятково технічний бік запитання, головна відмінність – це спосіб зберігання партій вакцин. А це вже  турбота безпосередньо медичних закладів.

    Яким чином людина може захиститися від COVID-19, поки не має змоги отримати вакцину?

    – Усі процедури, які рекомендують лікарі протягом усієї пандемії: дотримання дистанція, мінімізація контактів, уникнення місць скупчення людей, використання засобів індивідуального захисту: маска, антисептики, дотримання правил гігієни. Ці нескладні правила працюють ефективно.

    Відомо, що постачання наступної партії вакцини проти коронавірусу AstraZeneca (CoviShield) до України можуть відкласти «на певний термін», а натомість комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я починає закуповувати китайську вакцину  CoronaVac. Виникає запитання: як правильно здійснювати ревакцинацію, оскільки повторно можна використовувати лише вакцини, які виробляють на одній платформі?

    – ВР України розуміє це, ревакцинація справді буде проводитися подібною вакциною, CoviShield – повторна ревакцинація через 90 днів, ConovaVac – через 28 днів. Саме тому зараз створюється таким чином план вакцинації коронаваком, щоб вистачило доз для ревакцинації.

    Чому такий великий інтервал ревакцинації між CoviShield і CoronaVac?

    – Тому що ці вакцини абсолютно різні, вироблення антитіл відбувається внаслідок ревакцинації. Доведено дослідниками, що кращий ефект для CoviShield через 90 днів після вакцинації, для ConovaVac – 28 днів.

    Якщо людина не потрапила у пріоритетну групу вакцинації, як вона може отримати свою вакцину?

    – Чекати в черзі. Це єдиний варіант. Якщо вам років 30 і ви повністю здоровий, за держкошт зможете вакцинуватися ще не скоро. Записуватися в чергу можна ще з 1 березня.

    У крові хворих на COVID-19 вчені знайшли понад 250 видів антитіл, які організм виробляє, щоб зупинити зараження. Зважаючи на те, що він сам допомагає знешкодити хворобу, дехто з людей, які вже перехворіли на коронавірус, свідомо відмовляються від отримання щеплень. На вашу думку, чи потрібно вакцинуватися тим, хто подолав хворобу?

    – Після захворювання людський імунітет завжди нестійкий, а після такого важкого вірусу, як ковід, під час постковідного періоду навіть психіка є нестійкою. Також трапляються випадки повторного інфікування. А нині й досі немає точних показників, як довго зберігається набутий імунітет після ковіду. Тому вакцинація — надійний захист від COVID-19.

    На початку квітня президент заявив, що в Україні потрібно розробити «паспорти вакцинації», як у країнах ЄС, Ізраїлі, Швейцарії та США. Чи видаватимуть ці сертифікати тим, хто пройде повний курс щеплення?

    – На сьогодні паспорти вакцинації не затверджені Кабінетом міністрів України. Усі дані про вакцинацію зберігаються в електронній папці пацієнта, яка автоматично генерує дані до Національної служби здоров’я України, Міністерства здоров’я України та інших відомчих органів. Про паспорт поки що не йдеться. Якщо людині потрібно виїхати за кордон або потрібні інші дані про вакцинацію, вона отримає їх від сімейного лікаря за довільної форми.

    Тож, на вашу думку, чи зміниться в подальшому рівень вакцинації за такої кампанії, яка існує нині в Україні?

    – Не зміниться. Закупівлі на низькому рівні, черги розподілені, м’яко кажучи, не дуже добре, більшість людей вже перехворіли й вакцинуватися бояться. Плюс інформації про самі вакцини та лабораторії, де їх виготовляють, у ЗМІ мало й вона дуже суперечлива.

    Авторка: Дарина Луценко, студентка 3-Ж курсу