Дев’ятий Міжнародний фестиваль позитивного кіно «Кіносарай» на Мистецькому хуторі «Обирок», що на Чернігівщині, вперше триватиме три дні – з 25 до 28 червня. Про це повідомили 15 квітня Укрінформу організатори кінофоруму.
«Ключова тема цього року — гнучкість сприйняття і дій. Перед людством постали виклики пандемії, цифрової глобалізації, зміни клімату, економіки та соціальних відносин, тому організатори пропонують знайти можливості для їх подолання та подивитися на позитивні аспекти. На фестивалі передбачають 8 нагород, які отримають за найкраще позитивне кіно будь-якого жанру кінематографи з усього світу», – зазначила на сайті kinosaray.com директор фестивалю Діана Карпенко.
Поки режисери свої кінофільми надсилають організаторам для участі, ми вирішили дізнатися, яким українським кінострічкам надають перевагу студенти Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.
На першій сходинці нашого рейтингу розташувався фільм Наталії Ворожбит «Спіймати Кайдаша».
«Спіймати Кайдаша» — український 12-серійний телесеріал 2020 року, створений компанією «ПроКіно» для телеканалу СТБ, сюжетом якого слугувала повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Після показу навесні 2020 року серіал викликав значний резонанс в українському суспільстві. Зокрема, після виходу серіалу хвиля позитивних відгуків заполонила соціальні мережі, де користувачі захоплювались акторським складом серіалу, і де він став найбільш обговорюваним проектом.
Події телесеріалу розгортаються хронологічно від 2005 до 2014 року, протягом десятиріччя у часи незалежної України. Основні сюжетні лінії телесеріалу розгортаються навколо віковічної проблеми протистояння двох поколінь однієї родини: батьків та дітей. Сюжет телесеріалу повниться різними драматичними суперечками між усіма членами родини, вершиною конфлікту стає 2014 рік, коли сім’ю розділяє ставлення до подій на Майдані.
Неля Дробот, студентка третього курсу ННІ іноземні мови зазначає: « Ще в процесі перегляду я зрозуміла, що серіал мені сподобався. Оскільки, я люблю цей твір Івана Нечуя-Левицького, то можу сказати, що сценаристка – молодець, адже змогла перенести в сучасність розповідь, яка написана про людей, що жили ще за часів кріпосного права. А найголовніше це те, що стає зрозумілим – людські проблеми і відносини в усі часи однакові. Щодо акторського складу, то він найкращий, адже вони змогли реалістично передати весь настрій та образи героїв».
На другому місці розташувався комедійний фільм режисера Влада Дикого «Скажене весілля».
Комедія складається з трьох частин, де в кожній своя історія. Сценарій української фільму запозичено з французької стрічки «Божевільне весілля». Тут розповідається про багатодітну сім’ю, де доньки виходили заміж за «нетипових» для їхньої української родини чоловіків. У першій частині – менша донька виходить заміж за француза, у другій – старша донька – за 43-річного бізнесмена, а в третій – молодший син одружується з донькою циганського барона. У фільмі брали участь не лише професійні актори, а й зірки українського шоу-бізнесу.
«Побачивши прем’єру трейлера «Скажене весілля”, шалено захотіла подивитися його, адже стільки зірок, класна музика і цікавий сюжет. А фільм подивитися варто, і саме в сімейному колі – це буде круто. Колорит і гумор коштують витрачених півтори години часу. До того ж, після фільму залишається приємний післясмак, – зазначає Анастасія Ботвенко, студентка третього курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій.
Третя сходинка рейтингу представлена американсько-українським художнім фільмом «Захар Беркут» режисерів Ахтема Сеітаблаєва та Джона Вінна.
Фільм «Захар Беркут» – це захоплива екранізація однойменної історичної повісті Івана Франка, яка з’явилася в українському прокаті у 2019 році.
Події відбуваються у 1241 році. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху. Однак вночі кілька місцевих мисливців, братів Беркутів, потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення. Однак невеличка громада гірських жителів під керівництвом Захара Беркута має свій план, щоб назавжди зупинити численного ворога.
Тяско Дмитро, студент третього курсу ННІ економіки і права відповідає: «Ця кінострічка – це спроба зробити українське кіно світовим. І ця спроба вдалася! «Захар Беркут» – на диво міцне, добротне кіно, яке «чіпляє», вражає і захоплює. І тут хотілося б вказати кілька важливих моментів. По-перше, робота сценариста: кожен персонаж прописаний, характер і мотиви його зрозумілі. І справа тут навіть не у літературному першоджерелі. Тут дякувати треба саме сценаристові. По-друге, це ота сама аутентика. У цілком американську музику вміло вплетені цимбали та інші національні інструменти. З найкрутіших складових тут – реквізит і костюми. Кожен браслетик, кожна гривня, сварга, тризуб-сокіл, усі різноманітні прикраси, торби, одяг – все продумано та зроблено з величезною любов’ю»
На четвертому місці рейтингу розташувався фільм режисера Нарімана Алієва «Додому».
За сюжетом кримський татарин Мустафа (Ахтем Сеітаблаєв) приїжджає до Києва, щоб забрати тіло старшого сина, який загинув на війні. Його неохоче супроводжує молодший син, який разом із братом та його дружиною жив у Києві після анексії Криму. Батько одержимий бажанням поховати старшого сина в рідній землі і повернути меншого додому, але той пручається і рахує дні, коли зможе поїхати назад до Києва. Більшу частину хронометражу займає дорога додому, яку Мустафа долає на своєму автомобілі разом з живим та мертвим сином, і завдяки цій подорожі їхнє життя змінюється назавжди.
Анастасія Заїченко, студентка першого курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій зазначає: «Фільм просто нереальний! Я плакала! Я обожнюю творчість Ахтема Сеітаблаєва, а тут він, як завжди, продемонстрував чудову акторську гру, де постає у зовсім новому амплуа, яке йому дуже личить. Також заворожує операторська робота, викликаючи бажання поставити фільм на паузу, щоб насолодитись красою кадрів. Я можу з впевненістю сказати, що український кінематограф поповнився стрічкою, якою можна пишатись. Не новий для європейського кінематографу, за стилем подачі, але проривний для України, цей фільм обов’язково посяде своє місце серед інших важливих стрічок вітчизняного кіно».
Останню, п’яту сходинку, посів фільм «Дике поле». Стрічка є дебютною режисерською роботою Ярослава Лодигіна.
Сюжет фільму засновано на романі Сергія Жадана «Ворошиловград», де головний герой Герман змушений повернутися до рідного Донбасу, щоб розібратися із автозаправкою брата, який раптово поїхав. Там він зустрічається з реальними та вигаданими персонажами, друзями дитинства та місцевою мафією, яка намагається відібрати його бізнес. Несподівано для себе Герман усвідомлює, що захищає не лише бензоколонку, але й своє минуле, майбутнє та свій дім.
«Фільм «Дике Поле», по-моєму, розкрив Донбас найглибше і найповніше з усіх фільмів, знятих за цей рік. І в той же час, незважаючи на явну регіональну прив’язку, ця картина аж ніяк не про Донбас. Я б сказав, про нас усіх, такий собі загальний образ. Про вибір і про те, як «захищати своє». Про вміння не боятися, не дивлячись на всю безглуздість і безнадійність. Крута операторська робота, музичний супровід, жива і природна лексика, акторський склад. Фільм живий і справжній, з тих, що довго «переварюєш» і носиш його в думках», – зазначає Анатолій Токовенко, студент першого курсу ННІ природничі та аграрні науки.
Отже, серед українських кінострічок студенти надають перевагу фільмам Наталії Ворожбит «Спіймати Кайдаша» та Влада Дикого «Скажене весілля». Найменше за результатами рейтингу дивляться фільм «Дике поле» Ярослава Лодигіна.
Практичний психолог Анна Грибук пояснює, що зараз сучасний глядач дуже вибагливий, адже він хоче, щоб фільм був в зручний для нього час, щоб був максимальний комфорт при перегляді, а також висококласний сервіс. « Студенти з поміж українських кінострічок обрали саме ці, і це дає нам змогу зрозуміти, що, в першу чергу, глядач шукає для себе естетичне задоволення: гарну картинку, природність акторської гри і реалістичність сюжетів. Також можна помітити, що всі ці фільми, які обрали студенти – пізнавальні та такі, які показують, як діяти в певних моментах. Ну а без комедій також нікуди, адже ми все одно потребуємо часу для відпочинку та для перезавантаження мозку».
Авторка: Юлія Судаченко, студентка 3-Ж курсу
