У соцмережах усе частіше можна натрапити на «психологів», які без жодної освіти роздають поради, діагностують підписників і обіцяють зцілення за один марафон. Гарна картинка, впевнена подача і тисячі лайків — створюють ілюзію професіоналізму, хоча за нею часто ховається дилетантство або небезпечна маніпуляція.
Як відрізнити фахівця від шарлатана? Чому деякі інфлюенсери шкідливіші за мовчання? Та як не втратити довіру до справжньої психотерапії в цьому інформаційному шумі? Про це ми говоримо з Анастасією Притулою – магістром за спеціальністю “Практична психологія”, яка щодня бачить наслідки таких «швидких рішень» і знає, як виглядає реальна допомога — без обіцянок, але з підтримкою.
- Сьогодні в соцмережах психологів багато — і не завжди зрозуміло, хто справжній фахівець, а хто лише створює образ. На що варто звертати увагу перед тим, як довірити комусь своє ментальне здоров’я?
Для початку потрібно звернути увагу на освіту та спеціалізацію. У психолога має бути вища профільна освіта (психологія або психотерапія), бажано також додаткове навчання в обраній методиці (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо). Досвід, супервізія, належність до професійної спільноти також говорять про відповідальність фахівця.
Окрім формальних ознак, важливо звертати увагу на стиль комунікації та манеру подачі інформації: чи є тут повага, етичність, обережність у формулюваннях. Терапія – це в першу чергу про стосунок зі спеціалістом та про створення простору, де можна бути собою. Тому також варто звернути увагу на те, чи імпонує вам особистість психолога.
- Чи є “тривожні дзвіночки”, за якими одразу можна запідозрити, що перед нами некомпетентний або псевдоспеціаліст?
Так, і їх досить легко помітити. Один із головних – це обіцянки “швидких результатів” і “універсальних рішень для всіх”. Так не працює психіка. Якщо психолог стверджує, що за 1-2 сесії “вилікує травму”” або “перепише установку”, варто замислитися.
Також насторожують поради в стилі “просто не думай про це”, приниження, звинувачення клієнта у відсутності прогресу, надмірне захоплення “енергетичними практиками” без наукової бази або взагалі – відсутність жодної інформації про освіту.
Психолог не має права нав’язувати свою думку чи власний світогляд. Тому якщо ви відчуваєте тиск та “переучування – як потрібно правильно жити”, тікайте.
- Часто “психологи” в Instagram дають поради, які звучать переконливо, але можуть бути небезпечними. Як відрізнити професійний контент від поверхневих або маніпулятивних порад?
Професійний психолог зазвичай не створює дуже категоричного контенту та порад в стилі “ніколи не робіть це” або “5 фраз, які змусять чоловіка закохатись”. За такими висловами -”кліше” дуже рідко можна зустріти по-справжньому глибокі знання в психології.
Вагомим показником професійності є саме освіта, яка або публікується в профілі, або спеціаліст може легко продемонструвати свій диплом за запитом читачів/клієнтів. Освіта точно не має приховуватись та ставати підгрунтям для маніпуляцій.
Професійний психолог завжди має повагу до індивідуального досвіду читача і не створює ілюзію, що одна порада – це “чарівна пігулка”. При цьому публікуючи певну інформацію завжди посилається саме на доведені наукові факти. Тобто, варто уникати інформації, яка грунтується на славнозвісних дослідженнях “британських вчених”, де не вказуються ні опису дослідження, ні умов, ні доказових результатів.
Отже, на що варто звернути увагу:
- надмірна впевненість у “всезнанні” – професійний спеціаліст залишає за собою право чогось не знати;
- відсутність джерел або згадок про освіту;
- “маніпулятивний” стиль (обіцянки моментального ефекту)
І не забуваємо про етичний кодекс: комунікація спеціаліста має бути дуже обережною, тактовною та проявляти повагу до читачів.
- Які документи або сертифікати повинен мати психолог, щоб практикувати офіційно в Україні? Чи має сенс перевіряти ці дані самостійно?
Щоб офіційно практикувати як “психолог” в Україні, фахівець має мати:
– “диплом про вищу психологічну освіту” (бакалавр або магістр психології);
– сертифікацію у відповідному напрямі психотерапії (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо), якщо це психотерапевтична практика;
– постійне навчання / супервізії / особисту терапію (ознаки професіоналізму, навіть якщо не регламентовані законом);
Прохання попросити психолога надати підтвердження освіти або поділитись інформацією про свій професійний шлях є абсолютно нормальним.
Прозорість – це показник поваги до клієнта. Особливо якщо мова йде про приватну практику.
- Що робити людині, яка вже відчула негативний досвід від “психолога” — емоційно, юридично, або з позиції відновлення довіри до психотерапії?
Для початку визнати цей досвід як неприємний або навіть травматичний. Точно не потрібно звинувачувати себе у надто сильній чутливості, оскільки психотерапія – це місце, де ми часто проявляємось з дуже вразливого боку, що є абсолютною нормою. Рекомендую “прожити”, відсумувати цей досвід, але не узагальнювати та не розчаровуватись у всіх психологах глобально. На жаль, непрофесійність зустрічається у всіх сферах діяльності і психологія не є виключенням.
З юридичного погляду можна подати скаргу до адміністрації організації, якщо психолог працює в певній установі. Якщо порушення етичне або пов’язане з шахрайством, варто звернутись до професійної спільноти. В Україні діє Етичний кодекс психолога, і порушення його норм не є дрібницею, якою можна нехтувати.
І наостанок, негативний досвід не означає, що вся психологія – це шарлатанство. Є дуже багато факторів, які могли вплинути на те, що “контакт не вдався”. Але варто продовжувати шукати допомогу. Ви точно не одні і точно є спеціалісти, які зможуть вам допомогти.
Хто такі фальшиві фахівці та їх найпопулярніші типи.
Фальшиві фахівці — це люди, які позиціонують себе як психологи або психотерапевти, при цьому не маючи відповідної освіти, не розуміючи етичного кодексу та не маючи необхідного досвіду. Вони мають чудові ораторські навички, приваблюють читачів харизматичнітю – що може вводити аудиторію в оману.
Найпоширеніші типи:
“Інста-психологи” – часто мають активні соціальні мережі, широку аудиторію; розвивають на своїх сторінках псевдо-наукові підходи, теми про “жіночу енергію”; інформацію подають надто спрощено та часто стереотипно.
Коучі без підготовки – легко впізнаються за обіцянками швидкого результату та мають “інструкцію” до кожного випадку життя.
Псевдодуховні гуру – також просувають антинаукові ідеї, опираються на різноманітні релігійні вірування та обіцяють “життєві прориви”.
Засновники авторської методики – вигадувачі унікального підходу в психології, не маючи жодної доказової бази в основі.
Чим можуть бути небезпечними псевдо-фахівці?
Людина, що прийняла рішення звернутись за допомогою до психолога, знаходиться у дуже вразливій позиції. Часто неграмотна психологічна підтримка може нашкодити та погіршими симптоматику звернення.
Може прослідковуватись порушення особистих меж клієнтів, здійснюватись різноманітні маніпуляції. Клієнт може відчувати себе несамостійним та залежним від порад псевдо-спеціалістів.
Після отриманого негативного досвіду людині може бути дуже складно відновити довіру до психології та спеціалістів сфери ментального здоров’я.
У сучасному інформаційному просторі, де кожен може назвати себе фахівцем, важливо зберігати критичне мислення й відповідально ставитися до вибору психолога. Ментальне здоров’я — це не мода і не поле для експериментів, а серйозна складова добробуту. Обираючи спеціаліста, не бійтеся ставити запитання, перевіряти кваліфікацію і прислухатися до власних відчуттів. Якісна психотерапія — це безпечний простір, де ви маєте право на повагу, науково обґрунтовані підходи та прозорість у процесі допомоги.
Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко
