Позначка: психологія

  • В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання

    В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання

    Професійне вигорання – це не просто втома. Це емоційний, фізичний та ментальний стан виснаження, що виникає внаслідок хронічного стресу на роботі. За результатами досліджень, біля 70% населення світу щорічно мають цю проблему і звертаються за допомогою до психологів або ж спеціалістів.

    Як розпізнати цю проблему та вчасно їй запобігти? Про це ми поговоримо з психологинею Анною Авєкіною, яка поділиться своїми порадами та досвідом боротьби з професійним вигоранням.

    – Чи відчували ви коли-небудь симптоми синдрому “професійного вигорання”?

    – Я завжди любила свою роботу, але короткочасне вигорання було. Мені тоді просто хотілось засісти в кабінеті і робити якусь неважку працю: роздрукувати щось, поговорити по телефоні, але точно не приймати клієнтів. Я швидко взяла себе в руки, тому що знала, що люди потребують моєї допомоги.

    – Які існують методи самодопомоги при синдромі “професійного вигорання”?

    – Найголовніше: пам’ятайте, що ви не самі. Спілкуйтесь з близькими людьми та шукайте їх підтримки (вони зрозуміють, вислухають і допоможуть). Можливо не всім людям подобається таке, але варто спробувати практикувати методи релаксації, такі як медитація або йога. Та як би не банально звучало, але: встановіть чіткі межі між роботою та особистим життям, навіть якщо ви працюєте 24/7.

    – Які методи психотерапії Ви використовували при синдромі “професійного вигорання” з клієнтами?

    – В мене є один метод, який мені і моїм клієнтам дуже подобається – групова терапія: я даю можливість клієнтам отримати підтримку та спілкування з іншими людьми, які стикаються з вигоранням. Таким способом, я підстрелюю відразу двох зайців: і допомагаю людям позбутися вигорання і розширити коло знайомств.

    – Клієнти яких вікових категорій найчастіше звертаються з допомогою позбутися «професійного вигорання»?

    – Найчастіше з проблемою вигорання звертаються люди віком від 30 до 45 років. Це пов’язано з тим, що саме в цьому віці люди зазвичай відчувають найбільший стрес на роботі через відповідальність за сім’ю, кар’єру та інші зобов’язання.

    – Які причини виникнення синдрому “професійного вигорання” у час війни?

    У воєнний час ризик виникнення вигорання значно зростає. Це пов’язано з:

    • Невизначеністю та нестабільністю через рух біженців, які покидають робочі місця у своїх містах;
    • Збільшенням навантаження на роботі, особливо для чоловіків, у зв’язку з мобілізаційним рухом;
    • Переживаннями за себе та близьких, особливо для сімей, в яких служать рідні або для тих, які знаходяться в епіцентрах подій.

    – Як ви думаєте, що можна зробити на рівні держави/організації/колективу для допомоги людям, які страждають від синдрому “професійного вигорання”?

    • Керівництво держави однозначно повинно звертати увагу на емоційний стан населення, а тобто: створити програми підтримки людей, які страждають від вигорання; забезпечити доступ до психотерапії; проводити інформаційні кампанії про вигорання.
    • Дії на рівні організації: створити сприятливі умови для праці; давати людям можливість відпочивати та відновлювати сили; заохочувати здоровий спосіб життя.
    • Рівень колективу: підтримувати один одного; створювати атмосферу довіри та взаємодопомоги.

    Автор: студентка 2-Ж групи Корнійчук Єлизавета

    Фото: з особистого архіву героя

  • 7 технік, щоб побороти тривожність

    7 технік, щоб побороти тривожність

    Так чи інакше, кожен із нас має свої тривоги. Хтось хвилюється за майбутнє, хтось – за теперішнє, інші переймаються думкою навколишніх, а дехто навіть тим, як спокійно, не засоромившись, сказати водію автобуса: “Зупиніть, будь ласка, на зупинці”. У кожного є свої причини для хвилювань і страхів. І тому кожен повинен знати, якщо не побороти всі страхи, то хоча б полегшити свою тривогу. Ось сім технік, які допоможуть подолати тривогу.

    Прогресивна м’язова релаксація або ж сканування тіла

    Що це? Метод Джейкобсона, створений в 1920-х роках для розслаблення тіла шляхом розширення напруження і розслаблення м’язів. Цей процес знижує фізіологічну активацію, яка супроводжує тривогу.

    Як це працює?  Зручно сядьте або ляжте в тихому місці.Починайте з обличчя: напружте м’язи чола на 5-10 секунд, а потім розслабте.Перейдіть до інших частин тіла поступово спускаючись униз: шия, плечі, руки, живіт, ноги.

    Наукова основа. Використовується в когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) для лікування тривожних розладів.

    Когнітивна реструктуризація

    Що це? Процес виявлення та оскарження негативних автоматичних думок. Це замінити ірраціональні переконання реалістичними.

    Як робити? Напишіть, яка думка приносить тривогу.Складіть два списки: докази за і проти цієї думки.Відповідайте на запитання:Чи є ця думка фактом?Чи можуть інші трактувати інакше?Як часто подібні побоювання справджувалися? Що може бути найгірше, якщо це станеться? Який буде наслідок ?

    Наукова основа: Центральний елемент КПТ, розроблений Аароном Беком у 1960-х роках.

    Спостереження за емоціями

    Що це? Практика усвідомленості (mindfulness), заснована на тому, щоб звернути увагу на фізичні прояви емоцій, не уникаючи їх.

    Як робити? Визначте, де у тілі “живе” тривога (груди, шлунок, горло). Зосередьтеся на відчуттях, наче спостерігаєте їх із боку. Слідкуйте за змінами, наприклад, чи зменшується напруження чи пульсація.

    Наукова основа. Це частина МБСТ (mindfulness-based stress reduction) — методики, розробленої Джоном Кабат-Зінном. Використовується в лікуванні тривожних і депресивних розладів.

    Цікавий факт. Відомий актор Педро Паскаль під час червоних доріжок використовує цю техніку.

    Пропрацювання найгіршого сценарію

    Що це?

    Метод управління невизначеністю. Уявлення найгіршого ймовірного результату зниження мозку зменшити страх перед “невідомим”.

    Як робити? Опишіть найбільший сценарій детально.Визначте кроки, які ви зробите, щоб впоратися.Поміркуйте, чи матиме ця подія сильний вплив через рік.

    Наукова основа: Використовується в терапії прийняття та відповідальності (ACT), щоб допомогти людям прийняти свої страхи.

    Дії у напрямку страху (експозиційна терапія)

    Що це? Ефективний метод подолання страхів шляхом посилення знайомства зі “страшними” ситуаціями.

    Як робити? Розбийте страх на дрібні кроки. Виконуйте ці кроки, починаючи з найменшого переляку. Не поспішайте переходити на новий етап, поки попередній не стане комфортним.

    Наукова основа. Цей метод широкого використання в лікуванні фобій і посттравматичних стресових розладів.

    Реактивний контроль (дистанціювання від тривоги)

    Що це? Практика дозволяє “перебувати поруч із тривогою”, але не занурюватися в неї. Допомагає зменшити її вплив.

    Як робити? Прийміть думку, яка змінить тривогу і прийміть  її: “Я зараз відчуваю тривогу”.Уявіть, що тривога — це об’єкт поруч із вами, але ви не взаємодієте з нею.

    Наукова основа.  Це елемент ACT, який дозволяє людям змінювати ставлення до своїх емоцій.

    Найкраще не потрапляти у сіті страху, щоб не доводилося з них виплутуватися. Нехай не хвилюють вас думки про те, що думають чи можуть подумати про вас інші. Важливіше, що думаєте ви самі про себе. Живіть у гармонії з своєю совістю.

    Квадратне дихання

    Що це? Дихальна техніка, яка впливає на парасимпатичну нервову систему, допомагаючи заспокоїтися. Назва “квадратне” походить від чотирьох рівних фаз дихання, тобто кількість секунд може бути будь-яка наприклад 4 рази по 6.

    Як робити?

    Вдихайте через ніс 6 секунди.

    Тримайте дихання 6 секунди.

    Видихайте через рот 6 секунди.

    Пауза 6 секунди, повторіть цикл.

    Поступово можна збільшити тривалість фази до 6-9 секунд.

    Наукова основа. Метод спроби у медитації та у військовій підготовці для управління стресом (наприклад, у програмах тренувань морських піхотинців США)

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • Чому у вас немає депресії?

    Чому у вас немає депресії?

    У США за останні роки кількість консультацій для підлітків із симптомами депресії, тривожності та суїцидальних думок, зросла на 49% .

    На жаль, ця  статистика стосується не тільки Америки. У нас в Україні слова «депресія», «психічний розлад», «тривожний стан» стають мало не загальновживаним словами. Звичайно, це можна пояснити військовим станом. Наш народ майже три роки живе в борні. Але така тенденція зростання депресивних настроїв спостерігається в усьому сучасному світі , особливо серед молодих людей. Психологи часто пов’язують це з впливом соцмереж та популяризацію певних станів у медіапросторі.

    “Одним із найбагатших джерел романтизації ментальних розладів вважають соцмережі. Майданчики для вільного спілкування та маніфестації себе, з одного боку, допомогли раніше стигматизованим людям ділитися власним досвідом і знаходити підтримку. З іншого ж боку, соцмережі породили та допомогли поширити велику кількість ненадійного й не завжди етичного контенту, що може негативно впливати на репрезентацію психічних розладів”, – писала в своєму матеріалі журналістка Леся Королюк видання Wonderzine

    Зацікавленість до тем психологічного здоров’я у масах зростає. Це захоплення має дві сторони. З одного боку, підвищується обізнаності. Люди приділяють більше уваги своєму психічному здоров’ю, менше бояться звертатися за допомогою і вчаться розпізнавати сигнали свого тіла. Це розвиває культуру піклування про себе, тим самим зникають шкідливі наративи, які збереглися як у світі, так і в нашому суспільстві, що вкорінилися ще з радянських часів.

    З іншого боку, надмірна зацікавленість і гіперболізація може призвести до деяких симптомів, які одразу пов’язують з серйозними захворюваннями, такими як депресія і тривога. Занадто сфокусованість на собі розвиває егоїзм і  необ’єктивне оцінювання реальності.  Наприклад, люди називають прояви смутку депресією, а природні страхи – тривожними розладами. Це не тільки знижує серйозність проблеми, а й ускладнює роботу з тими, хто дійсно потребує допомоги. А схильність до самодіагностики і самолікування також небезпечна і часто погіршує душевний стан здоров’я. Важливо пам’ятати, що психічне здоров’я – це спектр, який потребує професійного підходу, психологів, психіатрів та психотерапевтів. Водночас важливо пропагувати відповідальне ставлення до власного здоров’я і вчити людей відрізняти тимчасові емоційні стани від серйозних розладів. Пропаганда психічного здоров’я має бути спрямована на поглиблення розуміння і ближнього, співчуття і підтримки інших, а не на створення трендів і міфів у соцмережах.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • Як першокурсникам психологічно підготуватися до першої сесії

    Як першокурсникам психологічно підготуватися до першої сесії

    Студенти, які вперше складають іспити в університеті, часто мають труднощі з організованістю та високим рівнем тривожності. Кандидатка психологічних наук Юлія Сіденко розповіла, що робити студентам для успішного складання екзамену.

    За словами психологині, першокурсникам треба заздалегідь попіклуватися про якість сну, оскільки в стресовій ситуації людина використовує більше енергії. Відтак варто віддавати перевагу відпочинку, аби ресурсів було вдосталь. Також розслабитися мозку допомагають прогулянки. Зокрема, фізичні навантаження знижують у людини рівень тривожності.

    Фахівчиня зазначає, що харчування теж відіграє важливу роль у ментальній підготовці до екзамену: “Організму потрібні вітаміни та баланс, аби він міг справлятися з навантаженнями під час сесії”.

    Першокурсникам також радять на рівні думки розставити пріоритети й визначитися з метою навчання: оцінки чи знання.

    “Хибний шлях – приділяти багато уваги прагненню отримати гарну оцінку, оскільки цифра не дає нам зрозуміти глибину предмета”, – зауважила Юлія Сіденко.

    Експертка стверджує, що від сесії можна отримувати задоволення, перевіряючи рівень своїх знань. Першокурсникам треба звернутися до студентів, які вже складали іспит, і заспокоїти себе тим, що заздалегідь знають перелік питань та вимоги до екзамену.

    “Головне – пригадати свій досвід із НМТ та шкільними контрольними, проаналізувати проблеми, які виникали, і уникнути цього під час сесії”, – каже психологиня.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Анастасія Донець

  • «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?», – Анна Гуля

    «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?», – Анна Гуля

    З наближенням сесії більшість студентів стикаються з хвилюванням, стресом і відчуттям перевантаженості. Це особливо важкий період, коли рівень прокрастинації зростає, а мотивація падає. Саме зараз час поговорити з психологинею Анною Гулею про ефективні методи боротьби з прокрастинацією, підтримання мотивації та збереження психологічного здоров’я. Це інтерв’ю стане чудовим ресурсом для студентів, які прагнуть успішно пройти сесію та зберегти емоційний баланс у період інтенсивного навчання.

    -Чому виникає прокрастинація?
    -Більшість людей вважає, що прокрастинація — це лінощі, але насправді-це захисний механізм психіки, що виникає, як реакція на стрес або страх перед завданням. Людина просто відкладає справу, щоб уникнути неприємних емоцій, таких як тривога або невпевненість у собі.

    -Які психологічні чинники заважають нам взятися за важливі справи?
    -Зазвичай це страх невдачі, низька самооцінка або вигорання. Також прокрастинація може бути викликана недостатньою внутрішньою мотивацією — якщо мета здається далекою і не дуже значущою, то відкладати завдання стає легше. Це все виникає, коли людина не отримує відпочинку і займається справами, які не приносять задоволення. Щоб уникнути цього, важливо дотримуватися балансу між роботою і відпочинком, а також знайти спосіб робити завдання приємнішими.

    -Як боротися зі страхом невдачі?
    -Страх невдачі — це природне почуття, але з ним можна працювати, ставлячи перед собою малі завдання, де шанси на успіх високі. Прийняття того, що помилки — це частина навчання, також знижує цей страх і допомагає рухатися вперед.

    -Як знайти внутрішню мотивацію до навчання?
    -Мотивація зростає, коли ми розуміємо цінність і особисте значення завдання. Спробуйте знайти відповіді на питання: «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?»– Це може допомогти пов’язати навчання з вашими довгостроковими цілями. Також, коли бажання рухатися слабшає, зверніться до своїх особистих інтересів або обговоріть свої цілі з другом чи наставником. Інколи корисно змінити підхід, взяти невелику перерву або нагадати собі про досягнення.

    -Які найефективніші техніки тайм-менеджменту допомагають уникати прокрастинації?
    -Наприклад, метод Pomodoro, робота 25 хвилин із 5-хвилинними перервами, допомагає підтримувати концентрацію. Інша техніка — розбиття великого завдання на маленькі кроки: так ви відчуваєте прогрес.

    -Як правильно ставити цілі, щоб вони були досяжними та мотивували рухатися вперед?
    -Використовуйте техніку SMART: ціль повинна бути конкретною, вимірюваною, досяжною, значущою і обмеженою в часі. Наприклад, замість “краще вчитися”, спробуйте “вивчати одну нову тему щотижня”. Чим більше мета пов’язана з вашими особистими цінностями або великими цілями, тим легше її досягати.

    Автор – Слєсар Владислава, 2-Ж

  • Як зберегти ментальне здоров’я під час сесії в умовах війни?

    Як зберегти ментальне здоров’я під час сесії в умовах війни?

    Статистика свідчить, що  синдром емоційного вигорання уражає близько 50% студентів України. Такі дані оприлюднено на сайті “ResearchGate”.

    Психологиня, Зеленська Анастасія поділилася кількома порадами, як його уникнути.

    За її словами емоційне вигорання можна визначити за такими ознаками: сильна пітливість, збільшені лімфовузли, випадіння волосся, сухість у роті, тріщини і сухість губ.

    Цей синдром може призвести до втрати спроможності ефективно діяти, навчатися. Погіршується увага, пам’ять, здатність до концентрації. Також цей стан характеризується відчуттям втоми, безпорадності, з’являються думки про безсенсовність діяльності, відчуття знесилення, втоми.

    Щоб уникнути цього стану треба підтримувати хоча б мінімальну фізичну активність. Сон тривалістю 7–9 годин забезпечує ефективне відновлення та розвантаження організму. Варто тренувати навичку усвідомленості, вчитися зосереджуватися на моменті “тут і зараз”. Не треба забувати про спілкування з рідними та друзями.

    За словами психологині, турбота про власне психічне здоров’я є ключовою умовою для збереження високої якості життя та професійної ефективності.

    Автор: студент 2-Ж курсу Іщенко Артем

  • Якщо у студента є жага до життя, тоді він буде добиватися всього та цікавитися життям, —психолог Тетяна Онищенко

    Якщо у студента є жага до життя, тоді він буде добиватися всього та цікавитися життям, —психолог Тетяна Онищенко

    У більшості людей виникає тривога, а це приблизно 40,7 % та страх 17,9 % внаслідок повномасштабної війни в Україні,- про це повідомляє ІА «Укрінформ».

    Про те, які причини виникнення страху та тривоги саме в студентів та, як із ними боротися, ми вирішили поспілкуватися з психологом Тетяною Онищенко.

    — Добрий день, пані Тетяно. Я рада, що ви готові допомогти мені.

    — Добрий день. Завжди з радістю.

    — Чи змінилася ваша робота з початком повномасштабної війни в Україні?

    — Звісно, змінилася. Повністю змінився графік та умови роботи. Я почала давати консультації людям не онлайн та не офлайн, а за допомогою телефону. Одночасно психологи і клієнти вчилися. Психологи надавати правильну допомогу, а клієнти її приймати.Проходили вебінари за ізраїльськими або американськими програмами, де психологи з Польщі давали термінові семінари саме по правильній підтримці людей під час воєнного часу. Це все та багато іншого навчало нас, підіймало на новий рівень. Також я маю нові навички, нових клієнтів, і тому моя професія змінилася внаслідок війни в Україні.

    -Що породжує виникненню страху та тривоги в студентів під час війни?

    — Я вважаю, що страх та тривога виникає в студентів саме під час війни через нестабільність, незрозумілість та відсутність мотивації. Немає мотивації, тому що зовнішній світ не дає ніяких гарантій та не зрозуміло, для чого прикладати зусилля. Також немає стабільності, наприклад, відключення світла, інтернету, повітряні тривоги. Саме в цей час людина знаходиться в хаусі і вона не буде продуктивною. Якщо говорити про студентів, то в них немає опори на реальність. А також у студентів різні обставини, хтось має опору в сім’ї, хтось у зовнішньому світі, хтось приїхав із зони бойових дій. У когось є підтримка в сім’ї, а в когось її немає. Це все відображається на ресурсах, які є в людини. Студенти — не діти, але і -не дорослі. Інколи буває таке, що студент не визначився, він немає мотивації вчитися та здобувати професію. Він не бачить результату, саме тоді він впадає в тривожність та в сумніви. У нього з’являються негативні думки, які завжди в його голові. «Я все роблю без результату, без сенсу»,- такі думки виникають у студента. Також у людини з’являється екзистенційна криза(стан тривоги та внутрішнього конфлікту). Це коли людина, наприклад, йде в бомбосховище, або ж вимикають світло чи чує негативні новини. Це все породжує в людини «безглуздість дії».

    — Чим стан студентів, під час війни, відрізняється від дорослих?

    — Дорослі мають відповідальність та схему дій. Хоча вони також можуть губитися, коли втрачають житло, роботу, кудись виїжджають. Це все руйнує наші опори. Студент- це молода людина, яка має багато внутрішнього ресурсу та жагу до життя. «Мортідо» — це тенденція до смерті. «Ліпідо» — це жага до життя. Якщо в студента є ця жага до життя, тоді він буде добиватися всього та цікавитися життям. Дуже важливо, який ресурс має людина в цей момент. Чи вона має стосунки, сім’ю або фізичну чи фінансову опору.

    — Яка вікова категорія може краще подолати страх та тривогу?

    — У всіх вікових категоріях може виникати страх та тривога. Це все залежить від того, який досвід у людини, які в неї захисні механізми та, як вона чинить опір. Дитяча психіка менш сформована. Підліткова психіка має гормональні зміни. Дорослі люди не завжди стійкі, як молоде покоління. Не мою думку, чим здоровіша фізично та морально людина, тим вона краще проживає процеси страху та тривоги.

    — Чим загрожують ці емоції?

    — Стани тривоги, страху, панічні атаки — це все дія стресу, обумовлена гормональною системою. Під час небезпеки наш організм виділяє гормони стресу, адреналін, який перетворюється в кортизол(гормон стресу). Це перетворення відбувається, аби ми мали змогу себе врятувати. «Бий, біжи, замри» — це реакція на стрес.

    Якщо ми себе не рятуємо та не робимо, якісь дії аби покращити умови життя, наприклад, не волонтеримо, не робимо те, що нам допомагає в зовнішньому світі, страждаємо від думок про небезпечний та страшний світ, тоді ми поринаємо в кортизол. Гормон кортизолу надмірно впливає на весь організм. Він перенасичується і стає стресом. Кортизол впливає на всю гормональну систему фізично, тоді людина втрачає здоров’я, сон, починає тривожитись та нервуватись. Тоді нас усе це дратує та турбує і ми стаємо не продуктивними. Ці всі стани впливають на нас фізично, змінюється структура головного мозку й це все не можна подолати самотужки, тому дуже важливо із цим станом вчасно впоратися.

    — Як людина може подолати страх та тривогу?

    — Людина може подолати страх та тривогу, якщо це не надмірний розлад та все лише починається. Особа може подолати ці емоції вправами самодопомоги, наприклад, диханням, прогулянками, переключенням уваги та думок, заняттями спорту. Потрібно концентруватися на своїх думках. Негативні думки потрібно відслідковувати, помічати та зупиняти. Треба завжди запитувати себе:«Як це все на мене впливає? Чи справді це все для мене важливе? Чи я зараз думаю про те, що може статися? Чи мої думки реальні?». Дуже важливо тримати своє фізичне тіло в розпорядку, тому що рутинна робота нас підтримує. Щоденні справи, турбота про себе, про своє тіло дає нам опору в нормальному житті. Також треба турбуватися про їжу, яку ми куштуємо, про сон, простір, стабільність. Це все дуже важливо, тому що воно нас тримає в «позитивному ключі». Думки також відіграють велике значення в нашому житті. Якщо ми думаємо про погане тіло — воно хворіє. Якщо про позитивне тіло-тоді людина себе почуває дуже добре. Лінгвістичне програмування дає гарну позицію, що якщо ми згорблені, сутулі, тоді ми одразу переходимо в негативні думки. Якщо ми розправляєм плечі, піднімаємо голову, дихаємо на повні груди, тоді ми одразу переходимо в інше русло у своїх відчуттях.

    — З якими симптомами частіше до вас проходять люди на сеанс?

    — Всі звертаються з особистими питаннями та проблемами, з якими не можуть справитися, але вони обумовлені зовнішніми факторами. Дитячі травми, травми покинутості, відверженості, травми зради — це все підсилюється зовнішнім світом. Кожна людина, яка приходить із певним запитом має «коріння» проблеми, тобто із чого все почалося. Найчастіший запит зараз — це нестабільність, тривожність та страх, тому бережіть своє фізичне, психологічне здоров’я та турбуйтеся про звичайні речі, вони дадуть стабільність у великому світі.

    Тетяна Онищенко

    Автор: студентка 2-Ж Ангеліна Зерніченко

  • ПСИХОЛОГ РАДИТЬ, ЯК СКЛАСТИ ЕКЗАМЕНИ БЕЗ СТРЕСУ

    ПСИХОЛОГ РАДИТЬ, ЯК СКЛАСТИ ЕКЗАМЕНИ БЕЗ СТРЕСУ

    Зимова сесія в ННІ УФСК почнеться з 4 січня, про це повідомляє дирекція закладу. Зокрема, практичний психолог Яна Ігнатюк дала кілька порад для студентів як скласти іспити без шкоди ментальному здоров’ю.

    Тематичне зображення з Інтернету

    За словами психологині, у студентів нерідко спостерігають різні реакції на стресові ситуації, пов’язані з екзаменаційними випробуваннями, наприклад, соматичний прояв депресії і стан тревоги. Особливо часто студенти скаржаться на головний біль, у деяких спостерігається підвищений тиск. Первинні зміни, що відбуваються в організмі під впливом екзаменаційного стресу, породжують серйозні проблеми зі здоров’ям.

    Якщо говорити про те, як уникнути цього стану, то варто пам’ятати декілька корисних рекомендацій. У першу чергу варто усвідомити, що період навчання в нашому житті — це лише черговий етап, який невдовзі зміниться на інший.

    Також, більшість студентів у пріоритеті мають бажання отримати найвищий бал, щоби не як у «Маші», але варто пам’ятати, що бал — це лише цифра, така собі «суб’єктивна» оцінка вас, як знавця цієї сфери. Тож головне робити фокус на тому, що ви дійсно розумієте, а не говорити зазубрений текст.

    Крім того, потрібно обов’язково поділитися про ваш стресовий стан, якщо іспити змушують вас почуватися нездоровим.

    Пам’ятате, що все лише у вашій голові й налаштування на успіх ми створюємо самі.

    Авторка: Надія Паніван, студентка 2-Ж курсу