Студентський простір

Позначка: студенти

  • Що таке новинний сайт?

    Що таке новинний сайт?

    Що таке новинний сайт?

    Новинний портал (або портал новин) (англ. news portal) —  мережевий медіаресурс, який складається із об’єднаних між собою (як за змістом, так і за навігацією) веб-сторінок і спеціалізується на новинному контенті й виконує функцію ЗМІ в інтернеті.

    Яка основна вимога до наповнення сайту інформацією?

    Унікальний контент – одна з основних вимог до сайту, яка безпосередньо впливає на його ранжування в пошуковій видачі. Якщо ви будете розміщувати на своєму сайті чужі матеріали (тексти, відео, зображення), то він буде погано сприйматися пошуковими системами, і як наслідок, не зможе займати високі позиції.

    Що таке унікальність?

    Унікальність – характеристика, що вказує на оригінальність матеріалів, тобто на їх відсутність на інших веб-сайтах. Це технічний параметр, який визначається співставленням контенту на різних майданчиках. При цьому вимоги до унікальності ставлять не лише до текстів, але й до інших мультимедійних ресурсів інтернет-сторінок (картинок, відео).

    Використання чужих матеріалів може призвести до санкцій з боку пошукових систем. Тоді ваш сайт заблокують.

    Хто створює унікальний контент?

    Сьогодні цілий ряд спеціалістів створюють та публікують контент на сайті.

    Копірайтери – пишуть нові авторські тексти, використовуючи в якості основи вже наявні матеріали.

    Перекладачі. Перекладений на іншу мову текст є унікальним. Але тут важливо уточнити: якщо до цього ніхто раніше не переклав певний текст.

    Дизайнери – фахівці, які працюють із різними типами графічних об’єктів, у тому числі зображеннями.

    Відеомонтажери – спеціалісти, які створюють відеоролики.

    Контент-менеджери – співробітники, які безпосередньою публікують і оформлюють контент на сайті.

    Які важливі вимоги до написання текстів на сайт?

    Тексти повинні бути:

    • Грамотними – написаними відповідно до правил і норм мови, яку використовують.
    • Структурованими – у них повинна бути певна логічна структура (вступ, основна частина та висновок).
    • Релевантними – тобто такими, які адекватно відповідають на запити користувачів. Якщо текст називається «як вибрати автомобіль», то він повинен давати відповідь на це питання, а не розповідати про модельний ряд Lexus.
    • Цікавими та змістовними – від цього залежить час перебування читачів на сторінці. В ідеалі текст повинен максимально повно та комплексно відповідати на запити аудиторії.

    Як дізнатися, чи унікальний ваш контент?

    Для перевірки унікальності текстового контенту існує ряд спеціальних сервісів, які вказують на її відсоток унікальності та інші параметри. Сьогодні великою популярністю користуються такі сервіси перевірки унікальності:

    • Advego Plagiatus;
    • Text.ru;
    • Content-Watch;
    • Etxt.

    Всі ці сервіси є безкоштовними, але можливо придбати і преміум версію, з  якою перевірка тексті на плагіат буде в рази швидшою.

    Як правильно наповнювати сайт контентом?

    Пошукові системи люблять не лише якісні матеріали, але й високо оцінюють регулярність їх публікації.

     Варто розуміти, що наповнення сайту повинно:

    • відповідати тематиці ресурсу і постійно розкривати різні її аспекти;

    • включати необхідний мінімум інформації і відповідати стандартам;

    • передбачати публікацію унікального, грамотного та структурованого контенту;

    • відбуватися регулярно, відповідно до контент-плану.

    Автор: студент 3-ВБ курсу Максим Холявко (предмет “Цифрові медіа”)

  • Як підготуватися до інтерв’ю?

    Як підготуватися до інтерв’ю?

    1. Що таке інтерв’ю?

    Інтерв’ю (англ. interview) – це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом з обов’язковою фіксацією відповідей. У соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. У журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.

    2. Що таке інтерв’ю в журналістиці?

    У журналістиці інтерв’ю використовують як метод збору інформації та як жанр. Інтерв’ю — призначена для опублікування в пресі, передачі на радіо або телебаченні розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем. Якщо сама бесіда, її хід, – не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв’ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв’ю.

    3. Як мені підготуватися до інтерв’ю?

    Необхідно вивчити питання чи комплекс проблем, які ви прагнете з’ясувати шляхом інтерв’ю. Опрацювати спеціальну літературу, новітні підходи і погляди на проблему, ознайомлення з можливими документами і джерелами, особою об’єкта; тобто – в набутті спеціальних знань, які потім будуть використані вами безпосередньо в цьому інтерв’ю. Знання предмета майбутньої розмови й попередня орієнтація в проблемі – не лише обов’язкова умова, але й гарантія успішної роботи журналіста. У сучасних умовах на ринку праці й майстерності журналістів лідерство захоплює той, хто виявляє у розмові з об’єктом інтерв’ю найбільшу компетентність у своїй галузі, найглибше розуміння явищ.

    1) Психологічна підготовка

    Полягає у вашій внутрішній налаштованості на розмову, призначенні для неї найзручнішого часу та місця, виборі одягу й створенні певного іміджу журналіста, що повинні забезпечити для об’єкта найкращі умови для саморозкриття. Журналіст повинен бути професійним комунікатором, володіти в цій галузі необхідними знаннями і навичками.

    2) Встановити контакт

    Головне завдання цього пункту це домовитись про зустріч.

    3) Дізнатися якомога більше про героя інтерв’ю

    4) Укласти перелік питань

    Питальник корисний тим, що, складаючи його, можна чіткіше сформулювати запитання та продумати логіку розмови. А значить, не стрибати від однієї теми до іншої. А ще поділити запитання на обов’язкові та запасні – ті, які ви поставите, якщо співрозмовник не скаже достатньо цікавого чи буде занадто лаконічним. До того ж, для респондента питальник – свідчення того, що журналіст підготувався до розмови.

    5) Уточнити всі організаційні моменти

    – Не забудьте окреслити тему розмови;

    – Окреслити інтерв’юйованому ті запитання, які потребують підготовки;

    – Подумати про техніку запису інтерв’ю.

    4. Як поводитися під час інтерв’ю?

    1) Не ставити загальних запитань

    2) Ставити лише по одному запитанню, дотримуючись правила: одне запитання – одна відповідь

    3) Зацікавити співрозмовника

    Найпростіше – зацікавити своєю зацікавленістю (ви уважно дивитесь йому в очі, ваше обличчя демонструє різні емоції у відповідь на почуте, ви перепитуєте незрозуміле, жваво реагуєте на почуте). При цьому важливо не переграти, бо зацікавленість має виглядати природною. Найкраще, коли вона такою не виглядає, а просто є.

    4) Записуйте відповіді

    Якщо є можливість фіксувати слова співрозмовника не лише на диктофон чи відеокамеру, а й у звичайний записник – використайте її. Записи у блокноті допоможуть вам зекономити час під час розшифрування інтерв’ю – можливо, ви не матимете потреби прослуховувати годинний аудіозапис, якщо зробите на папері кілька важливих позначок.

    5)  Уважно слухайте відповіді

    Це допоможе вам вловити:

    • можливі суперечності в словах співрозмовника;
    • тему для наступного питання, для розвитку розмови, можливо, переведення її в інше русло.

    Які мої дії після інтерв’ю

    Закінчити інтерв’ю двома запитаннями – це завжди хороша ідея:

    • «Чи маєте ще щось, що б хотіли сказати?»

    Це хороша можливість для вашого джерела надати вам інформацію, яка важлива для нього/неї, чи відповісти на запитання, які ви не збиралися ставити.

    • «Чи можу я зв’язатися з вами, якщо в мене виникнуть додаткові питання? »

    Це дозволить вам завершити матеріал в тому випадку, якщо ви або редактор вважатимете за потрібне щось уточнити або якщо історія матиме розвиток і вам буде потрібна на це відповідь.

    І наприкінці інтерв’ю не забудьте подякувати своєму гостю і ще раз представити його глядачам.

    Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Аліка Жаркова

    (предмет “Цифрові медіа”)

  • Не комами єдиними. Ідеально «чистий» текст – магія чи елементарні знання? Записки шаленого коректора-перфекціоніста

    Не комами єдиними. Ідеально «чистий» текст – магія чи елементарні знання? Записки шаленого коректора-перфекціоніста

    Що трапилося?

    Перша вичитка тексту. Друга. Третя… Традиційно в статусних видавництвах та редакціях вважають: чим більша кількість вичитування матеріалів, тим краща буде якість майбутнього тексту. Певна правда в цьому є. Однак у своєму житті я часто чула скарги тих же коректорів, що, незважаючи на значну кількість вичиток, у кінцевому результаті кількість помилок не зменшується в рази, як очікувалося.

    Що тут не так?

    А може, уся справа в тому, що одній і тій же людині дають читати багато разів текст? Так, розумію, що не в кожній редакції є безліч коректорів чи редакторів. Справді, буває й таке, що одна людина «розривається» на всі обов’язки своєї посади. Але кожен із нас – не робот. Тож це не соромно – дати свій текст почитати іншим фахівцям. Зрозуміло, що маляру чи асфальтувальнику – ви не дасте вичитувати текст. Вони навряд допоможуть справитися з денормативами. Хоча це теж спірне питання, бо це таки  теж аудиторія, яка може підказати щось щодо читабельності матеріалу… А от верстальник чи перекладач (якщо працюєте, наприклад, у видавництві) точно помітить якісь помилки, які не побачили ви, бо ще раз нагадую – ми не роботи, чи просто навіть скаже, зі свого боку, як сприймається текст аудиторією.

    У відділі багато коректорів, але текст виходить, ніби на нього
    звантажили сміттєвий контейнер із помилками

    Таке теж буває. І тут два варіанти. Або у вашому відділі працюють фахівці з підробленими дипломами (бо як коректор, провчившись мінімум чотири роки, може пропустити навалу денормативів?), або ж ви всі разом просто втомилися. Якщо у вас другий випадок – зробіть собі перерву, випийте кави з наполеончиком і просто «видихніть». І з новими силами приступіть до роботи. Повірте, ситуація «розвидниться». Ну, а коли перший – то час маякувати керівнику вашого відділу…Може, варто взяти на роботу інших працівників?

    Читати щодень норми в правописі чи просто дихати текстом?

    Ділюся досвідом власної роботи. Коректура тексту – це для мене щось космічне. Та не в тому плані, що я просто «нуль» у справі, а якраз навпаки – я живу цією роботою. І мені хочеться, аби всі коректори чи редактори мали такий же азарт, коли до їхніх рук потрапляв текст. Однак мало любити – треба ще й багато знати.  Зрозуміло, що слідкувати щодень за змінами в правописі – це майже нереальне завдання, бо на це потрібен час. Але до такого підходу варто прагнути дійти. Бо коректор – це своєрідний ретранслятор та очищувач мови, тож без постійного так званого перезавантаження знань – не обійтися.

    А як бути зі своїм текстом?

    «Як я міг це пропустити? Ну як?!» Це запитання, яке ставить собі чи не кожен автор, побачивши помилки у своєму вже опублікованому тексті. Однак фахівці кажуть: це не хвороба, а норма. Та додають: людський мозок, який функціонує нормально, безтурботно може оминати помилки, зважаючи лише на зміст. Але все ж таки: як не пропустити ці денормативи, які немов вірус, залазять до нашого тексту?

    1. Радикально змініть тип, колір, розмір шрифту або фон. Ваше завдання — змусити мозок припинити ковзати текстом і зосередитись.
    2. Рухайте лінійку. Старий добрий спосіб, який допомагає першокласникам зосередитись, читаючи текст, може бути помічним і для дорослих.
    3. Перечитайте кожне речення окремо, виділивши курсором або виокремивши з тексту за допомогою порожніх рядків.
    4. Почніть читати текст із кінця, якщо відчуваєте, що не можете втримати увагу, читаючи його послідовно.
    5. Роздрукуйте матеріал і читайте з паперу. Дослідження показують, що текст на екрані й на папері наш мозок сприймає по-різному.
    6. Зімітуйте публікацію. А що як спробувати обманути мозок і показати йому текст оприлюдненим, але не зовсім?
    7. Прочитайте матеріал уголос. У процесі ви можете почуватися ніяково, але це надійний спосіб виявлення прихованих недоліків тексту.
    8. Дайте матеріалу полежати, якщо він не терміновий.
    9. Віддайте прочитати текст комусь іншому. Можна декільком людям, якщо маєте час і надійних людей.

    Вичитка, редагування, форматування. Навіщо виправляти текст?

    Жодна стаття не обходиться без вичитування. Редагування та коректура тексту – це ті самі «оздоблювальні роботи». І без «до блиску відшліфованих деталей» аудиторія ніколи не зможе повноцінно осягнути матеріал. Безжально «ріжте» речення, замінюйте довгі слова та складні фрази, деталізуйте, шукайте ключові слова, позбувайтеся кліше та шаблонів, уникайте повторів. І все буде добре!

    Що ще треба знати про коректуру?

    Коректурні знаки — система умовних графічних знаків, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різноманітних помилок в коректурних відбитках. Вони вказують на місце та характер виправлення денормативів у тексті або ілюстративному матеріалі. Це якщо сухо та коротко про визначення терміну. Коли ж простими словами – це більше сотні знаків, які знають лише шалені коректори. Бо насправді вивчити їх не так і просто, а, на перший вигляд, вони здаються мало не ієрогліфами. Та коли коректор «у темі» –
    зі знаками набагато простіше маркувати помилки. А ще ці знання
    можуть стати перевагою під час співбесіди на роботу.

    Редакторський фах і коректорський – розділяйте, як білки від жовтків

    Редактор – це людина, яка розставляє коми в тексті. Іпостасі редактора й коректора можна об’єднати в одній особі. Такі міфи ми часто чуємо в суспільстві. Так, саме МІФИ. Бо редактор і коректор – це далеко не одне й те ж. Насправді ж, якщо говорити про класичне редагування, редакторський аналіз, то редактор опрацьовує композицію тексту, працює з фактичним матеріалом, виконує стилістичні виправлення. Звичайно ж, кожен редактор (в ідеалі) знає правопис чи правила пунктуації. Утім стежити за розділовими знаками й одруківками – компетенція коректора. Тож якщо у відділі є обидва фахівці, то ніхто не каратиме редактора, якщо він пропустить кому, а коректора – коли речення буде надто не читабельне. Та якщо у вашій редакції один фахівець-педант, який працює за двох, то, звісно, повноцінне опрацювання тексту – в його обов’язках. Та пам’ятайте, якщо працювати одній людині довго з матеріалами, помилки починають «губитися». Без «свіжого ока» обійтись у підготовці тексту дуже складно.

    Ще трохи про відмінність редакторської правки й коректури

    Аби ви точно запевнилися, що праця коректора й редактора – це різні галузі в опрацюванні тексту, пропоную короткий відеоогляд різниці між цими двома професіями. А поки – пишіть, читайте та редагуйте. Воно справді того варте.

    Підготувала студентка-магістрантка Яна Назаренко

    (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

  • Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів відвідали студенти-медійники

    Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів відвідали студенти-медійники

    Для студентів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького організували екскурсію до міста Миронівка, де працює Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів.

    Більше інформації читайте у лонгриді http://mhp_a.tilda.ws

    Авторки: Тетяна Чупилко та Неля Пилипенко, студентки 2-Ж курсу,

    Анастасія Щетініна, студентка 2-ВБ курсу

    Фото: Ілля Малоног, студент 2-PR курсу

    Відео: Володимир Вовк, студент-магістрант

  • “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” відвідають студенти-рекламники

    “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” відвідають студенти-рекламники


    Студенти ОП “Реклама та PR у медіагалузі” спеціальності “Журналістика” Черкаського національного університету імені Богадна Хмельницького Володимир Баранник та Влад Ващенко акредитовані на “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” – найвидовищнішу подію цього року. Змагання дрифтерів відбудеться 8 серпня 2021 року на автодромі «Чайка» у Києві.
    “UDC 2021” – змагання дрифтерів, у якому за перемогу боротимуться як титуловані професіонали, так і новачки, які мріють про велике мабутнє у цьому спорті. Цьогоріч участь у змаганні братимуть учасники із України, Польщі, Литви, Білорусі та інших країн.
    Організатори анонсують небезпечну й складну трасу, що зробить дрифт особливо цікавим і видовищним, а також появу таємного гостя.
    Наші студенти приєднають до сотень вболівальників та привезуть звідти цікавий репортаж.

    Слідкуйте за оновленнями на сайті!

  • Першокурсники-журналісти відвідали редакцію газети «Черкаський край»

    Першокурсники-журналісти відвідали редакцію газети «Черкаський край»

    Студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відвідали редакцію газети «Черкаський край». Першокурсники мали змогу поспілкуватися з Тетяною Калиновською, головною редакторкою видання, заслуженою журналісткою України, головою Черкаської обласної організації НСЖУ.

    Головна редакторка провела для студентів екскурсію редакцією. Пані Тетяна розпочала зустріч із розповіді про створення газети «Черкаська правда», яка на сьогодні має назву «Черкаський край». Стіни споруди зберігають історію 1914 року, із моменту заснування міського Громадського банку, за проектом архітектора Владислава Городецького. Журналістка поділилася власним 30-річним досвідом, розповіла про специфіку функціювання медіа, представила структуру редакції та надала можливість поставити запитання.

    – Я жодного разу не пошкодувала про вибір своєї професії, – стверджує Тетяна Калиновська.

    Нині в редакції працює 10 працівників, 5 із яких – журналісти. Пані Тетяна познайомила студентів зі своїм заступником Романом Кереєм, який наповнює сайт газети й, крім того, є кореспондентом «Урядового кур’єра».

    Пізніше до розмови приєднався журналіст із 55-річним стажем Василь Марченко, який відповідальний за матеріали на військову тематику. Він розповів про перший досвід відвідання редакції та згадав про знайомство з Василем Симоненком. Інші журналісти перебували «в полі», тобто збирали матеріал для майбутніх публікацій.

    Родзинкою газети «Черкаський край» головна редакторка вважає авторський гороскоп від Ганни Немченко-Шквар та розроблення власних карикатур.

    – Було цікаво відвідати редакцію «Черкаського краю». Мені дуже сподобався інтер’єр будівлі й старі світлини з життя редакції. Я дізнався багато нового про газету й був приємно вражений. Шкода, що зараз видання переживає не найкращі часи, але настане момент, коли все погане закінчиться! – розповідає Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу.

    Авторки: Неля Пилипенко та Тетяна Чупилко, студентки 1-Ж курсу

  • Як у світі святкують Міжнародний жіночий день?

    Як у світі святкують Міжнародний жіночий день?

    8 Березня – одне з найбажаніших свят для жінок. У цей день вони можуть забути про всі свої турботи. Зазвичай, українські чоловіки намагаються догодити своїм коханим і зробити цей день справжнім відпочинком від хатніх справ (в Україні цей день має статус офіційного вихідного). Інші ж надають перевагу святкуванню в колі подруг.

    Цікаво, що більшість американців і жителі непострядянських європейських країн, уважають 8 березня звичайним весняним днем. А як святкують його в інших країнах світу?

    Польща

    Кожен громадянин вирішує для себе, святкувати цей день чи ні, адже 8 березня тут не є державним вихідним. Та все ж багато чоловіків вітають своїх жінок квітами та різноманітними подарунками.

    Греція

    Цей день у Греції називають Днем бабосів. За традицією всі вшановують найвпливовішу жінку в кожному населеному пункті. Використовуючи тимчасову владу, жінки обливають своїх чоловіків водою.

    Італія

    Напевно кожна жінка захоче святкувати 8 Березня саме в Італії, адже тут спарвжній жіночий день. Дівчата влаштовують вечірки, ходять до кафе, барів та клубів без чоловіків. Крім того, вони можуть безкоштовно відвідати деякі розважальні заклади. Символом цього свята в Італії є мімоза. Саме її найчастіше отримують у подарунок італійки.

    Литва

    У Литві 8 березня відзначають як свято приходу весни. Не всі жителі країни вітають у цей день жінок, адже ставлення до нього неоднозначне. Більшість вважає цей день пережитком радянського минулого.

    Ісландія

    Картинка з найромантичніших фільмів утілена в цій країні: чоловіки готують для своїх коханих каву в ліжко.

    Азія

    Азіатські країни святкують 8 Березня масштабно. Наприклад, на Кубі для жінок влаштовують карнавали. Усі жінки Туркменії отримують від держави грошові подарунки. А у Вірменії свято триває цілий місяць. В’єтнамці, зі свого боку, у цей день ушановують пам’ять сестер, які в минулому очолювали визвольний рух.

    Бажаємо кожній жінці відчувати себе особливою!

    Авторка: Неля Пилипенко, студентка 1-Ж курсу

  • Подарунки, які краще не дарувати на 8 Березня

    Подарунки, які краще не дарувати на 8 Березня

    Сезон купівлі подарунків з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня оголошено офіційно відкритим. Безліч сайтів та соціальних мереж пропонують різні варіанти презентів для мам, учителів, коханих і подруг. Тож кожен із нас, обираючи подарунок, хоче залишити після себе теплу згадку або просто потішити дорогу людину. Але як же випадково не подарувати те, що може образити або засмутити?

    1. Декоративна косметика

    Кожна жінка має індивідуальні потреби та вподобання. Навряд чи вона зрадіє новому тональному кремові, якщо він не буде підходити за типом шкіри. Такий презент можна подарувати тоді, коли ви на 100 відсотків упевнені, що він сподобається майбутній власниці. Хорошою альтернативою декоративної косметики можуть бути б’юті-бокси для догляду за тілом та обличчям. Вони орієнтовані на будь-який тип шкіри й підходять абсолютно всім.

    2. Речі, які можна використовувати в побуті

    Забуваємо про ВСЕ, що буде нагадувати жінці про її хатні обов’язки. Посуд, пральна машина, пилотяг – такі речі краще купувати без особливого приводу. Краще сконцентруватися на подарункові, який акцентує жіночність або допоможе розслабитися.

    3. Букети в прозорій обгортці

    Букет квітів – незмінна класика. Це чудовий подарунок. Тільки якщо він не в прозорій обгортці. Особливо трагічний вигляд має один тюльпан. Вирішивши презентувати першоцвіти, подбайте про те, щоб обраний букет мав сучасний вигляд. Зараз є безліч варіантів різних обгорток, зокрема кольорових, які можуть увиразнити ніжність та красу, а не зіпсувати враження.

    4. Гроші

    Якщо ви так і не вирішили, що подарувати жінці на 8 Березня, головне – не впадайте у відчай. Не даруйте гроші. У такому разі найкращим варіантом буде запропонувати їй самій обрати, на що витратити кошти, і придбати це разом.

    Тож бажаю, щоб кожен на своє свято отримував бажані та приємні подарунки!

    Авторка: Тетяна Чупилко, студентка 1-Ж курсу

  • Історія жіночого дня

    Історія жіночого дня

    Відомо, що 8-ий день весни святкують у більшості країн світу, а в Україні ми маємо нагоду отримати третій вихідний. На сьогодні цей день сприймають досить демократично й мало хто знає, що це – свято феміністок.

    Насамперед це пов’язано з історією. Жінок неодноразово утискали в правах. Наприклад, чоловікам платили більшу заробітну плату, хоч працювали вони однаково. На сьогодні жінки навпаки можуть заробляти більше, що свідчить про їхнє рівноправ’я в сучасному світі.

    Уперше жіночий день 28 лютого 1909 року в США, його присвятили боротьбі за здобуття жінками виборчого права. Згодом, 19 березня 1911 року, його святкували в Німеччині, Австро-Угорщині, Данії й Швейцарії.

    Зазвичай у цей день дарують квіти: зокрема, тюльпани, троянди, проліски тощо. Ці рослини символізують вияв почуттів, а також закінчення холодної пори року.

    Тож не забувайте виявляти увагу до своїх коханих, мам, бабусь, сестер у цей день! Хоча ні, не тільки в цей день, а й завжди. Важливо не те, скільки коштує подарунок, а те, що він зроблений від душі!

    Автор: Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу

  • Святкувати чи ігнорувати 8 Березня?

    Святкувати чи ігнорувати 8 Березня?

    Напередодні Міжнародного жіночого дня я вирішила провести опитування на тему: «Ваше ставлення до 8 Березня». Результати мене, звісно, вразили. Я почула безліч думок, як негативних, так і позитивних.

    Фото з сайту https://life.pravda.com.ua/

    Перший висловив свою думку мій ліпший друг Геннадій Желик:

    – З одного боку, це добре, коли виявляють повагу до жінок, дарують їм подарунки, а з іншого – слабка стать почувається пошанованою лише один день. Я вважаю, що 8 Березня має бути кожного дня, і необов’язково дарувати подарунки, важливо виявляти елементарну повагу, допомагати в хатніх справах, що завжди приємно коханій людині. Не потрібно ідеалізувати це свято – чоловік постійно має ставитися до жінки як до чогось прекрасно.

    Геннадій Желик

    Наступним суб’єктом опитування стала моя колега Юлія Гайдук:

    – Моє ставлення є нейтральним. Звісно, це добре, що існує таке свято, але, на мою думку, воно надумане, із часом втратило свій сенс. 8 Березня чоловіки вітають своїх мам, дружин, доньок, а на наступний день забувають про їхню значущість. Я за те, щоб жінок цінували щодня, а не тільки у свято. А ще це маркетинговий хід, тому що заклади торгівлі та сфери послуг отримують великі прибутки.

    Юлія Гайдук

    Студентка-юристка Катерина Мисько наголосила:

    – Прийнято вважати 8 Березня днем боротьби за права жінок, а в ХХІ столітті в цьому немає потреби. Тому, переконана, це звичайний день.

    Катерина Мисько

    Учениця Лілія Попова зазначила:

    – 8 Березня вважаю вагомим державним святом. Жінкам можна хоча б один день порадіти, адже чоловікам приділено більше уваги, їх пошановують 6 грудня, 14 жовтня та 19 листопада (маловідомий день чоловіків).

    Лілія Попова

    Студентка-реабілітологиня Яна Мар’янчук зауважила:

    – Ненавиджу цей день, він нічим не відрізняється від інших. Не бачу сенсу витрачати купу грошей на квіти, які зав’януть наступного дня. Звільняючи свій гаманець від грошей, ви наповнюєте інший. Я не хочу почуватися важливою лише один день.

    Яна Мар’янчук

    Ці відповіді, я вважаю, найкраще демонструють реальне ставлення людей до 8 Березня. Сталі фрази на кшталт «нормально» недоречні, свою думку потрібно обов’язково аргументувати. Я вдячна кожному, хто взяв участь у моєму опитуванні.

    Авторка: Анастасія Столбова, студентка 1-Ж курсу

    Фото: із соцмереж героїв

  • Якості людини XXI століття: харизма

    Якості людини XXI століття: харизма

    XXI століття – це час, коли стати популярним блогером простіше, ніж закінчити університет. Головним складником цього є ХАРИЗМА, або вміння бути в центрі уваги.

    Харизма – це здатність подобатися людям, проста навичка, що відома з давніх часів та має прерогативу – здатність привертати увагу та словесно впливати на інших. Харизматичних людей завжди слухають, а нині це вкрай важливо. Ця якість посіла важливе місце в сучасному світі, бо нічого не може так привертати увагу, як подання інформації харизматичними людьми.

    Схарактеризувати вияви харизми можна на прикладі блогерів. Кожного із них має кілька секунд, щоб зацікавити аудиторію. Причиною тому є те, що нинішнє покоління називають «Поколінням трьох секунд». І саме за ці секунди, блогер, по той бік екрану, повинен утримати глядача та переконати, що саме він вартий уваги.

    На сьогодні, привабливість відійшла на другий план, поступившись харизмі. Деякі люди стають популярними, навіть не маючи інформаційного підґрунтя, проте глядачам цікаво за ними спостерігати. Логічно постає питання: чи можна «прокачати» харизму? Звісно, що так! Це навичка, яку більшість людей просто вдосконалює. Тому, якщо хочете посилити свою харизму, дотримуйтесь таких порад:

    1. 100-відсотковий інтерес до свого співрозмовника. Ти маєш справді його слухати!

    2. Демонструй свою впевненість. Як цього досягнути? Стан, міміка та жести – усе це видає твоє хвилювання. Тому перехитри своє тіло, покажи справжній релакс!

    3. Прокачуй емпатію! Розумій свого співрозмовника!

    Харизма – це саме та навичка, яку повинна мати людина XXI століття! Уміння зацікавити з півслова – найбільший дар. Тому, якщо ти бачиш себе серед таких людей, то обов’язково практикуй ці навички. І ти неодмінно станеш харизматичною особистістю!

    Авторка: Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу

  • ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ СТУДЕНТА НА ДИСТАНЦІЙНОМУ

    ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ СТУДЕНТА НА ДИСТАНЦІЙНОМУ

    Над проектом працювали студенти 1-PR курсу