Позначка: Найцікавіше

Яким воно повинно бути: багатомільйонним чи невеликим, сучасним чи стародавнім, тихим та спокійним чи прийнятним для молоді? Кожен має свою відповідь на це запитання. Саме тому я провела опитування на своїй сторінці в соціальній мережі Instagram, щоб дізнатися думку більшості користувачів і в такий спосіб «створити» уявний портрет міста мрії.

Перше, що я з’ясувала з цього опитування, – це те, що людям подобаються красиві міста з безліччю місць для активного відпочинку, саморозвитку та просто душевного спокою.

– Лондон – неймовірно красиве місто. Мені подобається його архітектура та культурне життя.

– Лондон! Скажу це навіть не задумуючись. Дуже подобається атмосфера Англії.

– Львів, адже це колоритне місто з масою затишних місць. Атмосфера просто казкова, особливо зимою в різдвяний час.

Більшість мріє жити в інших країнах через вищий рівень життя. Там, де влада справді піклується про свій народ, де економіка на високому рівні й люди рідко зіштовхуються з безробіттям.

– Стокгольм. Неперевершено красиве місто з великим вибором розваг, екологічно чисте, а також просте для освоєння.

– Лос-Анджелес – молодіжне місто, в якому є все для мене.

– Я б хотіла жити в Ванкувері. Це одне з найкрасивіших океанських міст світу.

В Україні найбільш популярними є столиця та міста західного регіону через потребу в мовній та етнічній ідентифікації.

– Тернопіль або ж Івано-Франківськ, тому що там гарна українська мова.

– Хочу жити в місті, де цінують українську мову. Як же приємно чути ці милозвучні слова, душа радіє в такі моменти. Нещодавно відвідувала Черкаси. Огидно чути російську з акцентом українського села й найсумніше те, що батьки привчають своїх ще зовсім маленьких дітей говорити так само.

Чисте, мирне небо над головою. Навколо будинки дивовижної архітектури. На стінах будинків немає табличок «Обережно, обвал плитки!», тому що плитка ніде не падає. Мешканці ходять чистими та світлими вулицями, не боячись опинитися у незнайомому місці. Люди усміхнені й задоволені своїм життям. Діти ходять у школу, як на свято, бо їм не засмічують голови непотрібною інформацією. Дорослі легко прокидаються вранці на роботу, бо попереду їх чекає справді гідна зарплата. Усі давно забули, що таке корупція, панує лише чесність та справедливість.

Це місто, у якому ніхто не відмовився б жити. Можливо, так і буде найближчим часом. Дива не буває без праці, тому перетворювати кожне місто нашої країни в місто своєї мрії потрібно вже зараз. Жителям треба подбати насамперед про чистоту свого краю. Саме з цього все й починається. Ваше місто належить вам, а ви – йому!

Авторка: Ірина Купець, студентка 1-Ж курсу

Фото з Facebook-сторінки фотографа Джаспера Джеймса

Результати опитування на Instagram-сторінці авторки

Березень 2020 «подарував» студентам Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького дистанційне навчання, до якого освітній заклад не був готовий, так само як і студенти вишу. Жовтень цього року також не є винятком. Здобувачі освіти знову мають пройти через домашнє навчання, коли щоразу під час пари хочеться заглянути до холодильника. Та чи має таке навчання позитивні моменти і чи готові студенти до піврічного домашнього навчання?

За кілька днів до переходу з очної форми на дистанційну повсюди в ЧНУ можна було почути про негативне ставлення студентів до такої форми навчання. Але під час дистанційного навчання стало зрозуміло, що така форма навчання не настільки страшна, як її малюють. Про свої враження нам розповіла студентка другого курсу спеціальності «Журналістика» Ніка Чіпенко:

– На мою думку, дистанційне навчання – це не зовсім зручний формат з огляду на постійні неполадки з інтернетом та програмами для відеозв’язку. Проте з плюсів – це ґуґлкласи для домашніх завдань. Зручно, коли всі методички впорядковані за датами і ти відразу розумієш, що виконувати й куди скидати. Думаю, ідеальний варіант – це поєднувати очне та дистанційне навчання і з кожного взяти найкраще.

Але не забуваймо про студентів перших курсів. Тільки звикнувши до студентського життя, більшість «першачків» знову повертаються додому. Чи піде на користь така форма в перший навчальний рік? Прокоментувати своє ставлення погодилася студентка першого курсу спеціальності «Журналістика» Неля Пилипенко:

– Чесно кажучи, я була вражена. Ми лише почали ознайомлюватися з університетським життям, як довелося сидіти вдома. Я знайшла друзів і дуже хочу до них, адже в університеті набагато веселіше й процес навчання цікавіший та корисніший, бо викладачі онлайн не можуть достатньо об’єктивно оцінити рівень нашої підготовки до пар. Також дуже складно висидіти перед монітором кілька годин. Тому з упевненістю можу сказати, що навчання в стінах університету ефективніше.

– Робота на парах передбачає живе спілкування викладачів зі студентами, а значить – зворотний зв’язок та емоції. І не важливо – позитивні вони чи негативні. Дистанційно працювати на парах із залученням різних навчальних платформ та сервісів виявилося значно важче, бо спілкування онлайн передбачає використання зовсім інших умінь і навичок. Карантин змусив усіх освоїти нові технології, тому й викладачам довелося кардинально змінити форму подання матеріалу, зробити його доступним для студентів, передбачити можливі варіанти зворотного зв’язку, – зауважила викладачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Олеся Нестеренко.

Підбиваючи підсумки, констатуємо, що важко зробити єдиний правильний висновок щодо дистанційного навчання: кожен розуміє онлайн-формат по-своєму й навчається відповідно до технічних можливостей. Головне – взяти щось корисне для себе з будь-чого, незважаючи на всі недоліки цього процесу.

Авторка: Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу

Університети відчинили свої двері першокурсникам майже два місяці тому. Більшість новачків адаптувалася, пройшли бойове хрещення практичними заняттями й хронічною для студентів відсутністю сну. Хтось живе в гуртожитку, а хтось на квартирі, місцеві – вдома з батьками, але абсолютно всі встають рано й поспішають на пари.

Ми поспілкувалися з кількома нинішніми й колишніми студентами, запитали, яким вони уявляли своє студентське життя і якою виявилася реальність, дізналися про специфіку навчання та багато іншого.

Руслан (17 років, ЧНУ, ФОТІУС): Я уявляв студентське життя простішим і більш цікавим. Можливо, це лише перший курс, але все ж…Я думав і про хороше, і про погане, а отримав щось посередині.

Катя (17 років, ЧДТУ, спеціальність «Готельно-ресторанна справа»): Я не могла уявити, яке воно – студентське життя, та знала, що це буде щось складне й незрозуміле, але досить цікаве. Це – як іспит на міцність. Так і сталося.

Ірина (37 років, ЧНУ, спеціальність «Дошкільна освіта»): Для мене студентське життя розпочалось у 15 років. Звичайно, у моїх мріях воно було безтурботним та веселим. Але насправді… Воно і було таким, але турботи та трабли ми знаходили собі самі. Тому мрії про студентське життя не збігалися з реальністю.

Враження в усіх учасників освітнього процесу кардинально відрізняються.

Катя: Усе, що можу сказати, – потрібно запасатися кавою й заспокійливим, щоб узяти себе в руки й розвиватися. Тяжко…

Руслан: Навчання проходить більш-менш нормально, місцями нудно, місцями цікаво, але найгірше – це втома. Щодо дистанційного, то, як на мене, плюсів більше, бо мені не доводиться далеко їздити й рано вставати, але якість навчання набагато нижча, оскільки немає тієї комунікації з викладачем, як в університеті. Доводиться більше працювати самостійно, це інколи складно робити без зразка. Але самопочуття й тривалість сну на дистанційному навчанні – кращі.

Ірина: Навчання проходило досить цікаво. Звісно, не завжди все вдавалося з першого разу й інколи важко було знайти спільну мову з викладачами, але сьогодні я добре розумію, що це був безцінний досвід, який і нині використовую в житті.

Кожен по-своєму згадує студентські роки: хтось супить брови, хтось зітхає, але веселих та курйозних випадків теж вистачає.

Руслан: Один з курйозних випадків я таки можу розповісти. Навчання тільки почалося, ми стояли й говорили з хлопцями, як почули з даху будівлі крик: «Хлопці, ловіть драбину!». Ми, звичайно, погодилися допомогти, хоч нас ніхто й не запитував. Стали по один бік, чекаючи, поки нам спустять драбину, та раптом вона прилетіла з іншого боку й мало не придавила одногрупника. Це зараз, як згадую, мені смішно, а тоді ми почули багато ненормативної лексики на свою адресу.

Катя: Інформація з папки «Веселі історії» – конфіденційна.

Ірина: Насправді, смішних історій було безліч, але зараз пригадую лише ті, що зможу розповісти тобі вже після того, як отримаєш диплом.

Навчання в університеті – це досить серйозний етап у житті, на якому ми зустрінемо нових людей, подолаємо певні перепони, подорослішаємо, але ми повинні по максимуму насолодитися цим часом і зробити свої студентські роки по-справжньому незабутніми.

Авторка: Аліна Думанецька, студентка 1-Ж курсу

У сучасному світі стрімко розвиваються ЗМІ, тому стає популярним публікація контенту в онлайн-режимі: на сайтах, у соцмережах, на ютуб-каналах тощо.

Насамперед треба зазначити, що електронний ЗМІ – це інформаційний сайт, який регулярно оновлюється й виконує функцію засобу масової інформації, має популярність та авторитет серед користувачів. Важливу роль відіграє наповнення сайтів. Це може бути або відео, або статті, інтерв’ю тощо. Цікаві публікації створює видання «Новое время», на їхньому сайті можна переглянути свіже інтерв’ю у форматі лонгриду з головою представництва компанії SES в Україні «Ми були першими, хто піднімався на ракетах-носіях SpaceX».

Краще сприймати не великий за обсягом матеріал, а компактний текст, що містить найважливішу інформацію в максимально стислому вигляді або в мультимедійному форматі: відеоролики, у яких використано різноманітні елементи у вигляді інфографіки, зображень чи фото, титрів та інших складників, які змушують наш мозок активно сприймати й засвоювати інформацію. На мультимедійній платформі «Укрінформ» опубліковано матеріал «Україна накопичила до зими рекордні за 10 років обсяги газу» із використанням інфографіки про запас природного газу в українських підземних сховищах.

Особливістю інтернет-ЗМІ є те, що в них часто публікують емоційно перенасичені новини, наприклад убивства, кримінал, воєнні конфлікти тощо, а також використовують словесні пастки – «клікбейти». Вдалим прикладом цієї технології є набридлива реклама в Інтернеті на кшталт «Ти схуднеш за тиждень, якщо щодня вживатимеш…». У журналістських матеріалах досить поширені інтригуючі заголовки, вони спокушають аудиторію тиснути на покликання й переходити на сайти, де немає відповідної інформації. Наприклад, в інтернет-виданні «Кореспондент» розміщено матеріал із заголовком «Разумков: Певною мірою, я вже президент». Проте в статті мова йде про інше: герой не має намірів ставати президентом.

Найбільш ефективною платформою для розміщення новинного контенту в інтернеті є портал. У його основі закладено розширені функції веб-ресурсу, складну структуру й можливість урізноманітнення мультимедійним контентом, застосування інтерактивних веб-технологій, що передбачає розроблення адаптованої під новинний контент специфічної композиційно-графічної моделі.

Автор: Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу