ЯК ЖИВЕШ, ПЕРШОКУРСНИКУ?

Університети відчинили свої двері першокурсникам майже два місяці тому. Більшість новачків адаптувалася, пройшли бойове хрещення практичними заняттями й хронічною для студентів відсутністю сну. Хтось живе в гуртожитку, а хтось на квартирі, місцеві – вдома з батьками, але абсолютно всі встають рано й поспішають на пари.

Ми поспілкувалися з кількома нинішніми й колишніми студентами, запитали, яким вони уявляли своє студентське життя і якою виявилася реальність, дізналися про специфіку навчання та багато іншого.

Руслан (17 років, ЧНУ, ФОТІУС): Я уявляв студентське життя простішим і більш цікавим. Можливо, це лише перший курс, але все ж…Я думав і про хороше, і про погане, а отримав щось посередині.

Катя (17 років, ЧДТУ, спеціальність «Готельно-ресторанна справа»): Я не могла уявити, яке воно – студентське життя, та знала, що це буде щось складне й незрозуміле, але досить цікаве. Це – як іспит на міцність. Так і сталося.

Ірина (37 років, ЧНУ, спеціальність «Дошкільна освіта»): Для мене студентське життя розпочалось у 15 років. Звичайно, у моїх мріях воно було безтурботним та веселим. Але насправді… Воно і було таким, але турботи та трабли ми знаходили собі самі. Тому мрії про студентське життя не збігалися з реальністю.

Враження в усіх учасників освітнього процесу кардинально відрізняються.

Катя: Усе, що можу сказати, – потрібно запасатися кавою й заспокійливим, щоб узяти себе в руки й розвиватися. Тяжко…

Руслан: Навчання проходить більш-менш нормально, місцями нудно, місцями цікаво, але найгірше – це втома. Щодо дистанційного, то, як на мене, плюсів більше, бо мені не доводиться далеко їздити й рано вставати, але якість навчання набагато нижча, оскільки немає тієї комунікації з викладачем, як в університеті. Доводиться більше працювати самостійно, це інколи складно робити без зразка. Але самопочуття й тривалість сну на дистанційному навчанні – кращі.

Ірина: Навчання проходило досить цікаво. Звісно, не завжди все вдавалося з першого разу й інколи важко було знайти спільну мову з викладачами, але сьогодні я добре розумію, що це був безцінний досвід, який і нині використовую в житті.

Кожен по-своєму згадує студентські роки: хтось супить брови, хтось зітхає, але веселих та курйозних випадків теж вистачає.

Руслан: Один з курйозних випадків я таки можу розповісти. Навчання тільки почалося, ми стояли й говорили з хлопцями, як почули з даху будівлі крик: «Хлопці, ловіть драбину!». Ми, звичайно, погодилися допомогти, хоч нас ніхто й не запитував. Стали по один бік, чекаючи, поки нам спустять драбину, та раптом вона прилетіла з іншого боку й мало не придавила одногрупника. Це зараз, як згадую, мені смішно, а тоді ми почули багато ненормативної лексики на свою адресу.

Катя: Інформація з папки «Веселі історії» – конфіденційна.

Ірина: Насправді, смішних історій було безліч, але зараз пригадую лише ті, що зможу розповісти тобі вже після того, як отримаєш диплом.

Навчання в університеті – це досить серйозний етап у житті, на якому ми зустрінемо нових людей, подолаємо певні перепони, подорослішаємо, але ми повинні по максимуму насолодитися цим часом і зробити свої студентські роки по-справжньому незабутніми.

Авторка: Аліна Думанецька, студентка 1-Ж курсу

Коментарі: