Цьогоріч довелося зустріти Великдень в умовах воєнного стану. Жителям областей України та Черкащини зокрема постійно загрожує повітряна небезпека. Чи вдалося вам піти до церкви й освятити великодній кошик?
https://onlinetestpad.com/aippipga3l3lk
Підготувала Вікторія Нянько
Кожна наша дія в інтернеті має певні наслідки та впливає на користувачів. Правильними діями ми наближаємо нашу перемогу!
Підготувала Вероніка Чіпенко, 3-Ж курс
Вілл Сміт вперше у своїй кар’єрі отримав Оскар-2022 за найкращу чоловічу роль. Він зіграв батька відомих тенісисток у біографічному фільмі «Король Річард».
Кіноакадемія заборонила актору відвідувати церемонії “Оскара” наступні 10 років, починаючи з 8 квітня 2022 року. Причиною слугував інцидент, що трапився на врученні. Голлівудський актор Вілл Сміт у прямому ефірі вдарив свого колегу Кріса Рока. Це було відповіддю на недоречний жарт про дружину актора, актрису Джаду Пінкетт Сміт, – про це повідомляє офіційний сайт Еспресо з покликанням на CNN.
Поки тривають суперечки з приводу інциденту, ми вирішили дізнатися, яким фільмам із Віллом Смітом у головній ролі надають перевагу студенти Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.
На першій сходинці нашого рейтингу розташувався фільм «Земля після нашої ери», за нього проголосувало шестеро респондентів.
«Земля після нашої ери» – це американський науково-фантастичний бойовик режисера М. Найт Ш’ямалана. Фільм знятий 2013 року.
У фільмі зображено далеке майбутнє, в якому на Землі не залишилось людей і все живе мутувало аби винищувати їх. Сайфер Рейдж, безстрашний рейнджер, разом із сином опиняються на одній планеті з урсою – чудовиськом, яке вистежує свою жертву за феромонами страху. Аби врятуватись, вони мають послати сигнал про допомогу з маяка, який загублено в уламку корабля за багато кілометрів від них. Сайфер із серйозним пораненням змушений відправити в цю небезпечну подорож свого сина Китая. Щоб вижити, герої мають подолати свої страхи, надолужити прогалини в спілкуванні та знайти спільну мову, як батько і син. Китая зіграв Джейден Сміт, син Вілла.
«Мої улюблені жанри фільмів це пригоди і фантастика, цей фільм є представником обох цих жанрів. В цьому сюжеті мене вразила героїчність 13-річного хлопця, який подолав свої страхи та врятував батька від смерті. Фільм вчить, що треба боротися з власними страхами, переживаннями задля своєї мети, задля рідних людей», – зазначає студентка ННІ УФСК другого курсу спеціальності «Середня освіта» Єлизавета Бабенко.
Друге місце розділили два не менш цікаві фільми: «Я легенда» та «Люди в чорному». За кожен із них проголосувало троє респондентів.
«Я легенда» – американський постапокаліптичний фільм, знятий режисером Френсісом Лоуренсом у 2007 році.
Сюжет розповідає нам про місто Нью-Йорк, заражене невиліковним вірусом, який перетворює людей на зомбі. Роберт Невіл – учений-медик, який має імунітет, він залишився сам із вірною собакою в місті, повному інфікованих. Три роки Роберт намагався винайти вакцину і віднайти вцілілих. Після тривалих пошуків, він знаходить жінку з дитиною, разом їм вдається доопрацювати сироватку. Під час фінальної битви, Роберт Невіл підриває себе, щоб врятувати Анну та її дитину.
Студент другого курсу ННІ ІНФОТЕХ спеціальності «Інформаційні системи та технології» Артем Афанасьєв зізнається: «Фільм мені подобається за свою атмосферу і цікаво закручений сюжет. Захопливо спостерігати, як герой виживає та бореться з інфекцією. Особливо вразила фінальна битва».
Наступний фільм «Люди в чорному» – науково-фантастичний комедійний фільм 1997 року, знятий режисером Баррі Зонненфельдом.
“Люди в чорному” – це таємне бюро зі співпраці з прибульцями. Звичайний хлопець Едвардс отримує візитку, за адресою на якій його чекала штаб-квартира бюро. Після вдалого проходження випробувань, він отримує чорний костюм та кодове ім’я Джей. Йому з напарником Кеєм доводиться боротися з небезпечним прибульцем раси «Жуків»-загарбників. Фільм завершується спасінням галактики та відставкою Кея, який готував Джея, як заміну собі.
«Ця незвичайна історія мені сподобалась як ідеєю, так і грою акторів. Це був перший фільм, з якого я дізналась про Вілла Сміта. Тому, для мене це в першу чергу ностальгія. Найбільше мені подобається знайомство агента Кея з новим напарником. Це цікавий момент, коли секретна організація приймає до своїх лав нового співробітника, який жив звичайним життям. Саме цей момент став зав’язкою всієї історії», – говорить студентка третього курсу ННІ УФСК спеціальності «Журналістика» Аліна Косменюк.
Третя сходинка рейтингу представлена фільмом «Король Річард». Його обрало двоє студентів.
Річард Вільямс – батько і тренер відомих тенісисток Венус і Серени Вільямс. Спортивна драма режисера Рейнальдо Маркуса Гріна, яка вийшла в 2021 році, розповідає реальну історію успіху чорношкірих спортсменів у світі білих, історію мотивації і боротьби. Річард постає цікавою та неоднозначною фігурою, комусь він здасться великим генієм, а комусь суворим маніпулятором. Вілл Сміт не лише зіграв головну роль у цій стрічці, а й долучився до її продюсування. Саме за цю роль він отримав свій Оскар.
Студентка третього курсу ННІ УФСК спеціальності «Реклама та PR у медіагалузі» Діана Осейко зазначає: «Я шукала фільм для вечірнього перегляду і мені потрапив на очі цей. Цікава сюжетна лінія та опис до нього. Я люблю спорт, тому і надаю перевагу спортивним драмам. Та й в цілому цей фільм сповнений аргументів про виховання чемпіонів, дуже цікаво! Сподобалась роль Річарда Вільямса у виконанні Вілла Сміта. Вийшов владний, впертий і люблячий батько, який ні на хвилину не сумнівається ні в своєму плані, ні в успіху своїх дочок».
На останній, четвертій сходинці розташований фільм «Хенкок». За нього проголосував лише один студент.
Цей фантастичний бойовик режисера Пітера Берга, знятий в 2008 році.
Стрічка розповідає нам про життя Джона Хенкока, який має надзвичайну силу, здатність літати та безсмертність. Такий собі нестандартний герой, що вживає алкоголь, але при цьому ловить злочинців і рятує людей. Врятувавши фахівця з піару Рея, Джон погоджується на зміну свого іміджу. Вдвох вони створюють Хенкоку позитивну репутацію супергероя. Невдовзі виявляється, що дружина Рея має таку ж суперсилу, але приховувала це. Після довгих сварок і вмовлянь, вона все ж розповідає Джону про своє минуле, в якому вони були разом. Виявляється, супергероїв створювали парами і, перебуваючи поруч, вони стають вразливими та смертними. Тому всі інші супергерої, що жили у щасливому шлюбі, вимерли, залишилося тільки двоє. Востаннє, коли вони з Хенкоком були разом, він ледь не помер, але вижив, лишившись пам’яті. Тому Мері вирішила залишити коханого і почати нове життя.
«Фільм дуже цікавий і драйвовий, сюжет побудований в такому ніби «гетто» стилі і для мене це цікаво. Найцікавіше це процес «перевиховання» Хенкока з бандита в доброго супергероя. Один з моментів особливо вразив, коли його випустили з тюрми і він боровся проти терористів – це було драйвово і захопливо», – зазначає студент першого курсу ННІ економіки і права спеціальності «Право» Богдан Кобзарь.
Отже, такі фільми з Віллом Смітом студенти полюбляють найбільше. Серед запропонованих стрічок респонденти надають перевагу «Землі після нашої ери» та «Я легенда». Найменше за результатами рейтингу переглядають «Хенкока».
Кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, глибинної корекції і реабілітації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Ірина Сірик пояснює такий результат потребою студентів у відчутті адреналіну:
«Всі люди різні, кожен має свій темперамент, характер, рівень стресостійкості та уподобання. Залежно від цих характеристик студенти обрали той чи той жанр фільму. Провідним є механізм ідентифікації (уподібнення) себе з героєм. Коли можна пережити події, емоції ті що й герой фільму і частково задовольнити свої потреби, емоції, відчуття адреналіну тощо. Тобто через перегляд цих фільмів, студенти задовольняють свої базові потреби, але в більш захищеній формі. В фільмі «Я легенда», про зомбі повідним механізмом є страх. Страх – це внутрішній стан, який обумовлений загрозою реального або передбачуваного лиха. Респонденти обрали цей жанр тому, що страх дозволяє відчути сильне емоційне переживання і віднайти шляхи вирішення своїх питань. Дивлячись на вчинки героя, ми не лише переживаємо емоції, але і віднаходимо шляхи як правильно вчинити в тій чи тій ситуації, якби я вчинив на місці героя. Відбувається переоцінка значущості деяких життєво-важливих речей, своєї поведінки тому, саме ці фільми найбільше сподобались студентам».
Підготувала Вероніка Чіпенко, 3-Ж курс
Список українських, російських та білоруських діячів, зокрема 188 інфлюенсерів, що підтримують або замовчують війну росії проти України, опублікували на новій інтернет-платформі theylovewar.com, – про це 19 березня на своїй сторінці в Instagramповідомив засновник та реалізатор ідеї, блогер, підприємець (власник мережі закладів харчування «Ресторани файного міста»), продюсер гурту «Tvorchi» Петро Заставний.
У «чорному» переліку можна побачити Регіну Тодоренко, Софію Стужук, Наталі Ящук та інших українок із багатомільйонною аудиторією, які вирішили змовчати про злочини путінського режиму в Україні. Сайт постійно доповнюють, – про це повідомляє “Cosmopolitan”.
Проте, окрім таких «антигероїв» соціальна мережа «Instagram» налічує чимало українськомовних блогерів, що є лідерами думок серед молоді. Всі вони мають чітку громадянську позицію і наразі ведуть активну громадську та волонтерську діяльність.
З огляду на це, ми вирішили дізнатися, яким українськомовним Instagram-блогерам надають перевагу студенти ННІ української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.
На першій сходинці нашого рейтингу опинилася Instagram-сторінка Лесі Нікітюк, за неї проголосувало 7 із 17 респондентів.
Instagram української зірки налічує 3,8 млн підписників. Нікітюк публікує фото й відео з повсякденного життя, подорожей та зі знімань нових шоу. Телеведуча активно ділиться своїм життям та влаштовує інтерактиви для своїх фоловерів. Наразі вона створила притулок для переселенців у рідному місті Хмельницький та розповідає про це у своїх сториз.
Студентка 3-го курсу ОП “Журналістика” Аліна Косменюк зазначає: «У неї наближені до простого народу вислови в сториз, цікаві дописи, красиві фото та, звичайно, мене підкорює її харизматичність. Вона постійно підіймає настрій підписників доцільним гумором. Ще важливим є те, що вона обговорює суспільно важливі теми і висловлює свою громадянську позицію, а зараз є прикладом для багатьох блогерів, чим саме потрібно займатися у воєнний час».
Друге місце рейтингу посіла Instagram-сторінка Юлії Верби, її обрало чотири респонденти.
Instagram юної блогерки налічує 2,6 млн підписників. Дівчина з Івано-Франківська записує десятки сториз на день, де розповідає про своє щоденне життя, часто ділиться фотографіями з подорожей, рекламує багато різних товарів та знімається у кліпах. Завжди висловлює власну думку, через що часто потрапляє у мережеві скандали. Від початку війни веде власний новинний телеграм канал.
«Публікує різноманітний контент, актуальні рекламні інтеграції, якими важко не зацікавитися, подобається її щирість у спілкуванні з аудиторією та простота», – розповіла студентка 3-го курсу ОП “Журналістика” Ангеліна Микосянчик.
Третю сходинку рейтингу представила Instagram-сторінка Наталі Литвин, їй надало перевагу троє респондентів.
Instagram активістки налічує 952 тис підписників. У своєму профілі блогерка ділиться з підписниками рецептами страв, стильними “луками”, дієвою косметикою та екологічними продуктами, а також порадами для блогерів-початківців. Дівчина часто розповідає історії з особистого та сімейного життя. Ділилася порадами на, що варто звертати увагу під час ремонту у власній квартирі.
Активно волонтерила у 2014 році, наразі рекламує бренди, що підтримують ЗСУ та збирає кошти на покупку автомобілів та обладнання для наших захисників. Спільно з іншими львівськими блогерами вже закупили та передали на передову амуніції та іншої допомоги на 500 тис грн та авто за 6000€.
«Цікава особистість, яка ділиться своїм життям. На її сторінці можна знайти багато цікавого про подорожі та моду. Постійно переймається екологічними проблемами сьогодення, зокрема вона детально розповідала, як правильно сортувати сміття. Подобалося спостерігати за ремонтом в її оселі, за тим, як вони обирали матеріали, меблі та техніку. Також вона розповідає про цікаві та культурні заходи у місті Львів», – поділилася студентка 3-го курсу спеціальності «Журналістика» Вероніка Чіпенко.
Четверту сходинку рейтингу зайняла Instagram-сторінка Аліни Френдій, за неї проголосувало два респонденти.
Instagram дизайнерки налічує 1 млн підписників. Аліна Френдій власниця бренду “Tote” та мережі шоу-румів “Coosh”, тому вона неабияк знається на моді, що і стало основою її блогу. Раніше її блог був суто про моду та lifestyle, поки не народився син. Сама себе вона називає «Fashion-мама». Тепер у своєму Instagram дівчина балансує на межі материнства, бізнесу та fashion. Наразі займається організацією поставок гуманітарних вантажів з Варшави до рідного Тернополя та інших міст України.
Студентка 3-го курсу спеціальності “Журналістика” Козоріз Олена розповіла: «Вона цікаво розповідає про новини у сфері fashion, повідомляє про модні новинки та доступно пояснює тренди наступних сезонів. Розповідає про розвиток та виховання маленького сина, ділиться корисними «мамськими лайфхаками», що і де краще придбати, замовити, як і що використовувати тощо».
Останню, п’яту сходинку рейтингу посіла Instagram-сторінка Олександра Заліска, її вподобав один респондент.
Олександр Заліско – один із найпопулярніших Instagram-блогерів серед українських чоловіків. Він публікує різноманітні веселі відео, ділиться кумедними фотографіями, часто розігрує друзів та знімає їхні реакції, з чого створює цілі історії і неабияк інтригує своїх фоловерів. У його сториз багато гумору та позитиву. Зараз закуповує амуніцію та тестує бронежилети, після чого передає їх на передову.
«Цікавий контент, безліч кумедних історій, сам блогер харизматичний та веселий, що мені власне імпонує. Також дуже подобається, коли він показує у своїх сториз, які традиції на різні свята є у його рідному місті Чернівці», – поділився студент 1-го курсу ОП “Реклама та PR у медіагалузі” Олександр Шевченко.
Отже, результати опитування показали, що серед студентів найпопулярнішими українськомовними блогерками є Леся Нікітюк та Юля Верба, яких респонденти відзначили такими рисами, як щирість та простота. Психологиня, докторка психологічних наук, завідувачка кафедри педагогіки та психології ЧНУ ім. Б. Хмельницького Інна Лук’янець пояснює такий результат особливостями сприймання молоді такої соціальної мережі як Instagram:
«Читання, перегляд блогів для сучасного студента це один із способів психологічного розвантаження та відпочинку від буденних думок та проблем, тому молодь обирає позитивних блогерів, що випромінюють радість та наближені до своєї аудиторії простотою поведінки у повсякденному житті. Блоги про екологію, моду чи бізнес потребують більш серйозного та уважного ставлення читачів, тому їх обирає менше користувачів».
Анастасія Бут, 3-Ж
Про діяльність українських брендів під час війни в інтерактивній презентації Катерини Бондаренко, 2-PR курс (предмет “Цифрові медіа”)
Напевно, кожен із нас чув про можливість загрози хімічної зброї в Україні. Ніхто поки не знає, чи справді агресор здатен почати атаки забороненими речовинами. Однак ми всі маємо бути готовими до цього, аби не панікувати та мати змогу вберегти власне життя.
Графіку підготувала Яна Назаренко
Інфографіку підготувала Вілена Костенко, 2-PR курс (предмет "Цифрові медіа")
Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького має свій офіційний голос. Його точно можна почути на третьому поверсі головного корпусу університету. Допомагають озвучувати поради й просто лайтові історії студенти ННІ УФСК.
Ми хочемо, аби голос нашого ЧНУ знав кожен студент, аби велика університетська родина разом співала хітові пісні на перервах і дізнавалась актуальні новини.
Гайда знайомитись ближче:
https://app.ex.co/stories/kwpdrt10/2022-03-20t19-23-09-303z-
Матеріал підготувала студентка-магістрантка Вікторія Нянько
Навіть якщо ви думаєте, що ніколи не слухаєте радіо, ви можете помилятися. Навряд чи ви не чули його як музичне тло в машині, у тренажерному залі та в багатьох громадських місцях. Тож що насправді приваблює аудиторію радіо? Та чи часто ви звертаєте увагу на студентське радіо в університеті? Можливо, ви випадково пропустили цікавий розіграш новеньких навушників)
А щоб вас зацікавити та знати дійсно, що вам подобається, нам потрібно трішечки інформації. Клікайте на покликання: там лише півтора десятка питань. Але це – усе заради вас)
https://www.proprofs.com/quiz-school/ugc/story.php?title=sample-quizsf_1375w
Матеріал підготувала студентка-магістрантка Яна Назаренко
Hе знаю, чи існують ще такі країни, в яких люди зупиняють ворожі танки живим щитом, відшуковують із-під землі необхідне для військових, посилають ### російські кораблі.
Де діти в перервах між роботою на кіберфронтах пишуть музику, увічнюючи голоси сучасної України.
Український героїзм бачить весь світ.
Ми не здамося!
24 лютого 2022 року Росія оголосила війну Україні. Вже кілька тижнів лунають сирени, люди ховаються в укриття і підвали, на вулицях міст чути вибухи і постріли. Наші рідні та друзі захищають країну зі зброєю в руках від однієї з найбільших армій світу. Усе це викликає стрес і тривогу за життя та майбутнє.
Як у таких умовах краще допомогти налагодити психологічний стан?
Міцний сон – одна з умов, необхідних для здоров’я та гарного самопочуття. Якщо ви на ніч начиталися тривожних повідомлень, є ризик, що ви проведете в переживаннях довгі години. Тому краще перед сном зосередитися на позитивному контенті. Вже одне передчуття веселощів є ефективним для поліпшення самопочуття.
І тим більше не сперечайтеся в них. Бувають речі, які сильно зачіпають. Тому руки самі відкривають коментарі – хочеться знати, що люди думають. А ті думають будь-яке, зокрема й таке, із чим ви категорично не згодні. Але якщо новина – це факт, то думки – лише інтерпретація, причому не завжди експертні. У коментаторів на руках ті самі дані, що й у вас, тому ніхто не розповість, як все було насправді. А ось викликати негативні емоції може легко. Суперечка ж у коментарях занурюватиме вас у них знову і знову, адже ви повертатиметеся, щоб подивитися, що вам відповіли.
Є такий термін – думскроллінг. Він означає схильність до перегляду поганих новин. Людина гортає тривожні замітки і все глибше занурюється в безодню відчаю. Ще варіант – смакування подробиць. Коли щось зачіпає сильно, хочеться дізнатися якнайбільше. Але це не завжди потрібне. Скажімо, якщо кілька людей загинуло під час обстрілу рашистами, чи справді треба дізнаватись у подробицях, як саме все сталося?
Варто відстежувати цей момент. Якщо відчуваєте, що якась інформація вас дуже схвилювала, зробіть паузу, перш ніж вивчати питання далі.
Іноді ви можете зловити себе на думці, що новина повинна викликати тривогу або бажання все змінити, але ви просто перегортаєте повідомлення і лякаєтеся з цього. Як же так, адже подія стосується всіх, а отже, мовчати і не діяти просто не можна?
Але треба прийняти, що ви не можете воювати на кожній війні. А втома від переживань – нормальний стан. Просто подивіться на тих, хто постійно вариться у казані людського болю. Лікарям іноді дорікають в цинізмі, але якщо вони прийматимуть близько до серця хворобу кожного пацієнта, це їх просто розчавить. Навіть журналісти-новинарі досить швидко черствіють, хоча тільки описують чужий біль.
Виберіть собі кілька ЗМІ, яким ви довіряєте і чия позиція викликає у вас повагу, та зробіть їх основним джерелом інформації. У цьому випадку ви отримуватимете контент у найменш дратівливій формі.
Звісно, іноді корисно знати інші думки. Але вивчати їх краще, коли ви розслаблені.
Деякі нотатки важливі та здатні врятувати життя. Наприклад, дані благодійних фондів про збори грошей для лікування або повідомлення товариств захисту тварин про випадки жорстокості щодо звірів або птахів.
Першим поривом може бути бажання додати сторінки таких організацій у стрічку, щоб дізнаватись про подібні новини якомога раніше. Але не можна заперечувати, що це несамовитий контент, і споживати його походячи між пейзажами і фото біля басейну важкувато. Щоб менше переживати, додавайте подібні сторінки не в стрічку, а в закладки та заходьте на них цілеспрямовано.
Люди часто скаржаться, що ЗМІ пропонують лише погані новини. Події та скандали — скільки завгодно, а ось інформації зі знаком плюс майже немає. Однак, якщо вивчити статистику сайтів, виявиться, що погані новини переглядають набагато частіше. Так що це пропозиція, спричинена попитом.
Якщо як слід пошукати, можна знайти джерела хороших новин. Це даватиме надію, що не все безнадійно.
Ми вже з’ясували, що в коментарі краще не потикатися. Але людина – соціальна істота, їй важливо ділитися інформацією, дізнаватися, що не один він тривожиться. Тому обговорювати новини з однодумцями – нормально та корисно.
З одного боку, це схоже на створення такого штучного інформаційного міхура, в якому всі з усіма згодні. З іншого – у світі стільки всього, що постійно вас з цього міхура висмикуватиме, тому трохи комфорту не зашкодить.
Новини часто сприймаються тяжко через відчуття безсилля. Все погано, а ти нічого не можеш вдіяти. Але, мабуть, це не зовсім так. Іноді, щоб відчути себе причетним та корисним, треба робити щось неймовірне. Але часом подвигом можуть стати звичайні події. Наприклад, під час коронавірусу лікарі та кур’єри просто виконують свою роботу, а це вже чимало. Всім іншим людям, щоб зробити свій внесок, достатньо дотримуватися соціальної дистанції і зробити щеплення, якщо немає протипоказань.
Водночас не варто брати на себе відповідальність за все людство. Якщо десь у Маріуполі рашисти обстріляли пологовий будинок, загиблих шкода. Але якщо ви не можете виїхати волонтером прямо зараз, то залишається тільки заспокоїтися і жити далі.
Іноді дуже складно прийняти, як люди можуть спокійно жити, коли все погано. Проте не варто йти на них священною війною. Інформувати про якісь важливі речі – можливо. Але без агресії, інакше ви лише посваритеся. А змусити когось робити щось навряд чи вдасться. Натомість нерви собі помотаєте значно.
Іноді емоції, отримані від новин, так переповнюють, що хочеться лежати на ліжку між коробками з піцою та цукерками та нічого не робити. Але життя продовжується, тому необхідно дбати про себе.
Матеріал підготував Ілля Малоног, 2-PR курс (предмет “Цифрові медіа”)
Хочу вести інформаційну війну, але не знаю, які дії можуть нести загрозу. Що не можна робити?
Чому інформаційна війна важлива?
Війна йде не лише на фронті, а й в інформаційному полі. Будь-який виклад інформації має потужний вплив на хід подій. Зараз йдуть баталії проти російських фейків, маніпуляцій, які можуть порушувати національну безпеку. Нам потрібно разом протидіяти цьому, адже світ має знати правду. Хоча стається і так, що наші громадяни сліпо піддаються на провокації та допомагають ворогу. Зокрема, публікують фото чи відео, чи пишуть одразу в соціальні мережі, що кудись впав снаряд.
Що в цьому поганого?
Ви координуєте вогонь противника такими діями. Не можна давати приблизного місця вибуху, наприклад, цілилися в лікарню, а потрапили в школу чи влучили в склад поряд з аеродромом. Так ворог оцінює завдану шкоду. Потім залежно від цього підбирають тип боєприпасів та тип озброєння. Якщо вже і знімаєте, то беріть широким планом, щоб не можна було впізнати будівлю.
А якщо на місце прибули працівники ДСНС та рятують людей чи ЗСУ відбиває ворога? Можна поінформувати про їхні героїчні подвиги?
У жодному разі. Особливо публікувати будь-що, що стосується нашої армії. Категорично заборонено знімати переміщення техніки, місце дислокації, а надто кількість живої сили. Із ДСНС дещо інша ситуація: не можна гарячими слідами демонструвати їхнє перебування на об’єкті ураження, інакше снаряд може прилетіти знову.
Буває, що просять максимально поширити ролик чи якесь повідомлення, як реагувати на ці заклики?
Перевіряйте джерело, що про це просить. Якщо ви в ньому не впевнені, то краще нічого не розповсюджувати. Також ставте собі питання: «Навіщо це поширювати, чи буде корисним для когось такий репост?». Занадто багато інформації шкодить, а тим паче коли вона непотрібна.
Якщо таке повідомлення піднімає патріотичний дух, то чому б його не запостити собі на сторінку?
Це не скасовує того, що потрібно перевіряти надійність джерела інформації. У мережі зараз достатньо фейків і неперевірених фактів, тому краще не брати на себе роль інформатора. Викладайте меми чи анекдоти – це краще сприяє підняттю духу!
Мої друзі й знайомі з СБУ передають дійсно потенційно важливу попереджувальну інформацію про обстріли, я можу це опублікувати?
У такі моменти ви перестаєте мислити критично. Ця інформація не відповідає дійсності і шириться через чутки.
Коли стільки обмежень, то що дійсно буде корисним в інформаційній війні?
Поширюйте інформацію про загиблих чи полонених армії рф, рух ворожої техніки та військових, відео злочинів окупантів на міжнародну авдиторію, повідомлення про виявлені фейки українською владою, блокуйте пропагандистські канали, сторінки, ЗМІ та поширюйте інформацію із достовірних, верифікованих джерел.
Все буде Україна!
Підготувала Тетяна Пасічна, 2-Ж курс (предмет “Цифрові медіа”)
