Позначка: журналістика

Постравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психологічний стан, який найчастіше асоціюється з ветеранами війни. Але жахіття бойових дій вражає не лише військових, але і багатьох цивільних осіб, які є свідками або жертвами війни. 

Детальніше про ПТСР, його симптоми та лікування, а також про можливість підтримки тих, хто страждає від ПТСР, розповіла психологиня-практик, кандидатка психологічних наук та доцентка кафедри теоретичної і консультативної психології УДУ ім. М. Драгоманова Дарія Отич.

Що таке ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад — це одна з реакцій людини на пережиту травму або травматичний досвід. І досвід цей настільки складний, що асимілювати його надзвичайно важко. Насилля, загибель близьких, руйнування домівок, зміна звичного способу життя — все це може спричинити розвиток ПТСР.

Війна це, власне, травма, яка загрожує виживанню людини. І те, що ми бачимо кожен день,  ми сприймаємо надзвичайно серйозно. Та інформація, з якою ми зустрічаємося щодня, травмує людину. І потім з нею щось потрібно робити, якось пережити. В процесі переживання цих емоцій організм виробляє гормони стресу. Він починає активізуватися та діяти, щоб вижити. 

Чи у всіх українців буде ПТСР по закінченню війни

Не у всіх точно. За даними американських науковців та психологів, приблизно у 15 % осіб буде посттравматичних стресовий розлад по закінченню війни.

Симптоми ПТСР у цивільних осіб

Як розповідає психологиня, симптоми можуть бути різними і вони виявляються на різних стадіях. Серед них: 

• Дуже сильні емоції, які важко контролювати; 
• Спалахи гніву;
• Іноді страх, паніка; 
• Психомоторні порушення; 
• Репресивна поведінка (дитяча поведінка у дорослого і небажання ухвалювати рішення).

Крім того, мова йде й про типові реакції на стрес такі як:

• небажання їсти або навпаки;
• неможливість сходити в туалет або інтенсивні позиви;
• пітливість;
• нудота;
• слабкість;
• неможливість розслабитися.

Є ще один симптом ПТСР, про який починають говорити лише зараз: українці, які залишилися в Україні, часто починають адаптуватися і стають нечутливими. Це виявляється в ігноруванні обстрілів, повітряних тривог, новин, оскільки з часом страх зменшується і людина адаптується до нових умов життя. 

Основні методи лікування ПТСР у цивільних громадян, що постраждали від війни

Зазвичай, у випадку ПТСР, його повинні лікувати психіатри і зараз багато можливостей надання та отримання допомоги.  На щастя, після 24 лютого з’явилося багато центрів, куди будь-хто може звернутися за допомогою.

Перший етап лікування — це перша психологічна допомога. Вона може здійснюватися не лише психологами, а й будь-ким. Інформація про те, як її надавати, зараз дуже популярна в інтернеті, в тому числі й на названих сайтах, де з нею може ознайомитися будь-хто. Перша психологічна допомога є доцільною в перші десять днів. І чим швидше вона була надана — тим краще. Найкращий варіант, коли людина, яка пережила травматичну події і з нею повзаємодіяли до того, як вона лягла спати. Ця допомога буде найефективнішою.

Якщо ми бачимо, що пройшов певний час, а людина не справляється, то далі з нею має працювати кризовий психолог —  це спеціально навчений спеціаліст, який вміє працювати з такими клієнтами.

Такі фахівці допомагають розв’язувати конкретні життєві питання, сприяють відновленню саморегуляції, підтримують клієнта, але зазвичай на тому рівні, на якому він готовий, не глибше. Лікування повинно відбуватися природно для людини, щоб запустити її здатність до самостійного зцілення.

Методи самодопомоги цивільним особам з ПТСР 

• Дихальні вправи;
• Медитації;
• Спорт; 
• Правильне харчування, 
• Здоровий сон;
• Соціальні контакти.

Крім того, ефективними є групові зустрічі, коли люди, які пережили травматичну подію, зустрічаються разом і комунікують між собою. 

Як можна залучити людину до звернення до спеціаліста, якщо підозрюємо, що в неї ПТСР 

Немає оптимального розв’язання цього питання. Якщо людина не хоче нічого змінювати — це її право. Якщо вона не хоче йти до спеціаліста — це її вибір і ми маємо його поважати. 

Якщо ми бачимо, що людина потребує допомоги, то не потрібно кричати, що вона ненормальна і їй треба до психіатра. Це точно не сприяє ні спілкуванню, ні розумінню, ні якомусь прагненню людини контактувати з іншими. 

Але ми можемо сказати, що ми турбуємося про неї та пояснити, що якщо їй потрібна допомога, ми готові посприяти в цьому. Та в жодному разі не потрібно наполягати. А вона вже обирає, потрібне їй лікування чи ні. 

Авторка: Діана Просяник, студентка 4-Ж курсу