Позначка: журналістика

Український інститут книги проведе  «Національний тиждень читання, що триватиме  з 4 по 10 грудня. Метою тематичної  акції є об’єднання суспільства навколо художніх творів. У Черкаському національному таку роль виконує літературний хаб «Рефлексія», який згуртовує студентів довкола книги з вересня цього навчального року.

Тому ми вирішили поспілкуватися з його засновницею, доценткою кафедри української літератури та компаративістики Оксаною Вертипорох, аби дізнатися усі аспекти його функціонування. 

— Вітаю, пані Оксано. Насамперед розкажіть, що таке літературний хаб «Рефлексія»?

— Це своєрідний гурток з розмовами про прочитане. Це місце, де ми говоримо про книги. Не тільки про те, що вони приносять в наше життя, як вміють розважати та розслабляти, а й про їхню символічну образність та метафоричність.

— Ви кажете, що говорите про книги, але я знаю, що завдання літхабу не обмежуються лише цим. Якою є мета вашого клубу?

— Найперша – це популяризація літератури та читання, одночасно з чим ми вчимося інтерпретувати та розуміти художність. Зараз у підлітків з цим проблеми. Друге завдання – розвантажитися  після важкого робочого і навчального дня у невимушеній атмосфері та приємній компанії. Третє – доторкнутися до світу мистецтва та культури. 

— Часто бажання створити мистецький простір, де можна було б, як ви сказали, «розвантажитися», виникає через завантаження в реальному житті.  Як ідея організувати гурток з’явилася у вас? 

— Навчальний план передбачає якусь індивідуальну гурткову роботу зі студентами. Для того, щоб не вписувати її в якісь академічні формати, я реалізувала ідею створення такого клубу, використовуючи попередній досвід. У подібній варіації у нас вже був літературний «Гурток книготерапії», де ми з психологом читали тексти, пояснювали їх, розробляли психологічні портрети персонажів та аналізували сюжет твору. Пандемія та війна внесла свої корективи в нашу роботу і я побачила, що у багатьох колег та студентів є потреба обговорювати прочитані книги у більш вільній атмосфері. У цьому році багато хто виявив бажання займатися такою роботою-розвагою, де книга допомагає відчути себе інакше в цьому світі.

— Для кого все ж таки організували «Рефлексію»: для студентів чи викладачів?

— Насамперед, для студентів. Не лише філологів, а будь-яких спеціальностей. А також для колег, які, як я знаю, люблять багато читати, але в основному роблять це наодинці, а потім тихенько обговорюють з кимось. Взагалі, долучатися можуть всі охочі мешканці міста, які бажають приходити та обговорювати твори.

— Коли чую слово «літхаб», то уявляю вас зі студентами за довгим столом, тихо читаючи книги. Як насправді проходять зустрічі?

— Ми проводимо їх у невимушеній вільній атмосфері. Зазвичай збираємося в стінах університету, обов’язково з чаєм, кавою та цукерками. Іноді йдемо в кав’ярню. Час від часу зустрічаємося з письменниками, які є учасниками живого літературного процесу, ставимо запитання, цікавимося їхньою творчістю, говоримо свої версії художнього світу. Серед останніх – черкаська письменниця Тетяна Брукс. Таким чином ми в діалозі пізнаємо сутність твору. Найбільше мені запам’яталася зустріч із психологом, де ми провели професійну книготерапію. Це було дуже круто, тому що ми читали книгу, малювали психомалюнки, намагалися різними способами відобразити художній світ твору.

— Ви досить нестандартно проводите зібрання клубу, якщо порівнювати з такими ж гуртками. Які особливості цього літхабу можете виокремити особисто ви?

— Ми не тільки читаємо та обговорюємо сюжети, а й будуємо різні мистецькі зв’язки між книгою, фільмом, музикою та живописом або між поезією та її сучасним вокальним відображенням. Втілюємо емоції від прочитаного в малюнках та світлинах. Ми розширюємо грані сучасної літератури. Це не просто 200-300 сторінок книг, про які ми поговорили й прочитали критику. Для цього є семінари з відповідних дисциплін. Ми заглиблюємося у різні галузі та науки, що дає нам бачити глибше сутність художнього мистецтва. Наше завдання показати, що через книгу можна самовідновлюватися.

— Щоб встановлювати такі міжмистецькі зв’язки, потрібно виявляти креатив, аби знаходити теми для обговорень. Що надалі планується в діяльності «Рефлексії»?

— Темою нашої наступної зустрічі є комікси та манги. Особливо учасників цікавить ситуація на українському ринку, тому з нетерпінням чекаємо зустрічі. Зараз активно готуємося креативно організувати та провести «Національний тиждень читання» і залучаємо до участі в ньому всю університетську спільноту.  В перспективі хочемо розширити кількість учасників та митців. Планую також організувати ще зустрічі з психологами та письменниками. Також розмірковую над зміною локацій, зокрема поєднати зустрічі на природі з аналізом художніх творів, аби показати, що читати та пояснювати книгу − це розуміти себе та свій внутрішній світ.

— Які поради ви могли б дати людям, які хотіли б почати, як ви кажете, «розуміти свій внутрішній світ»?  

— Потрібно знайти свою книгу, дочекатися і дочитатися її. Таку, яка б зачепила за живе. Зараз вибір дуже широкий, завдяки роботі видавництв, тому потрібно пробувати.  Якщо книга не зацікавлює за перші 20 сторінок – відкладайте її. Читайте що-небудь там, де є словесна атмосфера, яка переростає у певний асоціативний ланцюжок і дає можливість поміркувати про проблеми сьогодення. 

Авторка: студентка 2-Ж Ольга Ярмолич

Фото: з особистого архіву героїні