Позначка: журналістика

  • 5 видів спорту проти стресу: як «спалити» кортизол і вижити під час сесії

    5 видів спорту проти стресу: як «спалити» кортизол і вижити під час сесії

    Сьогоднішній ритм життя студента ‒ це нескінченний марафон між лекціями, підготовкою до іспитів, підробітками та спробами зберегти бодай якесь соціальне життя. Здається, що стан «я на стресі» став нашою новою нормою. Ми звикаємо до постійного відчуття тривоги, але наш організм – ні.
    Головним керівником цього стану є кортизол ‒ життєво важливий стероїдний гормон, що виробляється корою наднирників і відомий ще як «гормон стресу».
    У тварини, приміром, цей гормон активізується, коли існує реальна небезпека і потрібно втекти від хижака. Тому кортизол спалювався під час руху. У людей, які «стресують», сидячи за ноутбуком, енергія виділяється, але вони нікуди біжать і не виконують інших рухів. У результаті цей невикористаний кортизол «кисне» в організмі, перетворюючись на хронічну втому, поганий настрій та безсоння.
    Фізична активність – це природний механізм утилізації кортизолу. Під час руху організм використовує накопичену енергію за призначенням, після чого вмикається система відновлення, яка знижує рівень стресових гормонів і викидає в кров ендорфіни.
    Ось 5 найкращих видів спорту, які допоможуть впоратися з кортизолом:

    1. Тренажерний зал
      Багато хто думає, що зал ‒ це лише про м’язи, але насправді це потужна «фабрика» з переробки стресу. Коли ми піднімаємо вагу, організм сприймає це як реальну фізичну роботу, для якої кортизол і був виділений. Завдяки комплексному впливу на ендокринну та нервову системи, тренування перетворюють ментальну напругу на фізичну енергію. Виділяються ендорфіни – природні «анальгетики», які покращують настрій та знижують рівень тривожності. Після інтенсивного (але не виснажливого!) заняття настає фаза глибокої релаксації.
    2. Плавання
      Вода створює ефект гідромасажу для всього тіла, що миттєво знижує напругу в м’язах. Горизонтальне положення тіла та занурення у воду стимулюють блукаючий нерв. Це допомагає організму перемкнутися з режиму тривоги в режим глибокого розслаблення.
    3. Великий теніс або бадмінтон
      Це динамічні ігрові види спорту, де потрібно швидко приймати рішення. Ви виплескуєте накопичену агресію через сильні удари по м֦’ячу. Це легальний і здоровий спосіб «вибити» з себе весь негатив, що накопичився за день. Повна концентрація на грі не залишає місця для думок про перездачі чи дедлайни.
    4. Йога (Хатха або Інь-йога)
      Це не просто розтяжка, а робота з диханням під навантаженням. Доведено, що глибоке діафрагмальне дихання під час асан безпосередньо блокує надмірне вироблення кортизолу, посилаючи мозку сигнал: «Ми в безпеці, можна розслабитися».
    5. Велоспорт
      Тривала поїздка в середньому темпі (особливо на природі) працює як динамічна медитація. Активне обертання педалей покращує кровообіг, насичує тканини киснем і допомагає швидше виводити гормони стресу з організму. Велопрогулянки допомагають налагодити режим сну, оскільки саме надлишок кортизолу часто є причиною безсоння.

    Тому не перетворюйте тренування на ще один дедлайн. Спорт має бути в задоволення, а не через силу. Обирайте активність, спираючись на власні вподобання, інакше організм сприйме навантаження як новий стрес.

    Авторка: Саїк Вікторія, студентка 4-Ж

  • День пам’яті Героїв Крут

    День пам’яті Героїв Крут

    29 січня в Україні вшановують пам’ять Героїв Крут. Бій під Крутами став символом мужності української молоді. Про ці події слухайте в програмі циклу «Пам’ять крізь час»

    Авторка: Єлизавета Рубашенко

    Керівник радіопроєктів: Наталія Ковтун

  • Військовополонені

    Військовополонені

    Цей випуск подкасту присвячений темі, де кожна одиниця в статистиці — це людське життя, а кожна цифра — місяці та роки очікування. Ми тут аналізуємо стан справ із поверненням українських військових з полону додому та умови, в яких Росія утримує наших захисників.

    Авторка: студентка 3-Ж курс Єлизавета Корнійчук

  • Меми. Біль і радість журналіста

    Меми. Біль і радість журналіста

    Проєкт виготовлено магістранткою Вікторією Дирко в межах кваліфікаційної роботи.

  • Інтерв’ю з засновником букток-блогу “Книжковий домовик”

    Інтерв’ю з засновником букток-блогу “Книжковий домовик”

    Tікток давно перестав бути лише платформою для розваг –  тут можна знайти чимало цікавого й, головне, корисного контенту, зокрема про книги. Один із тих, хто говорить про читання просто, але зі щирою любов’ю, –  наш студент Саша Шевченко. Про те, як вести книжковий блог, що мотивує не зупинятися і які плани має на майбутнє, ми поговорили з ним у цьому інтерв’ю.

    1. Як виникла ідея створити свій блог?

    Ідея ввести свій блог була доволі давня. Читаючи книжки, спочатку свої емоції я надсилав друзям у форматі голосових повідомлень та відео. Але коли власне моїх відгуків стало доволі багато, я вирішив, що настав час створити блог, щоб не мучити своїх близьких (сміється – авт.).

    2. Чому саме платформа “Тікток”?

    Я проаналізував інстаграм та тік-ток, і побачив, що в інстаграмі аудиторія не дуже активна в плані просування контенту, і вирішив, що найкращим варіантом буде тік-ток.

    2. Яким було твоє перше відео?

    Це була “візитівка”, де я розповів, хто я, що саме тут роблю та про що буде мій блог.

    3. Чому саме книги? 

    За останні роки я захопився читанням, тому  переважну більшість вільного часу роблю саме це. Ще з підліткових років переглядав в ютубі огляди та відгуки різних книжкових блогерів. Потім, коли почав активно читати, мене зацікавило, як вони розповідають, тому вирішив спробувати теж.

    4. На яку аудиторію розраховано твій блог?

    Насамперед – на «темні серця», як я люблю називати поціновувачів жанрів фентезі, містики та дарк академії. В майбутньому також планую урізноманітнити контент фільмами та серіалами, які екранізовано за книгами.

    5. Як народжуються ідеї для контенту?

    Ідеї я придумую сам, або ж беру за основу концепти деяких наших книжкових блогерів чи аналізую закордонний букток.

    6.Чи маєш якийсь контент-план?

    Як такого в мене його немає, але деякі ідеї прописую в форматі нотаток в записнику чи телефоні.

    7. Чи плануєш рекламувати свій блог для ширшого його просування?

    Поки що ні. Наразі хочу спробувати лише свої сили, щоб набрати відповідну аудиторію. Якщо не вийде, то можливо, використаю рекламу, щоб про мене дізналося більше людей.

    8. Які складнощі виникли в процесі створення блогу?

    Найголовніша проблема – це почати його вести. Так, спочатку може бути мало переглядів, ніхто не коментуватиме, але потрібно продовжувати. Це нелегкий шлях, тому потрібна кропітка робота, щоб блог був популярним.

    9. Як вдається поєднувати блог, навчання та роботу?

    Чесно кажучи, це доволі складно. Після навчання й роботи потрібно ще знайти час і сили, щоб емоційно налаштуватися, підготувати технічну частину, і в результаті знімання часто затягується до пізньої ночі…

    10. Чи було в тебе емоційне вигорання, якщо так, то як ти його долав?

    Так, було, причому, зовсім недавно. Перша причина – “нечитун”, коли я читав книгу, вона мені не сподобалася, але треба було через силу дочитати до кінця. Друга – це навчання. Тут все зрозуміло. Доволі тяжко це все поєднувати, щоб все встигати, і приділяти ще й час собі. Я дозволяю собі розлінитися: переглянути фільми які мені подобаються, або ж посидіти в тік-тоці.

    11. Які формати контенту зараз, на твою думку, найефективніші?

    Короткі відгуки та відвідування подій. Часто аудиторія не засиджується над одним відео, тож треба чітко та лаконічно в швидкому порядку розповісти про книгу. Відвідуючи події, аудиторія може ознайомитися з проведенням різних презентацій, або обговорень книг, а також відчути атмосферу цього заходу.

    12. Які помилки виділиш на початку роботи над блогом?

    Найперша – це неправильне побудування тайм-менеджменту та контент-плану. Для ведення блогу потрібна постійність та чіткість, щоб ви запамʼяталися людям і вони зрозуміли, що це також робота.

    13. Які у тебе плани на майбутнє в плані  блогінгу ?

    Продумую, як можна змінити формат відео, покращити спосіб представлення книжки.

    14. Які три книги ти рекомендуєш кожному студенту?

    «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг, «Хроніки тіньових мисливців» Кассандра Клер, «Сутінки» Стефені Маєр.

    15. Як, на твою думку, читання впливає на розвиток студента?

    Безсумнівно – це спільні інтереси, нові знайомства, відвідування цікавих подій, та обговорень. Розвиток фантазії за допомогою нових світів та проживання їх.

    16. Що би ти порадив тим, хто тільки мріє почати блог?

    Якщо книжки забрали вас раніше, ніж смерть, то вам немає вже чого втрачати. Тож потрібно лиш почати діяти. Так, спочатку буде складно, будуть сумніви, але головне – це мрія, той гештальт, який вам потрібно закрити вже в дорослому віці.

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

  • Медіа Витоки

    Медіа Витоки

    У цьому епізоді подкасту «Медіа Витоки» говоримо про зародження української журналістики — від перших університетських газет початку ХІХ століття до національних видань, що формували українську ідентичність.

    Автори: Артем Іщенко, Катерина Супрун, Владислава Слєсар

    Подкаст створено у межах дисципліни “Історія журналістики” під керівництвом доцентки, кандидатки наук із соціальних комунікацій Л. І. Солодкої.

  • Книга – найкращий подарунок?

    Книга – найкращий подарунок?

    Зимові свята завжди проходять у метушні, адже треба якомога швидше закрити всі питання з навчання, перевірити всі студентські роботи, здані в останній момент. І щойно всі ці проблеми вирішено, приходить усвідомлення, що до свята зовсім мало часу, і треба швидко попіклуватися про подарунки. Бажано щось красиве, корисне й універсальне. І якщо бути достатньо уважним, можна обрати ідеальний подарунок, а саме книгу.

    Книга – це не просто річ. Вона залишається поруч з людиною, в її оселі, і після прочитання – в її думках. У світі, де все швидкоплинне саме паперова подруга дарує відчуття спокою.

    Як обрати саме ту книгу? Адже жанрів так багато.

    По-перше, треба звернути увагу на те, чим займається людина на постійній основі: хобі, робота або сімейний стан, наприклад. По-друге, подумайте, що хвилює, що обговорювали раніше. Якщо людина постійно в соціумі, і це її явно виснажує краще подарувати щось, що подарує емоційну розрядку, легко читатиметься і не буде вимагати розплутування сумбур у головах персонажів, цього людині вистачає і в житті. Якщо ж навпаки, той кому ви обираєте подарунок полюбляє ставити питання “Чому сталося так, а не ось так?”, тоді однозначно найкращим вибором буде нон-фікшн.

    Ще одним способом підібрати ідеальну книгу на подарунок — це виписати список вподобань людини й просто висловити їх консультанту в книгарні, щоб він порадив оптимальний варіант.

    Хорошим бонусом завжди буде закладка або листівка з написом.

    І найпростішим варіантом буде подарувати сертифікат, щоб людина змогла сама обрати те, що хоче прочитати.

    Книга як подарунок – це запрошення до розмови. Людина неодмінно захоче поділитися з вами враженнями від прочитаного. Також ви даруєте час на спокій, відпочинок та мініподорож паперовими сторінками. Тож не бійтеся дарувати книги, вони здатні передати вашу турботу та увагу.

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

  • “Кричіть про Ваш проєкт!” – інтерв’ю з модераторкою студентської ініціативи “Спілка” Катериною Супрун

    “Кричіть про Ваш проєкт!” – інтерв’ю з модераторкою студентської ініціативи “Спілка” Катериною Супрун

    Книжкові спільноти зараз активно розвиваються, особливо серед студентів. Однією з таких ініціатив є проєкт «Спілка», який веде студентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій. Ми поговорили з Катериною Супрун про те, як поєднувати навчання з творчим проєктом, популяризацією книг і розвитком спільноти.

    1. Як у тебе виникла ідея створити книжкову спільноту?

    На останньому році школи, в одинадцятому класі, я познайомилася з дівчинкою Марічкою – саме в наш “піковий” період любові до читання. Ми вирішили разом організувати книжковий клуб і розповіли про це на своїх інстаграм-сторінках, анонсуючи перше обговорення. Згодом у нас сформувалася невелика спільнота з чотирьох дівчат, і ми майже щомісяця зустрічалися з весни до кінця літа 2023 року, обговорювали книги та спілкувалися. Першою книгою для наших зборів стала «Інтернат» Сергія Жадана, яка всім дуже сподобалася.

    Потім я вступила до університету і переїхала в Черкаси. Хоча в місті було багато книжкових клубів, мені хотілося створити щось своє – щось, де можна не лише обирати й просувати не лише книги, а й фільми. Тут я познайомилася з іншою дівчиною, яка мене підтримала, і поступово до проєкту почали долучатися все більше людей. На перше обговорення прийшло понад десять осіб, і для мене це було справжнім шоком.

    2. Ким переважно є твої “односпілчани”?

    Це здебільшого мої однолітки. Є люди трішки старші, є трохи молодші, але середньостатистичний вік наших спілчан – 17-18 років.  

    3. Хто першим долучився до проєкту?

    Першою була Мара, я про неї тільки що розповідала.  Вона мене підтримала, зробила перше лого. Також серед перших спілчан є мої  близькі подруги – це Слава та Діана.  Навіть якщо вони не читали книгу, то все одно приходять на обговорення, щоб вболівати за мене. 

    4. Які літературні інтереси, на твою думку, мають учасники спілки?

    На мою думку, зараз є потреба в легкій літературі, яка швидко читається. Складну літературу, можливо, зараз теж має поціновувачів, але учасники спілки в основному надають перевагу трилерам, детективам і так далі.  

    5. Розкажи про початок ініціативи: у тебе був певний план чи все розвивалося хаотично?

    Спочатку плану в мене не було, і саме в цьому була проблема. Я просто робила те, що приходило в голову, не структурувала процес і не уявляла, як усе буде відбуватися. Інстаграму теж не приділяла достатньо уваги: на сторінці не було єдиної кольорової гами, а перші пости навіть не мали чіткої тематики.

    Пізніше до команди доєдналася дизайнерка Аня. Вона рідко відвідує зустрічі, але завжди допомагає з дизайном і вчить мене правильно робити афіші. З часом я почала змінювати й свій підхід до зустрічей. Спочатку вони відбувалися в форматі інтерактивних питань, які я заздалегідь готувала, але на останньому обговоренні спробувала провести живу дискусію без заготовок. Тому план виник поступово, разом із розумінням того, який вигляд, наприклад, повинні мати афіші. Я запустила телеграм-канал, бо раніше був лише чат, де накопичувалися неактивні учасники. Я його “почистила”, залишивши тільки команду, а для охочих приєднатися до обговорень створила окремий канал. Також зробила сторінку у тіктоці, яку планую розвивати, коли підготую чіткий план ведення.

    5. Про що була перша зустріч?

    Ми обговорювали фільм “Спілка мертвих поетів”. Чому саме його? Бо він допоміг мені сформуватися як особистості, дав натхнення назвати книжковий клуб “Спілкою”. Фільм є атмосферним, знайшов відгук у більшості учасників, тому його можна назвати нашим символом. Мені, до речі, здається, що на річницю треба знову зробити його обговорення.

    6. Які формати зустрічей та книжкових подій практикуєш?

    Віднедавна почали впроваджувати онлайнові зустрічі, але вони здебільшого присвячені фільмам, бо їх легше показувати в презентації. Коли обговорюємо книги, то це суто офлайновий формат.

    7. Як  ви обираєте книги для обговорення?

    В окремій групі ми з моїми помічниками робимо добірку з 3-4 книг, яку потім надсилаю в телеграм-канал на голосування. Яка книга перемогла, ту і обговорюємо. Хочу в майбутньому сама обирати те, про що спілкуватимемося, але  розумію, що в нас не така велика аудиторія і мій вибір може сподобатися не всім.

    8. Як долучитися до спільноти?

    Це зробити досить легко, треба підписатися на інстаграм і доєднатися до телеграм-каналу. 

    9. Чи були моменти, коли хотілося все залишити? 

    Були і неодноразово, особливо, коли відбувалися зустрічі, які відвідувала невелика кількість людей. Коли ти готуєшся, вкладаєш сили та натхнення, маєш певну мотивацію і не бачиш віддачу, це деморалізує. Зараз все змінилося, з’явилися люди, які мене підтримують, піднімають настрій.  Мотивацію  підвищують і мої односпілчани.

    11. Що мотивує вести спілку?

    Люди. Мої колеги по спілці, тому що роблять компліменти, залишають позитивні відгуки після зустрічей  і фідбек в інстаграм, я бачу їхні задоволені посмішки. Активність мотивує. 

    12. Як вдається поєднувати навчання, роботу та власний проєкт?

    Зараз, під кінець семестру, дуже складно: навчання, робота, сесія – все разом. Літом ми зробили канікули для проєкту, це  трішки допомогло видихнути, зібратись з силами. 

    13. Чи є книга, яка змінила твоє життя?

    “ Гаррі Поттер”, тому що я з нього  почала свій серйозний читацький шлях  і цей всесвіт мене затягнув. Вдячна Джоан Роулінг за цю круту франшизу, бо саме вона мене спонукала полюбити книги і показала,  що читати це круто. 

    14. Які найближчі плани у спільноти?

    У планах у мене розвинути Тікток. Зробити так, щоб там були не тільки відео з наших зустрічей, а і якийсь розважальний контент про книги. Також хочу більш регулярно проводити зустрічі. Планую просувати, вести активно соціальні мережі, тому що  це допомагає робити нас видимими. І працювати над собою як модератором, вивчати та практикувати нове. 

    15. Які поради маєш для студентів, які хочуть почати власний книжковий проєкт?

    Не повторювати моїх помилок та планувати все заздалегідь.  Перед тим, як почати, складіть хоча б невеличкий план. Не бійтеся і кричіть про ваш проєкт.

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

  • Збитки довкіллю України перевищили 6 трильйонів гривень

    Збитки довкіллю України перевищили 6 трильйонів гривень

    Станом на другу половину 2025 року сума екологічних збитків, завданих Україні внаслідок російської агресії, сягнула безпрецедентної позначки у 108 мільярдів євро, а кількість зафіксованих злочинів проти довкілля перевищила 6000 випадків. Поки міжнародні дипломати на конференціях у Римі та Гельсінкі обговорюють стратегії «зеленого відновлення», українські екологи б’ють на сполох: масштаби руйнувань від масової загибелі дельфінів у Чорному морі до токсичного забруднення ґрунтів важкими металами перетворили Україну на епіцентр найбільшої екологічної катастрофи в Європі з часів Другої світової війни. За даними Державної екологічної інспекції, війна трансформувала ландшафт України у зону екологічного лиха. Найбільшого удару зазнали земельні ресурси та атмосферне повітря. Лише забруднення ґрунтів оцінюється у 1,29 трлн грн, а шкода повітрю від пожеж на нафтобазах та вибухів снарядів сягнула 967 млрд грн. Однак цифри не здатні повною мірою передати глибину кризи. Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук під час міжнародної конференції наголосила на глобальному вимірі проблеми.

    «Збитки довкіллю від війни вже сягають 108 млрд євро. Масштаб цього терору робить питання захисту довкілля не просто питанням якості життя. Це питання безпеки всього континенту», заявила Світлана Гринчук.

    2024 рік став рекордним за втратою лісового фонду. Внаслідок бойових дій вогнем було знищено 965 тисяч гектарів лісу це вдвічі більше, ніж площа всіх лісових пожеж у країнах ЄС за той самий період. Окремою трагедією став підрив греблі Каховської ГЕС, який екологи кваліфікують як акт екоциду. Осушення гігантського водосховища оголило дно, насичене токсичними відкладами промислової епохи. Науковці, які проводили польові дослідження на місці катастрофи, фіксують критичні показники забруднення.

    «Грунти дна водосховища є дуже токсичними. Ми провели хімічний аналіз, який показав високий вміст важких металів. Наприклад, рівень міді перевищує допустимі норми у 2-4 рази, кадмію у 8 разів. Це створює серйозні екологічні небезпеки», — коментує ситуацію доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко

    На сьогодні потенційно замінованими залишаються близько 137 000 квадратних кілометрів української землі. Уряд працює над гуманітарним розмінуванням,залучаючи міжнародну допомогу, проте повне очищення територій може тривати десятки років. Україна вже зробила важливий юридичний крок, ратифікувавши Римський статут, що відкриває шлях до притягнення агресора до відповідальності в Міжнародному кримінальному суді за воєнні злочини, які завдають «довгострокової та серйозної шкоди навколишньому середовищу». Відновлення ж зруйнованих екосистем стане одним із наймасштабніших екологічних проєктіву світовій історії.

    авторка: Мар’яна Прудько

    джерела: Букви; Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України;
    Ukraine War Environmental Consequences Work Group; eco.rayon; Слово про Слово

  • Як художня література впливає на світогляд студента

    Як художня література впливає на світогляд студента

    У студентські роки самостійність лише починає формуватися, так само як і розуміння власних цінностей, орієнтирів та принципів. На це впливає безліч чинників, а власне процес часто буває складним і навіть травматичним. Саме тому важливо мати хобі або певну “віддушину”, яка допомагає перепочити й трохи «видихнути».

    Читання для цього є ідеальним варіантом, бо воно впливає на спосіб мислення: вчить вибудовувати думки структуровано та послідовно. А найголовніша його перевага – активний розвиток критичного мислення. Книга не дає готових відповідей, а навпаки змушує ставити запитання і поступово докопуватися до суті.

    Читання художнього тексту передбачає активну діяльність мозку. Це не просто про сприйняття тексту, а й про аналіз власної емоційної реакції, співпереживання, спроби зрозуміти мотивацію певного персонажа, або збагнути сюжетні моменти. Важливим також є момент переживання чужого досвіду, розуміння того, як краще вчинити і можливість у майбутньому уникати схожих проблем.

    Також важливою частиною розвитку критичного мислення з допомогою книг є зіставлення художньої реальності з дійсністю. Література моделює життєві ситуації, і подекуди важливо вчасно відчувати різницю між вигадкою і сюжетом, заснованим на реальних подіях. 

    Окрім аналітичних навичок читання розвиває й емпатію – здатність зрозуміти іншу людину, співпереживати їй. Читач поринає у книжковий світ, бачить персонажів, чиї погляди та світогляд можуть категорично не збігатися з його. Або ж, навпаки, чиїсь думки відгукнуться людині й тоді відбувається її емоційна прив’язка до книги, яка триватиме до кінця повістування. 

    Ще одним вагомим плюсом читання є те, що для того, щоб розібратися в подіях та персонажах, треба тримати в голові ключові моменти сюжету від початку до кінця. Завдяки цьому можна спрогнозувати розвиток сюжету до того, як події у вигаданому світі відбудуться. 

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

  • “Книги – це можливість, що збагачує світогляд”,  – Людмила Солодка

    “Книги – це можливість, що збагачує світогляд”,  – Людмила Солодка

    Книжкова спільнота збільшується та розвивається, з’являються нові ініціативи, а вже наявні модернізуються під потреби сучасної людини. Про те, з чого почався та чим живе буккросинг клуб “Freebook” у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького ми поспілкувалися з ідейною засновницею проєкту – Людмилою Солодкою. 

    Як виникла ідея створити буккросинг у межах університету?

    Ідея народилася ще у 2010 році. Коли я проводила пари в студентів-видавців, тоді викладала “Маркетинг видавничої продукції”, під час підготовки до пари знайшла статтю про буккросинг у Львові. Я принесла цю публікацію студентам, щоб ми обговорили її. Вони зацікавилися цією ідеєю, я розповіла їм, у чому сутність цього явища. Так і виник “Freebook”.

    Чи допомагали вам упроваджувати проєкт?

    Тоді не було такої великої кількості грантів, як зараз, але все ж таки деякі в наші Черкаси теж проривалися. Тоді якраз якийсь німецький фонд проводив громадську ініціативу. На той момент одна з моїх  студенток ходила на заняття від цього фонду, вона ж запропонувала зробити грантову заявку. Нам вдалося отримати перші 500 грн, у 2010 році це були величезні гроші, ми на них закупили перші 10 книг і різні речі для облаштування. Відкрили нашу першу поличку у 320 аудиторії. 

    У чому секрет довголіття клубу? 

    Я постійно шукаю способи, як впроваджувати щось нове для студентів. Моя команда – це переважно молоді люди, які приходять в межах тих курсів, які я читаю.  Під кожний курс ми адаптуємося і придумуємо, що можна зробити для студентів для того, щоб у них була мотивація, якийсь інтерес до книг. 

    Які проблеми найчастіше виникали?

    На початку нашим тригером було те, що книжки беруть і не повертають. Але, в принципі, ідея буккросингу полягає в тому, щоб книги не припадали пилом, а щоб люди  їх читали.

    Як буккросинг впливає на культуру читання?

    У першу чергу – це інтерес до книги, це також дбайливе ставлення до неї, тому що книга – це цінність, яку треба берегти. 

    Що вас мотивує продовжувати цю діяльність?

    Книги. З дитинства люблю читати. Коли батько привів мене в сільську бібліотеку, то для мене це був момент, який зафіксувався в пам’яті. У спогадах із дитинства – це велике світле приміщення, де багато кімнатних рослин і стелажів з книгами. Тоді я неначе потрапила в інший вимір. Крім того, мене мотивує співпраця з молоддю, мені подобається організовувати різні проєкти. Наприклад, я подаю ідею, а вона, пройшовши студентське командне опрацювання, отримує нові вияви. 

    Яка література на вас уплинула найбільше?

    Класика. І я, в принципі, раджу читати класику, бо це заземлює в нашому шаленому інформаційному просторі. Класика якось умиротворює, дає опору, внутрішньо зміцнює. Також люблю те, що піднімає настрій. Це, наприклад,  Скрябін. Його проза розповідає про реалії життя з тонкою іронією та гумором. Із сучасних також мені дуже зайшла Дара Корній та її тетралогія “Зворотний бік світла”.

    Яку літературу порекомендуєте студентам?

    Я люблю книги обирати за відчуттями. Для дівчат  я рекомендувала б ті книги, які можуть збагатити досвід та допомогти в побудові стосунків. Я раджу читати те, до чого лежить душа. Пробуйте різні жанри. Чим більше різної літератури людина читає, тим багатшим стає її світогляд. 

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.

  • Як виховати звичку читати?

    Як виховати звичку читати?

    У світі моди на швидкий та яскравий контент читання здається чимось дивним і застарілим. Адже книга вимагає уваги, концентрації, часу та спокою. Але можна виховати в собі звичку до читання. Як це зробити? 

    Звичка не з’являється одномоментно. Вона рідко починається з простого “треба” і ще рідше асоціюється із задоволенням, адже це вихід із зони комфорту. Спочатку потрібно знайти ті твори, які сприятимуть бажанню повертатися до них. Для цього треба проаналізувати власні вподобання, минулий досвід та свої бажання  і відповідно до них обрати для себе книгу.

    Другим кроком є сформувати план “під себе”. Нормою є як читати по одній сторінці на день, так і по двадцять. Головне – зрозуміти, який обсяг для вас конкретно є найкращим і не ставити захмарні цілі, наприклад, прочитати цілу книгу за тиждень. 

    Також шукайте зручний для вас формат: якщо ви постійно в русі й любите займати кожну вільну хвилинку якимись справами, краще оберіть електронну книгу, щоб вона постійно була під рукою. Якщо надаєте перевагу спокійному способу життя і часто буваєте вдома, тоді паперова книга саме для вас.

    Помічайте свій прогрес. Якщо людина не бачить, що рухається вперед, то швидко втрачає інтерес. Найбільш ефективним способом тримати руку на пульсі є відстежувати власний прогрес у додатках для читання, де є таймери й таблиці з відсотками прочитаного. Також обговорюйте з друзями прочитане. Після цього  ви помітите, як змінилася послідовність власних думок і додасте теми для ваших посиденьок з близькими.

    Забудьте про “понеділки”, не треба чекати конкретного дня, щоб почати. Не ставте собі термінів, адже це все індивідуально, і лише коли ви помітите, що читаєте без примусу, можна офіційно сказати, що ви досягли успіху. 

    І найважливіше. Не можна цькувати себе за перерву в один чи два дні, бо це деморалізує. Обставини бувають різними, і не встигнути – це нормально. Головне не те, що ви зупинилися, а те, що попри паузу ви змогли продовжити йти до своєї цілі.

    Але для чого виховувати в собі звичку читати? Бо книги – це не лише носій інформації, а й вид терапії та своєрідний спорт для мозку. Читання вчить зосередженості, внутрішньому конструктивному діалогу, навичці добирати слова, прогнозувати та аналізувати. 

    Звичка читати – це інвестиція в себе. У свою мову, поведінку, мислення та внутрішній світ. Людина, яка читає, має критичне мислення й важче піддається маніпуляціям. 

    Читання – це ваша звичка, яку бачать інші, наприклад, як здоров’я шкіри й волосся чи витривалість і впевненість. Почніть з однієї сторінки в день, і життя гарантовано зміниться. 

    Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.