Коли навколо купа інформаційного шуму, і мозок перебуває у постійній тривозі, важливо знайти для себе “острівець безпеки” – справу, завдяки якій можна відволіктися. Однією з таких є читання.
На початку широкомасштабного вторгнення, щоб остаточно не загубитися в паніці, читання стало рятівним. Як зараз пам’ятаю маленьку лампу, плед і коридор. У той момент я зрозуміла, що книга створює простір, в якому тривога втрачає свою силу.
Першою прочитаною книгою у 2022 році став “Далекий простір” Ярослава Мельника. Чомусь саме тоді сюжет відчувався гостріше, неначе справді відбулася телепортація в той світ. Але ця книга дала усвідомлення того, що читання – це спосіб збереження психіки. Це не втеча, а тимчасове перенесення уваги. У русі очей по книжкових рядках є певна медитація, відчуття контролю, якого бракує поза текстом. І саме ці моменти заспокоюють. Книга також рятує від самотності.
Особливим є читання рідною мовою, адже насамперед – це підтримка ідеалів, нагадування, заради чого ми боремося.
Укриття потрібне для того, щоб вижити, щоб врятувати життя, але перебуваючи в фізичній безпеці, можна дозволити собі психологічну. У нашому швидкому світі немає чогось сталого, але книга має свій вплив. Вона не вимагає швидкої реакції. Просто дозволяє бути…
Проєкт виготовлено магістранткою Анастасією Щетініною в межах кваліфікаційної роботи.
