Автор: admin

  • Як навчитися  красиво й правильно говорити українською

    Як навчитися красиво й правильно говорити українською

    Як прокачати свої мовні м’язи – у подкасті студентки-магістрантки Яни Назаренко

  • Як заговорити англійською?

    Як заговорити англійською?

    Хочу нарешті нормально говорити англійською. Я зробити нереальне – реальним?

    Що сталося?

    Багато людей зараз вивчають англійську для роботи, бізнесу, подорожей та просто саморозвитку. Вони знають граматику і багато слів, уміють читати і розуміють на слух, але не можуть нормально виразити свою думку або відповісти співрозмовнику без мокрих долонь і довгого «ееее»

    Саме так і відбувається, а як тепер позбутися цього «гальма»?

    Найперше, вчимо нові слова. Кожного дня повторюємо старі слова і додаємо нові. Однак, просто вчити слова, повторюючи їх вголос, здається такою собі ідеєю і наш інтерес до слів швидко гасне. Тому потрібно складати власні речення з цими словами, бажано згадувати реальні ситуації використання цих слів у власній мові і перекласти вашу уже сказану фразу на англійську мову.

    Не забувайте про емоції та інтонацію.  А також пошукайте антоніми.

    Чи обов’язково мені вчити синоніми і де їх знайти?

    Так, обов’язково. Без синонімів ви постійно будете повторювати одне й те саме слово у своїй мові, пізніше це почне вас дратувати і ви все одно вивчите хоч один синонім.

    Зараз, усе можна знайти в інтернеті, тому словник синонімів ви знайдете також там. Інструкція: забиваєте в пошуку «словник синонімів англійської мови», клікаєте на будь-яке покликання, вводите слово, яке ви знаєте, читаєте синоніми до нього.

    Спосіб 2. Шукаєте слово, яке ви знаєте в Google Translate або Reverso Context, пролистуєте трошки вниз, читаєте синоніми.

    А є готові формули відповідей для стандартних ситуацій?

    Повно! Коли ви знаєте стандартні відповіді, то вам легше орієнтуватися в звичайних побутових ситуаціях у транспорті, у магазині, у розмові з іноземцем на вулиці.

    Ви завжди можете вивчити фрази, щоб попросити когось повторити висловлювання, запитати як кудись дійти, скільки що коштує, на якій зупинці вам вийти або як вибачитися.

    Тут вам допоможе сайт British Council та уроки різних блогерів на YouTube.

    А як мені активувати свій пасивний словниковий запас?

    Для цього треба частіше вимовляти слова і фрази вголос, а також читати вголос. Можливо, це перенесе вас на не дуже класні уроки англійської в школі, але повірте – це дійсно хороша практика.

    Якщо ви везунчик, або просто прошарений, і отримали можливість практикуватися з іноземцем, то складайте список слів, які ви хочете використовувати, перед кожною розмовою. Не бійтеся заглядати в цей список і ціленаспрямовано вставляти в свою мову ці слова і фрази.

    Мені потрібно постійно говорити про себе чи може і співрозмовника послухати?

    Важливо тримати баланс. Ви маєте висказатися самі, але не забувайте вчитися в інших – чи то також учень, чи то носій мови. Саме тому важливо навчитися складати питання англійською мовою.

    Для цього перед розмовою ви вивчаєте конструкцію англійського питання (а вона дууже легка) і питальні слова. Далі уважно слухаєте співрозмовника і задаєте питання по темі.

    Що робити, якщо я забув слово під час розмови?

    Тут нам дуже допомагають навички перефразування. Важливо не вдаватися в паніку, а просто пояснити своє слово багатьма іншими словами, щоб співрозмовник спробував уловити вашу думку і, можливо, допоміг вам згадати саме ТЕ слово.

    Щоб навчитися таке робити – дуже корисно грати в алієс англійською мовою, починайте з найпростіших слів і жестів.

    Чи допоможе мені улюблена англійська пісня удосконалити вимову?

    Однозначно допоможе. Дуже корисно обрати пісню, яка припала до душі, послухати кілька разів, знайти і почитати переклад, знайти текст пісні і спробувати поспівати разом з виконавцем. Поспівайте цю пісню в душі, на кухні, перед сном. Спостерігайте, що уже запам’ятали, якщо крутиться в голові уривок, а згадати не можете, то загляньте ще раз в текст.

    А як мені допоможе перегляд серіалів та роликів на You Tube?

    По-перше, це допоможе вашим вушкам звикнути до іноземної мови, до темпу розмов та і просто звикнути.

    По-друге, важливо дивитися на міміку персонажів, їхню артикуляцію, прислуховуватися до акценту. Таким чином, ви оберете той стиль розмови, що подобається саме вам і можна буде копіювати людину з такою вимовою. Ця практика точно підносить вас на рівень вище.

    Підготувала студентка-магістрантка Катерина Захарченко

  • Гендерно стереотипізовані образи в рекламі

    Гендерно стереотипізовані образи в рекламі

    Гендерні стереотипи – це?

    Гендерні стереотипи – це щось таке, що існувало та буде існувати в будь-якому суспільстві в різних культурах та різних історичних періодах. Якщо говорити простими словами, – це сценарії поведінки для чоловіків та жінок, яким вони мають слідувати.

    Якими бувають гендерні стереотипи?

    Науковці виокремлюють різні групи. До першої групи належать стереотипи закріплення сімейних та професійних ролей відповідно до статі. Тобто, для жінок головними соціальними ролями є сімейні – мати, дружина, домогосподарка. Водночас чоловіку пропонують включеність до суспільної діяльності та професійний успіх. Друга група пов’язана із відмінностями в змісті праці. Вважають, що жінки повинні бути задіяні в сфері обслуговування й мати виконавчий характер, тоді як чоловіча праця – це інструментальна сфера, де головними є влада та сила. Третя група – це стереотипи маскулінності-фемінності. Жінкам та чоловікам насаджують певні психологічні ролі відповідно до їхньої статі. Для чоловіків більш характерні такі якості як: стриманість, мужність, впевненість, активність, раціональність та авторитетність. Для жінок властиві такі риси: пасивність, емоційність, піклування про зовнішній вигляд та комунікативні та соціальні здібності. Четверта група стосується зовнішності та фізичної привабливості. Тобто нав’язується думка про те, який людина повинна мати зовнішній вигляд відповідно до її статі.

    Про це дійсно варто говорити?

    Так, це питання дійсно варто обговорювати. Проблема гендерних стереотипів є надзвичайно актуальною в сучасному українському суспільстві. Гендерні стереотипи є неодмінними атрибутами повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі Стереотипи визначають наші норми поведінки, що ми носимо, як поводимося та навіть як реагуємо на ті чи ті події. Водночас, поширеними є випадки, коли самоідентифікація та поведінка людей кардинально відрізняється від затверджених суспільством норм. Через це суспільство ставиться вороже до тих, хто не відповідає певним стереотипним уявленням, а отже вони потребують захисту.

    Як це пов’язано з рекламою?

    Здається, що життя сучасної людини неможливо уявити без реклами. Вона не просто інформує нас про товари, але й впливає на взаємовідносини загалом у суспільстві, а зокрема між чоловіком та жінкою. Під впливом реклами можуть формуватися стосунки в родині та між подружжям, створюються соціальні ролі, яким індивіди повинні слідувати, адже недотримання цих «неписаних правил» може бути наслідком ворожого ставлення з боку суспільства. Більшість дослідників визнають, що реклама здатна мати сильний вплив на суспільство, інститут реклами може вільно маніпулювати цінностями суспільства, при цьому маючи свої цілі, що призводить до впровадження негативних стереотипів у суспільну свідомість. Гендерні ролі й стереотипи, які відображені в рекламних роликах, слугують певними вказівками для жінок та чоловіків. Саме тому аналіз гендерних стереотипів, які поширюють за допомогою реклами, є важливою громадською проблемою.

    Гендерні стереотипи – це дійсно зло?

    Хоча стереотипи прийнято засуджувати та розглядати з негативного погляду, вони мають і позитивний бік. Гендерні стереотипи можуть допомагати індивіду краще орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, оскільки вони є звичними формами поведінки, тому можуть допомогти знайти вихід із того чи того становища. У періоди соціальних змін потреба суспільства в передаванні цих форм поведінки з покоління в покоління відчувається значно гостріше. Будь-яке суспільство постійно намагається зберігати та підтримувати вже гендерні відносини. Але саме в рекламі використовувані гендерні стереотипи часто вживають у дискримінаційному контексті.

    Куди звертатися?

    Хоча в наш час чіткі межі гендерних стереотипів стираються, викорінити їх повністю з людської свідомості здається неможливим завданням. Це і не дивно, адже вони формувалися протягом багатьох століть і були зумовлені життєвими обставинами та особливостями соціального устрою. Не випадково в Україні створений Індустріальний Гендерний комітет з реклами [http://www.uam.in.ua/gkr/ukr/], основною метою діяльності якого є боротьба проти сексистської реклами. Адже в нашій країні з кожним роком зростає кількість судових позовів із питань дискримінації в рекламі за ознакою статі.

    Які основні завдання та механізм роботи ІГКР?

    Насампред, комітет розглядає скарги на дискримінаційну рекламу від громадян, а також надає експертні висновки. Скарга розглядається комітетом впродовж 2-х тижнів, опісля комісія робить експертний висновок. Якщо рекламу визнано дискримінаційною, Секретаріат ІГКР звертається з проханням до рекламодавця про припинення поширення такої реклами. У 50% випадків, рекламодавці змінюють або знімають рекламу, якщо ж рекламодавець ігнорує прохання, то скаргу передають до Дисциплінарного комітету, до складу якого входять лише юристи. 

    Як подати скаргу?

    По-перше, скаргу подають у письмові формі. Ви можете надіслати скаргу на електронну пошту комітету: for.good.ad@gmail.com. Для подання скарги необхідно заповнити форму та надати копію реклами (фото, копію рекламного ролику (відеозапис), копію тексту, аудіо запис). Обов’язково вкажіть час та місце розміщення реклами. Приклад форми подання скарги ви зможете знайти на сайті ІГКР.

    Інформацію підготувала студентка-магістрантка Наталія Черкашенко (курс “Сучасні цифрові медіа”)

  • Хочу створити буктуб. Із чого починати?

    Хочу створити буктуб. Із чого починати?

    Що таке буктуб ?

    Буктуб – це літературний блог, розміщений на відеохостингу «YouTube».

    Що може бути тематикою книжкових блогів ?

    Предметом відеорецензій стають класичні твори і новинки, бестселери і невідомі книги, література українських авторів і переклади, твори для різних вікових категорій, зокрема дитяча і підліткова література, продукція популярних всеукраїнських і місцевих видавництв.

    Яка мета буктубу ? 

    Основою метою є популяризація читання та привернення уваги до книг широкої аудиторії. 

    В який спосіб подавати матеріал ?

    Буктуби публікують на особистих ресурсах (сайт, сторінка в соціальних мережах), де кожен представляє себе, свої думки з приводу прочитаних книг, свої інтереси, враження та знання.

    Хто може стати власником буктубу ?

                Книжкові канали можуть мати окремі люди різного віку і різних професій, які люблять читати і ділиться своїми враженнями, письменники, видавництва, а також інтернет-книгарні. 

    Який зміст мають книжкові блоги ?

                Як засвідчує дослідження, що провели BBC, буктуби зазвичай мають такі складові:

    – сюжет книги, її анотація;

    – акцент на тому, що більше сподобалося у книзі, або навпаки критика невдалих, на думку буктубера, моментів;

    – аналіз твору;

    – тематичні добірки;

    – цікаві факти про автора;

    – історія написання книги;

    – ілюстрації;

    – оригінальне оформлення книги;

    – екранізація книги, якщо така існує;

    – розповідь про книги, які читають інші.

    Чи мають відеоблоги значення для інтернет-книгарень ?

    Для книжкових інтернет-магазинів відеоблоги є маркетинговим ходом, можливістю налагодити зворотній зв’язок і розширити свою аудиторію, внаслідок чого магазин має додаткову можливість просувати книги.

    Чи зацікавлені сучасні видавництва у співпраці з оглядачами, які рекламують новинки літератури ?

    Більшість видавництв обожнюю хороших і професійних відеоблогерів. 

    Тому, існує декілька варіантів співпраці між ними:

    – видавництво самостійно виходить на блогера і пропонує книгу-новинку, на яку варто зробити огляд;

    – видавництво надсилає реліз новинок, а блогер сам обирає серед цього списку ту книгу, на яку зробить відео рецензію.

    Чи має така сфера перспективу розвитку ?

                Книжкові (літературні) блоги стрімко розвиваються в українському інформаційному інтернет-просторі, зростає їх кількість, виникають нові жанрово-тематичні різновиди, удосконалюється якість відеоряду та озвучування, тому, наразі, це хороша сфера для конкурування та розвитку.

    Авторка: студентка 3-ВБ курсу Ліна Костенко (предмет “Цифрові медіа”)

  • Емоційне вигорання

    Емоційне вигорання

    Мені здається, я емоційно вигорів/ла

    Кожному знайома втома у студентські будні: потрібно засвоїти чималу кількість інформації, але й інтерес до навчання втратити не хочеться. Позбавлення людини мотивації може привести до явища, відомого під назвою “емоційне вигорання”. Одиниці наважуються на боротьбу із “синдромом двадцять першого століття” https://cp-medical.com/index.php/journal/article/view/114. Як вчасно виявити та протистояти?

    Які симптоми?

    3 ознаки, на які варто звернути увагу (ВООЗ):

    1. Почуття виснаження або втоми;

    2. Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою;

    3. Зниження професійної ефективності.

    Коли ви вперше почули про цю проблему?

    У 1974 році Герберт Фройденбергер опублікував статтю “Staff Burn-Out”, яка була написана на основі його спостережень за волонтерським персоналом в безкоштовній клініці для наркозалежних. Також разом із колегою Гейл Норт Фройденбергер склав причини, перелік фаз емоційного вигорання та фактори його розвитку.

    Що спричиняє стан емоційного вигорання?

    1. Тривала робота в напруженому темпі;

    2. Високі навантаження, зокрема емоційні;

    3. Важкий колектив і контингент людей;

    4. Відсутність належної винагороди за роботу;

    5. Криза цінностей.

    Що каже статистика?

    Стежити за своїм психічним станом важливо, навіть якщо подивитися на проблему з точки зору економічного впливу: щороку світова економіка недоотримує 1 трильйон доларів через втрату продуктивності внаслідок депресій або вигорання.

    https://www.who.int/teams/mental-health-and-substance-use/promotion-prevention/mental-health-in-the-workplace

    Як впоратися з емоційним вигоранням

    1. Не забувайте брати перерву;

    2. Піклуйтеся про себе;

    3. Частіше займайтеся улюбленою справою;

    4. Слідкуйте за сном;

    5. Проявляйте фізичну активність.

    P.S. Однак причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги.

    Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Юлія Капуш (предмет “Цифрові медіа”)

  • День із життя редакторки стрічки новин місцевого онлайн-ЗМІ

    День із життя редакторки стрічки новин місцевого онлайн-ЗМІ

    Хей, студенти! Якщо ви обираєте професію в сфері журналістики, раджу послухати цей подкаст. Розповім вам про свій день на посаді редакторки стрічки новини онлайн ЗМІ.

    P.S. Ви дізнаєтесь:
    🧩 як знайти тему для матеріалів;
    🧩 як організувати свій робочий час;
    🧩 роль новин у суспільстві.

    Подкаст підготувала студентка-магістрантка Вікторія Нянько (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

  • Написати хорошу журналістську замітку: лайфхаки

    Написати хорошу журналістську замітку: лайфхаки

    https://udoba.org/h5p/embed/13808

    До вашої уваги – практичні поради магістрантки Вікторії Нянько щодо написання замітки для онлайн-медіа (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

  • Що таке новинний сайт?

    Що таке новинний сайт?

    Що таке новинний сайт?

    Новинний портал (або портал новин) (англ. news portal) —  мережевий медіаресурс, який складається із об’єднаних між собою (як за змістом, так і за навігацією) веб-сторінок і спеціалізується на новинному контенті й виконує функцію ЗМІ в інтернеті.

    Яка основна вимога до наповнення сайту інформацією?

    Унікальний контент – одна з основних вимог до сайту, яка безпосередньо впливає на його ранжування в пошуковій видачі. Якщо ви будете розміщувати на своєму сайті чужі матеріали (тексти, відео, зображення), то він буде погано сприйматися пошуковими системами, і як наслідок, не зможе займати високі позиції.

    Що таке унікальність?

    Унікальність – характеристика, що вказує на оригінальність матеріалів, тобто на їх відсутність на інших веб-сайтах. Це технічний параметр, який визначається співставленням контенту на різних майданчиках. При цьому вимоги до унікальності ставлять не лише до текстів, але й до інших мультимедійних ресурсів інтернет-сторінок (картинок, відео).

    Використання чужих матеріалів може призвести до санкцій з боку пошукових систем. Тоді ваш сайт заблокують.

    Хто створює унікальний контент?

    Сьогодні цілий ряд спеціалістів створюють та публікують контент на сайті.

    Копірайтери – пишуть нові авторські тексти, використовуючи в якості основи вже наявні матеріали.

    Перекладачі. Перекладений на іншу мову текст є унікальним. Але тут важливо уточнити: якщо до цього ніхто раніше не переклав певний текст.

    Дизайнери – фахівці, які працюють із різними типами графічних об’єктів, у тому числі зображеннями.

    Відеомонтажери – спеціалісти, які створюють відеоролики.

    Контент-менеджери – співробітники, які безпосередньою публікують і оформлюють контент на сайті.

    Які важливі вимоги до написання текстів на сайт?

    Тексти повинні бути:

    • Грамотними – написаними відповідно до правил і норм мови, яку використовують.
    • Структурованими – у них повинна бути певна логічна структура (вступ, основна частина та висновок).
    • Релевантними – тобто такими, які адекватно відповідають на запити користувачів. Якщо текст називається «як вибрати автомобіль», то він повинен давати відповідь на це питання, а не розповідати про модельний ряд Lexus.
    • Цікавими та змістовними – від цього залежить час перебування читачів на сторінці. В ідеалі текст повинен максимально повно та комплексно відповідати на запити аудиторії.

    Як дізнатися, чи унікальний ваш контент?

    Для перевірки унікальності текстового контенту існує ряд спеціальних сервісів, які вказують на її відсоток унікальності та інші параметри. Сьогодні великою популярністю користуються такі сервіси перевірки унікальності:

    • Advego Plagiatus;
    • Text.ru;
    • Content-Watch;
    • Etxt.

    Всі ці сервіси є безкоштовними, але можливо придбати і преміум версію, з  якою перевірка тексті на плагіат буде в рази швидшою.

    Як правильно наповнювати сайт контентом?

    Пошукові системи люблять не лише якісні матеріали, але й високо оцінюють регулярність їх публікації.

     Варто розуміти, що наповнення сайту повинно:

    • відповідати тематиці ресурсу і постійно розкривати різні її аспекти;

    • включати необхідний мінімум інформації і відповідати стандартам;

    • передбачати публікацію унікального, грамотного та структурованого контенту;

    • відбуватися регулярно, відповідно до контент-плану.

    Автор: студент 3-ВБ курсу Максим Холявко (предмет “Цифрові медіа”)

  • Як підготуватися до інтерв’ю?

    Як підготуватися до інтерв’ю?

    1. Що таке інтерв’ю?

    Інтерв’ю (англ. interview) – це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом з обов’язковою фіксацією відповідей. У соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. У журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.

    2. Що таке інтерв’ю в журналістиці?

    У журналістиці інтерв’ю використовують як метод збору інформації та як жанр. Інтерв’ю — призначена для опублікування в пресі, передачі на радіо або телебаченні розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем. Якщо сама бесіда, її хід, – не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв’ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв’ю.

    3. Як мені підготуватися до інтерв’ю?

    Необхідно вивчити питання чи комплекс проблем, які ви прагнете з’ясувати шляхом інтерв’ю. Опрацювати спеціальну літературу, новітні підходи і погляди на проблему, ознайомлення з можливими документами і джерелами, особою об’єкта; тобто – в набутті спеціальних знань, які потім будуть використані вами безпосередньо в цьому інтерв’ю. Знання предмета майбутньої розмови й попередня орієнтація в проблемі – не лише обов’язкова умова, але й гарантія успішної роботи журналіста. У сучасних умовах на ринку праці й майстерності журналістів лідерство захоплює той, хто виявляє у розмові з об’єктом інтерв’ю найбільшу компетентність у своїй галузі, найглибше розуміння явищ.

    1) Психологічна підготовка

    Полягає у вашій внутрішній налаштованості на розмову, призначенні для неї найзручнішого часу та місця, виборі одягу й створенні певного іміджу журналіста, що повинні забезпечити для об’єкта найкращі умови для саморозкриття. Журналіст повинен бути професійним комунікатором, володіти в цій галузі необхідними знаннями і навичками.

    2) Встановити контакт

    Головне завдання цього пункту це домовитись про зустріч.

    3) Дізнатися якомога більше про героя інтерв’ю

    4) Укласти перелік питань

    Питальник корисний тим, що, складаючи його, можна чіткіше сформулювати запитання та продумати логіку розмови. А значить, не стрибати від однієї теми до іншої. А ще поділити запитання на обов’язкові та запасні – ті, які ви поставите, якщо співрозмовник не скаже достатньо цікавого чи буде занадто лаконічним. До того ж, для респондента питальник – свідчення того, що журналіст підготувався до розмови.

    5) Уточнити всі організаційні моменти

    – Не забудьте окреслити тему розмови;

    – Окреслити інтерв’юйованому ті запитання, які потребують підготовки;

    – Подумати про техніку запису інтерв’ю.

    4. Як поводитися під час інтерв’ю?

    1) Не ставити загальних запитань

    2) Ставити лише по одному запитанню, дотримуючись правила: одне запитання – одна відповідь

    3) Зацікавити співрозмовника

    Найпростіше – зацікавити своєю зацікавленістю (ви уважно дивитесь йому в очі, ваше обличчя демонструє різні емоції у відповідь на почуте, ви перепитуєте незрозуміле, жваво реагуєте на почуте). При цьому важливо не переграти, бо зацікавленість має виглядати природною. Найкраще, коли вона такою не виглядає, а просто є.

    4) Записуйте відповіді

    Якщо є можливість фіксувати слова співрозмовника не лише на диктофон чи відеокамеру, а й у звичайний записник – використайте її. Записи у блокноті допоможуть вам зекономити час під час розшифрування інтерв’ю – можливо, ви не матимете потреби прослуховувати годинний аудіозапис, якщо зробите на папері кілька важливих позначок.

    5)  Уважно слухайте відповіді

    Це допоможе вам вловити:

    • можливі суперечності в словах співрозмовника;
    • тему для наступного питання, для розвитку розмови, можливо, переведення її в інше русло.

    Які мої дії після інтерв’ю

    Закінчити інтерв’ю двома запитаннями – це завжди хороша ідея:

    • «Чи маєте ще щось, що б хотіли сказати?»

    Це хороша можливість для вашого джерела надати вам інформацію, яка важлива для нього/неї, чи відповісти на запитання, які ви не збиралися ставити.

    • «Чи можу я зв’язатися з вами, якщо в мене виникнуть додаткові питання? »

    Це дозволить вам завершити матеріал в тому випадку, якщо ви або редактор вважатимете за потрібне щось уточнити або якщо історія матиме розвиток і вам буде потрібна на це відповідь.

    І наприкінці інтерв’ю не забудьте подякувати своєму гостю і ще раз представити його глядачам.

    Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Аліка Жаркова

    (предмет “Цифрові медіа”)

  • Не комами єдиними. Ідеально «чистий» текст – магія чи елементарні знання? Записки шаленого коректора-перфекціоніста

    Не комами єдиними. Ідеально «чистий» текст – магія чи елементарні знання? Записки шаленого коректора-перфекціоніста

    Що трапилося?

    Перша вичитка тексту. Друга. Третя… Традиційно в статусних видавництвах та редакціях вважають: чим більша кількість вичитування матеріалів, тим краща буде якість майбутнього тексту. Певна правда в цьому є. Однак у своєму житті я часто чула скарги тих же коректорів, що, незважаючи на значну кількість вичиток, у кінцевому результаті кількість помилок не зменшується в рази, як очікувалося.

    Що тут не так?

    А може, уся справа в тому, що одній і тій же людині дають читати багато разів текст? Так, розумію, що не в кожній редакції є безліч коректорів чи редакторів. Справді, буває й таке, що одна людина «розривається» на всі обов’язки своєї посади. Але кожен із нас – не робот. Тож це не соромно – дати свій текст почитати іншим фахівцям. Зрозуміло, що маляру чи асфальтувальнику – ви не дасте вичитувати текст. Вони навряд допоможуть справитися з денормативами. Хоча це теж спірне питання, бо це таки  теж аудиторія, яка може підказати щось щодо читабельності матеріалу… А от верстальник чи перекладач (якщо працюєте, наприклад, у видавництві) точно помітить якісь помилки, які не побачили ви, бо ще раз нагадую – ми не роботи, чи просто навіть скаже, зі свого боку, як сприймається текст аудиторією.

    У відділі багато коректорів, але текст виходить, ніби на нього
    звантажили сміттєвий контейнер із помилками

    Таке теж буває. І тут два варіанти. Або у вашому відділі працюють фахівці з підробленими дипломами (бо як коректор, провчившись мінімум чотири роки, може пропустити навалу денормативів?), або ж ви всі разом просто втомилися. Якщо у вас другий випадок – зробіть собі перерву, випийте кави з наполеончиком і просто «видихніть». І з новими силами приступіть до роботи. Повірте, ситуація «розвидниться». Ну, а коли перший – то час маякувати керівнику вашого відділу…Може, варто взяти на роботу інших працівників?

    Читати щодень норми в правописі чи просто дихати текстом?

    Ділюся досвідом власної роботи. Коректура тексту – це для мене щось космічне. Та не в тому плані, що я просто «нуль» у справі, а якраз навпаки – я живу цією роботою. І мені хочеться, аби всі коректори чи редактори мали такий же азарт, коли до їхніх рук потрапляв текст. Однак мало любити – треба ще й багато знати.  Зрозуміло, що слідкувати щодень за змінами в правописі – це майже нереальне завдання, бо на це потрібен час. Але до такого підходу варто прагнути дійти. Бо коректор – це своєрідний ретранслятор та очищувач мови, тож без постійного так званого перезавантаження знань – не обійтися.

    А як бути зі своїм текстом?

    «Як я міг це пропустити? Ну як?!» Це запитання, яке ставить собі чи не кожен автор, побачивши помилки у своєму вже опублікованому тексті. Однак фахівці кажуть: це не хвороба, а норма. Та додають: людський мозок, який функціонує нормально, безтурботно може оминати помилки, зважаючи лише на зміст. Але все ж таки: як не пропустити ці денормативи, які немов вірус, залазять до нашого тексту?

    1. Радикально змініть тип, колір, розмір шрифту або фон. Ваше завдання — змусити мозок припинити ковзати текстом і зосередитись.
    2. Рухайте лінійку. Старий добрий спосіб, який допомагає першокласникам зосередитись, читаючи текст, може бути помічним і для дорослих.
    3. Перечитайте кожне речення окремо, виділивши курсором або виокремивши з тексту за допомогою порожніх рядків.
    4. Почніть читати текст із кінця, якщо відчуваєте, що не можете втримати увагу, читаючи його послідовно.
    5. Роздрукуйте матеріал і читайте з паперу. Дослідження показують, що текст на екрані й на папері наш мозок сприймає по-різному.
    6. Зімітуйте публікацію. А що як спробувати обманути мозок і показати йому текст оприлюдненим, але не зовсім?
    7. Прочитайте матеріал уголос. У процесі ви можете почуватися ніяково, але це надійний спосіб виявлення прихованих недоліків тексту.
    8. Дайте матеріалу полежати, якщо він не терміновий.
    9. Віддайте прочитати текст комусь іншому. Можна декільком людям, якщо маєте час і надійних людей.

    Вичитка, редагування, форматування. Навіщо виправляти текст?

    Жодна стаття не обходиться без вичитування. Редагування та коректура тексту – це ті самі «оздоблювальні роботи». І без «до блиску відшліфованих деталей» аудиторія ніколи не зможе повноцінно осягнути матеріал. Безжально «ріжте» речення, замінюйте довгі слова та складні фрази, деталізуйте, шукайте ключові слова, позбувайтеся кліше та шаблонів, уникайте повторів. І все буде добре!

    Що ще треба знати про коректуру?

    Коректурні знаки — система умовних графічних знаків, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різноманітних помилок в коректурних відбитках. Вони вказують на місце та характер виправлення денормативів у тексті або ілюстративному матеріалі. Це якщо сухо та коротко про визначення терміну. Коли ж простими словами – це більше сотні знаків, які знають лише шалені коректори. Бо насправді вивчити їх не так і просто, а, на перший вигляд, вони здаються мало не ієрогліфами. Та коли коректор «у темі» –
    зі знаками набагато простіше маркувати помилки. А ще ці знання
    можуть стати перевагою під час співбесіди на роботу.

    Редакторський фах і коректорський – розділяйте, як білки від жовтків

    Редактор – це людина, яка розставляє коми в тексті. Іпостасі редактора й коректора можна об’єднати в одній особі. Такі міфи ми часто чуємо в суспільстві. Так, саме МІФИ. Бо редактор і коректор – це далеко не одне й те ж. Насправді ж, якщо говорити про класичне редагування, редакторський аналіз, то редактор опрацьовує композицію тексту, працює з фактичним матеріалом, виконує стилістичні виправлення. Звичайно ж, кожен редактор (в ідеалі) знає правопис чи правила пунктуації. Утім стежити за розділовими знаками й одруківками – компетенція коректора. Тож якщо у відділі є обидва фахівці, то ніхто не каратиме редактора, якщо він пропустить кому, а коректора – коли речення буде надто не читабельне. Та якщо у вашій редакції один фахівець-педант, який працює за двох, то, звісно, повноцінне опрацювання тексту – в його обов’язках. Та пам’ятайте, якщо працювати одній людині довго з матеріалами, помилки починають «губитися». Без «свіжого ока» обійтись у підготовці тексту дуже складно.

    Ще трохи про відмінність редакторської правки й коректури

    Аби ви точно запевнилися, що праця коректора й редактора – це різні галузі в опрацюванні тексту, пропоную короткий відеоогляд різниці між цими двома професіями. А поки – пишіть, читайте та редагуйте. Воно справді того варте.

    Підготувала студентка-магістрантка Яна Назаренко

    (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

  • Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів відвідали студенти-медійники

    Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів відвідали студенти-медійники

    Для студентів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького організували екскурсію до міста Миронівка, де працює Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів.

    Більше інформації читайте у лонгриді http://mhp_a.tilda.ws

    Авторки: Тетяна Чупилко та Неля Пилипенко, студентки 2-Ж курсу,

    Анастасія Щетініна, студентка 2-ВБ курсу

    Фото: Ілля Малоног, студент 2-PR курсу

    Відео: Володимир Вовк, студент-магістрант

  • “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” відвідають студенти-рекламники

    “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” відвідають студенти-рекламники


    Студенти ОП “Реклама та PR у медіагалузі” спеціальності “Журналістика” Черкаського національного університету імені Богадна Хмельницького Володимир Баранник та Влад Ващенко акредитовані на “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” – найвидовищнішу подію цього року. Змагання дрифтерів відбудеться 8 серпня 2021 року на автодромі «Чайка» у Києві.
    “UDC 2021” – змагання дрифтерів, у якому за перемогу боротимуться як титуловані професіонали, так і новачки, які мріють про велике мабутнє у цьому спорті. Цьогоріч участь у змаганні братимуть учасники із України, Польщі, Литви, Білорусі та інших країн.
    Організатори анонсують небезпечну й складну трасу, що зробить дрифт особливо цікавим і видовищним, а також появу таємного гостя.
    Наші студенти приєднають до сотень вболівальників та привезуть звідти цікавий репортаж.

    Слідкуйте за оновленнями на сайті!