Позначка: блог

  • Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    У соцмережах усе частіше можна натрапити на «психологів», які без жодної освіти роздають поради, діагностують підписників і обіцяють зцілення за один марафон. Гарна картинка, впевнена подача і тисячі лайків — створюють ілюзію професіоналізму, хоча за нею часто ховається дилетантство або небезпечна маніпуляція.

    Як відрізнити фахівця від шарлатана? Чому деякі інфлюенсери шкідливіші за мовчання? Та як не втратити довіру до справжньої психотерапії в цьому інформаційному шумі? Про це ми говоримо з Анастасією Притулою – магістром за спеціальністю “Практична психологія”, яка щодня бачить наслідки таких «швидких рішень» і знає, як виглядає реальна допомога — без обіцянок, але з підтримкою.

    1. Сьогодні в соцмережах психологів багато — і не завжди зрозуміло, хто справжній фахівець, а хто лише створює образ. На що варто звертати увагу перед тим, як довірити комусь своє ментальне здоров’я?

    Для початку потрібно звернути увагу на освіту та спеціалізацію. У психолога має бути вища профільна освіта (психологія або психотерапія), бажано також додаткове навчання в обраній методиці (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо). Досвід, супервізія, належність до професійної спільноти також говорять про відповідальність фахівця.

    Окрім формальних ознак, важливо звертати увагу на стиль комунікації та манеру подачі інформації: чи є тут повага, етичність, обережність у формулюваннях. Терапія – це в першу чергу про стосунок зі спеціалістом та про створення простору, де можна бути собою. Тому також варто звернути увагу на те, чи імпонує вам особистість психолога.

    1. Чи є “тривожні дзвіночки”, за якими одразу можна запідозрити, що перед нами некомпетентний або псевдоспеціаліст?

    Так, і їх досить легко помітити. Один із головних – це обіцянки “швидких результатів” і “універсальних рішень для всіх”. Так не працює психіка. Якщо психолог стверджує, що за 1-2 сесії “вилікує травму”” або “перепише установку”, варто замислитися.

    Також насторожують поради в стилі “просто не думай про це”, приниження, звинувачення клієнта у відсутності прогресу, надмірне захоплення “енергетичними практиками” без наукової бази або взагалі – відсутність жодної інформації про освіту. 

    Психолог не має права нав’язувати свою думку чи власний світогляд. Тому якщо ви відчуваєте тиск та “переучування – як потрібно правильно жити”, тікайте. 

    1. Часто “психологи” в Instagram дають поради, які звучать переконливо, але можуть бути небезпечними. Як відрізнити професійний контент від поверхневих або маніпулятивних порад?

    Професійний психолог зазвичай не створює дуже категоричного контенту та порад в стилі ніколи не робіть це” або “5 фраз, які змусять чоловіка закохатись. За такими висловами -”кліше” дуже рідко можна зустріти по-справжньому глибокі знання в психології.

    Вагомим показником професійності є саме освіта, яка або публікується в профілі, або спеціаліст може легко продемонструвати свій диплом за запитом читачів/клієнтів. Освіта точно не має приховуватись та ставати підгрунтям для маніпуляцій.

    Професійний психолог завжди має повагу до індивідуального досвіду читача і не створює ілюзію, що одна порада – це “чарівна пігулка”. При цьому публікуючи певну інформацію завжди посилається саме на доведені наукові факти. Тобто, варто уникати інформації, яка грунтується на славнозвісних дослідженнях “британських вчених”, де не вказуються ні опису дослідження, ні умов, ні доказових результатів.

    Отже, на що варто звернути увагу:

    • надмірна впевненість у “всезнанні” – професійний спеціаліст залишає за собою право чогось не знати;
    • відсутність джерел або згадок про освіту;
    • “маніпулятивний” стиль (обіцянки моментального ефекту)

    І не забуваємо про етичний кодекс: комунікація спеціаліста має бути дуже обережною, тактовною та проявляти повагу до читачів.

    1. Які документи або сертифікати повинен мати психолог, щоб практикувати офіційно в Україні? Чи має сенс перевіряти ці дані самостійно?

    Щоб офіційно практикувати як “психолог” в Україні, фахівець має мати:

    – “диплом про вищу психологічну освіту” (бакалавр або магістр психології);

    – сертифікацію у відповідному напрямі психотерапії (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо), якщо це психотерапевтична практика;

    – постійне навчання / супервізії / особисту терапію (ознаки професіоналізму, навіть якщо не регламентовані законом);

    Прохання попросити психолога надати підтвердження освіти або поділитись інформацією про свій професійний шлях є абсолютно нормальним. 

    Прозорість – це показник поваги до клієнта. Особливо якщо мова йде про приватну практику.

    1. Що робити людині, яка вже відчула негативний досвід від “психолога” — емоційно, юридично, або з позиції відновлення довіри до психотерапії?

    Для початку визнати цей досвід як неприємний або навіть травматичний. Точно не потрібно звинувачувати себе у надто сильній чутливості, оскільки психотерапія – це місце, де ми часто проявляємось з дуже вразливого боку, що є абсолютною нормою. Рекомендую “прожити”, відсумувати цей досвід, але не узагальнювати та не розчаровуватись у всіх психологах глобально. На жаль, непрофесійність зустрічається у всіх сферах діяльності і психологія не є виключенням.

    З юридичного погляду можна подати скаргу до адміністрації організації, якщо психолог працює в певній установі. Якщо порушення етичне або пов’язане з шахрайством, варто звернутись до професійної спільноти. В Україні діє Етичний кодекс психолога, і порушення його норм не є дрібницею, якою можна нехтувати.

    І наостанок, негативний досвід не означає, що вся психологія – це шарлатанство. Є дуже багато факторів, які могли вплинути на те, що “контакт не вдався”. Але варто продовжувати шукати допомогу. Ви точно не одні і точно є спеціалісти, які зможуть вам допомогти.

    Хто такі фальшиві фахівці та їх найпопулярніші типи.

    Фальшиві фахівці — це люди, які позиціонують себе як психологи або психотерапевти, при цьому не маючи відповідної освіти, не розуміючи  етичного кодексу та не маючи необхідного досвіду. Вони мають чудові ораторські навички, приваблюють читачів харизматичнітю – що може вводити аудиторію в оману.

    Найпоширеніші типи:

    “Інста-психологи” – часто мають активні соціальні мережі, широку аудиторію; розвивають на своїх сторінках псевдо-наукові підходи, теми про “жіночу енергію”; інформацію подають надто спрощено та часто стереотипно. 

    Коучі без підготовки – легко впізнаються за обіцянками швидкого результату та мають “інструкцію” до кожного випадку життя. 

    Псевдодуховні гуру – також просувають антинаукові ідеї, опираються на різноманітні релігійні вірування та обіцяють  “життєві прориви”. 

    Засновники авторської методики – вигадувачі унікального підходу в психології, не маючи жодної доказової бази в основі. 

    Чим можуть бути небезпечними псевдо-фахівці?

    Людина, що прийняла рішення звернутись за допомогою до психолога, знаходиться у дуже вразливій позиції. Часто неграмотна психологічна підтримка може нашкодити та погіршими симптоматику звернення. 

    Може прослідковуватись порушення особистих меж клієнтів, здійснюватись різноманітні маніпуляції. Клієнт може відчувати себе несамостійним та залежним від порад псевдо-спеціалістів. 

    Після отриманого негативного досвіду людині може бути дуже складно відновити довіру до психології та спеціалістів сфери ментального здоров’я.

    У сучасному інформаційному просторі, де кожен може назвати себе фахівцем, важливо зберігати критичне мислення й відповідально ставитися до вибору психолога. Ментальне здоров’я — це не мода і не поле для експериментів, а серйозна складова добробуту. Обираючи спеціаліста, не бійтеся ставити запитання, перевіряти кваліфікацію і прислухатися до власних відчуттів. Якісна психотерапія — це безпечний простір, де ви маєте право на повагу, науково обґрунтовані підходи та прозорість у процесі допомоги.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко

  • Різновиди стресу: еустрес та дистрес

    Різновиди стресу: еустрес та дистрес

    Що таке стрес? 

    Стрес — це природна реакція організму на будь-які зовнішні або внутрішні зміни, що вимагають адаптації. Це не завжди щось негативне. Насправді без стресу ми б не змогли реагувати на виклики, розвиватися чи досягати цілей. Саме завдяки стресу наші предки змогли вижити в свої найскладніші часи. 

    Чинники, що викликають стрес, можуть бути як короткотривалими та епізодичними, так і довторитвалими та зайняти чільне місце в житті. 

    Два обличчя стресу: еустрес та дистрес.

    • Еустрес — “позитивний” стрес. Це той тип напруження, який мобілізує нас, підвищує концентрацію, додає енергії. Він виникає у відповідь на події, які ми оцінюємо як важливі, але такі, з якими можемо впоратись: публічний виступ, новий проєкт, подорож. Еустрес підштовхує нас до росту.
    • Дистрес — “негативний” стрес. Це реакція на події, які здаються загрозливими, неконтрольованими або такими, що перевищують нашу здатність з ними справитись. Дистрес виснажує, викликає тривожність, емоційне вигорання, апатію або соматичні прояви — головний біль, безсоння, проблеми з апетитом.

    За яких умов стрес стає корисним?

    Еустрес – це той тип стресу, який є рушієм розвитку. Еустрес може мати різні позитивні наслідки. Наприклад, він може: 

    • Допомогти вам сконцентруватися на вирішенні задачі або досягненні цілі;
    • Підштовхувати вас приймати нові виклики;
    • Мотивувати вас до досягнення ваших цілей;
    • Надати сенс і мету вашому життю;
    • Допомогти вам відчути себе здоровішими і щасливішими. 

    Відновлюємось після дистресу. 

    Рекомендації, що можуть стати в нагоді, як тільки ви  починаєте відчувати себе пригніченим:

    • Відновлюйте рутину. Повертайтесь до справ, які є звичними для вашого способу життя: ранкова кава, пробіжка, книга тощо. Рутина часто може стати тим самим якорем, що тримає психіку “в тонусі”. 
    • Працюйте з тілом та навчайтесь розслаблятись. Спробуйте завантажити додаток, який містить вправи на розслаблення (наприклад, глибоке дихання або візуалізацію) або поради щодо практики усвідомленості, яка є психологічним процесом активного зосередження уваги на теперішньому моменті. 
    • Займайтеся фізичними вправами. Не обов’язково саме спорт в класичному прояві, наприклад, спортзал. Важливо знайти саме той вид активності, що підходить саме вам. Це можуть бути як і групові заняття фітнесу, так і прогулянки вечорами по місту. Але рухатись надзвичайно важливо! 
    • Дотримуйтеся режиму сну – важливо, щоб ви відчували себе бадьорими після пробудження.
    • Спробуйте вести щоденник емоцій, метою якого є саморефлексія. Спробуйте дослідити власні думки та з’ясувати,  чи не дивитесь ви на світ через призму негативних переконань. З часом ваш щоденник може стати простором для дослідження особистих змін та прогресу.  
    • Спілкуйтесь з близькими людьми. Ви не повинні наодинці проживати свій досвід. Оточення часто є найсильнішим рятувальним ресурсом, якого ми потребуємо в складні часи. 

    Стрес — невід’ємна частина нашого життя, і не завжди ворог. Важливо вчасно розпізнати його обличчя: позитивне, яке стимулює розвиток, та негативне, що виснажує. Ключовим є вміння розрізняти еустрес і дистрес, підтримувати себе в ресурсі та не ігнорувати сигнали організму. Турбота про себе, увага до тіла, регулярна рутина та спілкування з близькими — це не дрібниці, а основа психічної стійкості в умовах щоденних викликів.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко

  • Інтерв’ю: поняття про ментальне здоров’я

    Інтерв’ю: поняття про ментальне здоров’я

    Психологія перестала бути чимось абстрактним і далеким. Сьогодні ми все частіше звертаємося до неї, шукаючи відповіді на питання про емоції, стосунки, травми й підтримку. Але серед тисяч голосів — у соцмережах, блогах і подкастах — важливо чути тих, хто справді має досвід і освіту, хто працює не з порадами, а з людьми.

    У цьому інтерв’ю ми говоримо з Анастасією Притулою – магістром за спеціальністю “Практична психологія”.

    1. Що таке ментальне здоров’я і чому воно є важливою складовою нашого щоденного життя?
      Ментальне здоров’я – це стан емоційного, психологічного й соціального благополуччя. Стан нашого ментального здоров’я пов’язаний із тим, як ми думаємо, обробляємо інформацію, сприймаємо навколишній світ, взаємодіємо з іншими й справляємось із життєвими труднощами. Це наша здатність жити повноцінним, змістовним життям. Ментальне здоров’я впливає на кожну сферу нашого життя: навчання, роботу, стосунки, рівень мотивації й загальну якість життя.

      Турбота про ментальне здоров’я –  це фундамент, на якому цеглинка за цеглинкою вибудовується вся наша подальша діяльність. І турбуватись про себе варто навчитись ще до настання стану виснаженості чи безсилля. Чим більше ресурсу ми можемо накопичити в сприятливих для цього умовах, тим ефективнішими ми потім будемо в часи турбулентності.

    2. Які основні виклики сьогодні найчастіше впливають на ментальне здоров’я українців, незалежно від віку чи статусу?
      Серед найбільших викликів – війна, невизначеність майбутнього, втрата близьких, економічна нестабільність. Це створює хронічний стрес, виснаження та підвищує тривожність. Не варто викреслювати і вплив фізичного стану – постійну нестачу сну через нічні повітряні тривоги, втому від постійного скролінгу новин. Ми часто перемикаємось у режим “виживання”, де базові потреби стають пріоритетом. 

      Значно ускладнює ситуацію звичка знецінювати власні негативні переживання та стани. Саме це заважає вчасно звертатись за допомогою, мовляв, “іншим гірше”, “тримайся, не час розкисати”. Це лише поглиблює внутрішній розрив і змушує людину ігнорувати тривожні сигнали тіла й психіки. В результаті — емоційне вигоряння, ізоляція, а іноді й соматичні симптоми, які стають єдиним способом організму показати: “мені погано”.

    3. Як ці виклики проявляються у студентському середовищі? З якими ментальними труднощами молодь стикається найчастіше?
      Студенти переживають емоційне навантаження через навчання, постійні дедлайни, часто фінансові обмеження, адаптацію до нових умов (особливо під час війни). На цьому фоні часто з’являється прокрастинація, відчуття самотності, синдром самозванця. Молодь також може приховано боротися з тривожними чи депресивними станами, не завжди розуміючи, що їм потрібна допомога.

      Крім того, сьогодні молоді надзвичайно складно будувати уявлення про майбутнє. Це особливо загострюється у студентів старших курсів, які стоять перед вибором професійного шляху – у ситуації, коли реальність постійно змінюється і стабільності немає навіть у базових речах. Дорослішання, яке саме по собі є непростим процесом, нині відбувається під тиском зовнішніх загроз і високих вимог до внутрішньої стійкості. Студенти часто змушені дорослішати раніше, ніж до цього психологічно готові, що теж залишає слід на ментальному здоров’ї.

    4. Чи існують чіткі сигнали, які вказують на те, що студенту варто звернутись до психолога, навіть якщо здається, що це “просто стрес”?
      Так. Якщо стрес не минає тижнями й заважає повноцінному життю – це вже привід для звернення. Сигналами можуть бути постійна втома, порушення сну, проблеми з концентрацією, дратівливість, плаксивість, відчуття безнадійності або втрати сенсу. Навіть “незначні” симптоми, що не зникають, варто обговорити з фахівцем – це профілактика серйозніших проблем.

    5. Які щоденні дії можуть підтримати ментальне здоров’я студентів і допомогти їм залишатися в ресурсі попри навантаження?
      Найбільш ефективні звички – регулярний сон, фізична активність, харчування, підтримка соціальних контактів і час на відпочинок. Практики усвідомленості (майндфулнес), ведення щоденника емоцій або просто розмова з близьким можуть допомогти знизити рівень тривоги. І головне – не замовчувати свій стан, а вчасно звертатися по допомогу.

      Щира рекомендація – наповнювати своє життя речами, які є  важливими та приносять задоволення. Наприклад, 15 хв для щоденного читання захоплюючих книг, практики йоги, улюблена музика на фоні – будь-що, що допомагає відчувати життя в усіх його фарбах. 

    Ментальне здоров’я — це не розкіш і не модний тренд, а базова потреба кожної людини. Особливо в реаліях сьогоднішньої України, коли тривожність, втома й невизначеність стали звичним фоном. Як ми бачимо з розмови з Анастасією Притулою, турбота про себе починається з елементарного: визнати свій стан, не знецінювати переживання, дати собі право на паузу.

    Говорити про психічне здоров’я — це вже крок до внутрішньої зрілості. А шукати підтримку — не прояв слабкості, а приклад відповідальності за своє життя.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко 

  • “Не просто стажування, а справжня школа життя”, – Дар’я Заєць

    “Не просто стажування, а справжня школа життя”, – Дар’я Заєць

    Привіт, я — Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу ННІ УФСК, і моє літо-2024 було незабутнім! Але про все за порядком)
    Стажування в Києві стало важливим етапом у моєму професійному розвитку. Я взяла участь у конкурсному відборі до програми стажування «Хаб медіа мобільності» від Фундації Суспільність. Протягом двох тижнів я мала можливість працювати в одній з провідних редакцій столиці, а саме на «Громадському радіо».

    Потрапити на програму було нелегко, адже це був конкурсний відбір і зі 100 претендентів обрали всього 20. Але в мені вдалося, як сказали: «Ти нас зацікавила своїми ТікТоками й захопленням до створення контенту».

    У перший день мого стажування я прибула в редакцію, щоб познайомитися із шеф-редакторкою та дізнатися більше про роботу. Я поспілкувалася з Русланою Кравченко і ми обговорили деталі стажування. Розповіла, що люблю знімати відео та зніматися в них. Зважаючи на це, пані Руслана запропонувала мені доєднатися до відділу, який спеціалізується на SMM. Я, звичайно, погодилась і на наступний день вже прийшла знімати відео. Моїм завданням було зняти, як працюють ведучі та інші працівники на радіо і з цих кадрів змонтувати відео до Дня Народження «Громадського радіо». В офіс я ходила часто й у різний час, щоб зняти багато кадрів та всіх працівників. Зробивши достатню кількість матеріалу, я розпочала монтування. І 22 серпня відео зʼявилося на їхній сторінці в інстаграмі.

    Я робила різні подібні відео, але одного разу в мене було завдання зняти відео про нову мініскульптуру на вулиці міста Київ. Вона зʼявилася біля книгарні «Сенс» і була присвячена всім, у кого є родичі/близькі на окупованих територіях або в зонах бойових дій. Я зробила невеличкий огляд на цю скульптурку і потім, прийшовши в готель, змонтувала відео та додала озвучування своїм голосом. Відео вийшло цікаве та динамічне і згодом зʼявилося в соцмережах.

    Також Фундація проводила різні професійні заходи, які тривали цілий день. Наприклад, 17 березня до нас приходили спікери з темами про роботу журналіста в воєнних умовах; домедичну допомогу; про сторителінг у соцмережах та досвід подкаст-продюсерки; як розповідати про війну онлайн.

    Форум «Воєнні медіавиклики 2024: Стійкість» відбувся 23 та 24 серпня з багатьма запрошеними гостями. У ці два дні ми дискутували щодо того, як змінилася журналістика за останні 10 років, медійні стратегії в час війни, взаємодія журналістів і військових, чи можна швидко пройти адаптацію до нових умов та викликів і ще багато іншого. Також була і практична панель, на якій ми дізналися, як працювати з чутливими темами й зберігати внутрішній баланс, травми війни і як їх долати журналістам, когнітивні виклики та ментальна стійкість журналіста під час війни.

    Загалом саме стажування та заходи створені Фундацією були максимально насичені та корисні. Кожного дня я дізнавалася щось нове та покращувала вже набуті навички. Але найголовніше, що мені дала ця програма стажування  — це люди. Я познайомилась із неймовірними людьми з різних регіонів України й з різними інтересами. Ми допомагали один одному та підтримували й це дуже цінно!

    Це було не просто стажування, а справжня школа життя, яка дала мені можливість глибше зрозуміти професійні виклики, покращити свої навички та познайомитися з чудовими людьми.

    Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”

  • «Я отримую велике задоволення від спілкування про книги зі своїми друзями», – Катерина Супрун

    «Я отримую велике задоволення від спілкування про книги зі своїми друзями», – Катерина Супрун

    Статистика Forbes повідомляє, що з початку повномасштабного вторгнення зросла частка людей, які читають книги. Відповідно підвищилася популярність блогерів, які спеціалізуються на книгах. Студентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Катерина Супрун поділилася подробицями власного книжкового блогу та життя.

    – Коли ти почала вести книжковий блог?

    – Насамперед цей блог не можна назвати повноцінно книжковим, тому що, як я люблю казати, це життя поєднане з книгами. Тому що там є і мої особисті світлини, і мої особисті роздумує на цій інстаграм сторінці, але також присутній і книжковий контент.А блог я розпочала в січні 2023 року.

    – Що спонукало тебе вести книжковий блог?
    – На початку я дуже сильно вагалася, чи публікувати перший свій відгук на книгу. Але все-таки наважилася. До того ж мене дуже підтримували подруги. Найбільше мотивувало, що я можу бути почутою, можу бути корисною, допомогти комусь із вибором книги.

    – Як часто ти читаєш книги?
    – Взагалі, я читаю досить часто, виходить що майже щоденно, але після вступу до університету вільного часу не так багато, тому я стала набагато менше читати. Це досить сумно, але тільки-но з ‘являється вільний час – я одразу берусь за книги. І через те, що я стала менше читати, зрозуміло, що контент про книги також зменшився.

    – Чи у тебе, певні критерії, за якими ти оцінюєш книгу?
    – Звісно. По-перше, я звертаю увагу на шрифт. Для мене досить важливо, що він був не дрібний, приємний оку. Так само щоб книга також була приємною на дотик, і я полюбляю книги в м ‘якій обкладинці.

    – Чи є в тебе улюблений автор та жанр?
    – Взагалі, улюбленого автора у мене немає, але мені імпонує Сара Джіо, тому що її романи досить легко читаються. Вони не зосереджені лише на любовній лінії та мають глибокий сюжет.
    Улюбленого жанру у мене немає, я завжди читаю різні книги.

    – Як змінилися твої читацькі вподобання з часом?
    – На самому початку я читала якусь легку літературу, книги, які були в мене, чи які мені дарували. Це були ромкоми, підліткову літературу і так далі.
    З часом я почала читати більш серйозні книги, не боятися “цеглинок”, як називають великі книги, і в цьому бачу у свій якийсь певний ріст.

    – Які з прочитаних за останній рік книг вразили тебе найбільше?
    – За цей рік я досить мало прочитала порівняно з минулим. Але книга, яка мене вразила – це «Танці з кістками». Я її читала досить довго, але під кінець, а під кінець я була дуже здивована сюжетним поворотом. Взагалі, сподобалось, що в книжні був не лише розвиток подій, а й динаміка локацій і рух самого персонажа. І це надзвичайно тяжко описати, його психологічні кроки та сумніви. І цим книга мене зачепила.

    – Які книжкові заходи ти любиш відвідувати?
    – Це не те щоб захід, але мені подобаються книжкові барахолки. Там можна знайти просто скарби. Одного разу я придбала там книгу «Джейн Ейр» 1980 року українською мовою за 20 гривень.
    Взагалі мені подобається відвідувати свої книжкові клуби. У мене є окрема сторінка і організація з назвою «Спілка». Там ми обговоримо фільми, серіали та книги. Я отримую велике задоволення від спілкування про книги зі своїми друзями, з дівчатами й хлопцями, які проходять на книжкове обговорення.

    – Які тренди в літературі ти помітила останнім часом?
    – Після повномасштабного вторгнення почалася тенденція видавати все більше книжок українською мовою і це мене дуже тішить.
    Раніше в нас більш популярними були зарубіжні автори, а зараз чимало і букблогерів, і самих видавництв популяризують українських авторів.

    – Як на твою думку соціальні мережі впливають на книжкову індустрію?
    – Як на мене, соціальні мережі мають дуже великий вплив на книжкову індустрію.
    Останнім часом збільшилася кількість книжкових блогерів та навіть просто люди публікують, що вони читають. І це, мені здається, заохочує і популяризує саме читання, що читати не нудно, а навпаки – круто.

    – Як впоратись з “нечитуном”?
    – На жаль, “нечитун” мені відомий мені досить близько, особливо останні пів року. Зазвичай він настає після прочитання якоїсь тяжкої літератури або, можливо, під час психологічних проблем людини, її емоційного стану.
    У моєму випадку це було через перенавантаження, не через книгу. І надзвичайно складно взяти і почати читати. Дуже банальна порада, але варто просто читати сторінку чи дві в день і поступово набирати оберти, але книгу брати не дуже складну.


    – Яку книгу, на твою думку, обов’язково має прочитати кожен?
    – Можливо, це кажуть більшість букблогерів, але «1984». Цю книгу точно має прочитати кожен, вона мене вразила, хоча читалася досить дивно, я мала змішані емоції, але мені здається, саме її має прочитати кожен. 

    Авторка: Ангеліна Бородай, студентка 2-Ж

    Фото: з архіву героїні

  • Джонні Депп: життя та творчість

    Джонні Депп: життя та творчість

    Про життя, фільмографію та кар’єру улюбленого актора — читайте в лонгриді студентки 3-В групи ННІ міжнародних відносин, історії та філософії Вікторії Лисенко (курс “Інформаційне суспільство”, викладач Світлана Коваль) 

    https://bit.ly/455SEkH

  • Студенти-медійники влаштували обговорення книги та серіалу «В пошуках Аляски»

    Студенти-медійники влаштували обговорення книги та серіалу «В пошуках Аляски»

    Зустріч студентів та учасників книжкового клубу «Спілка», під час якої обговорили серіал “В пошуках Аляски” та книгу на основі якої він був знятий відбулася 26 травня.

    Умовою для зустрічі був дрес-код за мотивами персонажів чи серіалу.

    «Дуже класно провела час в компанії чудових дівчат. Цікаво було почути думку інших про один із моїх улюблених серіалів. А формат пікніка додав особливої атмосфери та естетики нашій зустрічі», – прокоментувала студентка 1-Ж Дарина Медвідь.

    Учасники мали змогу поспілкуватися між собою, обговорити улюблені моменти серіалу, чи книги, порівняти їх та чудово провести час на пікніку.

    Катерина Супрун, засновниця книжкового клубу «Спілка», розповіла, що метою подібних зустрічей є обмін думками та емоціями. Це можливість поділитися тим, що відчув від прочитаного, або ж побаченого з кимось іншим:

    «Такі зустрічі допомагають знайти однодумців і надихнутися творчим настроєм. Іноді просто необхідно розповісти свої думки, враження та не отримати осуду у відповідь. У “Спілці” ви можете вільно ділитись один з одним і знаходити підтримку від інших».

    Фото: книжковий клуб «Спілка»

    Авторка: Ангеліна Бородай, студентка 2-Ж

  • Читаймо якісне

    Читаймо якісне

    Про власний книжковий блог розповідають студентки 4-ВБ курсу Оксана Ковтюх та Олександра Яйкун (дисципліна “Новітні медійні формати”, викладач — Світлана Коваль)

    https://sites.google.com/vu.cdu.edu.ua/chutaymo-yakisne

  • Як ТікТок змінює світ книг

    Як ТікТок змінює світ книг

    Читайте в мультимедійному проєкті Вікторії Дирко, студентки 4-ВБ курсу (дисципліна “Новітні медійні формати”, викладач — Світлана Коваль)

    https://readymag.com/u2531979257/4549570/

  • Освіта під час війни: як знайти мотивацію та зосередитися на навчанні

    Освіта під час війни: як знайти мотивацію та зосередитися на навчанні

    Зараз ми проживаємо складні часи, майже два роки йде повномасштабне вторгнення, лунають повітряні тривоги. Тому дуже важко сконцентруватися на навчанні та змотивувати себе вчитися.

    • Спочатку треба поставити ціль та зрозуміти, що дасть навчання. Чи ви хочете заробляти багато грошей, чи просто бути найкращим спеціалістом у конкретній професії або працювати за кордоном.

    • Облаштуйте своє робоче місце, щоб було затишно та комфортно працювати. Для естетики можна повісити гірлянди, поставити живі рослини, іграшки та картини.

    • Необхідно скласти чіткий графік, щоб він став частиною вашого режиму дня. Тоді ви будете бачити перед очима розклад, на що саме ви витрачаєте час.

    • Зрозуміла, але найпоширеніша проблема це поганий сон. Не варто відкладати навчання на нічний час, у цьому випадку ефективність буде падати разом із мотивацією. Завдяки повноцінному сну ви отримаєте бадьорість, кращу роботу мозку та концентрацію уваги.

    • Збільшуйте поступово навантаження та працюйте у власному комфортному темпі. В ефективному навчанні головне не швидкість, а якість.

    Зробіть так, щоб навчання стало вашою звичкою, та вона буде працювати на вас!

    Авторка: Бойко Дарія, студентка 2-Ж

  • У ЧНУ планують провести вечір інструментальної музики

    У ЧНУ планують провести вечір інструментальної музики

    Третій творчий вечір у межах проєкту “Суботні мистецькі вечори Student’s art autumn” відбудеться 7 жовтня на університетській площі.

    Захід “Мелодія перемоги” розпочнеться о 17:00. У ньому візьмуть участь Денис Мосяженко, Прасков’я Бєлкіна, Максим Кузьомко, Артем Миколенко, Олексій Щербатюк, Інструментальний ансамбль “Акварелі” та рок-гурт Štormfly.

    Співорганізаторка й учасниця “Фабрики музичного мистецтва “Voices”” Анастасія Шостя розповіла, що такого типу вечорів заплановано всього п’ять. На них мають змогу виступити музиканти, співаки та письменники.

    Крім того, такі заходи не тільки допомагають підтримати творчість черкаської молоді та митців, а й зібрати гроші на ЗСУ.

    “На кожному вечорі ми збираємо донати від людей, усі зібрані гроші ми плануємо відправити Збройним силам України”, – розповіла Анастасія Шостя.

    Авторка: студентка 2-Ж Ангеліна Бородай

    Фото: https://images.app.goo.gl/VWxCcmUJbTdM3wwu9

  • Аудіокнига “Одного разу на Різдво”

    Аудіокнига “Одного разу на Різдво”

    Аудіоформат – це формат книги, який набирає все більшої популярності.

    Аудіокнига має схожі з відео та подкастами переваги. Вона легше сприймається, під час прослуховування людина здатна більше поглинути інформації, ніж під час читання.

    Метою створення аудіоповісті є популяризація книги серед дитячої аудиторії.

    Завдання кваліфікаційного проєкту – озвучення повісті «Одного разу на Різдво» Надійки Гербіш.

    Цікава й добра казка точно сподобається дитині. Її можна слухати будь-де й будь-коли. Гіперактивність чи поганий зір не заважатиме дитині насолоджуватись улюбленою книгою. Читання казки на ніч тепер не залежатиме від зайнятості батьків, оскільки його можна замінити на приємний голос диктора.

    Читає  Інна Молнар, студентка ОП “Видавничий бізнес, і сучасні комунікативні технології”