Позначка: Найцікавіше

  • Школа відповідального блогерства: досвід, що надихає

    Школа відповідального блогерства: досвід, що надихає

    Детектор медіа, Umind, Фільтер та IREX зробили справжню школу для блогерів-початківців з офлайн та онлайн навчанням. Я стала однією з учасниць, тому далі розповім детальніше про цей проєкт.

    Школа відповідального блогерства це 4-денний офлайн-вокшоп та два місяці онлайн-завдань від спікерів. Перший етап школи проходив в самому центрі Карпат. Нас заселили в котеджі та провели екскурсію по території готелю. Мені дуже сподобалось це місце, адже повсюди були гори і вони ще більше надихали створювати цікавий контент. Всього нас було 15 блогерів і деяких я вже бачила в соцмережах, а деякі були тільки початківцями. Кожен з них мав свій унікальний контент і створював  його з любов’ю. Я познайомилась з усіма учасниками і відразу відчула які вони енергійні та цікаві, тому мені було комфортно в такому середовищі.

    Наступний день у нас почався дуже активно і ця активність не понижувалась до кінця дня. Почалися лекції від відомих спікерів. Першою спікеркою була акторка Ірина Кудашова. Вона розповіла про загальні поради по створенню контенту (як ставити світло, щоб виходила красива картинка, як зацікавити глядача з першої секунди і т.д.) Наступна лекція була від історикознавця та експерта з «Богині шопінгу» Леоніда Мартинчика. Його лекція, чесно кажучи, запала мені в серце з першої хвилини. Він розповів про культуру нашої країни, про те, як створити особистий бренд та як залишатися собою завжди. Ця лекція пройшла ніби на одному подиху. Він дав неоціненні знання та закохав ще більше в культуру нашої країни. Остання в цьому дні була лекція від Вадима Міського це програмний директор Детектора медіа. Він розповів більше про те, як розпізнавати фейки та не поширювати їх в соцмережі.

    Третій день школи пройшов також не менш активно. Першу лекцію провів ведучий та громадський діяч Олександр Педан. Його виступ був про те, як важливо створювати команду та заводити нові знайомства. Він навів свої приклади робіт в команді та поділився досвідом розвитку блогу. Також була лекція від вчителя фізики та блогера Руслана Циганкова. Його лекція відрізнялася від всіх попередніх, тому що вона була максимально душевна та щира. Він поділився своїм досвідом розвитку блога та те як він реагує на хейт.

    Останній день нашої школи був у вигляді випускного. Ми давали фідбеки на камеру про цей проєкт та отримали сертефікати про успішне завершення офлайн-навчання в Карпатах.

    Я в захваті з цієї ідеї створити школу відповідального блогерства, тому що в сучасному світі блогери стали голосами, до яких дослухається мільйони людей. Вони формуюють думки, надихають, а іноді і змінюють життя своїх підписників. І в цьому контексті дуже важливо, щоб контент був не лише цікавим, але й відповідальним. Саме тому цей проєкт, що навчає свідомому створенню контенту, є не просто потрібним – він є невід’ємною частиною медіапростору.

    Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”

  • Львів, медійники та solution journalism: як за два дні я отримала неоціненний досвід

    Львів, медійники та solution journalism: як за два дні я отримала неоціненний досвід

    Я завжди намагалася розвиватися за межами навчальних закладів і з впевненістю можу зазначати, що це рішення — найкраще! Цьогоріч я зареєструвалася на дводенний авторський воркшоп «Конструктивна журналістика: як створювати журналістські матеріали, які допомагають людям» у Львові. Мені пощастило увійти до 30 українських студентів факультетів журналістики і юних початківців-медійників та обмінятися досвідом.

    Квитки на потяг, 4-зірковий готель та сніданки нам були безоплатними, оскільки ці витрати повністю покрила «Асоціація з міжнародних питань».

    Що ж, низка учасників прибули до Львова й заселилися до готелю за день до воркшопу. Увечері ми мали нагоду зібратися компанією, познайомитись та погуляти у старому місті.

    Дорогою я, звісно ж, не втратила можливості відвідати університет ім. І. Франка й оглянути аудиторії освітнього закладу.

    Першого дня попри ракетну небезпеку ми говорили про «вічнозелені теми» та виклики, що стоять перед суспільством і медіа. Нашою головною метою було зʼясувати що ж таке журналістика рішень і які її відмінності від традиційної журналістики. За допомогою практики ми розглянули складові історії в журналістиці рішень, інсайти, докази та проблеми. Найкращим завданням виявилося за допомогою майндмеппінгу дискутувати про те, як знайти баланс та уникнути комплементарності.

    Лектором воркшопу був журналіст медіагрупи «Накипіло» Віктор Пічугін. Другого дня спікер розповів детальніше про техніку збору доказів.

    Ми мали можливість попрактикувати ефективні техніки для інтервʼю з експертами. Вкінці нас обʼєднали в групи, де ми знаходили історії для матеріалів журналістики рішень та намагалися описати їх якомога детальніше.

    Попри те, що більшість часу ми навчалися, у нас була можливість поспілкуватися й обмінятися своїми «скілами». Одна зі студенток Українського католицького університету порадила мені детектив Аґати Крісті «Карти на стіл», оскільки теж любить читати (чомусь це романтизовано відклалося у моїй пам’яті). Саме так ми професійно й продуктивно комунікували упродовж двох днів з медійниками.

    Раджу кожному, хто мріє й прагне більшого, ніколи не зупинятись і ризикувати, а головне – пробувати щось нове!

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Анастасія Донець

  • Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    У соцмережах усе частіше можна натрапити на «психологів», які без жодної освіти роздають поради, діагностують підписників і обіцяють зцілення за один марафон. Гарна картинка, впевнена подача і тисячі лайків — створюють ілюзію професіоналізму, хоча за нею часто ховається дилетантство або небезпечна маніпуляція.

    Як відрізнити фахівця від шарлатана? Чому деякі інфлюенсери шкідливіші за мовчання? Та як не втратити довіру до справжньої психотерапії в цьому інформаційному шумі? Про це ми говоримо з Анастасією Притулою – магістром за спеціальністю “Практична психологія”, яка щодня бачить наслідки таких «швидких рішень» і знає, як виглядає реальна допомога — без обіцянок, але з підтримкою.

    1. Сьогодні в соцмережах психологів багато — і не завжди зрозуміло, хто справжній фахівець, а хто лише створює образ. На що варто звертати увагу перед тим, як довірити комусь своє ментальне здоров’я?

    Для початку потрібно звернути увагу на освіту та спеціалізацію. У психолога має бути вища профільна освіта (психологія або психотерапія), бажано також додаткове навчання в обраній методиці (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо). Досвід, супервізія, належність до професійної спільноти також говорять про відповідальність фахівця.

    Окрім формальних ознак, важливо звертати увагу на стиль комунікації та манеру подачі інформації: чи є тут повага, етичність, обережність у формулюваннях. Терапія – це в першу чергу про стосунок зі спеціалістом та про створення простору, де можна бути собою. Тому також варто звернути увагу на те, чи імпонує вам особистість психолога.

    1. Чи є “тривожні дзвіночки”, за якими одразу можна запідозрити, що перед нами некомпетентний або псевдоспеціаліст?

    Так, і їх досить легко помітити. Один із головних – це обіцянки “швидких результатів” і “універсальних рішень для всіх”. Так не працює психіка. Якщо психолог стверджує, що за 1-2 сесії “вилікує травму”” або “перепише установку”, варто замислитися.

    Також насторожують поради в стилі “просто не думай про це”, приниження, звинувачення клієнта у відсутності прогресу, надмірне захоплення “енергетичними практиками” без наукової бази або взагалі – відсутність жодної інформації про освіту. 

    Психолог не має права нав’язувати свою думку чи власний світогляд. Тому якщо ви відчуваєте тиск та “переучування – як потрібно правильно жити”, тікайте. 

    1. Часто “психологи” в Instagram дають поради, які звучать переконливо, але можуть бути небезпечними. Як відрізнити професійний контент від поверхневих або маніпулятивних порад?

    Професійний психолог зазвичай не створює дуже категоричного контенту та порад в стилі ніколи не робіть це” або “5 фраз, які змусять чоловіка закохатись. За такими висловами -”кліше” дуже рідко можна зустріти по-справжньому глибокі знання в психології.

    Вагомим показником професійності є саме освіта, яка або публікується в профілі, або спеціаліст може легко продемонструвати свій диплом за запитом читачів/клієнтів. Освіта точно не має приховуватись та ставати підгрунтям для маніпуляцій.

    Професійний психолог завжди має повагу до індивідуального досвіду читача і не створює ілюзію, що одна порада – це “чарівна пігулка”. При цьому публікуючи певну інформацію завжди посилається саме на доведені наукові факти. Тобто, варто уникати інформації, яка грунтується на славнозвісних дослідженнях “британських вчених”, де не вказуються ні опису дослідження, ні умов, ні доказових результатів.

    Отже, на що варто звернути увагу:

    • надмірна впевненість у “всезнанні” – професійний спеціаліст залишає за собою право чогось не знати;
    • відсутність джерел або згадок про освіту;
    • “маніпулятивний” стиль (обіцянки моментального ефекту)

    І не забуваємо про етичний кодекс: комунікація спеціаліста має бути дуже обережною, тактовною та проявляти повагу до читачів.

    1. Які документи або сертифікати повинен мати психолог, щоб практикувати офіційно в Україні? Чи має сенс перевіряти ці дані самостійно?

    Щоб офіційно практикувати як “психолог” в Україні, фахівець має мати:

    – “диплом про вищу психологічну освіту” (бакалавр або магістр психології);

    – сертифікацію у відповідному напрямі психотерапії (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо), якщо це психотерапевтична практика;

    – постійне навчання / супервізії / особисту терапію (ознаки професіоналізму, навіть якщо не регламентовані законом);

    Прохання попросити психолога надати підтвердження освіти або поділитись інформацією про свій професійний шлях є абсолютно нормальним. 

    Прозорість – це показник поваги до клієнта. Особливо якщо мова йде про приватну практику.

    1. Що робити людині, яка вже відчула негативний досвід від “психолога” — емоційно, юридично, або з позиції відновлення довіри до психотерапії?

    Для початку визнати цей досвід як неприємний або навіть травматичний. Точно не потрібно звинувачувати себе у надто сильній чутливості, оскільки психотерапія – це місце, де ми часто проявляємось з дуже вразливого боку, що є абсолютною нормою. Рекомендую “прожити”, відсумувати цей досвід, але не узагальнювати та не розчаровуватись у всіх психологах глобально. На жаль, непрофесійність зустрічається у всіх сферах діяльності і психологія не є виключенням.

    З юридичного погляду можна подати скаргу до адміністрації організації, якщо психолог працює в певній установі. Якщо порушення етичне або пов’язане з шахрайством, варто звернутись до професійної спільноти. В Україні діє Етичний кодекс психолога, і порушення його норм не є дрібницею, якою можна нехтувати.

    І наостанок, негативний досвід не означає, що вся психологія – це шарлатанство. Є дуже багато факторів, які могли вплинути на те, що “контакт не вдався”. Але варто продовжувати шукати допомогу. Ви точно не одні і точно є спеціалісти, які зможуть вам допомогти.

    Хто такі фальшиві фахівці та їх найпопулярніші типи.

    Фальшиві фахівці — це люди, які позиціонують себе як психологи або психотерапевти, при цьому не маючи відповідної освіти, не розуміючи  етичного кодексу та не маючи необхідного досвіду. Вони мають чудові ораторські навички, приваблюють читачів харизматичнітю – що може вводити аудиторію в оману.

    Найпоширеніші типи:

    “Інста-психологи” – часто мають активні соціальні мережі, широку аудиторію; розвивають на своїх сторінках псевдо-наукові підходи, теми про “жіночу енергію”; інформацію подають надто спрощено та часто стереотипно. 

    Коучі без підготовки – легко впізнаються за обіцянками швидкого результату та мають “інструкцію” до кожного випадку життя. 

    Псевдодуховні гуру – також просувають антинаукові ідеї, опираються на різноманітні релігійні вірування та обіцяють  “життєві прориви”. 

    Засновники авторської методики – вигадувачі унікального підходу в психології, не маючи жодної доказової бази в основі. 

    Чим можуть бути небезпечними псевдо-фахівці?

    Людина, що прийняла рішення звернутись за допомогою до психолога, знаходиться у дуже вразливій позиції. Часто неграмотна психологічна підтримка може нашкодити та погіршими симптоматику звернення. 

    Може прослідковуватись порушення особистих меж клієнтів, здійснюватись різноманітні маніпуляції. Клієнт може відчувати себе несамостійним та залежним від порад псевдо-спеціалістів. 

    Після отриманого негативного досвіду людині може бути дуже складно відновити довіру до психології та спеціалістів сфери ментального здоров’я.

    У сучасному інформаційному просторі, де кожен може назвати себе фахівцем, важливо зберігати критичне мислення й відповідально ставитися до вибору психолога. Ментальне здоров’я — це не мода і не поле для експериментів, а серйозна складова добробуту. Обираючи спеціаліста, не бійтеся ставити запитання, перевіряти кваліфікацію і прислухатися до власних відчуттів. Якісна психотерапія — це безпечний простір, де ви маєте право на повагу, науково обґрунтовані підходи та прозорість у процесі допомоги.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко

  • Фотопроєкт “Екологічний стан черкаського зоопарку очима медійника”

    Фотопроєкт “Екологічний стан черкаського зоопарку очима медійника”

    Автор проєкту студент групи 2-М Антонченко Даниіл Геннадійович

  • Різновиди стресу: еустрес та дистрес

    Різновиди стресу: еустрес та дистрес

    Що таке стрес? 

    Стрес — це природна реакція організму на будь-які зовнішні або внутрішні зміни, що вимагають адаптації. Це не завжди щось негативне. Насправді без стресу ми б не змогли реагувати на виклики, розвиватися чи досягати цілей. Саме завдяки стресу наші предки змогли вижити в свої найскладніші часи. 

    Чинники, що викликають стрес, можуть бути як короткотривалими та епізодичними, так і довторитвалими та зайняти чільне місце в житті. 

    Два обличчя стресу: еустрес та дистрес.

    • Еустрес — “позитивний” стрес. Це той тип напруження, який мобілізує нас, підвищує концентрацію, додає енергії. Він виникає у відповідь на події, які ми оцінюємо як важливі, але такі, з якими можемо впоратись: публічний виступ, новий проєкт, подорож. Еустрес підштовхує нас до росту.
    • Дистрес — “негативний” стрес. Це реакція на події, які здаються загрозливими, неконтрольованими або такими, що перевищують нашу здатність з ними справитись. Дистрес виснажує, викликає тривожність, емоційне вигорання, апатію або соматичні прояви — головний біль, безсоння, проблеми з апетитом.

    За яких умов стрес стає корисним?

    Еустрес – це той тип стресу, який є рушієм розвитку. Еустрес може мати різні позитивні наслідки. Наприклад, він може: 

    • Допомогти вам сконцентруватися на вирішенні задачі або досягненні цілі;
    • Підштовхувати вас приймати нові виклики;
    • Мотивувати вас до досягнення ваших цілей;
    • Надати сенс і мету вашому життю;
    • Допомогти вам відчути себе здоровішими і щасливішими. 

    Відновлюємось після дистресу. 

    Рекомендації, що можуть стати в нагоді, як тільки ви  починаєте відчувати себе пригніченим:

    • Відновлюйте рутину. Повертайтесь до справ, які є звичними для вашого способу життя: ранкова кава, пробіжка, книга тощо. Рутина часто може стати тим самим якорем, що тримає психіку “в тонусі”. 
    • Працюйте з тілом та навчайтесь розслаблятись. Спробуйте завантажити додаток, який містить вправи на розслаблення (наприклад, глибоке дихання або візуалізацію) або поради щодо практики усвідомленості, яка є психологічним процесом активного зосередження уваги на теперішньому моменті. 
    • Займайтеся фізичними вправами. Не обов’язково саме спорт в класичному прояві, наприклад, спортзал. Важливо знайти саме той вид активності, що підходить саме вам. Це можуть бути як і групові заняття фітнесу, так і прогулянки вечорами по місту. Але рухатись надзвичайно важливо! 
    • Дотримуйтеся режиму сну – важливо, щоб ви відчували себе бадьорими після пробудження.
    • Спробуйте вести щоденник емоцій, метою якого є саморефлексія. Спробуйте дослідити власні думки та з’ясувати,  чи не дивитесь ви на світ через призму негативних переконань. З часом ваш щоденник може стати простором для дослідження особистих змін та прогресу.  
    • Спілкуйтесь з близькими людьми. Ви не повинні наодинці проживати свій досвід. Оточення часто є найсильнішим рятувальним ресурсом, якого ми потребуємо в складні часи. 

    Стрес — невід’ємна частина нашого життя, і не завжди ворог. Важливо вчасно розпізнати його обличчя: позитивне, яке стимулює розвиток, та негативне, що виснажує. Ключовим є вміння розрізняти еустрес і дистрес, підтримувати себе в ресурсі та не ігнорувати сигнали організму. Турбота про себе, увага до тіла, регулярна рутина та спілкування з близькими — це не дрібниці, а основа психічної стійкості в умовах щоденних викликів.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко

  • Фотопроєкт “Екологічний стан долини троянд у Черкасах”

    Фотопроєкт “Екологічний стан долини троянд у Черкасах”

    Автор проєкту студент групи 2-М Антонченко Даниіл Геннадійович

  • Як зберегти ментальне здоров’я під час сесії в умовах війни?

    Як зберегти ментальне здоров’я під час сесії в умовах війни?

    Статистика свідчить, що  синдром емоційного вигорання уражає близько 50% студентів України. Такі дані оприлюднено на сайті “ResearchGate”.

    Психологиня, Зеленська Анастасія поділилася кількома порадами, як його уникнути.

    За її словами емоційне вигорання можна визначити за такими ознаками: сильна пітливість, збільшені лімфовузли, випадіння волосся, сухість у роті, тріщини і сухість губ.

    Цей синдром може призвести до втрати спроможності ефективно діяти, навчатися. Погіршується увага, пам’ять, здатність до концентрації. Також цей стан характеризується відчуттям втоми, безпорадності, з’являються думки про безсенсовність діяльності, відчуття знесилення, втоми.

    Щоб уникнути цього стану треба підтримувати хоча б мінімальну фізичну активність. Сон тривалістю 7–9 годин забезпечує ефективне відновлення та розвантаження організму. Варто тренувати навичку усвідомленості, вчитися зосереджуватися на моменті “тут і зараз”. Не треба забувати про спілкування з рідними та друзями.

    За словами психологині, турбота про власне психічне здоров’я є ключовою умовою для збереження високої якості життя та професійної ефективності.

    Автор: студент 2-Ж курсу Іщенко Артем

  • Фотопроєкт “Екологічний стан пляжів Черкас очима студента-медійника”

    Фотопроєкт “Екологічний стан пляжів Черкас очима студента-медійника”

    Автор проєкту студент групи 2-М Антонченко Даниіл Геннадійович

  • День студента

    День студента


    Студентські роки — це час відкриттів, яскравих емоцій і незабутніх моментів. Це період, коли кожен виклик стає новою можливістю, а мрії — першим кроком до реальності. 17 листопада відзначають Міжнародний день студента і з нагоди цього свята ми підготували для вас подкаст. Приємного прослуховування!

    Автори: Слєсар Владислава та Катерина Супрун

    Керівник радіопроєктів: Наталія Ковтун

  • День радіо

    День радіо


    16 листопада 2024 року українське радіо відзначає свій 100-річний ювілей. У нашому подкасті  ви дізнаєтеся про  історію виникнення радіо в Україні, а також цікаві та маловідомі факти про нього.

    Автори: Мар’яна Прудько та Єлизавета Корнійчук

    Керівник радіопроєктів: Наталія Ковтун

  • Фотопроєкт “Сліди на березі: портрети Дніпра”

    Фотопроєкт “Сліди на березі: портрети Дніпра”

    Автор проєкту студент групи 2-М Антонченко Даниіл Геннадійович