http://project4060567.tilda.ws/
Улітку 2021 року збірна України проводитиме матчі на ЄВРО-2020, очолюватиме національну команду Олександр Зінченко. Ми вирішили розповісти історію спортивного життя капітана збірної України з футболу.
Автор: Антон Таран, студент 4-Ж курсу
Інфографіка про наслідки домашнього насилля.
Авторка: Тетяна Чупилко, студентка 1-Ж курсу
Авторка: Анастасія Столбова, студентка 1-Ж курсу
Інфографіка про наслідки булінгу.
Авторка: Марія Рибак, студентка 1-Ж курсу
Авторка: Анна Музиченко, студентка 1-Ж курсу
Інфографіка про наслідки жорстокого поводження з тваринами.
Авторка: Неля Пилипенко, студентка 1-Ж курсу
Студенти-журналісти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відвідали «Biopharma Plasma Cherkasy», да мали змогу дізнатися про кожен етап донорства та унікальність центру. Захід відбувся 28 квітня 2021 року.
Директор «Biopharma Plasma Cherkasy» Ярослав Березань провів екскурсію центром та докладно розповів про специфіку його діяльності. Пан Ярослав поінформував, що донором може стати особа від 18 років, яка має при собі документ із фотокарткою та ідентифікаційний код. Записатися на процедуру можна як онлайн, так і зайнявши живу чергу в центрі переливання крові. Перед здаванням плазми важливо дотримуватися дієти впродовж 12 годин, перед здаванням крові – за 36 або й за 48 годин. Але обов’язково потрібно поснідати, щоб у процесі донації не стало погано.
На початковому етапі донорства потрібно здати загальний аналіз крові. Процедура дає змогу визначити, чи може людина бути донором.
– За 25 секунд видають аналіз крові на 21 показник. Таких апаратів у Черкасах немає ні в кого. Їх щоранку калібрують за європейським стандартом. Результати аналізу виходять, як касова стрічка, – зазначає директор ТОВ «Черкаси-Плазма» Ярослав Березань.
Наступним кроком донора є візит до терапевта, який перевіряє вагу (людям, вага яких менша ніж 50 кг, заборонено бути донором), міряє тиск та лише після цього ухвалює рішення, який компонент та в якій кількості буде здавати людина. Перший раз краще здавати плазму, адже видно реакцію організму на процедуру.
На третьому етапі донор підіймається на третій поверх та очікує виклику в залі, за бажанням п’є солодкий чай із печивом.
Одночасно в центрі можуть здавати плазму 30 осіб, кров – чотири особи, компонент на тромбоцити – дві особи. Після здавання крові чи плазми кожен аналіз передають у лабораторію, у якій розміщено сучасне обладнання.
– Апарати, як і телефони, є різних моделей. Такої комплектації обладнань немає ні в кого: від кордонів Німеччини до Китаю. Без перебільшень, немає навіть у Східній Європі, – сказав Ярослав Березань.
Аналізи можна робити на всі відомі людству захворювання, апаратам потрібен лише зразок крові. Обладнання дає змогу стовідсотково забезпечити безпеку людину.
– Навіть на сьогодні багатьом людям замість порятунку заносять інфекцію. Ця лабораторія дає гарантію безпеки не лише донорові, але й тій людині, яка отримує компонент, – зазначає головна редакторка «Нової Доби» Тетяна Очеретяна.
У лабораторії апарати роблять все самостійно: від змішування крові до сортування пробірок. Це внеможливлює потрапляння інфекції через неякісно оброблені руки людини.
Наступним етапом є перевірка на антитіла. Навіть якщо людина вилікувалася від якоїсь хвороби, в організмі залишаються ферменти вірусу, і тому під час переливання крові від донора з такими антитілами можна заразити пацієнта, якому буде переданий цей компонент. Якщо ж апарат не виявив жодних антитіл, то аналіз по транспортеру йде в наступний відділ, який може виявити ДНК вірусів в організмі на третій день після інфікування. Це означає, що людина ще не хворіє, ще не має антитіл, не бореться з хворобою, але вже інфікована. Якщо таку кров перелити іншій людині, то вона теж буде інфікована
– Поєднання цих двох методів дає 100 % гарантію того, що компонент, який ми переливаємо, є чистим та безпечним, – говорить Ярослав Березань.
Студентка Анастасія Столбова приємно вражена екскурсією, вона зазначає:
– Мене переповнюють емоції після відвідування центру переливання крові. Від директора я дізналася багато цікавої інформації, яка може стати корисною для мене в майбутньому. Найбільше здивував інтер’єр: усе було охайно, білі кольори діяли як заспокійливе. Найголовніше те, що тут стерильно й чисто. Дуже шкода, що кров можна здавати лише з 18 років, адже хочеться робити добрі справи не тільки після повноліття. Наступного року я обов’язково прийду сюди, щоб моя кров могла врятувати чиєсь життя.
Авторка: Юлія Гайдук, студентка 1-Ж курсу
Фото: Наталія Кузнєцова
Щорічно від вогню потерпають люди. Лісові пожежі вбивають сотні тварин або ж залишають їх без домівок. У весняний період найбільш поширене випалювання сухої трави на полях. Це шкодить не тільки комахам, а й нашій екосистемі, адже дим забруднює повітря.
Спалювання найбільш поширене в сільських місцевостях. Вогонь дуже швидко поширюється, і його дуже важко загасити, що спричинює небезпечні наслідки, як-от згорілий ліс чи поле, а може, навіть і людські будинки. Такі пожежі особливо швидко поширюються у вітряні дні. Легше загасити невелике загоряння, ніж упоратися з великими лісовими пожежами, на гасіння яких витрачають величезні сили та засоби. Не лякає й кримінальна відповідальність, а також штрафи.
Здебільшого причинами виникнення пожеж у лісі є байдужість і безтурботне ставлення людини до природи: непогашені під час пікніків багаття, кинуті в підсохлу траву недопалки, а також дитячі витівки з вогнем.
За статистикою, в Україні лісові пожежі знищують майже 5 000 гектарів землі. Важко уявити, що буде далі.
Саме тому ми повинні обережно поводитися з вогненебезпечними предметами, тому що можемо стати причиною страшної події.
Авторка: Анастасія Столбова, студентка 1-Ж курсу
Тренінг є одним із методів навчання та саморозвитку. Завдяки відвідуванню таких заходів здобувають знання й формують уміння та навички.
Тренінг –це інтерактивний захід, метою якого є інформування учасника, набуття, або вдосконалення знань в певній галузі чи професії.
Його можна трактувати з різних аспектів:
– як активне навчання, метою якого є позитивний вплив на людину, завдяки чому вибудовують оптимальну поведінку.
– як метод, що дає змогу розкрити себе та допомогти собі вирішити особисті проблеми.
Методи, прийоми й техніки тренінгу можуть бути різними.
Групова дискусія – спільне обговорення й аналіз проблемної ситуації, питання або завдання. Групову дискусію може структурувати тренер за допомогою поставлених запитань або тем для обговорення, чи, навпаки, проблему пропонують учасники групового обговорення.
Ігрові методи – ділові ігри, рольові ігри, дидактичні, творчі, імітаційні, організаційно-діяльні. Розвиток чуттєвого сприйняття зовнішніх предметів людиною реалізований за допомогою вербальних і невербальних методів.
Кожен охочий може знайти тренінги на просторах інтернету, завдяки оголошенням в навчальних закладах, або рекламних повідомлень. Наприклад, тренінги від Академії української преси.
Раз на тиждень там проводять майстер-класи на різноманітні теми, які допоможуть тобі дізнатися щось нове. Є покликання, за яким можна зареєструватися абсолютно безкоштовно! Зверніть увагу, що деякі тренінги, або, як їх ще називають, майстер-класи, є платними.
Тренінги та майстер-класи-це квиток для самовдосконалення будь-де та будь-коли. Головне – бути готовим сприймати нове та вдосконалюватися!
Автор: Олексій Шепель, студент 1-Ж курсу
Студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відвідали редакцію газети «Черкаський край». Першокурсники мали змогу поспілкуватися з Тетяною Калиновською, головною редакторкою видання, заслуженою журналісткою України, головою Черкаської обласної організації НСЖУ.
Головна редакторка провела для студентів екскурсію редакцією. Пані Тетяна розпочала зустріч із розповіді про створення газети «Черкаська правда», яка на сьогодні має назву «Черкаський край». Стіни споруди зберігають історію 1914 року, із моменту заснування міського Громадського банку, за проектом архітектора Владислава Городецького. Журналістка поділилася власним 30-річним досвідом, розповіла про специфіку функціювання медіа, представила структуру редакції та надала можливість поставити запитання.
– Я жодного разу не пошкодувала про вибір своєї професії, – стверджує Тетяна Калиновська.
Нині в редакції працює 10 працівників, 5 із яких – журналісти. Пані Тетяна познайомила студентів зі своїм заступником Романом Кереєм, який наповнює сайт газети й, крім того, є кореспондентом «Урядового кур’єра».
Пізніше до розмови приєднався журналіст із 55-річним стажем Василь Марченко, який відповідальний за матеріали на військову тематику. Він розповів про перший досвід відвідання редакції та згадав про знайомство з Василем Симоненком. Інші журналісти перебували «в полі», тобто збирали матеріал для майбутніх публікацій.
Родзинкою газети «Черкаський край» головна редакторка вважає авторський гороскоп від Ганни Немченко-Шквар та розроблення власних карикатур.
– Було цікаво відвідати редакцію «Черкаського краю». Мені дуже сподобався інтер’єр будівлі й старі світлини з життя редакції. Я дізнався багато нового про газету й був приємно вражений. Шкода, що зараз видання переживає не найкращі часи, але настане момент, коли все погане закінчиться! – розповідає Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу.
Авторки: Неля Пилипенко та Тетяна Чупилко, студентки 1-Ж курсу
Черкаські школярі з 5 квітня знову навчатимуться у дистанційному форматі, у зв’язку зі збільшенням кількості хворих на ковід. Багато шкіл уже перейшли на онлайн форму навчання. Актуальне це питання для одинадцятикласників, які через кілька місяців матимуть складати ЗНО.
За статистикою «Українського центру оцінювання якості освіти» відомо, що у 2019 році кількість учасників, які отримали 200 балів за тестування становила 0,006 відсотка із 285 772 тисяч учасників, а у 2020 році, коли запровадили дистанційні уроки, відсоток тих, хто отримав таку ж кількість балів, зменшився до 0,003 за участі 251 648 осіб. Чи дасть можливість таке навчання якісно підготуватися випускникам до складання іспитів,про це ми вирішили поговорити із директором черкаського колегіуму «Берегиня» – Інною Косенковою.
– Добрий день, Інно Анатоліївно. Напевно, не секрет, що багато вчителів та учнів були не готові до запровадження обмежень. Скажіть, будь ласка, які труднощі виникали на початку дистанційного навчання?
– Перша проблема полягала в тому, що багато вчителів не вміли навіть налаштувати і організувати навчання в програмах «Meet», «Zoom» і таке інше. Друга – нестача технічного забезпечення. Тобто елементарно не вистачало комп’ютерів, слабкий інтернет, кабінети, були без інтернету. А особливо проблеми є, коли двоє-троє школярів в одній родині, а в наявності один комп’ютер. Або взагалі його вдома немає.
– Які подальші кроки ви здійснювали для покращення рівня організації у школі?
– Спочатку ми зареєстрували всіх наших педагогів на освітній платформі «G Suite for Education». Для кожного вчителя там ми створили класрум, в якому і надали можливість кожному педагогу працювати. Потім, під час зимових канікул, наші вчителі інформатики проводили навчання, створювали невеликі відеоролики і надавали індивідуальні консультації, навчали всіх працювати у класрумі.
– Що робити дітям, які не мають вдома належного технічного оснащення?
– Щодо цих дітей положення передбачає, що ми можемо надсилати завдання у вигляді СМС, диктувати по телефону, на крайній випадок ми можемо відправляти завдання навіть листом через пошту. Батьки зараз зрозуміли наскільки важлива школа, що це величезна праця педагога, який вкладає в учням ті чи ті знання. Тим більше, якщо діти не дуже бажають навчатися.
– Чому зараз саме діти з початкової школи залишилися на очній формі навчання?
– Оскільки зрозуміло, що батькам потрібно покинути роботу, щоб сидіти з маленькими дітьми вдома і приділяти їм належну увагу, самостійно здійснювати навчання. Тому те, що вони зараз можуть бути у школі – це великий «плюс».
– Яке ваше ставлення до дистанційного навчання, як явища?
– Ви ж розумієте, що є предмети, які неможливо дистанційно ефективно роз’яснити. Ті ж самі технології, що одна справа – це зробити щось власноруч в класі, а інша – сидіти вдома перед ноутбуком і переглядати відео з YouTube, як це можна зробити. Я все-таки схильна до того, що ми не можемо повністю перейти на дистанційну форму. Комбінована форма може бути, тому що дійсно треба використовувати ті можливості, які нам надає Google та інші ресурси.
– Відомі випадки, коли учні, які гарно навчалися у звичайному режимі, почали погано вчитися онлайн. Як ви думаєте, чим це зумовлено?
– Знаєте, хто навчався гарно в класі й у кого є мотивація вступити до ЗВО, той навчається гарно і на дистанційній освіті. Але тенденція така, що діти безвідповідально ставляться до навчання. Можуть увімкнути камеру, показати свою присутність і спокійно займатися своїми справами. Звичайно, це розслабляє дитину, вона може їсти, рухатись, дивитись паралельно телевізор і щось ще робити. Якщо батьки поруч, то можуть проконтролювати, але ж батьки на роботі, тому це все винятково на совісті самого учня. І тут постає питання його мотивації: наскільки він бажає навчатися.
– Як ви ставитесь до того, що нині випускники можуть складати ЗНО за бажанням?
– Знову ж таки, це знижує мотиваційний рівень підготовки до тих чи тих предметів. Якщо, скажімо, випускник школи мав скласти ЗНО з української мови і літератури, з математики, з історії України і ще предмет на вибір, то на сьогодні, якщо учень не планує вступати до закладу вищої освіти, то взагалі можна не складати ДПА у форматі зовнішнього незалежного оцінювання. Річна оцінка й оцінка, яку вписують в атестат фактично формується з поточного оцінювання. Виходить так, що: «Хочеш вчитися – вчись, не хочеш – не вчись».
– Кількість хворих постійно зростає, на вашу думку, які наслідки це спричинить у сфері освіти?
– Наслідки будуть найбільш негативні. По-перше, це може означати, що карантин запровадять і для початкової школи, про наслідки цього ми говорили з вами попередньо. А саме, хтось із батьків має відмовитися від роботи. Не в усіх є можливість дистанційно працювати. Інколи виникають ситуації, що сім’я неповна, в такому випадку дитина залишається сам-на-сам вдома і робить те, що вважає за потрібне, а не те, що треба. Також, якщо буде посилення карантину, це призведе до збільшення кількості хворих, що будуть хворіти і викладачі, які безпосередньо здійснюють навчання. Коли людина захворіє, вона не зможе працювати дистанційно, бо це дуже серйозний вірус. І заміни не завжди можуть бути ефективними, тому що, наприклад, у школі немає великої кількості вчителів з такого предмету, як, скажімо, хімія.
Читайте матеріал за схожою темою: https://mediastudent.online/text/690-iak-zberehty-produktyvnist-v-umovakh-karantynu.html
Авторка: Ірина Горпинчук, студентка 3-Ж курсу
Або коротко про те, як і чому журналіст повинен захищати своє джерело інформації.
Свобода слова гарантована кожній людині, як і свобода думки, а це суть професії журналіста. Сам «споглядач» повинен мати холодний розрахунок та оперувати сухими фактами. У відповідь він отримує постійні стреси, погрози, шантаж і навіть переслідування. Це те, із чим стикаються мільйони журналістів по всьому світу. Але одна справа, коли журналіст відкрито себе позиціонує та несе хрест сам, а інша – коли він відповідає не тільки за себе, а й за джерело інформації. Отже, в подібній ситуації працівник ЗМІ несе відповідальність за іншу людину, його сім’ю та за роботу. Саме тому постала потреба захистити джерело інформації на правовому рівні. Першою ключовою справою з цього питання вважають справу «Гудвін проти Великобританії», де суд установив порушення права журналіста на свободу преси та свободу слова, за примус розкрити джерело інформації та накладання штрафу на молодого журналіста.
На міжнародному рівні «четверту гілку влади» захищає такий документ, як Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (2000) 7 «Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації», ухвалена 8 березня 2000 року.
Закони, які захищають українські ЗМІ:
– ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про інформацію»;
– п. 11 ч. 2 статті 26 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
– п. 6 ч. 2 статті 65 КПК України.
Поспілкувавшись із черкаським адвокатом Євгенієм Пятіним, ми дійшли декількох аксіом:
1) якщо ваші права чи права джерела інформації порушено, звертайтеся до правоохоронних органів, поширюйте інформацію про факт порушення;
2) готуйтеся до відстоювання своїх прав, за кожний вияв навіть дрібного порушення бийте тривогу, не мовчіть, тому що багато людей зацікавлені в тому, щоб припинити витік інформації.
Авторки: Мішель Іванова та Марія Рибак, студентки 1-Ж курсу
Автори: Даяна Пуш, Юлія Сотула – 2-PR курс, монтаж – Алла Пономаренко, 3-Ж курс
Керівник проєкту – Наталія Ковтун, доцентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій
Консультант – Василь Іванович Пахаренко, кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького
Автори: Анна Харченко, Діана Просяник, 2-Ж курс, монтаж – Алла Пономаренко, 3-Ж курс
Консультант – Василь Іванович Пахаренко, кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького
Для вас, наші чарівні викладачки та студентки, святковий випуск “Радіо ЧНУ”
Випуск підготували: Діана Осейко та Віктор Конюшенко, 2-PR курс
8 Березня – одне з найбажаніших свят для жінок. У цей день вони можуть забути про всі свої турботи. Зазвичай, українські чоловіки намагаються догодити своїм коханим і зробити цей день справжнім відпочинком від хатніх справ (в Україні цей день має статус офіційного вихідного). Інші ж надають перевагу святкуванню в колі подруг.
Цікаво, що більшість американців і жителі непострядянських європейських країн, уважають 8 березня звичайним весняним днем. А як святкують його в інших країнах світу?
Польща
Кожен громадянин вирішує для себе, святкувати цей день чи ні, адже 8 березня тут не є державним вихідним. Та все ж багато чоловіків вітають своїх жінок квітами та різноманітними подарунками.
Греція
Цей день у Греції називають Днем бабосів. За традицією всі вшановують найвпливовішу жінку в кожному населеному пункті. Використовуючи тимчасову владу, жінки обливають своїх чоловіків водою.
Італія
Напевно кожна жінка захоче святкувати 8 Березня саме в Італії, адже тут спарвжній жіночий день. Дівчата влаштовують вечірки, ходять до кафе, барів та клубів без чоловіків. Крім того, вони можуть безкоштовно відвідати деякі розважальні заклади. Символом цього свята в Італії є мімоза. Саме її найчастіше отримують у подарунок італійки.
Литва
У Литві 8 березня відзначають як свято приходу весни. Не всі жителі країни вітають у цей день жінок, адже ставлення до нього неоднозначне. Більшість вважає цей день пережитком радянського минулого.
Ісландія
Картинка з найромантичніших фільмів утілена в цій країні: чоловіки готують для своїх коханих каву в ліжко.
Азія
Азіатські країни святкують 8 Березня масштабно. Наприклад, на Кубі для жінок влаштовують карнавали. Усі жінки Туркменії отримують від держави грошові подарунки. А у Вірменії свято триває цілий місяць. В’єтнамці, зі свого боку, у цей день ушановують пам’ять сестер, які в минулому очолювали визвольний рух.
Бажаємо кожній жінці відчувати себе особливою!
Авторка: Неля Пилипенко, студентка 1-Ж курсу