Сезон купівлі подарунків з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня оголошено офіційно відкритим. Безліч сайтів та соціальних мереж пропонують різні варіанти презентів для мам, учителів, коханих і подруг. Тож кожен із нас, обираючи подарунок, хоче залишити після себе теплу згадку або просто потішити дорогу людину. Але як же випадково не подарувати те, що може образити або засмутити?
Декоративна косметика
Кожна жінка має індивідуальні потреби та вподобання. Навряд чи вона зрадіє новому тональному кремові, якщо він не буде підходити за типом шкіри. Такий презент можна подарувати тоді, коли ви на 100 відсотків упевнені, що він сподобається майбутній власниці. Хорошою альтернативою декоративної косметики можуть бути б’юті-бокси для догляду за тілом та обличчям. Вони орієнтовані на будь-який тип шкіри й підходять абсолютно всім.
2. Речі, які можна використовувати в побуті
Забуваємо про ВСЕ, що буде нагадувати жінці про її хатні обов’язки. Посуд, пральна машина, пилотяг – такі речі краще купувати без особливого приводу. Краще сконцентруватися на подарункові, який акцентує жіночність або допоможе розслабитися.
3. Букети в прозорій обгортці
Букет квітів – незмінна класика. Це чудовий подарунок. Тільки якщо він не в прозорій обгортці. Особливо трагічний вигляд має один тюльпан. Вирішивши презентувати першоцвіти, подбайте про те, щоб обраний букет мав сучасний вигляд. Зараз є безліч варіантів різних обгорток, зокрема кольорових, які можуть увиразнити ніжність та красу, а не зіпсувати враження.
4. Гроші
Якщо ви так і не вирішили, що подарувати жінці на 8 Березня, головне – не впадайте у відчай. Не даруйте гроші. У такому разі найкращим варіантом буде запропонувати їй самій обрати, на що витратити кошти, і придбати це разом.
Тож бажаю, щоб кожен на своє свято отримував бажані та приємні подарунки!
Відомо, що 8-ий день весни святкують у більшості країн світу, а в Україні ми маємо нагоду отримати третій вихідний. На сьогодні цей день сприймають досить демократично й мало хто знає, що це – свято феміністок.
Насамперед це пов’язано з історією. Жінок неодноразово утискали в правах. Наприклад, чоловікам платили більшу заробітну плату, хоч працювали вони однаково. На сьогодні жінки навпаки можуть заробляти більше, що свідчить про їхнє рівноправ’я в сучасному світі.
Уперше жіночий день 28 лютого 1909 року в США, його присвятили боротьбі за здобуття жінками виборчого права. Згодом, 19 березня 1911 року, його святкували в Німеччині, Австро-Угорщині, Данії й Швейцарії.
Зазвичай у цей день дарують квіти: зокрема, тюльпани, троянди, проліски тощо. Ці рослини символізують вияв почуттів, а також закінчення холодної пори року.
Тож не забувайте виявляти увагу до своїх коханих, мам, бабусь, сестер у цей день! Хоча ні, не тільки в цей день, а й завжди. Важливо не те, скільки коштує подарунок, а те, що він зроблений від душі!
Вакцинація проти COVID-19 в Україні розпочалася 24 лютого. Після доставлення перших партій вакцини відбулося розгортання якомога більшої кількості точок і пунктів щеплення по всій Україні.
Фото з особистого архіву героїні
Усі щеплення є добровільними та безкоштовними, однак за даними МОЗ України станом на сьогодні отримали перший курс вакцини 403 551 людина, тим часом як у сусідній Польщі майже 6 млн громадян, 2 млн з яких, пройшли повну вакцинацію. Зважаючи на календарний план МОЗ, розрахований прищепити понад 14 мільйонів людей до кінця 2021 року, такі низькі українські показники свідчать про неефективність кампанії розповсюдження вакцинації, запровадженої парламентом країни.
Про проблеми пов’язані з масовим щепленням від COVID-19 в Україні ми вирішили поговорити із заступником головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Біла Церква Ганною Хомік.
– З огляду на тенденцію поширення захворюваності в нашій країні, адже Україна посідає 7 місце у світі та 1-ше в Європі за даними міжнародного сайту Worldometers, чому вакцинуватися від ковід так важливо?
– Усі пандемії подолано шляхом створення колективного імунітету, єдине рішення – вакцинація. Жодна вакцина у світі не дасть стовідсоткової гарантії, що людина не захворіє, але ймовірність хвороби значно менша, ніж у людини, яка не пройшла вакцинацію. Але справжня важливість полягає в тому, що вакцина дає людині гарантію – вона не помре від цієї хвороби.
Дехто вважає, що його здоров’я – це справа винятково особиста, але нині це вже питання загальнонаціональної безпеки. Ніхто не буде примушувати і вводити вакцину силою, але не вакцинована людина може бути носієм ковіду й легко заразити старшу людину чи, наприклад, вагітну жінку.
І, звичайно, ніхто без повного курсу вакцинації не зможе подорожувати за кордон.
– Як формується колективний імунітет?
– Коли 95% населення матиме антитіла до відповідного збудника. Деякі вчені вважають, що навіть 75% дасть можливість його створити. Варто пам’ятати, що навіть якщо набути колективного імунітету в кількох регіонах по всіх країнах, це не захистить людей у всьому світі.
– Чим вакцини від різних виробників відрізняються?
– Це не в останню чергу залежить від країни, яка її розробила. Китайська ConovaVac є експериментальною вакциною, вона хоч і викликає швидку імунну відповідь, водночас створює невелику кількість вироблених антитіл.
CoviShield або Oxford-Astra Zeneca має кращі показники ефективності, проте у деяких людей виникають тромбози венозного синуса.
Є стандарти проведення досліджень будь-яких вакцин, які відбуваються у кілька етапів. Зараз всі випробування проходять дуже швидко, цьому сприяє епідеміологічна ситуація у світі й це насправді дуже впливає на якість будь-якої вакцини, відомої нині. А якщо брати винятково технічний бік запитання, головна відмінність – це спосіб зберігання партій вакцин. А це вже турбота безпосередньо медичних закладів.
– Яким чином людина може захиститися від COVID-19, поки не має змоги отримати вакцину?
– Усі процедури, які рекомендують лікарі протягом усієї пандемії: дотримання дистанція, мінімізація контактів, уникнення місць скупчення людей, використання засобів індивідуального захисту: маска, антисептики, дотримання правил гігієни. Ці нескладні правила працюють ефективно.
– Відомо, що постачання наступної партії вакцини проти коронавірусу AstraZeneca (CoviShield) до України можуть відкласти «на певний термін», а натомість комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я починає закуповувати китайську вакцину CoronaVac. Виникає запитання: як правильно здійснювати ревакцинацію, оскільки повторно можна використовувати лише вакцини, які виробляють на одній платформі?
– ВР України розуміє це, ревакцинація справді буде проводитися подібною вакциною, CoviShield – повторна ревакцинація через 90 днів, ConovaVac – через 28 днів. Саме тому зараз створюється таким чином план вакцинації коронаваком, щоб вистачило доз для ревакцинації.
– Чому такий великий інтервал ревакцинації між CoviShield і CoronaVac?
– Тому що ці вакцини абсолютно різні, вироблення антитіл відбувається внаслідок ревакцинації. Доведено дослідниками, що кращий ефект для CoviShield через 90 днів після вакцинації, для ConovaVac – 28 днів.
– Якщо людина не потрапила у пріоритетну групу вакцинації, як вона може отримати свою вакцину?
– Чекати в черзі. Це єдиний варіант. Якщо вам років 30 і ви повністю здоровий, за держкошт зможете вакцинуватися ще не скоро. Записуватися в чергу можна ще з 1 березня.
– У крові хворих на COVID-19 вчені знайшли понад 250 видів антитіл, які організм виробляє, щоб зупинити зараження. Зважаючи на те, що він сам допомагає знешкодити хворобу, дехто з людей, які вже перехворіли на коронавірус, свідомо відмовляються від отримання щеплень. На вашу думку, чи потрібно вакцинуватися тим, хто подолав хворобу?
– Після захворювання людський імунітет завжди нестійкий, а після такого важкого вірусу, як ковід, під час постковідного періоду навіть психіка є нестійкою. Також трапляються випадки повторного інфікування. А нині й досі немає точних показників, як довго зберігається набутий імунітет після ковіду. Тому вакцинація — надійний захист від COVID-19.
– На початку квітня президент заявив, що в Україні потрібно розробити «паспорти вакцинації», як у країнах ЄС, Ізраїлі, Швейцарії та США. Чи видаватимуть ці сертифікати тим, хто пройде повний курс щеплення?
– На сьогодні паспорти вакцинації не затверджені Кабінетом міністрів України. Усі дані про вакцинацію зберігаються в електронній папці пацієнта, яка автоматично генерує дані до Національної служби здоров’я України, Міністерства здоров’я України та інших відомчих органів. Про паспорт поки що не йдеться. Якщо людині потрібно виїхати за кордон або потрібні інші дані про вакцинацію, вона отримає їх від сімейного лікаря за довільної форми.
– Тож, на вашу думку, чи зміниться в подальшому рівень вакцинації за такої кампанії, яка існує нині в Україні?
– Не зміниться. Закупівлі на низькому рівні, черги розподілені, м’яко кажучи, не дуже добре, більшість людей вже перехворіли й вакцинуватися бояться. Плюс інформації про самі вакцини та лабораторії, де їх виготовляють, у ЗМІ мало й вона дуже суперечлива.
Напередодні Міжнародного жіночого дня я вирішила провести опитування на тему: «Ваше ставлення до 8 Березня». Результати мене, звісно, вразили. Я почула безліч думок, як негативних, так і позитивних.
Фото з сайту https://life.pravda.com.ua/
Перший висловив свою думку мій ліпший друг Геннадій Желик:
– З одного боку, це добре, коли виявляють повагу до жінок, дарують їм подарунки, а з іншого – слабка стать почувається пошанованою лише один день. Я вважаю, що 8 Березня має бути кожного дня, і необов’язково дарувати подарунки, важливо виявляти елементарну повагу, допомагати в хатніх справах, що завжди приємно коханій людині. Не потрібно ідеалізувати це свято – чоловік постійно має ставитися до жінки як до чогось прекрасно.
Геннадій Желик
Наступним суб’єктом опитування стала моя колега Юлія Гайдук:
– Моє ставлення є нейтральним. Звісно, це добре, що існує таке свято, але, на мою думку, воно надумане, із часом втратило свій сенс. 8 Березня чоловіки вітають своїх мам, дружин, доньок, а на наступний день забувають про їхню значущість. Я за те, щоб жінок цінували щодня, а не тільки у свято. А ще це маркетинговий хід, тому що заклади торгівлі та сфери послуг отримують великі прибутки.
Юлія Гайдук
Студентка-юристка Катерина Мисько наголосила:
– Прийнято вважати 8 Березня днем боротьби за права жінок, а в ХХІ столітті в цьому немає потреби. Тому, переконана, це звичайний день.
Катерина Мисько
Учениця Лілія Попова зазначила:
– 8 Березня вважаю вагомим державним святом. Жінкам можна хоча б один день порадіти, адже чоловікам приділено більше уваги, їх пошановують 6 грудня, 14 жовтня та 19 листопада (маловідомий день чоловіків).
Лілія Попова
Студентка-реабілітологиня Яна Мар’янчук зауважила:
– Ненавиджу цей день, він нічим не відрізняється від інших. Не бачу сенсу витрачати купу грошей на квіти, які зав’януть наступного дня. Звільняючи свій гаманець від грошей, ви наповнюєте інший. Я не хочу почуватися важливою лише один день.
Яна Мар’янчук
Ці відповіді, я вважаю, найкраще демонструють реальне ставлення людей до 8 Березня. Сталі фрази на кшталт «нормально» недоречні, свою думку потрібно обов’язково аргументувати. Я вдячна кожному, хто взяв участь у моєму опитуванні.
XXI століття – це час, коли стати популярним блогером простіше, ніж закінчити університет. Головним складником цього є ХАРИЗМА, або вміння бути в центрі уваги.
Харизма – це здатність подобатися людям, проста навичка, що відома з давніх часів та має прерогативу – здатність привертати увагу та словесно впливати на інших. Харизматичних людей завжди слухають, а нині це вкрай важливо. Ця якість посіла важливе місце в сучасному світі, бо нічого не може так привертати увагу, як подання інформації харизматичними людьми.
Схарактеризувати вияви харизми можна на прикладі блогерів. Кожного із них має кілька секунд, щоб зацікавити аудиторію. Причиною тому є те, що нинішнє покоління називають «Поколінням трьох секунд». І саме за ці секунди, блогер, по той бік екрану, повинен утримати глядача та переконати, що саме він вартий уваги.
На сьогодні, привабливість відійшла на другий план, поступившись харизмі. Деякі люди стають популярними, навіть не маючи інформаційного підґрунтя, проте глядачам цікаво за ними спостерігати. Логічно постає питання: чи можна «прокачати» харизму? Звісно, що так! Це навичка, яку більшість людей просто вдосконалює. Тому, якщо хочете посилити свою харизму, дотримуйтесь таких порад:
1. 100-відсотковий інтерес до свого співрозмовника. Ти маєш справді його слухати!
2. Демонструй свою впевненість. Як цього досягнути? Стан, міміка та жести – усе це видає твоє хвилювання. Тому перехитри своє тіло, покажи справжній релакс!
3. Прокачуй емпатію! Розумій свого співрозмовника!
Харизма – це саме та навичка, яку повинна мати людина XXI століття! Уміння зацікавити з півслова – найбільший дар. Тому, якщо ти бачиш себе серед таких людей, то обов’язково практикуй ці навички. І ти неодмінно станеш харизматичною особистістю!
Вихованість має велике значення для людини. Вихованість у 2021 році – це насамперед хороші манери, уміння поводитися в суспільстві, за неї не буває соромно. Вихована людина завжди ввічлива з оточенням незалежно від соціального статусу.
У суспільстві більшість людей ґрунтують свою думку на тому, що вихованість є результатом виховання. Проте недостатньо лише чемно поводитися в суспільстві та вміти користуватися виделкою й ножем, потрібно демонструвати хороші вчинки та допомогу іншим. На жаль, досить часто люди виявляють байдужість до оточення.
Кожен сам визначає свій рівень вихованості. Звісно, багато залежить від батьків. Вони є своєрідним дзеркалом для дітей, закладаючи моральні принципи в свою дитину. Діти засвоюють від батьків спосіб поведінки, формат спілкування.
Для людей, які поважають себе, вихованість є важливим маркером вибору кола спілкування. Вихована особа не демонструватиме без потреби неповагу до невихованої людини, але ніколи не захоче мати з нею справи.
На жаль, життєві принципи нинішнього молодого покоління часто демонструють перевагу матеріальних цінностей, бо саме юнацький максималізм зумовлює примітивізацію потреб. Проте вихованість буде завжди актуальною.
Толерантність – соціологічний термін, що позначає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки й звичаїв. Толерантність не тотожна байдужості. Вона не означає також прийняття іншого світогляду або способу життя, а полягає в наданні іншим права жити відповідно до власного світогляду.
Толерантність – умова сучасної демократії. Ідея толерантності посідає особливе місце в ліберальній традиції. Прихильники ліберальних цінностей відстоюють толерантність як одну з головних політичних цінностей справедливого суспільства. Толерантне суспільство породжує довіру, прагнення до миру, оскільки чим більше ми проявляємо готовність навчатися в інших, тим більшою мірою ми здатні вести перемовини і йти на компроміс. У толерантному суспільстві менше жорстокості, лицемірства, ненависті. Крім того, нетерпимість і дискримінація можуть бути шкідливими через потенційну загрозу для соціального спокою, стабільності й безпеки.
Чим відрізняється толерантна особистість від інтолерантної?
1. Толерантні люди більше знають про свої переваги й недоліки. Ставлячись критично до себе, вони не прагнуть у всіх своїх бідах звинувачувати оточення.
2. Здатність до емпатії визначають як соціальну чутливість, уміння давати правильні судження про інших людей.
3. Інтолерантна людина вважає, що реальні події, від неї не залежать. Інтолерантні люди прагнуть зняти із себе відповідальність за те, що відбувається з ними, а толерантні люди не перекладають відповідальність на інших.
Єдиним виходом для розвитку людської раси в умовах значних відмінностей між представниками різних культур є терпимість та взаємоповага. Оскільки норми толерантності безпосередньо залежать від особистості людини, то саме з цим потрібно працювати. Як засвідчує практика, чим більше розумово розвинута людина, тим з більшим розумінням ставиться до людей, які її оточують, і світу загалом. Отже, для досягнення гармонії і взаєморозуміння у світі, необхідно відкинути давні шаблони й зосередитися саме на освіті.
Неупередженість – один із китів справжньої журналістської роботи, спосіб визначення професійності медійника.
Неупередженість не варто плутати з об’єктивністю. Бути об’єктивним значить усебічно висвітлювати ідею, не підтримуючи жодної сторони; а бути неупередженим – це розглядати проблемне питання якомога прискіпливіше. Отже, це означає сприймати думки авторитетних людей (учених), які компетентні в питанні та висвітлювати думки, спираючись на очевидні факти, які одна сторона надає на противагу іншій.
Неупередженість обов’язкова під час розгляду суперечливих питань, думки щодо яких кардинально різняться серед представників певної спільноти чи політиків, або за умови, що обговорення такого питання може спричинити зміну політичного курсу або введення санкцій. Звичайно, не існує вичерпного списку всіх суперечливих тем, тому потрібно самостійно визначити, чи є суперечливим певне питання.
Зогляду на це, неупереджений журналіст не повинен робити низки речей:
1) ставати на бік жертви: світ не можна чітко поділити на лиходіїв і жертв, а тому необхідно розібратися в суті проблеми й зробити відповідний вибір, що іноді буває складно;
2) ігнорувати болісні питання: зобов’язання подавати різні погляди не означає, що треба ігнорувати або замовчувати такі теми як, наприклад, расизм стосовно етнічних груп, або якісь «незручні» питання, пов’язані з вірою чи з іншими соціальними аспектами;
3) підміняти неупередженість еквівалентністю: надання однакової кількості ефірного часу представникам влади й окремим маргінальним силам не є неупередженістю;
4) захоплюватися методом кліпів: набір кліпів, фрагментів, особливо таких, що відібрані з метою формально задовольнити всі вимоги, не обов’язково дає змогу охопити різноманітність думок або забезпечує належну дискусію;
5) виявляти вибірковість на рівні рефлексів: коли журналіст сприймає різні підходи, йому важко уникнути спокуси обрати лише ті з них, які найбільше відповідають його поглядам.
Для сучасного журналіста це важлива риса, тому що суспільству потрібні люди, які завдяки своїм зусиллям зможуть «достукатися» до істини й показати її масам. Щоб розвинути ці навички треба дуже любити свою справу і йти до кінця. Щоб отримати неупереджений висновок, потрібно послухати аргументи обох сторін конфлікту й робити висновки за наявності безпідставних фактів та лише в тому випадку, якщо самі хоча б на базовому рівні розбираєшся в темі.
25 лютого виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки. Завдяки творчій і перекладацькій діяльності, зверненню до античних і середньовічних мотивів письменниця збагатила українську культуру та сприяла її розвитку в глобальному контексті.
Її вірші неабияк актуальні сьогодні, а волелюбний і незламний дух знаходить відгуки в серцях мільйонів українців.
Радіопрограма до 150-річчя від дня народження Лесі Українки
Авторки – Анастасія Бут та Вероніка Чіпенко, 2-Ж курс, а також доцентка кафедри української літератури та компаративістики Інна Кошова
Ніхто не народжується впевненим у собі. Соціум не має стати перешкодою вашій самобутності.
Якщо ви зараз читаєте цю статтю, то вам, очевидно, не вистачає впевненості, як і мені, коли пишу ці рядки.
Як часто ви ставите собі бар’єри «я не можу», або «це не спрацює», або «що подумають люди?». Ці обмеження продиктовані вашим оточенням чи навіть суспільством. Піддавшись критиці рідних чи друзів, ми вибудовуємо коло обмежень, хоч насправді критика не завжди виправдана.
Аналізуючи джерела невпевненості, подумайте над ними та зрозумійте важливу річ: перед вами безліч можливостей, ідей, планів, мрій, однак, щоб це реалізувати, потрібно позбутися тягаря минулого.
Сучасний світ відкриває необмежені можливості для розвитку. Навколо – багато речей, які чекають вас. Виходьте за межі власних переконань та ідей, адже реальність потребує більшого. Упевненість – рушійна сила щасливого майбутнього.
Луїза Хей, американська письменниця, авторка мотиваційних праць, у книзі «Цілюща сила думки» писала, що, коли говоримо «я не можу», ми ставимо знак «стоп» навпроти себе. Обмеження у наших головах, і воно не має нічого спільного з реальністю. Відкиньте власні переконання та дозвольте собі поринути у свої можливості – тоді побачите на що здатні.
Луїза – чудова мотиваторка, тому раджу прочитати цю книгу. Запевняю, що ви чимало почерпнете для себе.
У, здавалося б, прогресивному XXI столітті, є свої нюанси! Та й життя в усіх його виявах – складна річ, де, скільки людей, стільки й думок. Але маєте знати, що місце під сонцем є для всіх – і ви не виключення. Ніхто не має права диктувати вам правила життя.
У сучасному світі, де кожна хвилина на вагу золота, пунктуальність є безцінною якістю людини, а тому той, хто володіє нею, безумовно, має успіх у соціумі.
Як це працює? Усе досить просто. Ми вчасно приходимо на зустрічі, виконуємо доручення, дотримуємося правил (усе це є невід’ємною частиною пунктуальності), тоді люди сприймають нас серйозно, довіряють нам та готові співпрацювати.
У повсякденному житті, плануючи зустрічі з рідними чи друзями, відвідання лікаря або майстра манікюру, ми розуміємо, що до кожного потрібно приходити вчасно, адже друзі та рідні можуть образитися за запізнення, а лікар, узагалі може відмовитися обслуговувати. Важливо пам’ятати, що, коли ви, попередите про запізнення, ставлення до вас не зміниться, але не варто цим зловживати.
За даними соціологічного опитування, яке я провела на власній сторінці Instagram, 24 % людей переважно запізнюються на зустрічі, навчання тощо, а це приблизно кожен п’ятий. Цікаво, що найчастіше запізнюються підлітки.
Пунктуальність є спадковою якістю: якщо ваші рідні не запізнюються, то й самі ви переважно приходитимете вчасно, але якщо в родині постійно запізнюються, а ви хочете навчитися пунктуальності, то дотримуйтеся правил:подумайте про наслідки запізнення;
1) відстежуйте свої звички;
2) розвантажте свій розклад;
3) установіть часові рамки для майбутніх справ;
4) плануйте все завчасно;
5) залишайте нагадування, ставте будильники;
6) звикайте чекати.
Пам’ятайте, що Ви маєте право розпоряджатися лише своїм часом, а запізнюватися – це знецінення часу інших та неповага до тих, хто вас чекає. У майбутньому через це з вами не захочуть мати справу співробітники, керівники, клієнти, а друзі чи рідні уникатимуть зустрічей із вами, адже чекати завжди неприємно та образливо. Тому цінуйте свій та час інших.
Авторка: Юлія Гайдук, студентка 1-Ж курсу
Результати опитування розміщено на Instagram-сторінці авторки
