Позначка: журналістика

  • ХВОРОБА НЕ ПОПЕРЕДЖАЄ – ВОНА НАПАДАЄ ЗНЕНАЦЬКА

    ХВОРОБА НЕ ПОПЕРЕДЖАЄ – ВОНА НАПАДАЄ ЗНЕНАЦЬКА

    Публікуємо цикл авторських матеріалів Олени Гурняк про її власну ковідну історію «КОВІД-19 У ВЕЛИКОМУ МІСТІ: НОТАТКИ НА ОСНОВІ  ВЛАСНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ»

    На роботі як на роботі: здуріти можна від безперебійного конвеєра завдань, які треба виконати одночасно. Особливо важливими є  звіти в податкову, які «горять» (зазвичай до їх здавання  ще  залишається щонайменше тиждень часу), однак виконувати їх завжди так підганяє мене головний бухгалтер. Вона жінка сувора, але справедлива, любить порядок і вчасність.

    Роботи багато, тому обіду сьогодні не буде, але випити філіжанку кави не завадить. В офісі, мабуть, вимкнули опалення. Дуже холодно. Катерина Володимирівна (директор нашого відділу), навпаки, хоче відкрити віконце: їй душно. Вона завжди так робить. Каже, що потрібно частіше провітрювати, аби з кабінету тікали ковідні мікроби  і заходило свіже повітря.

    Біля кавового апарату в обідній час людей сила-силенна. Я беру свій американко й домішую дві ложки цукру (це завжди рятує мене від головного болю).  Але не цього разу. Кава мені сьогодні не допомагає. Сильний головний біль не стихає, а, навпаки, посилюється. Я вирішую про всяк випадок поміряти температуру і просто застигаю від жаху: 38,7. Метушливо набираю номер свого сімейного лікаря, повідомляю про свій стан й очікую рекомендацій щодо подальшого лікування. «Зараз Вам прийде повідомлення з направленням на ПЦР-тест на Сovid-19, а поки пийте жарознижувальне», – виносить вердикт Анастасія Олегівна.

    За сорок хвилин я уже в черзі людей, які теж прийшли перевірити стан свого здоров’я. Мені лячно. Кімната очікування така маленька, а вимог безпеки ніхто не дотримується. Велике скупчення людей: бабуся років сімдесяти ледь не втрачає свідомість, а кашляє так пронизливо, що  мені просто шкода її легенів. Чоловік, що сидить у кутку, подалі від усіх, чхає уже четвертий раз і зовсім не має наміру скористатися серветкою. Хлопець, який стоїть збоку від мене, намагається прикрити руками рот та ніс, бо в нього немає маски. І він, забувши про те, що тільки-но хапав ручку дверей кабінету лабораторії. І як вишенька на торті – я, яка взагалі не розуміє, чому сюди прийшла.

    Скажу відверто: «Я ненавиджу лікарні». Сюди взагалі не від гарного життя приходять. Тут, мені здається, якщо і здоровий, то зможеш «підхопити» чого завгодно. І бабуся знову кашляє. А у голові в’яжуться докупи причинно-наслідкові зв’язки: «Можливо, я десь легковажно не одягнула маску? Чи руки не продезинфікувала? Хіба перебувала в місцях великого скупчення людей? Може, у їдальні посуд належним чином не обробили? Так багато питань, і так важко відповісти бодай на одне з них. Коли нарешті моя черга приходить, то зітхаю з полегшенням: це все скоро скінчиться. Якби ж я тільки знала, що все тільки починається…

  • КОМУ ПОТРІБНІ ЦІ «НАМОРДНИКИ»?

    КОМУ ПОТРІБНІ ЦІ «НАМОРДНИКИ»?

    Публікуємо цикл авторських матеріалів Олени Гурняк про її власну ковідну історію «КОВІД-19 У ВЕЛИКОМУ МІСТІ: НОТАТКИ НА ОСНОВІ  ВЛАСНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ»

    Ранок понеділка. Час-пік. Мені пощастило – я зайняла окреме сидіння позаду водія, хоч трамвай був забитий людьми так, що ті ледве трималися за поручні, аби не випасти з вагону. Так, коли плануєш жити  в місті-мільйоннику, то шукай житло хоча б за декілька зупинок від кінцевої, аби кожен твій ранок не ставав суцільним пеклом через переповнений транспорт, який курсує з інтервалом у десять хвилин.

    Навпроти мене сидить жінка, на вигляд їй років шістдесят. Кожні дві хвилини вона поправляє маску, яка постійно сповзає. А ще пані нервово озирається навколо, коли відчиняються двері трамвая:  а раптом хтось увійде без маски? Жінка пильним поглядом контролює все, що відбувається у вагоні. Час зараз такий. Трамвай різко гальмує… Старенька сполохано хапається  за поручень. «Біс би тебе побрав!» – нервово лається бабця та дістає з великого кашемірового карману антисептик. Різкий запах спирту виїдає очі пасажирам, які мовчки подумали: «То ж  дезінфекція, як кажуть, панацея від Ковіду».

    Пасажирів  на станції «Золоті ключі» у Дніпрі завжди не так і багато. Це район заможних людей, які переважно живуть у великих пентхаусах і їздять  звідси на роботу на таксі чи власних автомобілях. Я бачу, як на прибуття трамваю нервово чекає чоловік із собакою, що має великі жовто-янтарні очі й різного кольору вуха: одне – руде, а інше – чорне. Собака впевнено заходить до вагону і по команді: «Місце, Ніко!» сідає біля господаря. Чоловік плескає собаку по спині і заливається сміхом: «Дивись, Ніко, вони всі, як і ти, у намордниках!». Сміх і невиховане тикання пальцями припинила кондуктор, яка видала квиток пасажиру і попросила  його одягнути маску.

    Хто його знає, чим би закінчилась словесна перепалка кондуктора й чоловіка зі станції «Золоті ключі», якби машиніст не оголосив вимушену зупинку через несправність трамваю.

    Я мовчки йшла до роботи  майже дві зупинки й навіть уявлення не мала, що «вовки бувають ще страшнішими, ніж їх малюють», а хвороби набагато підступнішими, аніж про них говорять у засобах масової інформації…

  • Прямі методи заробітку на інтернет-ресурсі

    Прямі методи заробітку на інтернет-ресурсі

    У подкасті Максим Холявко, студент 3-ВБ курсу, розповідає про способи заробітку на власному сайті

  • Як правильно сприймати інформацію завдяки критичному мисленню?

    Як правильно сприймати інформацію завдяки критичному мисленню?

    Практичні поради – у відеоскрайбінгу від Юлії Капуш, 3-ВБ курс

  • Поради щодо створення цікавих історій

    Поради щодо створення цікавих історій

    Як перетворити сухі факти в історію, що захоплює читачів? Порадами ділиться Юлія Колесник — досвідчена копірайтерка та тренерка Проєкту ЄС для розвитку громадянського суспільства.

    Зображення з мережі інтернет

    stvorennia-istoriiЗавантажити

    Інформацію підготувала Тетяна Чупилко, студентка 2-Ж курсу

  • Як навчитися красиво й правильно говорити українською

    Як навчитися красиво й правильно говорити українською

    Як прокачати свої мовні м’язи – у подкасті студентки-магістрантки Яни Назаренко

  • Як заговорити англійською?

    Як заговорити англійською?

    Хочу нарешті нормально говорити англійською. Я зробити нереальне – реальним?

    Що сталося?

    Багато людей зараз вивчають англійську для роботи, бізнесу, подорожей та просто саморозвитку. Вони знають граматику і багато слів, уміють читати і розуміють на слух, але не можуть нормально виразити свою думку або відповісти співрозмовнику без мокрих долонь і довгого «ееее»

    Саме так і відбувається, а як тепер позбутися цього «гальма»?

    Найперше, вчимо нові слова. Кожного дня повторюємо старі слова і додаємо нові. Однак, просто вчити слова, повторюючи їх вголос, здається такою собі ідеєю і наш інтерес до слів швидко гасне. Тому потрібно складати власні речення з цими словами, бажано згадувати реальні ситуації використання цих слів у власній мові і перекласти вашу уже сказану фразу на англійську мову.

    Не забувайте про емоції та інтонацію.  А також пошукайте антоніми.

    Чи обов’язково мені вчити синоніми і де їх знайти?

    Так, обов’язково. Без синонімів ви постійно будете повторювати одне й те саме слово у своїй мові, пізніше це почне вас дратувати і ви все одно вивчите хоч один синонім.

    Зараз, усе можна знайти в інтернеті, тому словник синонімів ви знайдете також там. Інструкція: забиваєте в пошуку «словник синонімів англійської мови», клікаєте на будь-яке покликання, вводите слово, яке ви знаєте, читаєте синоніми до нього.

    Спосіб 2. Шукаєте слово, яке ви знаєте в Google Translate або Reverso Context, пролистуєте трошки вниз, читаєте синоніми.

    А є готові формули відповідей для стандартних ситуацій?

    Повно! Коли ви знаєте стандартні відповіді, то вам легше орієнтуватися в звичайних побутових ситуаціях у транспорті, у магазині, у розмові з іноземцем на вулиці.

    Ви завжди можете вивчити фрази, щоб попросити когось повторити висловлювання, запитати як кудись дійти, скільки що коштує, на якій зупинці вам вийти або як вибачитися.

    Тут вам допоможе сайт British Council та уроки різних блогерів на YouTube.

    А як мені активувати свій пасивний словниковий запас?

    Для цього треба частіше вимовляти слова і фрази вголос, а також читати вголос. Можливо, це перенесе вас на не дуже класні уроки англійської в школі, але повірте – це дійсно хороша практика.

    Якщо ви везунчик, або просто прошарений, і отримали можливість практикуватися з іноземцем, то складайте список слів, які ви хочете використовувати, перед кожною розмовою. Не бійтеся заглядати в цей список і ціленаспрямовано вставляти в свою мову ці слова і фрази.

    Мені потрібно постійно говорити про себе чи може і співрозмовника послухати?

    Важливо тримати баланс. Ви маєте висказатися самі, але не забувайте вчитися в інших – чи то також учень, чи то носій мови. Саме тому важливо навчитися складати питання англійською мовою.

    Для цього перед розмовою ви вивчаєте конструкцію англійського питання (а вона дууже легка) і питальні слова. Далі уважно слухаєте співрозмовника і задаєте питання по темі.

    Що робити, якщо я забув слово під час розмови?

    Тут нам дуже допомагають навички перефразування. Важливо не вдаватися в паніку, а просто пояснити своє слово багатьма іншими словами, щоб співрозмовник спробував уловити вашу думку і, можливо, допоміг вам згадати саме ТЕ слово.

    Щоб навчитися таке робити – дуже корисно грати в алієс англійською мовою, починайте з найпростіших слів і жестів.

    Чи допоможе мені улюблена англійська пісня удосконалити вимову?

    Однозначно допоможе. Дуже корисно обрати пісню, яка припала до душі, послухати кілька разів, знайти і почитати переклад, знайти текст пісні і спробувати поспівати разом з виконавцем. Поспівайте цю пісню в душі, на кухні, перед сном. Спостерігайте, що уже запам’ятали, якщо крутиться в голові уривок, а згадати не можете, то загляньте ще раз в текст.

    А як мені допоможе перегляд серіалів та роликів на You Tube?

    По-перше, це допоможе вашим вушкам звикнути до іноземної мови, до темпу розмов та і просто звикнути.

    По-друге, важливо дивитися на міміку персонажів, їхню артикуляцію, прислуховуватися до акценту. Таким чином, ви оберете той стиль розмови, що подобається саме вам і можна буде копіювати людину з такою вимовою. Ця практика точно підносить вас на рівень вище.

    Підготувала студентка-магістрантка Катерина Захарченко

  • ТЕЛЕВІЗІЙНИЦЯ ГАЛИНА МАЗУР ЗАВІТАЛА ДО МАЙБУТНІХ МЕДІЙНИКІВ

    ТЕЛЕВІЗІЙНИЦЯ ГАЛИНА МАЗУР ЗАВІТАЛА ДО МАЙБУТНІХ МЕДІЙНИКІВ

    Журналістка Галина Мазур поділилася секретами ведення інтерв’ю 11 жовтня в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького,  — Про це повідомляє пресслужба ННІ УФСК.

    • На фото Галина Мазур

    Під час зустрічі спікерка розповіла студентам 2–3 курсів про свій медійний шлях, про «факапи» та про кількість робіт, які вона змінила. Також Галина Мазур обговорила основні аспекти ведення інтерв’ю й дала кілька порад, які допоможуть вдало його провести. Наприклад: обов’язково готуватись до інтерв’ю, бути «на рівні» із респондентом, пам’ятати про журналістську етику, не робити зі співбесідника «дурня» та інше.

    Тетяна Чупилко, студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» розповіла, що кожен, з розказаного досвіду Галини Мазур, може взяти для себе безліч корисних порад.

    Під завершення пари журналістка запропонувала інтерактив, аби студенти узагальнили почуте. Кожен ставив їй запитання, яке мало стосуватися попередньої відповіді.

    Про важливість цієї зустрічі розповіла Ольга Федоренко, організатор заходу, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Зустріч із нашими випускниками — професіоналами медіасправи — це завжди радість живого спілкування та нові можливості для наших студентів-журналістів. Галина Мазур, телевізійниця «UA: Черкаси», — гарне тому підтвердження! Вона розповіла студентам про свій досвід проведення інтерв’ю, поділилася секретами власної майстерності та продемонструвала, яким може бути діалог відразу із кількома інтерв’юерами! Дякую нашій гості за мотивацію, позитив і майстер-клас із проведення інтерв’ю!»

    Авторка: Надія Паніван, студентка 2-Ж курсу

  • Гендерно стереотипізовані образи в рекламі

    Гендерно стереотипізовані образи в рекламі

    Гендерні стереотипи – це?

    Гендерні стереотипи – це щось таке, що існувало та буде існувати в будь-якому суспільстві в різних культурах та різних історичних періодах. Якщо говорити простими словами, – це сценарії поведінки для чоловіків та жінок, яким вони мають слідувати.

    Якими бувають гендерні стереотипи?

    Науковці виокремлюють різні групи. До першої групи належать стереотипи закріплення сімейних та професійних ролей відповідно до статі. Тобто, для жінок головними соціальними ролями є сімейні – мати, дружина, домогосподарка. Водночас чоловіку пропонують включеність до суспільної діяльності та професійний успіх. Друга група пов’язана із відмінностями в змісті праці. Вважають, що жінки повинні бути задіяні в сфері обслуговування й мати виконавчий характер, тоді як чоловіча праця – це інструментальна сфера, де головними є влада та сила. Третя група – це стереотипи маскулінності-фемінності. Жінкам та чоловікам насаджують певні психологічні ролі відповідно до їхньої статі. Для чоловіків більш характерні такі якості як: стриманість, мужність, впевненість, активність, раціональність та авторитетність. Для жінок властиві такі риси: пасивність, емоційність, піклування про зовнішній вигляд та комунікативні та соціальні здібності. Четверта група стосується зовнішності та фізичної привабливості. Тобто нав’язується думка про те, який людина повинна мати зовнішній вигляд відповідно до її статі.

    Про це дійсно варто говорити?

    Так, це питання дійсно варто обговорювати. Проблема гендерних стереотипів є надзвичайно актуальною в сучасному українському суспільстві. Гендерні стереотипи є неодмінними атрибутами повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі Стереотипи визначають наші норми поведінки, що ми носимо, як поводимося та навіть як реагуємо на ті чи ті події. Водночас, поширеними є випадки, коли самоідентифікація та поведінка людей кардинально відрізняється від затверджених суспільством норм. Через це суспільство ставиться вороже до тих, хто не відповідає певним стереотипним уявленням, а отже вони потребують захисту.

    Як це пов’язано з рекламою?

    Здається, що життя сучасної людини неможливо уявити без реклами. Вона не просто інформує нас про товари, але й впливає на взаємовідносини загалом у суспільстві, а зокрема між чоловіком та жінкою. Під впливом реклами можуть формуватися стосунки в родині та між подружжям, створюються соціальні ролі, яким індивіди повинні слідувати, адже недотримання цих «неписаних правил» може бути наслідком ворожого ставлення з боку суспільства. Більшість дослідників визнають, що реклама здатна мати сильний вплив на суспільство, інститут реклами може вільно маніпулювати цінностями суспільства, при цьому маючи свої цілі, що призводить до впровадження негативних стереотипів у суспільну свідомість. Гендерні ролі й стереотипи, які відображені в рекламних роликах, слугують певними вказівками для жінок та чоловіків. Саме тому аналіз гендерних стереотипів, які поширюють за допомогою реклами, є важливою громадською проблемою.

    Гендерні стереотипи – це дійсно зло?

    Хоча стереотипи прийнято засуджувати та розглядати з негативного погляду, вони мають і позитивний бік. Гендерні стереотипи можуть допомагати індивіду краще орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, оскільки вони є звичними формами поведінки, тому можуть допомогти знайти вихід із того чи того становища. У періоди соціальних змін потреба суспільства в передаванні цих форм поведінки з покоління в покоління відчувається значно гостріше. Будь-яке суспільство постійно намагається зберігати та підтримувати вже гендерні відносини. Але саме в рекламі використовувані гендерні стереотипи часто вживають у дискримінаційному контексті.

    Куди звертатися?

    Хоча в наш час чіткі межі гендерних стереотипів стираються, викорінити їх повністю з людської свідомості здається неможливим завданням. Це і не дивно, адже вони формувалися протягом багатьох століть і були зумовлені життєвими обставинами та особливостями соціального устрою. Не випадково в Україні створений Індустріальний Гендерний комітет з реклами [http://www.uam.in.ua/gkr/ukr/], основною метою діяльності якого є боротьба проти сексистської реклами. Адже в нашій країні з кожним роком зростає кількість судових позовів із питань дискримінації в рекламі за ознакою статі.

    Які основні завдання та механізм роботи ІГКР?

    Насампред, комітет розглядає скарги на дискримінаційну рекламу від громадян, а також надає експертні висновки. Скарга розглядається комітетом впродовж 2-х тижнів, опісля комісія робить експертний висновок. Якщо рекламу визнано дискримінаційною, Секретаріат ІГКР звертається з проханням до рекламодавця про припинення поширення такої реклами. У 50% випадків, рекламодавці змінюють або знімають рекламу, якщо ж рекламодавець ігнорує прохання, то скаргу передають до Дисциплінарного комітету, до складу якого входять лише юристи. 

    Як подати скаргу?

    По-перше, скаргу подають у письмові формі. Ви можете надіслати скаргу на електронну пошту комітету: for.good.ad@gmail.com. Для подання скарги необхідно заповнити форму та надати копію реклами (фото, копію рекламного ролику (відеозапис), копію тексту, аудіо запис). Обов’язково вкажіть час та місце розміщення реклами. Приклад форми подання скарги ви зможете знайти на сайті ІГКР.

    Інформацію підготувала студентка-магістрантка Наталія Черкашенко (курс “Сучасні цифрові медіа”)

  • Хочу створити буктуб. Із чого починати?

    Хочу створити буктуб. Із чого починати?

    Що таке буктуб ?

    Буктуб – це літературний блог, розміщений на відеохостингу «YouTube».

    Що може бути тематикою книжкових блогів ?

    Предметом відеорецензій стають класичні твори і новинки, бестселери і невідомі книги, література українських авторів і переклади, твори для різних вікових категорій, зокрема дитяча і підліткова література, продукція популярних всеукраїнських і місцевих видавництв.

    Яка мета буктубу ? 

    Основою метою є популяризація читання та привернення уваги до книг широкої аудиторії. 

    В який спосіб подавати матеріал ?

    Буктуби публікують на особистих ресурсах (сайт, сторінка в соціальних мережах), де кожен представляє себе, свої думки з приводу прочитаних книг, свої інтереси, враження та знання.

    Хто може стати власником буктубу ?

                Книжкові канали можуть мати окремі люди різного віку і різних професій, які люблять читати і ділиться своїми враженнями, письменники, видавництва, а також інтернет-книгарні. 

    Який зміст мають книжкові блоги ?

                Як засвідчує дослідження, що провели BBC, буктуби зазвичай мають такі складові:

    – сюжет книги, її анотація;

    – акцент на тому, що більше сподобалося у книзі, або навпаки критика невдалих, на думку буктубера, моментів;

    – аналіз твору;

    – тематичні добірки;

    – цікаві факти про автора;

    – історія написання книги;

    – ілюстрації;

    – оригінальне оформлення книги;

    – екранізація книги, якщо така існує;

    – розповідь про книги, які читають інші.

    Чи мають відеоблоги значення для інтернет-книгарень ?

    Для книжкових інтернет-магазинів відеоблоги є маркетинговим ходом, можливістю налагодити зворотній зв’язок і розширити свою аудиторію, внаслідок чого магазин має додаткову можливість просувати книги.

    Чи зацікавлені сучасні видавництва у співпраці з оглядачами, які рекламують новинки літератури ?

    Більшість видавництв обожнюю хороших і професійних відеоблогерів. 

    Тому, існує декілька варіантів співпраці між ними:

    – видавництво самостійно виходить на блогера і пропонує книгу-новинку, на яку варто зробити огляд;

    – видавництво надсилає реліз новинок, а блогер сам обирає серед цього списку ту книгу, на яку зробить відео рецензію.

    Чи має така сфера перспективу розвитку ?

                Книжкові (літературні) блоги стрімко розвиваються в українському інформаційному інтернет-просторі, зростає їх кількість, виникають нові жанрово-тематичні різновиди, удосконалюється якість відеоряду та озвучування, тому, наразі, це хороша сфера для конкурування та розвитку.

    Авторка: студентка 3-ВБ курсу Ліна Костенко (предмет “Цифрові медіа”)

  • Емоційне вигорання

    Емоційне вигорання

    Мені здається, я емоційно вигорів/ла

    Кожному знайома втома у студентські будні: потрібно засвоїти чималу кількість інформації, але й інтерес до навчання втратити не хочеться. Позбавлення людини мотивації може привести до явища, відомого під назвою “емоційне вигорання”. Одиниці наважуються на боротьбу із “синдромом двадцять першого століття” https://cp-medical.com/index.php/journal/article/view/114. Як вчасно виявити та протистояти?

    Які симптоми?

    3 ознаки, на які варто звернути увагу (ВООЗ):

    1. Почуття виснаження або втоми;

    2. Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою;

    3. Зниження професійної ефективності.

    Коли ви вперше почули про цю проблему?

    У 1974 році Герберт Фройденбергер опублікував статтю “Staff Burn-Out”, яка була написана на основі його спостережень за волонтерським персоналом в безкоштовній клініці для наркозалежних. Також разом із колегою Гейл Норт Фройденбергер склав причини, перелік фаз емоційного вигорання та фактори його розвитку.

    Що спричиняє стан емоційного вигорання?

    1. Тривала робота в напруженому темпі;

    2. Високі навантаження, зокрема емоційні;

    3. Важкий колектив і контингент людей;

    4. Відсутність належної винагороди за роботу;

    5. Криза цінностей.

    Що каже статистика?

    Стежити за своїм психічним станом важливо, навіть якщо подивитися на проблему з точки зору економічного впливу: щороку світова економіка недоотримує 1 трильйон доларів через втрату продуктивності внаслідок депресій або вигорання.

    https://www.who.int/teams/mental-health-and-substance-use/promotion-prevention/mental-health-in-the-workplace

    Як впоратися з емоційним вигоранням

    1. Не забувайте брати перерву;

    2. Піклуйтеся про себе;

    3. Частіше займайтеся улюбленою справою;

    4. Слідкуйте за сном;

    5. Проявляйте фізичну активність.

    P.S. Однак причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги.

    Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Юлія Капуш (предмет “Цифрові медіа”)

  • День із життя редакторки стрічки новин місцевого онлайн-ЗМІ

    День із життя редакторки стрічки новин місцевого онлайн-ЗМІ

    Хей, студенти! Якщо ви обираєте професію в сфері журналістики, раджу послухати цей подкаст. Розповім вам про свій день на посаді редакторки стрічки новини онлайн ЗМІ.

    P.S. Ви дізнаєтесь:
    🧩 як знайти тему для матеріалів;
    🧩 як організувати свій робочий час;
    🧩 роль новин у суспільстві.

    Подкаст підготувала студентка-магістрантка Вікторія Нянько (предмет “Сучасні цифрові медіа”)