У межах проєкту «Майстерність сторителінгу» для бакалаврів кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького провели низку заходів.
Першу менторську сесію для студентів 1-3 курсів кафедри влаштували 4 жовтня. Основ сторителінгу на лекції навчали директорка ІА «Нова Доба» Тетяна Очеретяна та голова громадської організації «Черкаський правозахисний центр» Тарас Щербатюк. Студентам розповіли про особливості написання історій та юридичні аспекти повʼязані з війною. “Важливо доносити людям правду та розповідати, як захистити свої права”, – зауважив спікер Тарас Щербатюк.
Напередодні, 5 листопада, медійникам розповіли, як правильно писати про інклюзію. Директорка благодійної організації «Благодійний фонд «Родина ЛГ» Олена Гавриш показала приклади з інфопростору, де некоректно найменовували людей з інвалідністю. “Розуміємо, що ми будемо європейською країною з найбільшою кількістю людей з інвалідністю. Тому маємо формувати в суспільстві належне ставлення до таких людей», — прокоментувала менторка заходу Тетяна Очеретяна.
Того тижня, 7 листопада, журналісти та рекламники відвідали лекцію з ефективної комунікації. Очільник контент-агенції «Text in Tech» Денис Андрущенко поспілкувався зі студентами про сторителінг у телеграм-каналах та комунікацію з аудиторією. Окрім цього, разом з медійниками обговорили перспективи працевлаштування. “Закликаю працювати зі ШІ, коли це можливо. Але те, що вимагає аналізу вас як людини — ви не можете делегувати», – зазначив Денис Андрущенко.
Збори відбулися 4 листопада, під час яких було ухвалено кілька ключових резолюцій та обговорено майбутні ініціативи.
Першочергово було прийнято одностайне рішення щодо виключення студента 1-PR Нікіти Лисого зі студентської ради. Також затвердили новий склад, який налічує 16 осіб, а саме: Слєсар Владислава, Супрун Катерина, Більніцька Олеся, Раку Богдана, Овсієнко Дарина, Гайдук Дарина, Плаксій Дар’я, Самойлюк Вікторія, Ткаченко Микита, Марченко Сергій, Судакова Анастасія , Семенуха Ірина, Гарасим Юлія , Зорич Аліна , Соловей Вікторія , Яценко Анна.
Першою виступила Катерина Супрун, яка розповіла про майбутні плани, а саме – святкування Дня студента. “Шановні колеги, хочу поділитися з вами нашими планами на найближче святкування Дня студента. Ми хочемо зробити цей день особливим як для нас, так і для наших викладачів. Ми підготуємо відеопривітання. Це буде символічний жест подяки за їхню роботу та підтримку. Після цього, у нас фотосесія, яка відбудеться 15 листопада.”, – зазначила вона та попросила приєднатися до реалізації цих планів.
Наступна слово отримала Владислава Слєсар, яка запропонувала облаштувати столик з безкоштовною кавою та чаєм для студентів, щоб підтримати дружню атмосферу на факультеті.
“Уявіть, як приємно буде зупинитися на хвилинку, випити кави чи чаю, і поспілкуватися з друзями. Упевнена, що всі будуть раді такій можливості перепочити між заняттями.”, – додала вона.
Окрім цього, обговорили можливість організувати лекцію у межах акції “16 днів проти насильства” для учнів школи № 7 з метою привернути увагу до проблеми насильства.
Фентезійний фільм “Останній мисливець на відьом” про безсмертного мисливця на відьом, який намагається зупинити чуму вийшов у прокат 23 жовтня 2015 року у США і буде святкувати свою 9 річницю. Цей фільм став сороковим у фільмографії Олафура Даррі Олафссона в якості актора. Одна із його вдалих робіт це роль пілота вертольота в кінострічці “Таємне життя Волтера Мітті”.
Пригодницький комедійно-драматичний фільм, випущений у 2013 році під керівництвом режисера, продюсера та виконавця головної ролі Бена Стіллера, створений за мотивами однойменного роману Джеймса Тербера. У головних ролях також з’явиться Крістен Віґ, Кетрін Ганта Адам Скотт.
Кінострічка починається з того, як глядач знайомиться з головним героєм, Волтером Мітті — скромним і непримітним працівником відділу фотонегативів журналу “Life”. Його буденне життя здається дуже одноманітним і рутинним, вже на початку стає зрозуміло, що головний герой часто тікає у свій внутрішній світ фантазій.
«Таємне життя Волтера Мітті» справило на мене приємне враження завдяки тонким філософським питанням, які вміло приховані за буденними ситуаціями. Волтер перетворює свій світ, адже в реальному житті йому бракує впевненості та сміливості. Його образ є дзеркалом для багатьох сучасних людей, замкнених у чотирьох стінах офісу та в щоденних обов’язках. Вони проживають свої дні, не помічаючи власних можливостей і не знаючи, чим можна пишатись.
Фільм порушує важливі теми внутрішніх змін, пошуку себе і переосмислення свого життя. Волтер Мітті вирушає у подорож як фізичну, так і духовну, щоб знайти сенс свого існування. Основна ідея картини змушує задуматися: чи справді для гармонії з собою потрібно вирушати в далекі краї? А може, ми вже є тими, ким прагнемо бути, але не усвідомлюємо цього через власні страхи й невпевненість?
Рекомендую цей фільм тим, хто шукає натхнення, хоче переоцінити своє життя та насолодитись майстерним поєднанням гумору і глибоких життєвих уроків.
Міськийбюджет участі (громадський бюджет) у Черкасах дає змогу кожному жителю подавати власні проєкти та голосувати за них. У 2023 році черкасці подали рекордні 117 проєктів до бюджету участі. Жителі активно голосують: 2020-го за проєкти віддали голоси 35 475 черкащан (що підтримало 35 переможців). Від початку програми (з 2015 року) реалізовано вже 63 проєкти на загальну суму 20 млн грн – зокрема чимало ініціатив спрямовані на озеленення міста, розвиток велоінфраструктури та екологічну освіту.
Приклади еко-ініціатив: мешканці Черкас пропонують проєкти із озеленення, сортування сміття, велопарковок тощо. Серед яскравих прикладів – низка парківих ініціатив:
Che.Bike Movement (2017) – авторка Світлана Двірна запропонувала встановити 5 велопарковок у кількох черкаських скверах (наприклад, «Юність», «Перемога», долина троянд). Проєкт розрахований на 1,9 млн грн.
Газон у Долині троянд (2017) – Дарина Подолян планувала засіяти долину троянд високоякісним газоном; бюджет – 90 тис. грн.
Санітарне очищення парку «Спортивний» (2017) – авторка Наталія Квітка пропонувала розчистити 20 га чагарників у парку, щоб забезпечити безпечний простір відпочинку (бюджет приблизно 650–790 тис. грн).
Спеціалізований майданчик для вигулу собак (2017) – Денис Козловський запропонував облаштувати у парку «Хіміків» майданчик для вигулу тварин (70 тис. грн).
Інші екопроєкти: у голосуванні-2021 серед малих громадських переміг проєкт «Озеленення площі 700-річчя» – висадження дерев і квітів на одній із центральних площ міста. Також мешканці підтримували ідеї екологічної освіти: наприклад, у 2021 році завдяки громадському бюджету відкрили соціальну майстерню «Еко-сумки», де жителі безкоштовно навчаються шити екоторбинки. За неформальною статистикою, на сьогодні вже 63 проєкти завершено, зокрема й екологічні, а витрачені на це кошти становлять близько 20 млн грн.
Жителі Черкас залишаються активними: кількість поданих проєктів постійно зростає (160 проєктів у 2020 році). Наприклад, у грудні 2020-го переможців та авторів відзначили міським головою, наголосивши, що 25 млн грн буде спрямовано на реалізацію проектів-результатів голосування. Наразі місто планує втілити обрані проєкти у 2022–2024 роках. Серед майбутніх робіт – заплановане встановлення пожежних гідрантів на бульварі Шевченка та долучення до бюджету розвитку ідей, які не пройшли конкуренцію.
Отож, бюджет участі Черкас стимулює громадянську активність, а екологічні ініціативи містян – від озеленення скверів до пропозицій із сортування – отримують реальне фінансування. Жителі продовжують пропонувати нові проєкти, долучаючись до конкурсу і перетворюючи місто на більш зелений та екологічний простір.
Захід відбувся на загальноуніверситетській площі 8 жовтня, – про це повідомляє наш кореспондент.
Студентська рада Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького організувала квест. Під час активності студенти не лише продемонстрували свої знання, а й отримали можливість детально ознайомитися з університетом та його можливостями.
“Я досі під враженням квесту, організатори справді постаралися. Мені все дуже сподобалося», – розповідає Софія Римська, студентка 1-PR ННІ УФСК.
В кінці квесту учасники доєдналися до ярмарки, де студенти усіх навчально-наукових інститутів продавали різні смаколики та вироби. Всі зібрані кошти студрада передала на допомогу ЗСУ. На події зібрали близько 120 000 гривень.
“Ярмарок перевершив усі очікування, створивши не лише святкову атмосферу, а й забезпечивши успішне просування нашого університету. Завдяки активній участі студентів, викладачів та гостей захід став прекрасною можливістю входження першокурсників у навчальне середовище та сприяв зміцненню духу єдності. Це був день, сповнений позитивних емоцій, нових знайомств та незабутніх вражень”, – про це повідомила Каріна Вовченко, голова студентської ради ЧНУ.
Подія відбулася в гуртожитку №2 25 вересня, – про це повідомляє наш кореспондент.
Щосереди студентська рада організовує настільні ігри. Цього разу – це була «Мафія».
«Дуже круті та атмосферні вечори! Дякую студраді за таку можливість розбавити буденні дні цікавими іграми, до того ж, для першого курсу це гарний спосіб знайти собі друзів чи коло спілкування», – розповів Антон Кучеренко, студент 4-В курсу ННІ УФСК.
Наступної середи студентів очікує не менш захоплююча гра . Організатори запевняють, що такі заходи стають дедалі популярнішими серед мешканців гуртожитку.
«Для нас важливо проводити такі івенти, адже вони об’єднують студентів. Важливим це є для першого курсу, які в такий спосіб можуть знайти собі нових друзів та влитися в студентське життя», – поділилася думками Наталія Бондар, голова студентської ради другого гуртожитку.
Сортування сміття в Черкасах – питання, що з кожним роком стає все більш нагальним. Місто опинилося перед викликами, пов’язаними з переповненими сміттєзвалищами, браком інфраструктури для обробки відходів та низьким рівнем організованого роздільного збору. Проте, попри ці труднощі, в регіоні з’являються перші кроки до змін як з боку громадських ініціатив, так і потенційних інвесторів.
Сортувальні станції: наявність та доступність
Станом на сьогодні Черкаси не мають повноцінної муніципальної програми з роздільного збору сміття. Центральної системи сортування немає: інфраструктура обмежується поодинокими ініціативами приватних підприємств або окремими контейнерами на території закладів освіти та бізнесу. Однак навіть відсортовані відходи здебільшого не переробляються – натомість їх просто вивозять на сміттєзвалища. Це знецінює зусилля громадян та гальмує розвиток сталої моделі поводження з відходами.
Ставлення містян: обізнаність та готовність до змін
Суспільна свідомість у сфері екології в Черкасах повільно, але впевнено зростає. Все більше жителів починають розуміти важливість роздільного збору та зменшення кількості побутових відходів. Освітні кампанії, інтерактивні заходи для дітей, семінари для дорослих сприяють формуванню культури сортування. Проте, за відсутності чітких механізмів та зручних умов, ця готовність часто залишається лише на рівні декларацій.
Комунальні служби: виклики та перспективи
Міські служби Черкас, відповідальні за вивезення та утилізацію сміття, працюють у вкрай складних умовах. За словами міського голови Сергія Отрешка виданню «Вичерпно», ситуація вже наблизилася до критичної: сміттєзвалище, що функціонує з 2012 року, давно перевищило свої проєктні обсяги. Місто гостро потребує сучасного заводу з переробки або термічного знищення відходів. Без таких об’єктів Черкаси щодня стикаються з ризиком екологічної катастрофи.
Перспективи розвитку: інвестиції та інфраструктура
Латвійська компанія Eco Baltia Videрозглядає можливості для будівництва інфраструктури з переробки відходів у Черкаській області. Вона співпрацює з програмами ЄБРР і планує інвестувати €4 млн для вирішення гострої проблеми сміттєзвалищ. Якщо проєкт буде реалізовано, це може стати проривом для регіону та зразком для інших українських міст.
Висновок
Сортування сміття в Черкасах перебуває на початковому етапі розвитку. Хоча є окремі ініціативи та інвестиції, для досягнення значущих змін необхідна комплексна стратегія, що включає будівництво сучасних заводів з переробки відходів, розширення інфраструктури сортування та активну участь громадян. Лише спільними зусиллями можна забезпечити сталий розвиток та збереження екології міста.
Привіт, я — Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу ННІ УФСК, і моє літо-2024 було незабутнім! Але про все за порядком) Стажування в Києві стало важливим етапом у моєму професійному розвитку. Я взяла участь у конкурсному відборі до програми стажування «Хаб медіа мобільності» від Фундації Суспільність. Протягом двох тижнів я мала можливість працювати в одній з провідних редакцій столиці, а саме на «Громадському радіо».
Потрапити на програму було нелегко, адже це був конкурсний відбір і зі 100 претендентів обрали всього 20. Але в мені вдалося, як сказали: «Ти нас зацікавила своїми ТікТоками й захопленням до створення контенту».
У перший день мого стажування я прибула в редакцію, щоб познайомитися із шеф-редакторкою та дізнатися більше про роботу. Я поспілкувалася з Русланою Кравченко і ми обговорили деталі стажування. Розповіла, що люблю знімати відео та зніматися в них. Зважаючи на це, пані Руслана запропонувала мені доєднатися до відділу, який спеціалізується на SMM. Я, звичайно, погодилась і на наступний день вже прийшла знімати відео. Моїм завданням було зняти, як працюють ведучі та інші працівники на радіо і з цих кадрів змонтувати відео до Дня Народження «Громадського радіо». В офіс я ходила часто й у різний час, щоб зняти багато кадрів та всіх працівників. Зробивши достатню кількість матеріалу, я розпочала монтування. І 22 серпня відео зʼявилося на їхній сторінці в інстаграмі.
Я робила різні подібні відео, але одного разу в мене було завдання зняти відео про нову мініскульптуру на вулиці міста Київ. Вона зʼявилася біля книгарні «Сенс» і була присвячена всім, у кого є родичі/близькі на окупованих територіях або в зонах бойових дій. Я зробила невеличкий огляд на цю скульптурку і потім, прийшовши в готель, змонтувала відео та додала озвучування своїм голосом. Відео вийшло цікаве та динамічне і згодом зʼявилося в соцмережах.
Також Фундація проводила різні професійні заходи, які тривали цілий день. Наприклад, 17 березня до нас приходили спікери з темами про роботу журналіста в воєнних умовах; домедичну допомогу; про сторителінг у соцмережах та досвід подкаст-продюсерки; як розповідати про війну онлайн.
Форум «Воєнні медіавиклики 2024: Стійкість» відбувся 23 та 24 серпня з багатьма запрошеними гостями. У ці два дні ми дискутували щодо того, як змінилася журналістика за останні 10 років, медійні стратегії в час війни, взаємодія журналістів і військових, чи можна швидко пройти адаптацію до нових умов та викликів і ще багато іншого. Також була і практична панель, на якій ми дізналися, як працювати з чутливими темами й зберігати внутрішній баланс, травми війни і як їх долати журналістам, когнітивні виклики та ментальна стійкість журналіста під час війни.
Загалом саме стажування та заходи створені Фундацією були максимально насичені та корисні. Кожного дня я дізнавалася щось нове та покращувала вже набуті навички. Але найголовніше, що мені дала ця програма стажування — це люди. Я познайомилась із неймовірними людьми з різних регіонів України й з різними інтересами. Ми допомагали один одному та підтримували й це дуже цінно!
Це було не просто стажування, а справжня школа життя, яка дала мені можливість глибше зрозуміти професійні виклики, покращити свої навички та познайомитися з чудовими людьми.
Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”
Дослідження показують статистичні дані про те, скільки часу і в яких соціальних мережах проводять час українці. Про причини такої популярності соціальних мереж ми поспілкувалися з жителями міста Черкаси.
– У період війни завжди потрібно бути на зв’язку. Не завжди є можливість просто зателефонувати по мобільному. Моя сестра проживає в Італії, і вона дуже часто переживає за ситуацію в країні, тому ми з нею спілкуємося у Facebook.
Леся, 43 роки
– Я віддаю перевагу живому спілкуванню. Саме тому в соціальних мережах проводжу не так і багато часу. Для мене краще зустрітися з людиною один на один та поговорити, ніж комунікувати з нею по телефону.
Юлія, 19 років
– Я можу проводити кілька годин на день у TikTok, але не більше. Загалом вважаю, що не варто витрачати час на перегляд стрічки із чужими фотографіями або публікацією своїх. Краще вийти на вулицю і поспілкуватися зі своїми друзями.
Ілля, 15 років
– Так як я працюю і не маю достатнього часу, щоб сидіти в телефоні, то особливо не витрачаю час на соціальні мережі. Але я час від часу заходжу в Facebook, де є аккаунт школи, в якій навчається моя дитина. Цікаво спостерігати за подіями в школі.
Наталія, 36 років
– Я досить часто використовую соціальні мережі , так як мої друзі , однокласники та знайомі активно ними користуються. У нас є безліч груп , в яких ми спілкуємось дуже багато, але все ж таки кращим спілкуванням для мене є -спілкування наживо , бо так я можу краще висловитись , миттєво відреагувати на щось , та краще провести час.
Денис, 15 років
– Люблю проводити час за смішними відео в Instagram. Думаю, зараз, коли так багато стресу, це може відволікти та заспокоїти від проблем.
Надія, 56 років
– Часом листаю стрічку в Instagram, де мені трапляється цікава інформація. Я проводжу час в соцмережах не тільки, щоб поспілкуватися з друзями, а й щоб дізнатися щось цікаве. Можна проводити час в соцмережах із користю та розвивати свої знання про дуже різноманітні речі.
Студенти-медійники завершили здобувати освітній ступінь «Бакалавр» публічним захистом кваліфікаційних робіт у Черкаській міській раді 19 червня. Незабаром журналісти, рекламники та видавці отримають дипломи про вищу освіту та стануть кваліфікованими фахівцями. З цієї нагоди ми провели опитування серед студентів 4 курсу й магістрів, аби дізнатися, що б вони сказали собі на 1 курсі з огляду на набутий досвід.
Мабуть, я б сказала, що не все так серйозно. Пам’ятаю, що коли лише вступала до університету дуже переймалася за своє навчання, роботу та й майбутнє загалом. Але зараз розумію, що в не залежності від того скільки б нервових клітин я втратила переймаючись про незначні речі, все б і так склалося як треба.
Юлія Сотула, магістрантка
Дивлячись на себе та на освітню систему крізь роки, я б сказав собі, що я зробив правильний вибір. За роки навчання в ЧНУ я жодного разу не чув про корупцію чи прояви академічної недоброчесності, а викладачі завжди були готові прийти на допомогу та роз’яснити незрозумілі питання.
Богдан Нетудихатка, магістрант
Університет — це чудова можливість познайомитися з новими людьми та розширити своє коло спілкування.
Під час лекцій та семінарів намагайтеся бути активними та уважними. Не бійтеся звертатися до викладачів за додатковими поясненнями чи консультаціями.
Не забувайте про своє фізичне та психологічне здоров’я. Намагайтеся дотримуватися здорового режиму сну, харчування та фізичної активності. Будьте наполегливими, відкритими до нового досвіду та не бійтеся звертатися по допомогу.
Ілля Малоног, студент 4-PR
Буде складно, моментами навіть дуже. Не очікуй, що кожна навчальна дисципліна даватиме ті знання та навички, які колись можуть тобі знадобитися. Деякі заліки й іспити треба просто скласти й забути.
Натомість ти отримаєш дещо набагато цінніше: соціалізація в нових умовах, сепарація від батьків і доросле життя, однодумці, з якими приємно проводити час і вивчати нове, корисні знайомства, що допоможуть у подальшому житті та карʼєрі. Ти зрозумієш, що тебе цікавить і чого хочеш у майбутньому, треба лише трішки почекати та звертати увагу на речі, які відгукуються.
Навчання в університеті схоже на школу: будуть викладачі, яких доводиться терпіти, а будуть ті, чиї пари стануть улюбленими й приноситимуть задоволення. Але тут тебе вже сприйматимуть як дорослу особистість, думку якої поважають і не знецінюють. Якщо навчатимешся добре, від тебе будуть очікувати більшого, і це чудово, адже є стимул працювати та старатися. Але не забувай чути себе та свої потреби. Іноді необхідно взяти паузу, відпочити та заспокоїтися, щоб мати сили для нових досягнень.
Олександра Яйкун, студентка 4-ВБ
Плануй свій час. Університетське життя може бути досить напруженим, особливо з урахуванням навчання, роботи та соціальних зобов’язань. Плануй свій час ефективно, щоб успішно керуватися всіма аспектами життя. Спробуй виконувати завдання та домашні роботи вчасно. Відкладання може призвести до стресу та перевантаження в майбутньому.
Аліна Ткач, студентка 4-PR
Якби я був першокурсником, то я б сказав собі, що не потрібно сильно перейматися за навчальний процес, але не в тому плані, що повністю забити на все, а просто менше нервувати, не забувати про здоровʼя та вчасно лягати спати.
Я б хотів більше вивчати графічні редактори та покращити вміння із фотографування, проте під час вивчення цих інструментів були карантинні обмеження і більшість часу ми разом із одногрупниками працювали дистанційно, що теж не давало нам повною мірою розкрити свій потенціал.
Ярослав Дубовий, студент 4-Ж
Чого б я побажав собі на 1 курсі? Напевно, моніторити тренінги, стажування, вакансії на роботу. Долучатись до івентів у сфері, яка цікавить найбільше, тому що саме так можна сильніше зацікавитись професією. Також знайомитись із цікавими людьми (на тих же самих тренінгах, стажуваннях). Ці люди можуть стати провідниками в професію і допомогти в кар’єрному зростанні.
Андрій Назаренко, студент 4-Ж
Я б порекомендувала легше ставитися до всього. Якими б проблеми не були, знай, що їх можна вирішити. Не треба витрачати дарма свої нерви, тому що їх потім не повернеш. Наприклад, якщо проблема з екзаменом — є перездача. А також рекомендую і прошу обов’язково дотримуватися правила «не відтягувати нічого на потім», бо чим більше ти відкладаєш, тим гіршою стає ситуація.
Анастасія Щетініна, студентка 4-ВБ
Як четвертокурсниця, я б порадила собі, як першокурсниці наступне: дізнавайся якомога більше, вивчай не лише те, що вимагає навчальна програма, але й додаткові матеріали. Читай різноманітні журнали, книги та ресурси в Інтернеті, щоб розширити свої знання з професії. Будь відкритою до навчання, адже готовність вчитися новому — ключ до успіху в будь-якій професії. Постійно покращуй свої навички й шукай нові можливості для розвитку.
Анастасія Столбова, студентка 4-Ж
Раджу бути наполегливою. Журналістика — це не завжди легко. Будуть моменти, коли ти будеш розчарована, коли твої роботи будуть не такими ідеальними, як хотілося б. Інколи ти стикатимешся з осудом з боку тих, кому не подобається те, що ти робиш. Але не здавайся. Будь наполегливою, продовжуй працювати й ніколи не зраджуй свою мрію.
Неформальна освіта та програми академічної мобільності, які пропонує університет є фундаментом для удосконалення професійних навичок та розширення кругозору. Студенти кафедри журналістики, реклами та PR-технологій активно використовують запропоновані можливості та отримують шанс здобувати знання в інших країнах, таких як Іспанія, Латвія чи Польща. Студентка 3-PR курсу Карина Нездолій взяла участь в більш ніж 50 програмах освіти поза університетом та поділилася з нами досвідом.
— Коли ти почала цікавитися різноманітними можливостями навчання поза закладом освіти?
— Ще в школі. На момент вступу до університету я була досить обізнаною в цій темі. Якось навіть могла поїхати на навчання до США за програмою обміну «FLEX», але не вийшло через карантинні обмеження.
— Чому вирішила заглибитися у використання можливостей неформальної освіти?
— Спочатку я переслідувала дещо егоїстичну ціль: коли ти є волонтером та активною людиною, стає легше знайти роботу. По-друге, хотілося мати велику кількість корисних контактів та розширити коло спілкування. Наразі у мене є друзі в кожній області України. А ще хотілося безплатно подорожувати. Я почала займатися громадською діяльністю в 15 років і, спілкуючись із людьми, які їздили навчатися за кордон, вирішила, що теж так хочу.
— Розкажи, учасницею яких проєктів, програм та тренінгів ти вже була?
— Насправді я була на дуже великій кількості програм і зараз усі не згадаю. З тих, що найбільше запам’яталися можу виокремити «Воєнний Хаб медіа мобільності» — завдяки їй я 2 тижні проходила стажування на «Суспільне Новини» у Києві та паралельно відвідувала тренінги з воєнної журналістики. На них люди, які працюють журналістами в зоні бойових дій, розповідали нам, як працювати в таких умовах, як бути захищеними за допомогою законодавства та про інші подібні нюанси. Другим таким великим проєктом було стажування від MDF. Тоді я місяць проходила стажування у виданні «Погляд», де ми писали про Київщину, деокуповані території та спілкувалися з постраждалими. Також я була учасницею польського проєкту «Study to Poland» та відвідувала тренінги з радіомовлення. Також мала можливість взяти учать в програмі «ERASMUS+» Естонії. Це був не академічний, а волонтерський проєкт, який тривав протягом 3 тижнів, але я дуже рада, що змогла стати частиною такого масштабної мобільності студентів.
— Опиши процес участі в таких програмах. Як відбувається весь процес від початку і до кінця?
— Для початку потрібно знайти проєкт. Для цього я використовую різні канали в телеграмі, сторінки в інстаграм, про деякі дізнаюся від знайомих. Далі — етап відбору. Це може бути як звичайна гугл-форма, яку ти заповнюєш і обґрунтовуєш, чому ти підходиш для участі в цьому проєкті. Важливим етапом є мотиваційний лист: потрібно написати, чому тобі це цікаво, чому ти хочеш потрапити до них. Далі, залежно від проєкту та результатів попередніх етапів, тебе можуть запросити на співбесіду або попросити записати відео про себе. В разу успіху тебе додають до бесіди в телеграмі, де ти знайомишся з іншими учасниками. Якщо це офлайн захід — їдеш в інше місто/країну, якщо онлайн — користуєшся спеціальною платформою. На завершення зазвичай є фідбек-форма, де ти ділишся враженнями.
— Участь в різних тренінгах, проєктах, таборах —безоплатна?
— Це все повністю залежить від програми та донорів, які її організовують. Є такі, де все оплачується і, як приємний бонус, є опція кишенькових грошей. Є проєкти, на яких нічого не покривається і дорога, проживання та харчування оплачується учасниками. Є заходи, за участь у яких я платила певну суму, тому що просто цікаво було взяти в них участь.
— Для певної частини людей мовний бар’єр стає перешкодою для участі в програмах обміну. Що ти можеш сказати про знання іноземної?
— Знати бажано, але не обов’язково на рівні носія. Достатньо мінімальної мовної бази та комунікативних навичок. Повірте, за декілька днів в іншомовному оточенні ваш рівень іноземної підвищиться в декілька разів. Як показує досвід, багато людей беруть участь у програмах обміну з початковим рівнем англійської й чудово комунікують. Звісно, спочатку складно, але головне — побороти страх спілкуватися і пробувати.
— Куди ти порадиш звертатися зацікавленим в програмах студентам?
— До мене. Я завжди відкрита до спілкування. А взагалі, у мене є окрема тека в телеграмі, де зібрано багато каналів, які розповсюджують інформацію про різноманітні тренінги, конкурси, проєкти та програми. Я не проти поділитися досвідом. Рекомендую моніторити різні гранти, проєкти, підписуватися на громадські організації і т.д.
— Наразі ти навчаєшся у 2 університетах, але при цьому встигаєш брати участь у багатьох інтерактивних заходах. Як це вдається робити?
— Це результат якісного тайм-менеджменту. Дуже часто на співбесідах запитують про власні переваги та недоліки. Моєю перевагою є вміння робити місячний обсяг роботи за один день, а недоліком те, що я буду відкладати все на останній день. Потрібно правильно розставляти пріоритети та обирати, що для тебе важливіше. В будь-якому випадку виникне ситуація, коли потрібно буде від чогось відмовитись. Потрібно вчитись встигати та робити все максимально якісно. Щодо роботи, то оптимальним варіантом є віддалена або фриланс.
— Як ти думаєш, чому варто спробувати взяти участь у таких програмах?
— На одному з проєктів мені сказали, що світ бачить тих, хто рухається. Ця фраза мене мотивує. Коли ти чимось займаєшся, у тебе набагато більше контактів, більше досвіду, ти можеш підтримувати більше діалогів, ти розвиваєшся. Не варто зациклюватися на якійсь одній сфері. Навчання в університеті замало. Треба стукати в усі двері, якщо їх не відчиняють — стукати у вікно. Навіть якщо страшно. Не обов’язково відразу їхати закордон. Для початку можна спробувати щось в Україні. Якщо одному страшно — запрошуй друзів. Починати завжди складно, але далі просто ловиш ритм.
Screenshot
— Що тобі дала участь у різних проєктах?
— Перш за все це комунікабельність. Я стала дуже легко знайомитися. В якомусь плані ще тайм-менеджмент, адже, як не крути, доводиться аналізувати використання свого часу і робити його більш продуктивним. Ти звикаєш до нового ритму, що дуже класно загартовує.
Кількість зовнішньої соціальної реклами в місті Черкаси на тему військової служби збільшилась. Презентуємо результати дослідження, де ми визначили кількість зовнішньої соціальної реклами в місті та її тематичний діапазон.
