Категорія: Тексти

  • В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання

    В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання

    Чи відчували ви коли-небудь симптоми синдрому “професійного вигорання”?

    – Я завжди любила свою роботу, але короткочасне вигорання було. Мені тоді просто хотілось засісти в кабінеті і робити якусь неважку працю: роздрукувати щось, поговорити по телефоні, але точно не приймати клієнтів. Я швидко взяла себе в руки, тому що знала, що люди потребують моєї допомоги.

    Які існують методи самодопомоги при синдромі “професійного вигорання”?

    – Найголовніше: пам’ятайте, що ви не самі. Спілкуйтесь з близькими людьми та шукайте їх підтримки (вони зрозуміють, вислухають і допоможуть). Можливо не всім людям подобається таке, але варто спробувати практикувати методи релаксації, такі як медитація або йога. Та як би не банально звучало, але: встановіть чіткі межі між роботою та особистим життям, навіть якщо ви працюєте 24/7.

    Які методи психотерапії Ви використовували при синдромі “професійного вигорання” з клієнтами?

    – В мене є один метод, який мені і моїм клієнтам дуже подобається – групова терапія: я даю можливість клієнтам отримати підтримку та спілкування з іншими людьми, які стикаються з вигоранням. Таким способом, я підстрелюю відразу двох зайців: і допомагаю людям позбутися вигорання і розширити коло знайомств.

    Клієнти яких вікових категорій найчастіше звертаються з допомогою позбутися «професійного вигорання»?

    – Найчастіше з проблемою вигорання звертаються люди віком від 30 до 45 років. Це пов’язано з тим, що саме в цьому віці люди зазвичай відчувають найбільший стрес на роботі через відповідальність за сім’ю, кар’єру та інші зобов’язання.

    Які причини виникнення синдрому “професійного вигорання” у час війни?

    У воєнний час ризик виникнення вигорання значно зростає. Це пов’язано з:

    • Невизначеністю та нестабільністю через рух біженців, які покидають робочі місця у своїх містах;
    • Збільшенням навантаження на роботі, особливо для чоловіків, у зв’язку з мобілізаційним рухом;
    • Переживаннями за себе та близьких, особливо для сімей, в яких служать рідні або для тих, які знаходяться в епіцентрах подій.

    Як ви думаєте, що можна зробити на рівні держави/організації/колективу для допомоги людям, які страждають від синдрому “професійного вигорання”?

    • Керівництво держави однозначно повинно звертати увагу на емоційний стан населення, а тобто: створити програми підтримки людей, які страждають від вигорання; забезпечити доступ до психотерапії; проводити інформаційні кампанії про вигорання.
    • Дії на рівні організації: створити сприятливі умови для праці; давати людям можливість відпочивати та відновлювати сили; заохочувати здоровий спосіб життя.
    • Рівень колективу: підтримувати один одного; створювати атмосферу довіри та взаємодопомоги.

    Автор: студентка 2-Ж групи Корнійчук Єлизавета

    Фото: з особистого архіву героя

  • Як авокадо стало культом

    Як авокадо стало культом

    Ще в минулому столітті в Україні про авокадо навряд чи хтось взагалі чув про це і більшість людей, що жили в радянські часи, зреагували на слово «авокадо» питанням: «А що це?». А сьогодні, у сучасному світі важко знайти людину, яка ніколи б не чула про авокадо.

    Зелений фрукт «грушоподібної форми», з кісточкою всередині та м’якою шкіркою, яку доволі легко розрізати ножем. Здається, нічого незвичного, нічого надто цікавого. Однак за останні роки, а можливо навіть десятиліття, авокадо перестало бути просто екзотичним фруктом із теплих країв, як-от манго чи ківі. Воно створило навколо себе ажіотаж і стало майже символом культури.

    Сьогодні авокадо можна зустріти всюди. Смакуємо його, експлуатуємо для створення шампунів, косметики, фотографуємо, як декоративний елемент в одязі чи інтер’єрі. І можна було б сказати, що це надумано, перебільшено, гіперболізовано, однак якщо спитати людину, який фрукт у нього асоціюється з соцмережами, успіхом та ідеальними життям, то більш за все відповідь буде: «Авокадо».

    Як писало інтернет-видання Українська правдаУ соціальній мережі Instagram понад 7,5 мільйонів повідомлень під хештегом #avocado 2018 рік а за 2024 вже понад 13,5 мільйонів.

    Історія авокадо починається ще з давніх часів. Його вирощували в основному в Центральній Америці, зокрема у Мексиці та Перу ще в часи майя та ацтеків. Спочатку звичне нам “авокадо” мало назву ahuacatl/ахуакатль, що в перекладі з науатль, означає «яєчко». Очевидно, що це було відсилка до того як авокадо росте, парами. Назва була доволі специфічна, тому спочатку прийшли до іспанського варіанту, а потім через вимову каліфорнійських фермерів варіант авокадо укоренився

    З того моменту, як авокадо з’явилося на полицях супермаркетів і закрасувалося у соцмережах, пройшло небагато часу. Сьогодні авокадо захопило інтернет. Instagram та Pinterest просто завалені малюнками, картинами, біжутерії, фотографіями, рецептами: «Сніданки з авокадо», «Смузі з авокадо», «Десерти із авокадо» і так далі… Авокадо, або як його ще назвали крокодиле яйце, стало непросто їжею, а цілим символом. Відома американська співачка Біллі Айліш на початку своєї кар’єри використовувала нік в Інстаграмі “wherearetheavocados” “де авокадо?”.

    Як повідомляє видання Українська правда«Лише в США за останні 20 років його споживання зросло втричі до 3,6 кг на людину на рік. У Мексиці, батьківщині авокадо, фрукт називають зеленим золотом, а його світовий ринок сягнув 18 млрд доларів. і продовжує зростати.»

    Точної причини, чому саме цей фрукт став настільки мейнстрімним у масовій культурі, важко визначити. Особисто в мене є декілька думок. По-перше, зовнішня оболонка авокадо одночасно є і звичною, і незвичною для українського споживача. Авокадо, з одного боку, має типовий вигляд фрукта, щоб масова культура його сприймали на одному рівні з мандарином, яблуком чи грушею, але, з іншого боку, рідкісний та особливий фрукт, ця унікальність через його незвичний смак. Він може бути і солоним, і солодким. Це залежить від страви приготування та його степені стиглості.

    По-друге, культ авокадо рекламує здорове харчування. Воно містить в собі корисні жири, антиоксиданти та майже 20 видів вітамінів і мінералів. Це ще приваблива обгортка для естетів. Таким чином звичайний фрукт із тропічних країн став символом успіху, багатства, здоров’я, а якщо сказати одним словом – ідеального життя.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

    Зображення: pinterest.com

  • Чому нам потрібне відео на фоні?

    Чому нам потрібне відео на фоні?

    Чи помічали ви, як незатишно себе почуваємо, коли забуваємо  телефон вдома? Звичайно, з мобільним телефоном комфортніше жити. Всі давно звикли і змирилися, щодо прив’язаності до смартфонів.  Але в слід цієї залежності з’являються все нові й нові… У сучасному світі інформаційного перенасичення більшість людей постійно гортає TikTok, слухає подкасти чи переглядає Telegram, і все це роблять паралельно, наприклад,  під час перегляду фільму чи інших справ… Цей безперервний потік відео зазвичай лишає у пам’яті менш ніж «нічого». Доволі комічно, що найрозумніше створіння на цій планеті постійно потрапляє у клітку залежності. Як так сталося, що ми опинилися у лабиринті цифрових стимулів і не хочемо з них виходити? Чи існує вихід?

    Прагнення накопичувати інформацію має глибокі еволюційні корені. У первісному середовищі знання могли врятувати життя. Наприклад, розуміння, що ховається за деревом, допомагало уникнути небезпеки або знайти їжу. Утім, сучасний обсяг інформації перевищує нашу здатність її обробляти. Політолог Бертрам Гросс назвав це явище “інформаційним перевантаженням”, вказуючи, що надлишок повідомлень, значно погіршує якість прийняття рішень.

    Як зазначає американський психолог Даніель Канеман “Наш мозок розроблений для швидкої оцінки ризиків, а не для обробки складних потоків інформації”

    Через це надмір звісток стає не інструментом, а перешкодою, формуючи залежність від швидкого, але поверхового контенту.

    Дофамін – це один з головних гормонів задоволення в нашому організмі. Дофамін виділяється у відповідь на якісь досягнення, і людина хоче отримувати свою «порцію щастя» знову і знову.  

    У контексті нашої теми часто говорять про «дофамінову ломку», коли людина відчуває дискомфорт без телефона чи інших стимулів. Такий стан, однак, не пов’язаний із самим дофаміном як “гормоном задоволення”. Нейрофізіологи зазначають, що дофамін виділяється переважно під час «очікування винагороди», а не лише в момент її отримання.

    Уявімо, що ви граєте у відеогру. Коли ви проходите легкі рівні, вам стає нудно. Але чим складнішими стають рівні, тим приємніше і цікавіше їх проходити, бо дофамін починає виділятися під час проходження, а не лише тоді, коли ви виграли. І чим складніший рівень, тим приємніша насолода від виграшу.

    Цифрові платформи також вміло використовують цей механізм, щоб штучно стимулювати вироблення гормону щастя: від нескінченного гортання коротких «відосиків» буквально одним рухом пальця в TikTok до автоматичного відтворення відео на YouTube. Ми робимо це, щоб знайти те саме відео, яке принесе нам найбільше задоволення. Наприклад, розсмішить або шукаємо музику, яка найбільше сподобається, чи тему, яка зачепить. А для власників  цифрових платформ є одна ціль – це можливість утримувати нас і нашу увагу якомога довше.

    Сама проблема виникла не з повітря. Технологічні гіганти свідомо створюють механізми, які утримують нас на платформах. Наша увага стає товаром, що монетизується через рекламу. Як наслідок, технології, які мали б покращувати наше життя, часто навпаки породжують залежність.

    За даними досліджень Центру Глобального здоров’я у Гарварді, постійна стимуляція мозку через короткі відео та нескінченні стрічки формує звичку до “інформаційних вибухів”, які знижують здатність концентруватися. Це робить нас уразливими до маніпуляцій і створює залежність від швидкого контенту.

    Як же  тоді позбутися цієї залежності? Різні блогери, інфлюенсери і ментори  саморозвитку пропагують вам активну боротьбу із цієї залежністю і залучають вас до ідеї дофамінового голоду.

    Дофамінове голодування –  це форма цифрової детоксикації, що передбачає повну або часткову відмову від технологій, які викликають залежність, таких як соціальні мережі, прослуховування музики на технологічних платформах та інтернет-ігор. Це може бути розширено до тимчасового позбавлення соціальної взаємодії та зловживання їжі.

    Ідея “дофамінового голоду” пропонує уникати всіх стимулів, щоб “перезавантажити” мозок. Утім, на думку нейробіологів, такий підхід може бути неприродним. Значно ефективнішим є впровадження мікрозмін: обмеження часу у соцмережах, концентрація на одній активності тощо.

    Декілька порад, щоб позбутися залежності або її полегшити

    1. Усвідомлення проблеми. Зрозумійте, що інформаційна залежність — це глобальне явище, а не ваша індивідуальна слабкість. Це не робить вас слабкою чи поганою людиною. 

    2. Зменшення рівня стимулів. Якщо вам подобаються прогулянки, слухайте лише звуки природи, уникаючи додаткових подразників.  Кожний раз, коли ви будете ловите себе на думці, що ви знову почали одночасно писати повідомлення, дивитися фільм і робити домашнє завдання, «висмикуйте» себе з цього «порочного кола» і зосередьтеся на одній роботі.

    3. Пошук балансу. Регулярно оцінюйте, чи вам потрібен кожен новий стимул.  Наприклад, коли ви сідаєте за якусь роботу і вже на автоматі шукаєте в YouTube або в Spotify музику “смикніть” себе і запитаєте: «А чи справді мені так необхідна музика на фоні?»

    4. Пам’ятайте, що час – це безцінний швидкоплинний ресурс і дар Вседержителя . Наш час не можна ні купити, ні повернути. Цінуймо його.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • 7 технік, щоб побороти тривожність

    7 технік, щоб побороти тривожність

    Так чи інакше, кожен із нас має свої тривоги. Хтось хвилюється за майбутнє, хтось – за теперішнє, інші переймаються думкою навколишніх, а дехто навіть тим, як спокійно, не засоромившись, сказати водію автобуса: “Зупиніть, будь ласка, на зупинці”. У кожного є свої причини для хвилювань і страхів. І тому кожен повинен знати, якщо не побороти всі страхи, то хоча б полегшити свою тривогу. Ось сім технік, які допоможуть подолати тривогу.

    Прогресивна м’язова релаксація або ж сканування тіла

    Що це? Метод Джейкобсона, створений в 1920-х роках для розслаблення тіла шляхом розширення напруження і розслаблення м’язів. Цей процес знижує фізіологічну активацію, яка супроводжує тривогу.

    Як це працює?  Зручно сядьте або ляжте в тихому місці.Починайте з обличчя: напружте м’язи чола на 5-10 секунд, а потім розслабте.Перейдіть до інших частин тіла поступово спускаючись униз: шия, плечі, руки, живіт, ноги.

    Наукова основа. Використовується в когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) для лікування тривожних розладів.

    Когнітивна реструктуризація

    Що це? Процес виявлення та оскарження негативних автоматичних думок. Це замінити ірраціональні переконання реалістичними.

    Як робити? Напишіть, яка думка приносить тривогу.Складіть два списки: докази за і проти цієї думки.Відповідайте на запитання:Чи є ця думка фактом?Чи можуть інші трактувати інакше?Як часто подібні побоювання справджувалися? Що може бути найгірше, якщо це станеться? Який буде наслідок ?

    Наукова основа: Центральний елемент КПТ, розроблений Аароном Беком у 1960-х роках.

    Спостереження за емоціями

    Що це? Практика усвідомленості (mindfulness), заснована на тому, щоб звернути увагу на фізичні прояви емоцій, не уникаючи їх.

    Як робити? Визначте, де у тілі “живе” тривога (груди, шлунок, горло). Зосередьтеся на відчуттях, наче спостерігаєте їх із боку. Слідкуйте за змінами, наприклад, чи зменшується напруження чи пульсація.

    Наукова основа. Це частина МБСТ (mindfulness-based stress reduction) — методики, розробленої Джоном Кабат-Зінном. Використовується в лікуванні тривожних і депресивних розладів.

    Цікавий факт. Відомий актор Педро Паскаль під час червоних доріжок використовує цю техніку.

    Пропрацювання найгіршого сценарію

    Що це?

    Метод управління невизначеністю. Уявлення найгіршого ймовірного результату зниження мозку зменшити страх перед “невідомим”.

    Як робити? Опишіть найбільший сценарій детально.Визначте кроки, які ви зробите, щоб впоратися.Поміркуйте, чи матиме ця подія сильний вплив через рік.

    Наукова основа: Використовується в терапії прийняття та відповідальності (ACT), щоб допомогти людям прийняти свої страхи.

    Дії у напрямку страху (експозиційна терапія)

    Що це? Ефективний метод подолання страхів шляхом посилення знайомства зі “страшними” ситуаціями.

    Як робити? Розбийте страх на дрібні кроки. Виконуйте ці кроки, починаючи з найменшого переляку. Не поспішайте переходити на новий етап, поки попередній не стане комфортним.

    Наукова основа. Цей метод широкого використання в лікуванні фобій і посттравматичних стресових розладів.

    Реактивний контроль (дистанціювання від тривоги)

    Що це? Практика дозволяє “перебувати поруч із тривогою”, але не занурюватися в неї. Допомагає зменшити її вплив.

    Як робити? Прийміть думку, яка змінить тривогу і прийміть  її: “Я зараз відчуваю тривогу”.Уявіть, що тривога — це об’єкт поруч із вами, але ви не взаємодієте з нею.

    Наукова основа.  Це елемент ACT, який дозволяє людям змінювати ставлення до своїх емоцій.

    Найкраще не потрапляти у сіті страху, щоб не доводилося з них виплутуватися. Нехай не хвилюють вас думки про те, що думають чи можуть подумати про вас інші. Важливіше, що думаєте ви самі про себе. Живіть у гармонії з своєю совістю.

    Квадратне дихання

    Що це? Дихальна техніка, яка впливає на парасимпатичну нервову систему, допомагаючи заспокоїтися. Назва “квадратне” походить від чотирьох рівних фаз дихання, тобто кількість секунд може бути будь-яка наприклад 4 рази по 6.

    Як робити?

    Вдихайте через ніс 6 секунди.

    Тримайте дихання 6 секунди.

    Видихайте через рот 6 секунди.

    Пауза 6 секунди, повторіть цикл.

    Поступово можна збільшити тривалість фази до 6-9 секунд.

    Наукова основа. Метод спроби у медитації та у військовій підготовці для управління стресом (наприклад, у програмах тренувань морських піхотинців США)

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • Чому у вас немає депресії?

    Чому у вас немає депресії?

    У США за останні роки кількість консультацій для підлітків із симптомами депресії, тривожності та суїцидальних думок, зросла на 49% .

    На жаль, ця  статистика стосується не тільки Америки. У нас в Україні слова «депресія», «психічний розлад», «тривожний стан» стають мало не загальновживаним словами. Звичайно, це можна пояснити військовим станом. Наш народ майже три роки живе в борні. Але така тенденція зростання депресивних настроїв спостерігається в усьому сучасному світі , особливо серед молодих людей. Психологи часто пов’язують це з впливом соцмереж та популяризацію певних станів у медіапросторі.

    “Одним із найбагатших джерел романтизації ментальних розладів вважають соцмережі. Майданчики для вільного спілкування та маніфестації себе, з одного боку, допомогли раніше стигматизованим людям ділитися власним досвідом і знаходити підтримку. З іншого ж боку, соцмережі породили та допомогли поширити велику кількість ненадійного й не завжди етичного контенту, що може негативно впливати на репрезентацію психічних розладів”, писала в своєму матеріалі журналістка Леся Королюк видання Wonderzine

    Зацікавленість до тем психологічного здоров’я у масах зростає. Це захоплення має дві сторони. З одного боку, підвищується обізнаності. Люди приділяють більше уваги своєму психічному здоров’ю, менше бояться звертатися за допомогою і вчаться розпізнавати сигнали свого тіла. Це розвиває культуру піклування про себе, тим самим зникають шкідливі наративи, які збереглися як у світі, так і в нашому суспільстві, що вкорінилися ще з радянських часів.

    З іншого боку, надмірна зацікавленість і гіперболізація може призвести до деяких симптомів, які одразу пов’язують з серйозними захворюваннями, такими як депресія і тривога. Занадто сфокусованість на собі розвиває егоїзм і  необ’єктивне оцінювання реальності.  Наприклад, люди називають прояви смутку депресією, а природні страхи – тривожними розладами. Це не тільки знижує серйозність проблеми, а й ускладнює роботу з тими, хто дійсно потребує допомоги. А схильність до самодіагностики і самолікування також небезпечна і часто погіршує душевний стан здоров’я. Важливо пам’ятати, що психічне здоров’я – це спектр, який потребує професійного підходу, психологів, психіатрів та психотерапевтів. Водночас важливо пропагувати відповідальне ставлення до власного здоров’я і вчити людей відрізняти тимчасові емоційні стани від серйозних розладів. Пропаганда психічного здоров’я має бути спрямована на поглиблення розуміння і ближнього, співчуття і підтримки інших, а не на створення трендів і міфів у соцмережах.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • Школа відповідального блогерства: досвід, що надихає

    Школа відповідального блогерства: досвід, що надихає

    Детектор медіа, Umind, Фільтер та IREX зробили справжню школу для блогерів-початківців з офлайн та онлайн навчанням. Я стала однією з учасниць, тому далі розповім детальніше про цей проєкт.

    Школа відповідального блогерства це 4-денний офлайн-вокшоп та два місяці онлайн-завдань від спікерів. Перший етап школи проходив в самому центрі Карпат. Нас заселили в котеджі та провели екскурсію по території готелю. Мені дуже сподобалось це місце, адже повсюди були гори і вони ще більше надихали створювати цікавий контент. Всього нас було 15 блогерів і деяких я вже бачила в соцмережах, а деякі були тільки початківцями. Кожен з них мав свій унікальний контент і створював  його з любов’ю. Я познайомилась з усіма учасниками і відразу відчула які вони енергійні та цікаві, тому мені було комфортно в такому середовищі.

    Наступний день у нас почався дуже активно і ця активність не понижувалась до кінця дня. Почалися лекції від відомих спікерів. Першою спікеркою була акторка Ірина Кудашова. Вона розповіла про загальні поради по створенню контенту (як ставити світло, щоб виходила красива картинка, як зацікавити глядача з першої секунди і т.д.) Наступна лекція була від історикознавця та експерта з «Богині шопінгу» Леоніда Мартинчика. Його лекція, чесно кажучи, запала мені в серце з першої хвилини. Він розповів про культуру нашої країни, про те, як створити особистий бренд та як залишатися собою завжди. Ця лекція пройшла ніби на одному подиху. Він дав неоціненні знання та закохав ще більше в культуру нашої країни. Остання в цьому дні була лекція від Вадима Міського це програмний директор Детектора медіа. Він розповів більше про те, як розпізнавати фейки та не поширювати їх в соцмережі.

    Третій день школи пройшов також не менш активно. Першу лекцію провів ведучий та громадський діяч Олександр Педан. Його виступ був про те, як важливо створювати команду та заводити нові знайомства. Він навів свої приклади робіт в команді та поділився досвідом розвитку блогу. Також була лекція від вчителя фізики та блогера Руслана Циганкова. Його лекція відрізнялася від всіх попередніх, тому що вона була максимально душевна та щира. Він поділився своїм досвідом розвитку блога та те як він реагує на хейт.

    Останній день нашої школи був у вигляді випускного. Ми давали фідбеки на камеру про цей проєкт та отримали сертефікати про успішне завершення офлайн-навчання в Карпатах.

    Я в захваті з цієї ідеї створити школу відповідального блогерства, тому що в сучасному світі блогери стали голосами, до яких дослухається мільйони людей. Вони формуюють думки, надихають, а іноді і змінюють життя своїх підписників. І в цьому контексті дуже важливо, щоб контент був не лише цікавим, але й відповідальним. Саме тому цей проєкт, що навчає свідомому створенню контенту, є не просто потрібним – він є невід’ємною частиною медіапростору.

    Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”

  • Як першокурсникам психологічно підготуватися до першої сесії

    Як першокурсникам психологічно підготуватися до першої сесії

    Студенти, які вперше складають іспити в університеті, часто мають труднощі з організованістю та високим рівнем тривожності. Кандидатка психологічних наук Юлія Сіденко розповіла, що робити студентам для успішного складання екзамену.

    За словами психологині, першокурсникам треба заздалегідь попіклуватися про якість сну, оскільки в стресовій ситуації людина використовує більше енергії. Відтак варто віддавати перевагу відпочинку, аби ресурсів було вдосталь. Також розслабитися мозку допомагають прогулянки. Зокрема, фізичні навантаження знижують у людини рівень тривожності.

    Фахівчиня зазначає, що харчування теж відіграє важливу роль у ментальній підготовці до екзамену: “Організму потрібні вітаміни та баланс, аби він міг справлятися з навантаженнями під час сесії”.

    Першокурсникам також радять на рівні думки розставити пріоритети й визначитися з метою навчання: оцінки чи знання.

    “Хибний шлях – приділяти багато уваги прагненню отримати гарну оцінку, оскільки цифра не дає нам зрозуміти глибину предмета”, – зауважила Юлія Сіденко.

    Експертка стверджує, що від сесії можна отримувати задоволення, перевіряючи рівень своїх знань. Першокурсникам треба звернутися до студентів, які вже складали іспит, і заспокоїти себе тим, що заздалегідь знають перелік питань та вимоги до екзамену.

    “Головне – пригадати свій досвід із НМТ та шкільними контрольними, проаналізувати проблеми, які виникали, і уникнути цього під час сесії”, – каже психологиня.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Анастасія Донець

  • Львів, медійники та solution journalism: як за два дні я отримала неоціненний досвід

    Львів, медійники та solution journalism: як за два дні я отримала неоціненний досвід

    Я завжди намагалася розвиватися за межами навчальних закладів і з впевненістю можу зазначати, що це рішення — найкраще! Цьогоріч я зареєструвалася на дводенний авторський воркшоп «Конструктивна журналістика: як створювати журналістські матеріали, які допомагають людям» у Львові. Мені пощастило увійти до 30 українських студентів факультетів журналістики і юних початківців-медійників та обмінятися досвідом.

    Квитки на потяг, 4-зірковий готель та сніданки нам були безоплатними, оскільки ці витрати повністю покрила «Асоціація з міжнародних питань».

    Що ж, низка учасників прибули до Львова й заселилися до готелю за день до воркшопу. Увечері ми мали нагоду зібратися компанією, познайомитись та погуляти у старому місті.

    Дорогою я, звісно ж, не втратила можливості відвідати університет ім. І. Франка й оглянути аудиторії освітнього закладу.

    Першого дня попри ракетну небезпеку ми говорили про «вічнозелені теми» та виклики, що стоять перед суспільством і медіа. Нашою головною метою було зʼясувати що ж таке журналістика рішень і які її відмінності від традиційної журналістики. За допомогою практики ми розглянули складові історії в журналістиці рішень, інсайти, докази та проблеми. Найкращим завданням виявилося за допомогою майндмеппінгу дискутувати про те, як знайти баланс та уникнути комплементарності.

    Лектором воркшопу був журналіст медіагрупи «Накипіло» Віктор Пічугін. Другого дня спікер розповів детальніше про техніку збору доказів.

    Ми мали можливість попрактикувати ефективні техніки для інтервʼю з експертами. Вкінці нас обʼєднали в групи, де ми знаходили історії для матеріалів журналістики рішень та намагалися описати їх якомога детальніше.

    Попри те, що більшість часу ми навчалися, у нас була можливість поспілкуватися й обмінятися своїми «скілами». Одна зі студенток Українського католицького університету порадила мені детектив Аґати Крісті «Карти на стіл», оскільки теж любить читати (чомусь це романтизовано відклалося у моїй пам’яті). Саме так ми професійно й продуктивно комунікували упродовж двох днів з медійниками.

    Раджу кожному, хто мріє й прагне більшого, ніколи не зупинятись і ризикувати, а головне – пробувати щось нове!

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Анастасія Донець

  • Що переважить: електронні книги чи паперові?

    Що переважить: електронні книги чи паперові?

    Друковані книги залишаються лідерами серед читачів у всьому світі, проте в Україні відбувається зростання інтересу до цифрових

    Незважаючи на швидке зростання популярності електронних форматів, класичні видання залишаються фаворитами у читачів. Згідно з дослідженням організації Statista Advertising & Media Outlook, у 2020 році традиційні книги залишаються найпопулярнішими серед читачів.

    Цікаве спостереження: пандемія COVID-19 лише посилила уподобання до друкованої книги. Згідно з результатами опитування, значний відсоток людей обрали паперові версії через їх тактильну привабливість, естетичну цінність і зручність читання в довгостроковій перспективі.

    Спробуємо зважити плюси та мінуси електронних та паперових книг. 

    Дослідники Університету Валенсії стверджують, що друкований текст засвоюється краще, ніж електронний. Згідно з результатами дослідження, розуміння та усвідомлення прочитаного матеріалу, у  шість-вісім разів вища у тих, хто читає друковану книгу. 

    «З того, що ми знаємо з інших досліджень, зв’язок між частотою читання друкованих текстів і розумінням тексту набагато вищий (між 0,30 і 0,40), ніж той, який ми виявили для звичок цифрового читання на дозвіллі (0,05). Це означає, наприклад, що якщо студент витрачає 10 годин на читання книжок на папері, його розуміння буде, ймовірно, у 6-8 разів вищим, ніж якби він читав на цифрових пристроях протягом такого самого часу», – пояснюють Христина Варгас і Ладіслао Салмерон, професори кафедри еволюційної та педагогічної психології в УФ.

    Але в Україні інтерес до «Читання з екрана» продовжує зростати. Як зазначає інститут майбутнього України, під час постійних вимкнень електроенергії у 2022-2023 роках, попит на “електронні книги” у пошукових системах значно зріс. Близько 17% респондентів купили цифрові видання за цей період, що свідчить про поступову зміну їх звичок до читання. У 2023 році 12% з опитуваних заявили, що обирають лише цифрові. Для порівняння, у 2020 році таких читачів становила лише 5%. Важливим фактором зростання популярності електронних форматів є їх доступність, компактність,  можливість читати в умовах недостатньої освітленості або за допомогою спеціальних гаджетів.

    Причини зростання інтересу до Е-книги переконливі.  На завершення зазначу, що є ще два важливі фактори, які додають вагу на терезах електронної книги.

    По-перше, компактно носити цифрову книжку в телефоні ніж паперову в сумці. По-друге, після початку повномасштабного вторгнення вартість поліграфічних видань в Україні зросла в середньому на 37,5%, а  електронні на 30-40% дешевші за друковані.

    Паперові та електронні книги мають свої сильні сторони, і кожен формат знаходить своїх прихильників. Друковані видання дарують відчуття традиційності, сприяють глибшому зануренню в текст і створюють унікальну атмосферу читання. Книги залишаються символом культурної спадщини. Вони дарують особливе задоволення від фізичного контакту з їхніми сторінками.

    З іншого боку, цифрові пропонують сучасний і зручний підхід до читання, особливо для тих, хто постійно перебуває в русі.

    Отже, вибір між паперовими та електронними книгами залежить від особистих уподобань кожного з нас, способу життя та конкретних обставин кожної людини. Єдиного правильного вибору не існує — кожен обирає той формат, який найкраще відповідає його потребам наразі.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько

  • «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?», – Анна Гуля

    «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?», – Анна Гуля

    З наближенням сесії більшість студентів стикаються з хвилюванням, стресом і відчуттям перевантаженості. Це особливо важкий період, коли рівень прокрастинації зростає, а мотивація падає. Саме зараз час поговорити з психологинею Анною Гулею про ефективні методи боротьби з прокрастинацією, підтримання мотивації та збереження психологічного здоров’я. Це інтерв’ю стане чудовим ресурсом для студентів, які прагнуть успішно пройти сесію та зберегти емоційний баланс у період інтенсивного навчання.

    -Чому виникає прокрастинація?
    -Більшість людей вважає, що прокрастинація — це лінощі, але насправді-це захисний механізм психіки, що виникає, як реакція на стрес або страх перед завданням. Людина просто відкладає справу, щоб уникнути неприємних емоцій, таких як тривога або невпевненість у собі.

    -Які психологічні чинники заважають нам взятися за важливі справи?
    -Зазвичай це страх невдачі, низька самооцінка або вигорання. Також прокрастинація може бути викликана недостатньою внутрішньою мотивацією — якщо мета здається далекою і не дуже значущою, то відкладати завдання стає легше. Це все виникає, коли людина не отримує відпочинку і займається справами, які не приносять задоволення. Щоб уникнути цього, важливо дотримуватися балансу між роботою і відпочинком, а також знайти спосіб робити завдання приємнішими.

    -Як боротися зі страхом невдачі?
    -Страх невдачі — це природне почуття, але з ним можна працювати, ставлячи перед собою малі завдання, де шанси на успіх високі. Прийняття того, що помилки — це частина навчання, також знижує цей страх і допомагає рухатися вперед.

    -Як знайти внутрішню мотивацію до навчання?
    -Мотивація зростає, коли ми розуміємо цінність і особисте значення завдання. Спробуйте знайти відповіді на питання: «Навіщо я це роблю?, як це допоможе мені в майбутньому?»– Це може допомогти пов’язати навчання з вашими довгостроковими цілями. Також, коли бажання рухатися слабшає, зверніться до своїх особистих інтересів або обговоріть свої цілі з другом чи наставником. Інколи корисно змінити підхід, взяти невелику перерву або нагадати собі про досягнення.

    -Які найефективніші техніки тайм-менеджменту допомагають уникати прокрастинації?
    -Наприклад, метод Pomodoro, робота 25 хвилин із 5-хвилинними перервами, допомагає підтримувати концентрацію. Інша техніка — розбиття великого завдання на маленькі кроки: так ви відчуваєте прогрес.

    -Як правильно ставити цілі, щоб вони були досяжними та мотивували рухатися вперед?
    -Використовуйте техніку SMART: ціль повинна бути конкретною, вимірюваною, досяжною, значущою і обмеженою в часі. Наприклад, замість “краще вчитися”, спробуйте “вивчати одну нову тему щотижня”. Чим більше мета пов’язана з вашими особистими цінностями або великими цілями, тим легше її досягати.

    Автор – Слєсар Владислава, 2-Ж

  • Як пройти успішно стажування

    Як пройти успішно стажування

    Щоб зробити досвід стажування корисним і залишити по собі позитивні враження, важливо знати кілька ключових порад. Ми поспілкувалися з Лідією Буляк, організаторкою програми стажування «Фундація Суспільність», щоб дізнатися найголовніше про цей етап в житті кожного студента.

    «Стажування є чудовою можливістю використати отримані знання під час навчання на практиці» – каже Лідія Буляк. Перед тим, як почати стажування варто зʼясувати, які навички ви хочете отримати. Це допоможе вам сконцентруватися на чомусь одному та виконувати роботу якісно.

    Лідія обожнює планувати свій час, тому рекомендує робити це і студентам. «Коли є  купу завдань, яких треба чимскоріше виконати, то складно бути сконцентрованим. Тому планування «рятує» мені життя і у мене не «вибухає» голова від кількості задач». Також Лідія Буляк говорить, що не варто втрачати можливості будувати професійні звʼязки. Встановлення корисних контактів є важливою складовою у будь-якій карʼєрі. «Питайте, перепитуйте, знайомтесь, спілкуйтесь і не бійтесь» – говорить Лідія.

    Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”

  • Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    Інтерв’ю: як відрізнити фейкового спеціаліста

    У соцмережах усе частіше можна натрапити на «психологів», які без жодної освіти роздають поради, діагностують підписників і обіцяють зцілення за один марафон. Гарна картинка, впевнена подача і тисячі лайків — створюють ілюзію професіоналізму, хоча за нею часто ховається дилетантство або небезпечна маніпуляція.

    Як відрізнити фахівця від шарлатана? Чому деякі інфлюенсери шкідливіші за мовчання? Та як не втратити довіру до справжньої психотерапії в цьому інформаційному шумі? Про це ми говоримо з Анастасією Притулою – магістром за спеціальністю “Практична психологія”, яка щодня бачить наслідки таких «швидких рішень» і знає, як виглядає реальна допомога — без обіцянок, але з підтримкою.

    1. Сьогодні в соцмережах психологів багато — і не завжди зрозуміло, хто справжній фахівець, а хто лише створює образ. На що варто звертати увагу перед тим, як довірити комусь своє ментальне здоров’я?

    Для початку потрібно звернути увагу на освіту та спеціалізацію. У психолога має бути вища профільна освіта (психологія або психотерапія), бажано також додаткове навчання в обраній методиці (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо). Досвід, супервізія, належність до професійної спільноти також говорять про відповідальність фахівця.

    Окрім формальних ознак, важливо звертати увагу на стиль комунікації та манеру подачі інформації: чи є тут повага, етичність, обережність у формулюваннях. Терапія – це в першу чергу про стосунок зі спеціалістом та про створення простору, де можна бути собою. Тому також варто звернути увагу на те, чи імпонує вам особистість психолога.

    1. Чи є “тривожні дзвіночки”, за якими одразу можна запідозрити, що перед нами некомпетентний або псевдоспеціаліст?

    Так, і їх досить легко помітити. Один із головних – це обіцянки “швидких результатів” і “універсальних рішень для всіх”. Так не працює психіка. Якщо психолог стверджує, що за 1-2 сесії “вилікує травму”” або “перепише установку”, варто замислитися.

    Також насторожують поради в стилі “просто не думай про це”, приниження, звинувачення клієнта у відсутності прогресу, надмірне захоплення “енергетичними практиками” без наукової бази або взагалі – відсутність жодної інформації про освіту. 

    Психолог не має права нав’язувати свою думку чи власний світогляд. Тому якщо ви відчуваєте тиск та “переучування – як потрібно правильно жити”, тікайте. 

    1. Часто “психологи” в Instagram дають поради, які звучать переконливо, але можуть бути небезпечними. Як відрізнити професійний контент від поверхневих або маніпулятивних порад?

    Професійний психолог зазвичай не створює дуже категоричного контенту та порад в стилі ніколи не робіть це” або “5 фраз, які змусять чоловіка закохатись. За такими висловами -”кліше” дуже рідко можна зустріти по-справжньому глибокі знання в психології.

    Вагомим показником професійності є саме освіта, яка або публікується в профілі, або спеціаліст може легко продемонструвати свій диплом за запитом читачів/клієнтів. Освіта точно не має приховуватись та ставати підгрунтям для маніпуляцій.

    Професійний психолог завжди має повагу до індивідуального досвіду читача і не створює ілюзію, що одна порада – це “чарівна пігулка”. При цьому публікуючи певну інформацію завжди посилається саме на доведені наукові факти. Тобто, варто уникати інформації, яка грунтується на славнозвісних дослідженнях “британських вчених”, де не вказуються ні опису дослідження, ні умов, ні доказових результатів.

    Отже, на що варто звернути увагу:

    • надмірна впевненість у “всезнанні” – професійний спеціаліст залишає за собою право чогось не знати;
    • відсутність джерел або згадок про освіту;
    • “маніпулятивний” стиль (обіцянки моментального ефекту)

    І не забуваємо про етичний кодекс: комунікація спеціаліста має бути дуже обережною, тактовною та проявляти повагу до читачів.

    1. Які документи або сертифікати повинен мати психолог, щоб практикувати офіційно в Україні? Чи має сенс перевіряти ці дані самостійно?

    Щоб офіційно практикувати як “психолог” в Україні, фахівець має мати:

    – “диплом про вищу психологічну освіту” (бакалавр або магістр психології);

    – сертифікацію у відповідному напрямі психотерапії (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт, психоаналіз тощо), якщо це психотерапевтична практика;

    – постійне навчання / супервізії / особисту терапію (ознаки професіоналізму, навіть якщо не регламентовані законом);

    Прохання попросити психолога надати підтвердження освіти або поділитись інформацією про свій професійний шлях є абсолютно нормальним. 

    Прозорість – це показник поваги до клієнта. Особливо якщо мова йде про приватну практику.

    1. Що робити людині, яка вже відчула негативний досвід від “психолога” — емоційно, юридично, або з позиції відновлення довіри до психотерапії?

    Для початку визнати цей досвід як неприємний або навіть травматичний. Точно не потрібно звинувачувати себе у надто сильній чутливості, оскільки психотерапія – це місце, де ми часто проявляємось з дуже вразливого боку, що є абсолютною нормою. Рекомендую “прожити”, відсумувати цей досвід, але не узагальнювати та не розчаровуватись у всіх психологах глобально. На жаль, непрофесійність зустрічається у всіх сферах діяльності і психологія не є виключенням.

    З юридичного погляду можна подати скаргу до адміністрації організації, якщо психолог працює в певній установі. Якщо порушення етичне або пов’язане з шахрайством, варто звернутись до професійної спільноти. В Україні діє Етичний кодекс психолога, і порушення його норм не є дрібницею, якою можна нехтувати.

    І наостанок, негативний досвід не означає, що вся психологія – це шарлатанство. Є дуже багато факторів, які могли вплинути на те, що “контакт не вдався”. Але варто продовжувати шукати допомогу. Ви точно не одні і точно є спеціалісти, які зможуть вам допомогти.

    Хто такі фальшиві фахівці та їх найпопулярніші типи.

    Фальшиві фахівці — це люди, які позиціонують себе як психологи або психотерапевти, при цьому не маючи відповідної освіти, не розуміючи  етичного кодексу та не маючи необхідного досвіду. Вони мають чудові ораторські навички, приваблюють читачів харизматичнітю – що може вводити аудиторію в оману.

    Найпоширеніші типи:

    “Інста-психологи” – часто мають активні соціальні мережі, широку аудиторію; розвивають на своїх сторінках псевдо-наукові підходи, теми про “жіночу енергію”; інформацію подають надто спрощено та часто стереотипно. 

    Коучі без підготовки – легко впізнаються за обіцянками швидкого результату та мають “інструкцію” до кожного випадку життя. 

    Псевдодуховні гуру – також просувають антинаукові ідеї, опираються на різноманітні релігійні вірування та обіцяють  “життєві прориви”. 

    Засновники авторської методики – вигадувачі унікального підходу в психології, не маючи жодної доказової бази в основі. 

    Чим можуть бути небезпечними псевдо-фахівці?

    Людина, що прийняла рішення звернутись за допомогою до психолога, знаходиться у дуже вразливій позиції. Часто неграмотна психологічна підтримка може нашкодити та погіршими симптоматику звернення. 

    Може прослідковуватись порушення особистих меж клієнтів, здійснюватись різноманітні маніпуляції. Клієнт може відчувати себе несамостійним та залежним від порад псевдо-спеціалістів. 

    Після отриманого негативного досвіду людині може бути дуже складно відновити довіру до психології та спеціалістів сфери ментального здоров’я.

    У сучасному інформаційному просторі, де кожен може назвати себе фахівцем, важливо зберігати критичне мислення й відповідально ставитися до вибору психолога. Ментальне здоров’я — це не мода і не поле для експериментів, а серйозна складова добробуту. Обираючи спеціаліста, не бійтеся ставити запитання, перевіряти кваліфікацію і прислухатися до власних відчуттів. Якісна психотерапія — це безпечний простір, де ви маєте право на повагу, науково обґрунтовані підходи та прозорість у процесі допомоги.

    Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко