Захід відбувся на загальноуніверситетській площі 8 жовтня, – про це повідомляє наш кореспондент.
Студентська рада Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького організувала квест. Під час активності студенти не лише продемонстрували свої знання, а й отримали можливість детально ознайомитися з університетом та його можливостями.
“Я досі під враженням квесту, організатори справді постаралися. Мені все дуже сподобалося», – розповідає Софія Римська, студентка 1-PR ННІ УФСК.
В кінці квесту учасники доєдналися до ярмарки, де студенти усіх навчально-наукових інститутів продавали різні смаколики та вироби. Всі зібрані кошти студрада передала на допомогу ЗСУ. На події зібрали близько 120 000 гривень.
“Ярмарок перевершив усі очікування, створивши не лише святкову атмосферу, а й забезпечивши успішне просування нашого університету. Завдяки активній участі студентів, викладачів та гостей захід став прекрасною можливістю входження першокурсників у навчальне середовище та сприяв зміцненню духу єдності. Це був день, сповнений позитивних емоцій, нових знайомств та незабутніх вражень”, – про це повідомила Каріна Вовченко, голова студентської ради ЧНУ.
Подія відбулася в гуртожитку №2 25 вересня, – про це повідомляє наш кореспондент.
Щосереди студентська рада організовує настільні ігри. Цього разу – це була «Мафія».
«Дуже круті та атмосферні вечори! Дякую студраді за таку можливість розбавити буденні дні цікавими іграми, до того ж, для першого курсу це гарний спосіб знайти собі друзів чи коло спілкування», – розповів Антон Кучеренко, студент 4-В курсу ННІ УФСК.
Наступної середи студентів очікує не менш захоплююча гра . Організатори запевняють, що такі заходи стають дедалі популярнішими серед мешканців гуртожитку.
«Для нас важливо проводити такі івенти, адже вони об’єднують студентів. Важливим це є для першого курсу, які в такий спосіб можуть знайти собі нових друзів та влитися в студентське життя», – поділилася думками Наталія Бондар, голова студентської ради другого гуртожитку.
Сортування сміття в Черкасах – питання, що з кожним роком стає все більш нагальним. Місто опинилося перед викликами, пов’язаними з переповненими сміттєзвалищами, браком інфраструктури для обробки відходів та низьким рівнем організованого роздільного збору. Проте, попри ці труднощі, в регіоні з’являються перші кроки до змін як з боку громадських ініціатив, так і потенційних інвесторів.
Сортувальні станції: наявність та доступність
Станом на сьогодні Черкаси не мають повноцінної муніципальної програми з роздільного збору сміття. Центральної системи сортування немає: інфраструктура обмежується поодинокими ініціативами приватних підприємств або окремими контейнерами на території закладів освіти та бізнесу. Однак навіть відсортовані відходи здебільшого не переробляються – натомість їх просто вивозять на сміттєзвалища. Це знецінює зусилля громадян та гальмує розвиток сталої моделі поводження з відходами.
Ставлення містян: обізнаність та готовність до змін
Суспільна свідомість у сфері екології в Черкасах повільно, але впевнено зростає. Все більше жителів починають розуміти важливість роздільного збору та зменшення кількості побутових відходів. Освітні кампанії, інтерактивні заходи для дітей, семінари для дорослих сприяють формуванню культури сортування. Проте, за відсутності чітких механізмів та зручних умов, ця готовність часто залишається лише на рівні декларацій.
Комунальні служби: виклики та перспективи
Міські служби Черкас, відповідальні за вивезення та утилізацію сміття, працюють у вкрай складних умовах. За словами міського голови Сергія Отрешка виданню «Вичерпно», ситуація вже наблизилася до критичної: сміттєзвалище, що функціонує з 2012 року, давно перевищило свої проєктні обсяги. Місто гостро потребує сучасного заводу з переробки або термічного знищення відходів. Без таких об’єктів Черкаси щодня стикаються з ризиком екологічної катастрофи.
Перспективи розвитку: інвестиції та інфраструктура
Латвійська компанія Eco Baltia Videрозглядає можливості для будівництва інфраструктури з переробки відходів у Черкаській області. Вона співпрацює з програмами ЄБРР і планує інвестувати €4 млн для вирішення гострої проблеми сміттєзвалищ. Якщо проєкт буде реалізовано, це може стати проривом для регіону та зразком для інших українських міст.
Висновок
Сортування сміття в Черкасах перебуває на початковому етапі розвитку. Хоча є окремі ініціативи та інвестиції, для досягнення значущих змін необхідна комплексна стратегія, що включає будівництво сучасних заводів з переробки відходів, розширення інфраструктури сортування та активну участь громадян. Лише спільними зусиллями можна забезпечити сталий розвиток та збереження екології міста.
Привіт, я — Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу ННІ УФСК, і моє літо-2024 було незабутнім! Але про все за порядком) Стажування в Києві стало важливим етапом у моєму професійному розвитку. Я взяла участь у конкурсному відборі до програми стажування «Хаб медіа мобільності» від Фундації Суспільність. Протягом двох тижнів я мала можливість працювати в одній з провідних редакцій столиці, а саме на «Громадському радіо».
Потрапити на програму було нелегко, адже це був конкурсний відбір і зі 100 претендентів обрали всього 20. Але в мені вдалося, як сказали: «Ти нас зацікавила своїми ТікТоками й захопленням до створення контенту».
У перший день мого стажування я прибула в редакцію, щоб познайомитися із шеф-редакторкою та дізнатися більше про роботу. Я поспілкувалася з Русланою Кравченко і ми обговорили деталі стажування. Розповіла, що люблю знімати відео та зніматися в них. Зважаючи на це, пані Руслана запропонувала мені доєднатися до відділу, який спеціалізується на SMM. Я, звичайно, погодилась і на наступний день вже прийшла знімати відео. Моїм завданням було зняти, як працюють ведучі та інші працівники на радіо і з цих кадрів змонтувати відео до Дня Народження «Громадського радіо». В офіс я ходила часто й у різний час, щоб зняти багато кадрів та всіх працівників. Зробивши достатню кількість матеріалу, я розпочала монтування. І 22 серпня відео зʼявилося на їхній сторінці в інстаграмі.
Я робила різні подібні відео, але одного разу в мене було завдання зняти відео про нову мініскульптуру на вулиці міста Київ. Вона зʼявилася біля книгарні «Сенс» і була присвячена всім, у кого є родичі/близькі на окупованих територіях або в зонах бойових дій. Я зробила невеличкий огляд на цю скульптурку і потім, прийшовши в готель, змонтувала відео та додала озвучування своїм голосом. Відео вийшло цікаве та динамічне і згодом зʼявилося в соцмережах.
Також Фундація проводила різні професійні заходи, які тривали цілий день. Наприклад, 17 березня до нас приходили спікери з темами про роботу журналіста в воєнних умовах; домедичну допомогу; про сторителінг у соцмережах та досвід подкаст-продюсерки; як розповідати про війну онлайн.
Форум «Воєнні медіавиклики 2024: Стійкість» відбувся 23 та 24 серпня з багатьма запрошеними гостями. У ці два дні ми дискутували щодо того, як змінилася журналістика за останні 10 років, медійні стратегії в час війни, взаємодія журналістів і військових, чи можна швидко пройти адаптацію до нових умов та викликів і ще багато іншого. Також була і практична панель, на якій ми дізналися, як працювати з чутливими темами й зберігати внутрішній баланс, травми війни і як їх долати журналістам, когнітивні виклики та ментальна стійкість журналіста під час війни.
Загалом саме стажування та заходи створені Фундацією були максимально насичені та корисні. Кожного дня я дізнавалася щось нове та покращувала вже набуті навички. Але найголовніше, що мені дала ця програма стажування — це люди. Я познайомилась із неймовірними людьми з різних регіонів України й з різними інтересами. Ми допомагали один одному та підтримували й це дуже цінно!
Це було не просто стажування, а справжня школа життя, яка дала мені можливість глибше зрозуміти професійні виклики, покращити свої навички та познайомитися з чудовими людьми.
Дар’я Заєць, студентка 2-Ж курсу спеціальності “Журналістика”
Дослідження показують статистичні дані про те, скільки часу і в яких соціальних мережах проводять час українці. Про причини такої популярності соціальних мереж ми поспілкувалися з жителями міста Черкаси.
– У період війни завжди потрібно бути на зв’язку. Не завжди є можливість просто зателефонувати по мобільному. Моя сестра проживає в Італії, і вона дуже часто переживає за ситуацію в країні, тому ми з нею спілкуємося у Facebook.
Леся, 43 роки
– Я віддаю перевагу живому спілкуванню. Саме тому в соціальних мережах проводжу не так і багато часу. Для мене краще зустрітися з людиною один на один та поговорити, ніж комунікувати з нею по телефону.
Юлія, 19 років
– Я можу проводити кілька годин на день у TikTok, але не більше. Загалом вважаю, що не варто витрачати час на перегляд стрічки із чужими фотографіями або публікацією своїх. Краще вийти на вулицю і поспілкуватися зі своїми друзями.
Ілля, 15 років
– Так як я працюю і не маю достатнього часу, щоб сидіти в телефоні, то особливо не витрачаю час на соціальні мережі. Але я час від часу заходжу в Facebook, де є аккаунт школи, в якій навчається моя дитина. Цікаво спостерігати за подіями в школі.
Наталія, 36 років
– Я досить часто використовую соціальні мережі , так як мої друзі , однокласники та знайомі активно ними користуються. У нас є безліч груп , в яких ми спілкуємось дуже багато, але все ж таки кращим спілкуванням для мене є -спілкування наживо , бо так я можу краще висловитись , миттєво відреагувати на щось , та краще провести час.
Денис, 15 років
– Люблю проводити час за смішними відео в Instagram. Думаю, зараз, коли так багато стресу, це може відволікти та заспокоїти від проблем.
Надія, 56 років
– Часом листаю стрічку в Instagram, де мені трапляється цікава інформація. Я проводжу час в соцмережах не тільки, щоб поспілкуватися з друзями, а й щоб дізнатися щось цікаве. Можна проводити час в соцмережах із користю та розвивати свої знання про дуже різноманітні речі.
Соціальні мережі, включаючи Instagram, YouYoube, Facebook, TikTok, зараз посідають чільне місце в житті користувачів інтернету, особливо в житті підлітків. Вважаючись найшвидшими та найнадійнішими системами зв’язку для повсякденного життя людини, ці соціальні мережі мають позитивну сторону, оскільки вони сприяють зміцненню дружби, розваг та стимулювання інтелекту. Однак їх використання може мати шкідливі наслідки для всього населення світу загалом і для молоді зокрема.
Статистика соцмереж в Україні за 2024 рік
За даними DataReportal, у січні 2024 року в Україні було 24,30 млн активних користувачів соціальних мереж.
Аналіз Kepios показує, що кількість користувачів соціальних мереж в Україні зменшилася на 2,4 мільйона (-9,0 відсотка) з початку 2023 року до початку 2024 року.
Кількість користувачів соціальних мереж в Україні на початок 2024 року становила 64,9 відсотка від загальної кількості населення.
Водночас дані, опубліковані в інструментах рекламного планування провідних соціальних медіа-платформ, свідчать про те, що на початок 2024 року в Україні соцмережами користувалися 21,18 мільйона користувачів віком від 18 років , що еквівалентно 69,3 відсотка загального населення віком від 18 років. в той час.
Загалом, 82,0 відсотка загальної бази користувачів Інтернету в Україні (незалежно від віку) використовували принаймні одну платформу соціальних мереж у січні 2024 року.
Тоді 52,9 відсотка користувачів соцмереж в Україні становили жінки , а 47,1 відсотка – чоловіки .
Посилаючись на дані материнських компаній, DataReportal також повідомив про розміри аудиторій окремих соціальних мереж. Про це також написали на Детектор медіа.
На початок 2024 року фейсбук мав 13,85 млн користувачів в Україні, що становить приблизно 37% від загальної чисельності населення. Месенджер від Meta охопив 8,6 млн користувачів у нашій країні. Також 12,4 млн українців на початок року були користувачами інстаграму.
Ютуб станом на січень мав 24,3 млн користувачів в Україні, а це 64,9% від загальної чисельності населення.
Тікток в Україні на початку року мав 16,47 млн користувачів віком від 18 років і старше.
Соцмережа LinkedIn мала в Україні 5,1 млн користувачів. X на початок поточного року мала 4,55 млн користувачів в Україні.
У всьому світі на початок року, за даними DataReportal, налічувалося 5,35 млрд інтернет-користувачів, що становило 66,2% світового населення. Соціальними мережами користувалися 5,04 млрд осіб, або 63,3% населення світу.
За даними звітів попередніх років DataReportal, на початок 2021 року рівень проникнення інтернету в Україні становив 67,6%. У країні налічувалося 29,47 млн інтернет-користувачів, а 25,7 млн користувалися соціальними мережами.
У січні 2022 року, перед початком повномасштабною російського військового вторгнення, кількість інтернет-користувачів у країні зросла до 31,1 млн, а кількість користувачів соцмереж — до 28 млн. Рівень проникнення інтернету зріс до 71,8%.
Проте станом на січень 2023-го кількість користувачів інтернету в Україні зменшилася до 28,57 млн, відтак рівень проникнення інтернету склав 79,2%. В Україні нарахували 26,7 млн користувачів соціальних мереж, що становило близько 74% від загальної чисельності населення.
Аналіз даних попередніх років засвідчує, що кількість інтернет-користувачів за два роки повномасштабної війни знизилася з 31,1 млн до 29,64 млн, або на 1,46 млн осіб.
Кількість користувачів соцмереж за цей період зменшилася з 28 млн осіб до 24,3 млн осіб, тобто на 3,7 млн осіб. При цьому за останній рік кількість користувачів соцмереж зменшилася на 10%.
На основі згадуваних даних видання «Слово і Діло» представило інфографіку, яка демонструє динаміку зміни кількості користувачів інтернету та соцмереж в Україні під час війни.
В Україні спостерігається загальний тренд зменшення кількості користувачів соціальних мереж протягом останнього року, що може свідчити про зміну у популярності цих платформ або зростання обізнаності щодо проблем, пов’язаних з використанням соціальних медіа. Попри загальне зменшення кількості користувачів соцмереж, окремі платформи, такі як Facebook, Instagram, YouTube, і TikTok, все ще мають значну аудиторію в Україні. Це може свідчити про те, що популярність деяких соціальних мереж залишається стійкою навіть у змінних умовах.
Крім того, зменшення кількості користувачів соцмереж в Україні після повномасштабної війни може бути пов’язане з різними факторами, включаючи зміни у способах сприйняття інформації, зміну пріоритетів або навіть втрату доступу до Інтернету через військові дії.
Студенти-медійники завершили здобувати освітній ступінь «Бакалавр» публічним захистом кваліфікаційних робіт у Черкаській міській раді 19 червня. Незабаром журналісти, рекламники та видавці отримають дипломи про вищу освіту та стануть кваліфікованими фахівцями. З цієї нагоди ми провели опитування серед студентів 4 курсу й магістрів, аби дізнатися, що б вони сказали собі на 1 курсі з огляду на набутий досвід.
Мабуть, я б сказала, що не все так серйозно. Пам’ятаю, що коли лише вступала до університету дуже переймалася за своє навчання, роботу та й майбутнє загалом. Але зараз розумію, що в не залежності від того скільки б нервових клітин я втратила переймаючись про незначні речі, все б і так склалося як треба.
Юлія Сотула, магістрантка
Дивлячись на себе та на освітню систему крізь роки, я б сказав собі, що я зробив правильний вибір. За роки навчання в ЧНУ я жодного разу не чув про корупцію чи прояви академічної недоброчесності, а викладачі завжди були готові прийти на допомогу та роз’яснити незрозумілі питання.
Богдан Нетудихатка, магістрант
Університет — це чудова можливість познайомитися з новими людьми та розширити своє коло спілкування.
Під час лекцій та семінарів намагайтеся бути активними та уважними. Не бійтеся звертатися до викладачів за додатковими поясненнями чи консультаціями.
Не забувайте про своє фізичне та психологічне здоров’я. Намагайтеся дотримуватися здорового режиму сну, харчування та фізичної активності. Будьте наполегливими, відкритими до нового досвіду та не бійтеся звертатися по допомогу.
Ілля Малоног, студент 4-PR
Буде складно, моментами навіть дуже. Не очікуй, що кожна навчальна дисципліна даватиме ті знання та навички, які колись можуть тобі знадобитися. Деякі заліки й іспити треба просто скласти й забути.
Натомість ти отримаєш дещо набагато цінніше: соціалізація в нових умовах, сепарація від батьків і доросле життя, однодумці, з якими приємно проводити час і вивчати нове, корисні знайомства, що допоможуть у подальшому житті та карʼєрі. Ти зрозумієш, що тебе цікавить і чого хочеш у майбутньому, треба лише трішки почекати та звертати увагу на речі, які відгукуються.
Навчання в університеті схоже на школу: будуть викладачі, яких доводиться терпіти, а будуть ті, чиї пари стануть улюбленими й приноситимуть задоволення. Але тут тебе вже сприйматимуть як дорослу особистість, думку якої поважають і не знецінюють. Якщо навчатимешся добре, від тебе будуть очікувати більшого, і це чудово, адже є стимул працювати та старатися. Але не забувай чути себе та свої потреби. Іноді необхідно взяти паузу, відпочити та заспокоїтися, щоб мати сили для нових досягнень.
Олександра Яйкун, студентка 4-ВБ
Плануй свій час. Університетське життя може бути досить напруженим, особливо з урахуванням навчання, роботи та соціальних зобов’язань. Плануй свій час ефективно, щоб успішно керуватися всіма аспектами життя. Спробуй виконувати завдання та домашні роботи вчасно. Відкладання може призвести до стресу та перевантаження в майбутньому.
Аліна Ткач, студентка 4-PR
Якби я був першокурсником, то я б сказав собі, що не потрібно сильно перейматися за навчальний процес, але не в тому плані, що повністю забити на все, а просто менше нервувати, не забувати про здоровʼя та вчасно лягати спати.
Я б хотів більше вивчати графічні редактори та покращити вміння із фотографування, проте під час вивчення цих інструментів були карантинні обмеження і більшість часу ми разом із одногрупниками працювали дистанційно, що теж не давало нам повною мірою розкрити свій потенціал.
Ярослав Дубовий, студент 4-Ж
Чого б я побажав собі на 1 курсі? Напевно, моніторити тренінги, стажування, вакансії на роботу. Долучатись до івентів у сфері, яка цікавить найбільше, тому що саме так можна сильніше зацікавитись професією. Також знайомитись із цікавими людьми (на тих же самих тренінгах, стажуваннях). Ці люди можуть стати провідниками в професію і допомогти в кар’єрному зростанні.
Андрій Назаренко, студент 4-Ж
Я б порекомендувала легше ставитися до всього. Якими б проблеми не були, знай, що їх можна вирішити. Не треба витрачати дарма свої нерви, тому що їх потім не повернеш. Наприклад, якщо проблема з екзаменом — є перездача. А також рекомендую і прошу обов’язково дотримуватися правила «не відтягувати нічого на потім», бо чим більше ти відкладаєш, тим гіршою стає ситуація.
Анастасія Щетініна, студентка 4-ВБ
Як четвертокурсниця, я б порадила собі, як першокурсниці наступне: дізнавайся якомога більше, вивчай не лише те, що вимагає навчальна програма, але й додаткові матеріали. Читай різноманітні журнали, книги та ресурси в Інтернеті, щоб розширити свої знання з професії. Будь відкритою до навчання, адже готовність вчитися новому — ключ до успіху в будь-якій професії. Постійно покращуй свої навички й шукай нові можливості для розвитку.
Анастасія Столбова, студентка 4-Ж
Раджу бути наполегливою. Журналістика — це не завжди легко. Будуть моменти, коли ти будеш розчарована, коли твої роботи будуть не такими ідеальними, як хотілося б. Інколи ти стикатимешся з осудом з боку тих, кому не подобається те, що ти робиш. Але не здавайся. Будь наполегливою, продовжуй працювати й ніколи не зраджуй свою мрію.
Неформальна освіта та програми академічної мобільності, які пропонує університет є фундаментом для удосконалення професійних навичок та розширення кругозору. Студенти кафедри журналістики, реклами та PR-технологій активно використовують запропоновані можливості та отримують шанс здобувати знання в інших країнах, таких як Іспанія, Латвія чи Польща. Студентка 3-PR курсу Карина Нездолій взяла участь в більш ніж 50 програмах освіти поза університетом та поділилася з нами досвідом.
— Коли ти почала цікавитися різноманітними можливостями навчання поза закладом освіти?
— Ще в школі. На момент вступу до університету я була досить обізнаною в цій темі. Якось навіть могла поїхати на навчання до США за програмою обміну «FLEX», але не вийшло через карантинні обмеження.
— Чому вирішила заглибитися у використання можливостей неформальної освіти?
— Спочатку я переслідувала дещо егоїстичну ціль: коли ти є волонтером та активною людиною, стає легше знайти роботу. По-друге, хотілося мати велику кількість корисних контактів та розширити коло спілкування. Наразі у мене є друзі в кожній області України. А ще хотілося безплатно подорожувати. Я почала займатися громадською діяльністю в 15 років і, спілкуючись із людьми, які їздили навчатися за кордон, вирішила, що теж так хочу.
— Розкажи, учасницею яких проєктів, програм та тренінгів ти вже була?
— Насправді я була на дуже великій кількості програм і зараз усі не згадаю. З тих, що найбільше запам’яталися можу виокремити «Воєнний Хаб медіа мобільності» — завдяки їй я 2 тижні проходила стажування на «Суспільне Новини» у Києві та паралельно відвідувала тренінги з воєнної журналістики. На них люди, які працюють журналістами в зоні бойових дій, розповідали нам, як працювати в таких умовах, як бути захищеними за допомогою законодавства та про інші подібні нюанси. Другим таким великим проєктом було стажування від MDF. Тоді я місяць проходила стажування у виданні «Погляд», де ми писали про Київщину, деокуповані території та спілкувалися з постраждалими. Також я була учасницею польського проєкту «Study to Poland» та відвідувала тренінги з радіомовлення. Також мала можливість взяти учать в програмі «ERASMUS+» Естонії. Це був не академічний, а волонтерський проєкт, який тривав протягом 3 тижнів, але я дуже рада, що змогла стати частиною такого масштабної мобільності студентів.
— Опиши процес участі в таких програмах. Як відбувається весь процес від початку і до кінця?
— Для початку потрібно знайти проєкт. Для цього я використовую різні канали в телеграмі, сторінки в інстаграм, про деякі дізнаюся від знайомих. Далі — етап відбору. Це може бути як звичайна гугл-форма, яку ти заповнюєш і обґрунтовуєш, чому ти підходиш для участі в цьому проєкті. Важливим етапом є мотиваційний лист: потрібно написати, чому тобі це цікаво, чому ти хочеш потрапити до них. Далі, залежно від проєкту та результатів попередніх етапів, тебе можуть запросити на співбесіду або попросити записати відео про себе. В разу успіху тебе додають до бесіди в телеграмі, де ти знайомишся з іншими учасниками. Якщо це офлайн захід — їдеш в інше місто/країну, якщо онлайн — користуєшся спеціальною платформою. На завершення зазвичай є фідбек-форма, де ти ділишся враженнями.
— Участь в різних тренінгах, проєктах, таборах —безоплатна?
— Це все повністю залежить від програми та донорів, які її організовують. Є такі, де все оплачується і, як приємний бонус, є опція кишенькових грошей. Є проєкти, на яких нічого не покривається і дорога, проживання та харчування оплачується учасниками. Є заходи, за участь у яких я платила певну суму, тому що просто цікаво було взяти в них участь.
— Для певної частини людей мовний бар’єр стає перешкодою для участі в програмах обміну. Що ти можеш сказати про знання іноземної?
— Знати бажано, але не обов’язково на рівні носія. Достатньо мінімальної мовної бази та комунікативних навичок. Повірте, за декілька днів в іншомовному оточенні ваш рівень іноземної підвищиться в декілька разів. Як показує досвід, багато людей беруть участь у програмах обміну з початковим рівнем англійської й чудово комунікують. Звісно, спочатку складно, але головне — побороти страх спілкуватися і пробувати.
— Куди ти порадиш звертатися зацікавленим в програмах студентам?
— До мене. Я завжди відкрита до спілкування. А взагалі, у мене є окрема тека в телеграмі, де зібрано багато каналів, які розповсюджують інформацію про різноманітні тренінги, конкурси, проєкти та програми. Я не проти поділитися досвідом. Рекомендую моніторити різні гранти, проєкти, підписуватися на громадські організації і т.д.
— Наразі ти навчаєшся у 2 університетах, але при цьому встигаєш брати участь у багатьох інтерактивних заходах. Як це вдається робити?
— Це результат якісного тайм-менеджменту. Дуже часто на співбесідах запитують про власні переваги та недоліки. Моєю перевагою є вміння робити місячний обсяг роботи за один день, а недоліком те, що я буду відкладати все на останній день. Потрібно правильно розставляти пріоритети та обирати, що для тебе важливіше. В будь-якому випадку виникне ситуація, коли потрібно буде від чогось відмовитись. Потрібно вчитись встигати та робити все максимально якісно. Щодо роботи, то оптимальним варіантом є віддалена або фриланс.
— Як ти думаєш, чому варто спробувати взяти участь у таких програмах?
— На одному з проєктів мені сказали, що світ бачить тих, хто рухається. Ця фраза мене мотивує. Коли ти чимось займаєшся, у тебе набагато більше контактів, більше досвіду, ти можеш підтримувати більше діалогів, ти розвиваєшся. Не варто зациклюватися на якійсь одній сфері. Навчання в університеті замало. Треба стукати в усі двері, якщо їх не відчиняють — стукати у вікно. Навіть якщо страшно. Не обов’язково відразу їхати закордон. Для початку можна спробувати щось в Україні. Якщо одному страшно — запрошуй друзів. Починати завжди складно, але далі просто ловиш ритм.
Screenshot
— Що тобі дала участь у різних проєктах?
— Перш за все це комунікабельність. Я стала дуже легко знайомитися. В якомусь плані ще тайм-менеджмент, адже, як не крути, доводиться аналізувати використання свого часу і робити його більш продуктивним. Ти звикаєш до нового ритму, що дуже класно загартовує.
