Тренінг є одним із методів навчання та саморозвитку. Завдяки відвідуванню таких заходів здобувають знання й формують уміння та навички.
Тренінг –це інтерактивний захід, метою якого є інформування учасника, набуття, або вдосконалення знань в певній галузі чи професії.
Його можна трактувати з різних аспектів:
– як активне навчання, метою якого є позитивний вплив на людину, завдяки чому вибудовують оптимальну поведінку.
– як метод, що дає змогу розкрити себе та допомогти собі вирішити особисті проблеми.
Методи, прийоми й техніки тренінгу можуть бути різними.
Групова дискусія – спільне обговорення й аналіз проблемної ситуації, питання або завдання. Групову дискусію може структурувати тренер за допомогою поставлених запитань або тем для обговорення, чи, навпаки, проблему пропонують учасники групового обговорення.
Ігрові методи – ділові ігри, рольові ігри, дидактичні, творчі, імітаційні, організаційно-діяльні. Розвиток чуттєвого сприйняття зовнішніх предметів людиною реалізований за допомогою вербальних і невербальних методів.
Кожен охочий може знайти тренінги на просторах інтернету, завдяки оголошенням в навчальних закладах, або рекламних повідомлень. Наприклад, тренінги від Академії української преси.
Раз на тиждень там проводять майстер-класи на різноманітні теми, які допоможуть тобі дізнатися щось нове. Є покликання, за яким можна зареєструватися абсолютно безкоштовно! Зверніть увагу, що деякі тренінги, або, як їх ще називають, майстер-класи, є платними.
Тренінги та майстер-класи-це квиток для самовдосконалення будь-де та будь-коли. Головне – бути готовим сприймати нове та вдосконалюватися!
Студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відвідали редакцію газети «Черкаський край». Першокурсники мали змогу поспілкуватися з Тетяною Калиновською, головною редакторкою видання, заслуженою журналісткою України, головою Черкаської обласної організації НСЖУ.
Головна редакторка провела для студентів екскурсію редакцією. Пані Тетяна розпочала зустріч із розповіді про створення газети «Черкаська правда», яка на сьогодні має назву «Черкаський край». Стіни споруди зберігають історію 1914 року, із моменту заснування міського Громадського банку, за проектом архітектора Владислава Городецького. Журналістка поділилася власним 30-річним досвідом, розповіла про специфіку функціювання медіа, представила структуру редакції та надала можливість поставити запитання.
– Я жодного разу не пошкодувала про вибір своєї професії, – стверджує Тетяна Калиновська.
Нині в редакції працює 10 працівників, 5 із яких – журналісти. Пані Тетяна познайомила студентів зі своїм заступником Романом Кереєм, який наповнює сайт газети й, крім того, є кореспондентом «Урядового кур’єра».
Пізніше до розмови приєднався журналіст із 55-річним стажем Василь Марченко, який відповідальний за матеріали на військову тематику. Він розповів про перший досвід відвідання редакції та згадав про знайомство з Василем Симоненком. Інші журналісти перебували «в полі», тобто збирали матеріал для майбутніх публікацій.
Родзинкою газети «Черкаський край» головна редакторка вважає авторський гороскоп від Ганни Немченко-Шквар та розроблення власних карикатур.
– Було цікаво відвідати редакцію «Черкаського краю». Мені дуже сподобався інтер’єр будівлі й старі світлини з життя редакції. Я дізнався багато нового про газету й був приємно вражений. Шкода, що зараз видання переживає не найкращі часи, але настане момент, коли все погане закінчиться! – розповідає Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу.
Авторки: Неля Пилипенко та Тетяна Чупилко, студентки 1-Ж курсу
Черкаські школярі з 5 квітня знову навчатимуться у дистанційному форматі, у зв’язку зі збільшенням кількості хворих на ковід. Багато шкіл уже перейшли на онлайн форму навчання. Актуальне це питання для одинадцятикласників, які через кілька місяців матимуть складати ЗНО.
За статистикою «Українського центру оцінювання якості освіти» відомо, що у 2019 році кількість учасників, які отримали 200 балів за тестування становила 0,006 відсотка із 285 772 тисяч учасників, а у 2020 році, коли запровадили дистанційні уроки, відсоток тих, хто отримав таку ж кількість балів, зменшився до 0,003 за участі 251 648 осіб. Чи дасть можливість таке навчання якісно підготуватися випускникам до складання іспитів,про це ми вирішили поговорити із директором черкаського колегіуму «Берегиня» – Інною Косенковою.
На фото Інна Косенкова
– Добрий день, Інно Анатоліївно. Напевно, не секрет, що багато вчителів та учнів були не готові до запровадження обмежень. Скажіть, будь ласка, які труднощі виникали на початку дистанційного навчання?
– Перша проблема полягала в тому, що багато вчителів не вміли навіть налаштувати і організувати навчання в програмах «Meet», «Zoom» і таке інше. Друга – нестача технічного забезпечення. Тобто елементарно не вистачало комп’ютерів, слабкий інтернет, кабінети, були без інтернету. А особливо проблеми є, коли двоє-троє школярів в одній родині, а в наявності один комп’ютер. Або взагалі його вдома немає.
– Які подальші кроки ви здійснювали для покращення рівня організації у школі?
– Спочатку ми зареєстрували всіх наших педагогів на освітній платформі «G Suite for Education». Для кожного вчителя там ми створили класрум, в якому і надали можливість кожному педагогу працювати. Потім, під час зимових канікул, наші вчителі інформатики проводили навчання, створювали невеликі відеоролики і надавали індивідуальні консультації, навчали всіх працювати у класрумі.
– Що робити дітям, які не мають вдома належного технічного оснащення?
– Щодо цих дітей положення передбачає, що ми можемо надсилати завдання у вигляді СМС, диктувати по телефону, на крайній випадок ми можемо відправляти завдання навіть листом через пошту. Батьки зараз зрозуміли наскільки важлива школа, що це величезна праця педагога, який вкладає в учням ті чи ті знання. Тим більше, якщо діти не дуже бажають навчатися.
– Чому зараз саме діти з початкової школи залишилися на очній формі навчання?
– Оскільки зрозуміло, що батькам потрібно покинути роботу, щоб сидіти з маленькими дітьми вдома і приділяти їм належну увагу, самостійно здійснювати навчання. Тому те, що вони зараз можуть бути у школі – це великий «плюс».
– Яке ваше ставлення до дистанційного навчання, як явища?
– Ви ж розумієте, що є предмети, які неможливо дистанційно ефективно роз’яснити. Ті ж самі технології, що одна справа – це зробити щось власноруч в класі, а інша – сидіти вдома перед ноутбуком і переглядати відео з YouTube, як це можна зробити. Я все-таки схильна до того, що ми не можемо повністю перейти на дистанційну форму. Комбінована форма може бути, тому що дійсно треба використовувати ті можливості, які нам надає Google та інші ресурси.
– Відомі випадки, коли учні, які гарно навчалися у звичайному режимі, почали погано вчитися онлайн. Як ви думаєте, чим це зумовлено?
– Знаєте, хто навчався гарно в класі й у кого є мотивація вступити до ЗВО, той навчається гарно і на дистанційній освіті. Але тенденція така, що діти безвідповідально ставляться до навчання. Можуть увімкнути камеру, показати свою присутність і спокійно займатися своїми справами. Звичайно, це розслабляє дитину, вона може їсти, рухатись, дивитись паралельно телевізор і щось ще робити. Якщо батьки поруч, то можуть проконтролювати, але ж батьки на роботі, тому це все винятково на совісті самого учня. І тут постає питання його мотивації: наскільки він бажає навчатися.
– Як ви ставитесь до того, що нині випускники можуть складати ЗНО за бажанням?
– Знову ж таки, це знижує мотиваційний рівень підготовки до тих чи тих предметів. Якщо, скажімо, випускник школи мав скласти ЗНО з української мови і літератури, з математики, з історії України і ще предмет на вибір, то на сьогодні, якщо учень не планує вступати до закладу вищої освіти, то взагалі можна не складати ДПА у форматі зовнішнього незалежного оцінювання. Річна оцінка й оцінка, яку вписують в атестат фактично формується з поточного оцінювання. Виходить так, що: «Хочеш вчитися – вчись, не хочеш – не вчись».
– Кількість хворих постійно зростає, на вашу думку, які наслідки це спричинить у сфері освіти?
– Наслідки будуть найбільш негативні. По-перше, це може означати, що карантин запровадять і для початкової школи, про наслідки цього ми говорили з вами попередньо. А саме, хтось із батьків має відмовитися від роботи. Не в усіх є можливість дистанційно працювати. Інколи виникають ситуації, що сім’я неповна, в такому випадку дитина залишається сам-на-сам вдома і робить те, що вважає за потрібне, а не те, що треба. Також, якщо буде посилення карантину, це призведе до збільшення кількості хворих, що будуть хворіти і викладачі, які безпосередньо здійснюють навчання. Коли людина захворіє, вона не зможе працювати дистанційно, бо це дуже серйозний вірус. І заміни не завжди можуть бути ефективними, тому що, наприклад, у школі немає великої кількості вчителів з такого предмету, як, скажімо, хімія.
Або коротко про те, як і чому журналіст повинен захищати своє джерело інформації.
Свобода слова гарантована кожній людині, як і свобода думки, а це суть професії журналіста. Сам «споглядач» повинен мати холодний розрахунок та оперувати сухими фактами. У відповідь він отримує постійні стреси, погрози, шантаж і навіть переслідування. Це те, із чим стикаються мільйони журналістів по всьому світу. Але одна справа, коли журналіст відкрито себе позиціонує та несе хрест сам, а інша – коли він відповідає не тільки за себе, а й за джерело інформації. Отже, в подібній ситуації працівник ЗМІ несе відповідальність за іншу людину, його сім’ю та за роботу. Саме тому постала потреба захистити джерело інформації на правовому рівні. Першою ключовою справою з цього питання вважають справу «Гудвін проти Великобританії», де суд установив порушення права журналіста на свободу преси та свободу слова, за примус розкрити джерело інформації та накладання штрафу на молодого журналіста.
На міжнародному рівні «четверту гілку влади» захищає такий документ, як Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (2000) 7 «Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації», ухвалена 8 березня 2000 року.
Закони, які захищають українські ЗМІ:
– ч. 3 ст. 25 ЗУ «Про інформацію»;
– п. 11 ч. 2 статті 26 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
Поспілкувавшись із черкаським адвокатом Євгенієм Пятіним, ми дійшли декількох аксіом:
1) якщо ваші права чи права джерела інформації порушено, звертайтеся до правоохоронних органів, поширюйте інформацію про факт порушення;
2) готуйтеся до відстоювання своїх прав, за кожний вияв навіть дрібного порушення бийте тривогу, не мовчіть, тому що багато людей зацікавлені в тому, щоб припинити витік інформації.
Авторки: Мішель Іванова та Марія Рибак, студентки 1-Ж курсу
Автори: Даяна Пуш, Юлія Сотула – 2-PR курс, монтаж – Алла Пономаренко, 3-Ж курс
Керівник проєкту – Наталія Ковтун, доцентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій
Консультант – Василь Іванович Пахаренко, кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького
Автори: Анна Харченко, Діана Просяник, 2-Ж курс, монтаж – Алла Пономаренко, 3-Ж курс
Консультант – Василь Іванович Пахаренко, кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Б. Хмельницького
8 Березня – одне з найбажаніших свят для жінок. У цей день вони можуть забути про всі свої турботи. Зазвичай, українські чоловіки намагаються догодити своїм коханим і зробити цей день справжнім відпочинком від хатніх справ (в Україні цей день має статус офіційного вихідного). Інші ж надають перевагу святкуванню в колі подруг.
Цікаво, що більшість американців і жителі непострядянських європейських країн, уважають 8 березня звичайним весняним днем. А як святкують його в інших країнах світу?
Польща
Кожен громадянин вирішує для себе, святкувати цей день чи ні, адже 8 березня тут не є державним вихідним. Та все ж багато чоловіків вітають своїх жінок квітами та різноманітними подарунками.
Греція
Цей день у Греції називають Днем бабосів. За традицією всі вшановують найвпливовішу жінку в кожному населеному пункті. Використовуючи тимчасову владу, жінки обливають своїх чоловіків водою.
Італія
Напевно кожна жінка захоче святкувати 8 Березня саме в Італії, адже тут спарвжній жіночий день. Дівчата влаштовують вечірки, ходять до кафе, барів та клубів без чоловіків. Крім того, вони можуть безкоштовно відвідати деякі розважальні заклади. Символом цього свята в Італії є мімоза. Саме її найчастіше отримують у подарунок італійки.
Литва
У Литві 8 березня відзначають як свято приходу весни. Не всі жителі країни вітають у цей день жінок, адже ставлення до нього неоднозначне. Більшість вважає цей день пережитком радянського минулого.
Ісландія
Картинка з найромантичніших фільмів утілена в цій країні: чоловіки готують для своїх коханих каву в ліжко.
Азія
Азіатські країни святкують 8 Березня масштабно. Наприклад, на Кубі для жінок влаштовують карнавали. Усі жінки Туркменії отримують від держави грошові подарунки. А у Вірменії свято триває цілий місяць. В’єтнамці, зі свого боку, у цей день ушановують пам’ять сестер, які в минулому очолювали визвольний рух.
Сезон купівлі подарунків з нагоди святкування Міжнародного жіночого дня оголошено офіційно відкритим. Безліч сайтів та соціальних мереж пропонують різні варіанти презентів для мам, учителів, коханих і подруг. Тож кожен із нас, обираючи подарунок, хоче залишити після себе теплу згадку або просто потішити дорогу людину. Але як же випадково не подарувати те, що може образити або засмутити?
Декоративна косметика
Кожна жінка має індивідуальні потреби та вподобання. Навряд чи вона зрадіє новому тональному кремові, якщо він не буде підходити за типом шкіри. Такий презент можна подарувати тоді, коли ви на 100 відсотків упевнені, що він сподобається майбутній власниці. Хорошою альтернативою декоративної косметики можуть бути б’юті-бокси для догляду за тілом та обличчям. Вони орієнтовані на будь-який тип шкіри й підходять абсолютно всім.
2. Речі, які можна використовувати в побуті
Забуваємо про ВСЕ, що буде нагадувати жінці про її хатні обов’язки. Посуд, пральна машина, пилотяг – такі речі краще купувати без особливого приводу. Краще сконцентруватися на подарункові, який акцентує жіночність або допоможе розслабитися.
3. Букети в прозорій обгортці
Букет квітів – незмінна класика. Це чудовий подарунок. Тільки якщо він не в прозорій обгортці. Особливо трагічний вигляд має один тюльпан. Вирішивши презентувати першоцвіти, подбайте про те, щоб обраний букет мав сучасний вигляд. Зараз є безліч варіантів різних обгорток, зокрема кольорових, які можуть увиразнити ніжність та красу, а не зіпсувати враження.
4. Гроші
Якщо ви так і не вирішили, що подарувати жінці на 8 Березня, головне – не впадайте у відчай. Не даруйте гроші. У такому разі найкращим варіантом буде запропонувати їй самій обрати, на що витратити кошти, і придбати це разом.
Тож бажаю, щоб кожен на своє свято отримував бажані та приємні подарунки!
Відомо, що 8-ий день весни святкують у більшості країн світу, а в Україні ми маємо нагоду отримати третій вихідний. На сьогодні цей день сприймають досить демократично й мало хто знає, що це – свято феміністок.
Насамперед це пов’язано з історією. Жінок неодноразово утискали в правах. Наприклад, чоловікам платили більшу заробітну плату, хоч працювали вони однаково. На сьогодні жінки навпаки можуть заробляти більше, що свідчить про їхнє рівноправ’я в сучасному світі.
Уперше жіночий день 28 лютого 1909 року в США, його присвятили боротьбі за здобуття жінками виборчого права. Згодом, 19 березня 1911 року, його святкували в Німеччині, Австро-Угорщині, Данії й Швейцарії.
Зазвичай у цей день дарують квіти: зокрема, тюльпани, троянди, проліски тощо. Ці рослини символізують вияв почуттів, а також закінчення холодної пори року.
Тож не забувайте виявляти увагу до своїх коханих, мам, бабусь, сестер у цей день! Хоча ні, не тільки в цей день, а й завжди. Важливо не те, скільки коштує подарунок, а те, що він зроблений від душі!
Вакцинація проти COVID-19 в Україні розпочалася 24 лютого. Після доставлення перших партій вакцини відбулося розгортання якомога більшої кількості точок і пунктів щеплення по всій Україні.
Фото з особистого архіву героїні
Усі щеплення є добровільними та безкоштовними, однак за даними МОЗ України станом на сьогодні отримали перший курс вакцини 403 551 людина, тим часом як у сусідній Польщі майже 6 млн громадян, 2 млн з яких, пройшли повну вакцинацію. Зважаючи на календарний план МОЗ, розрахований прищепити понад 14 мільйонів людей до кінця 2021 року, такі низькі українські показники свідчать про неефективність кампанії розповсюдження вакцинації, запровадженої парламентом країни.
Про проблеми пов’язані з масовим щепленням від COVID-19 в Україні ми вирішили поговорити із заступником головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Біла Церква Ганною Хомік.
– З огляду на тенденцію поширення захворюваності в нашій країні, адже Україна посідає 7 місце у світі та 1-ше в Європі за даними міжнародного сайту Worldometers, чому вакцинуватися від ковід так важливо?
– Усі пандемії подолано шляхом створення колективного імунітету, єдине рішення – вакцинація. Жодна вакцина у світі не дасть стовідсоткової гарантії, що людина не захворіє, але ймовірність хвороби значно менша, ніж у людини, яка не пройшла вакцинацію. Але справжня важливість полягає в тому, що вакцина дає людині гарантію – вона не помре від цієї хвороби.
Дехто вважає, що його здоров’я – це справа винятково особиста, але нині це вже питання загальнонаціональної безпеки. Ніхто не буде примушувати і вводити вакцину силою, але не вакцинована людина може бути носієм ковіду й легко заразити старшу людину чи, наприклад, вагітну жінку.
І, звичайно, ніхто без повного курсу вакцинації не зможе подорожувати за кордон.
– Як формується колективний імунітет?
– Коли 95% населення матиме антитіла до відповідного збудника. Деякі вчені вважають, що навіть 75% дасть можливість його створити. Варто пам’ятати, що навіть якщо набути колективного імунітету в кількох регіонах по всіх країнах, це не захистить людей у всьому світі.
– Чим вакцини від різних виробників відрізняються?
– Це не в останню чергу залежить від країни, яка її розробила. Китайська ConovaVac є експериментальною вакциною, вона хоч і викликає швидку імунну відповідь, водночас створює невелику кількість вироблених антитіл.
CoviShield або Oxford-Astra Zeneca має кращі показники ефективності, проте у деяких людей виникають тромбози венозного синуса.
Є стандарти проведення досліджень будь-яких вакцин, які відбуваються у кілька етапів. Зараз всі випробування проходять дуже швидко, цьому сприяє епідеміологічна ситуація у світі й це насправді дуже впливає на якість будь-якої вакцини, відомої нині. А якщо брати винятково технічний бік запитання, головна відмінність – це спосіб зберігання партій вакцин. А це вже турбота безпосередньо медичних закладів.
– Яким чином людина може захиститися від COVID-19, поки не має змоги отримати вакцину?
– Усі процедури, які рекомендують лікарі протягом усієї пандемії: дотримання дистанція, мінімізація контактів, уникнення місць скупчення людей, використання засобів індивідуального захисту: маска, антисептики, дотримання правил гігієни. Ці нескладні правила працюють ефективно.
– Відомо, що постачання наступної партії вакцини проти коронавірусу AstraZeneca (CoviShield) до України можуть відкласти «на певний термін», а натомість комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я починає закуповувати китайську вакцину CoronaVac. Виникає запитання: як правильно здійснювати ревакцинацію, оскільки повторно можна використовувати лише вакцини, які виробляють на одній платформі?
– ВР України розуміє це, ревакцинація справді буде проводитися подібною вакциною, CoviShield – повторна ревакцинація через 90 днів, ConovaVac – через 28 днів. Саме тому зараз створюється таким чином план вакцинації коронаваком, щоб вистачило доз для ревакцинації.
– Чому такий великий інтервал ревакцинації між CoviShield і CoronaVac?
– Тому що ці вакцини абсолютно різні, вироблення антитіл відбувається внаслідок ревакцинації. Доведено дослідниками, що кращий ефект для CoviShield через 90 днів після вакцинації, для ConovaVac – 28 днів.
– Якщо людина не потрапила у пріоритетну групу вакцинації, як вона може отримати свою вакцину?
– Чекати в черзі. Це єдиний варіант. Якщо вам років 30 і ви повністю здоровий, за держкошт зможете вакцинуватися ще не скоро. Записуватися в чергу можна ще з 1 березня.
– У крові хворих на COVID-19 вчені знайшли понад 250 видів антитіл, які організм виробляє, щоб зупинити зараження. Зважаючи на те, що він сам допомагає знешкодити хворобу, дехто з людей, які вже перехворіли на коронавірус, свідомо відмовляються від отримання щеплень. На вашу думку, чи потрібно вакцинуватися тим, хто подолав хворобу?
– Після захворювання людський імунітет завжди нестійкий, а після такого важкого вірусу, як ковід, під час постковідного періоду навіть психіка є нестійкою. Також трапляються випадки повторного інфікування. А нині й досі немає точних показників, як довго зберігається набутий імунітет після ковіду. Тому вакцинація — надійний захист від COVID-19.
– На початку квітня президент заявив, що в Україні потрібно розробити «паспорти вакцинації», як у країнах ЄС, Ізраїлі, Швейцарії та США. Чи видаватимуть ці сертифікати тим, хто пройде повний курс щеплення?
– На сьогодні паспорти вакцинації не затверджені Кабінетом міністрів України. Усі дані про вакцинацію зберігаються в електронній папці пацієнта, яка автоматично генерує дані до Національної служби здоров’я України, Міністерства здоров’я України та інших відомчих органів. Про паспорт поки що не йдеться. Якщо людині потрібно виїхати за кордон або потрібні інші дані про вакцинацію, вона отримає їх від сімейного лікаря за довільної форми.
– Тож, на вашу думку, чи зміниться в подальшому рівень вакцинації за такої кампанії, яка існує нині в Україні?
– Не зміниться. Закупівлі на низькому рівні, черги розподілені, м’яко кажучи, не дуже добре, більшість людей вже перехворіли й вакцинуватися бояться. Плюс інформації про самі вакцини та лабораторії, де їх виготовляють, у ЗМІ мало й вона дуже суперечлива.
Напередодні Міжнародного жіночого дня я вирішила провести опитування на тему: «Ваше ставлення до 8 Березня». Результати мене, звісно, вразили. Я почула безліч думок, як негативних, так і позитивних.
Фото з сайту https://life.pravda.com.ua/
Перший висловив свою думку мій ліпший друг Геннадій Желик:
– З одного боку, це добре, коли виявляють повагу до жінок, дарують їм подарунки, а з іншого – слабка стать почувається пошанованою лише один день. Я вважаю, що 8 Березня має бути кожного дня, і необов’язково дарувати подарунки, важливо виявляти елементарну повагу, допомагати в хатніх справах, що завжди приємно коханій людині. Не потрібно ідеалізувати це свято – чоловік постійно має ставитися до жінки як до чогось прекрасно.
Геннадій Желик
Наступним суб’єктом опитування стала моя колега Юлія Гайдук:
– Моє ставлення є нейтральним. Звісно, це добре, що існує таке свято, але, на мою думку, воно надумане, із часом втратило свій сенс. 8 Березня чоловіки вітають своїх мам, дружин, доньок, а на наступний день забувають про їхню значущість. Я за те, щоб жінок цінували щодня, а не тільки у свято. А ще це маркетинговий хід, тому що заклади торгівлі та сфери послуг отримують великі прибутки.
Юлія Гайдук
Студентка-юристка Катерина Мисько наголосила:
– Прийнято вважати 8 Березня днем боротьби за права жінок, а в ХХІ столітті в цьому немає потреби. Тому, переконана, це звичайний день.
Катерина Мисько
Учениця Лілія Попова зазначила:
– 8 Березня вважаю вагомим державним святом. Жінкам можна хоча б один день порадіти, адже чоловікам приділено більше уваги, їх пошановують 6 грудня, 14 жовтня та 19 листопада (маловідомий день чоловіків).
Лілія Попова
Студентка-реабілітологиня Яна Мар’янчук зауважила:
– Ненавиджу цей день, він нічим не відрізняється від інших. Не бачу сенсу витрачати купу грошей на квіти, які зав’януть наступного дня. Звільняючи свій гаманець від грошей, ви наповнюєте інший. Я не хочу почуватися важливою лише один день.
Яна Мар’янчук
Ці відповіді, я вважаю, найкраще демонструють реальне ставлення людей до 8 Березня. Сталі фрази на кшталт «нормально» недоречні, свою думку потрібно обов’язково аргументувати. Я вдячна кожному, хто взяв участь у моєму опитуванні.
