Блог

  • Якості людини XXI століття: харизма

    Якості людини XXI століття: харизма

    XXI століття – це час, коли стати популярним блогером простіше, ніж закінчити університет. Головним складником цього є ХАРИЗМА, або вміння бути в центрі уваги.

    Харизма – це здатність подобатися людям, проста навичка, що відома з давніх часів та має прерогативу – здатність привертати увагу та словесно впливати на інших. Харизматичних людей завжди слухають, а нині це вкрай важливо. Ця якість посіла важливе місце в сучасному світі, бо нічого не може так привертати увагу, як подання інформації харизматичними людьми.

    Схарактеризувати вияви харизми можна на прикладі блогерів. Кожного із них має кілька секунд, щоб зацікавити аудиторію. Причиною тому є те, що нинішнє покоління називають «Поколінням трьох секунд». І саме за ці секунди, блогер, по той бік екрану, повинен утримати глядача та переконати, що саме він вартий уваги.

    На сьогодні, привабливість відійшла на другий план, поступившись харизмі. Деякі люди стають популярними, навіть не маючи інформаційного підґрунтя, проте глядачам цікаво за ними спостерігати. Логічно постає питання: чи можна «прокачати» харизму? Звісно, що так! Це навичка, яку більшість людей просто вдосконалює. Тому, якщо хочете посилити свою харизму, дотримуйтесь таких порад:

    1. 100-відсотковий інтерес до свого співрозмовника. Ти маєш справді його слухати!

    2. Демонструй свою впевненість. Як цього досягнути? Стан, міміка та жести – усе це видає твоє хвилювання. Тому перехитри своє тіло, покажи справжній релакс!

    3. Прокачуй емпатію! Розумій свого співрозмовника!

    Харизма – це саме та навичка, яку повинна мати людина XXI століття! Уміння зацікавити з півслова – найбільший дар. Тому, якщо ти бачиш себе серед таких людей, то обов’язково практикуй ці навички. І ти неодмінно станеш харизматичною особистістю!

    Авторка: Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу

  • Як побороти страх перед публічним виступом

    Як побороти страх перед публічним виступом

    Поради підготували Анна Харченко та Діана Просяник, 2-Ж курс

  • Якості людини XXI століття: вихованість

    Якості людини XXI століття: вихованість

    Вихованість має велике значення для людини. Вихованість у 2021 році – це насамперед хороші манери, уміння поводитися в суспільстві, за неї не буває соромно. Вихована людина завжди ввічлива з оточенням незалежно від соціального статусу.

    У суспільстві більшість людей ґрунтують свою думку на тому, що вихованість є результатом виховання. Проте недостатньо лише чемно поводитися в суспільстві та вміти користуватися виделкою й ножем, потрібно демонструвати хороші вчинки та допомогу іншим. На жаль, досить часто люди виявляють байдужість до оточення.

    Кожен сам визначає свій рівень вихованості. Звісно, багато залежить від батьків. Вони є своєрідним дзеркалом для дітей, закладаючи моральні принципи в свою дитину. Діти засвоюють від батьків спосіб поведінки, формат спілкування.

    Для людей, які поважають себе, вихованість є важливим маркером вибору кола спілкування. Вихована особа не демонструватиме без потреби неповагу до невихованої людини, але ніколи не захоче мати з нею справи.

    На жаль, життєві принципи нинішнього молодого покоління часто демонструють перевагу матеріальних цінностей, бо саме юнацький максималізм зумовлює примітивізацію потреб. Проте вихованість буде завжди актуальною.

    Автор: Олексій Шепель, студент 1-Ж курсу

  • Якості людини ХХІ століття: толерантність

    Якості людини ХХІ століття: толерантність

    Толерантність – соціологічний термін, що позначає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки й звичаїв. Толерантність не тотожна байдужості. Вона не означає також прийняття іншого світогляду або способу життя, а полягає в наданні іншим права жити відповідно до власного світогляду.

    Толерантність – умова сучасної демократії. Ідея толерантності посідає особливе місце в ліберальній традиції. Прихильники ліберальних цінностей відстоюють толерантність як одну з головних політичних цінностей справедливого суспільства. Толерантне суспільство породжує довіру, прагнення до миру, оскільки чим більше ми проявляємо готовність навчатися в інших, тим більшою мірою ми здатні вести перемовини і йти на компроміс. У толерантному суспільстві менше жорстокості, лицемірства, ненависті. Крім того, нетерпимість і дискримінація можуть бути шкідливими через потенційну загрозу для соціального спокою, стабільності й безпеки.

    Чим відрізняється толерантна особистість від інтолерантної?

    1. Толерантні люди більше знають про свої переваги й недоліки. Ставлячись критично до себе, вони не прагнуть у всіх своїх бідах звинувачувати оточення.

    2. Здатність до емпатії визначають як соціальну чутливість, уміння давати правильні судження про інших людей.

    3. Інтолерантна людина вважає, що реальні події, від неї не залежать. Інтолерантні люди прагнуть зняти із себе відповідальність за те, що відбувається з ними, а толерантні люди не перекладають відповідальність на інших.

    Єдиним виходом для розвитку людської раси в умовах значних відмінностей між представниками різних культур є терпимість та взаємоповага. Оскільки норми толерантності безпосередньо залежать від особистості людини, то саме з цим потрібно працювати. Як засвідчує практика, чим більше розумово розвинута людина, тим з більшим розумінням ставиться до людей, які її оточують, і світу загалом. Отже, для досягнення гармонії і взаєморозуміння у світі, необхідно відкинути давні шаблони й зосередитися саме на освіті.

    Автор: Андрій Ткачук, студент 1-Ж курсу

  • Якості людини ХХІ століття: неупередженість

    Якості людини ХХІ століття: неупередженість

    Неупередженість – один із китів справжньої журналістської роботи, спосіб визначення професійності медійника.

    Неупередженість не варто плутати з об’єктивністю. Бути об’єктивним значить усебічно висвітлювати ідею, не підтримуючи жодної сторони; а бути неупередженим – це розглядати проблемне питання якомога прискіпливіше. Отже, це означає сприймати думки авторитетних людей (учених), які компетентні в питанні та висвітлювати думки, спираючись на очевидні факти, які одна сторона надає на противагу іншій.

    Неупередженість обов’язкова під час розгляду суперечливих питань, думки щодо яких кардинально різняться серед представників певної спільноти чи політиків, або за умови, що обговорення такого питання може спричинити зміну політичного курсу або введення санкцій. Звичайно, не існує вичерпного списку всіх суперечливих тем, тому потрібно самостійно визначити, чи є суперечливим певне питання.

    Зогляду на це, неупереджений журналіст не повинен робити низки речей:

    1) ставати на бік жертви: світ не можна чітко поділити на лиходіїв і жертв, а тому необхідно розібратися в суті проблеми й зробити відповідний вибір, що іноді буває складно;

    2) ігнорувати болісні питання: зобов’язання подавати різні погляди не означає, що треба ігнорувати або замовчувати такі теми як, наприклад, расизм стосовно етнічних груп, або якісь «незручні» питання, пов’язані з вірою чи з іншими соціальними аспектами;

    3) підміняти неупередженість еквівалентністю: надання однакової кількості ефірного часу представникам влади й окремим маргінальним силам не є неупередженістю;

    4) захоплюватися методом кліпів: набір кліпів, фрагментів, особливо таких, що відібрані з метою формально задовольнити всі вимоги, не обов’язково дає змогу охопити різноманітність думок або забезпечує належну дискусію;

    5) виявляти вибірковість на рівні рефлексів: коли журналіст сприймає різні підходи, йому важко уникнути спокуси обрати лише ті з них, які найбільше відповідають його поглядам.

    Для сучасного журналіста це важлива риса, тому що суспільству потрібні люди, які завдяки своїм зусиллям зможуть «достукатися» до істини й показати її масам. Щоб розвинути ці навички треба дуже любити свою справу і йти до кінця. Щоб отримати неупереджений висновок, потрібно послухати аргументи обох сторін конфлікту й робити висновки за наявності безпідставних фактів та лише в тому випадку, якщо самі хоча б на базовому рівні розбираєшся в темі.

    Автор: Андрій Назаренко, студент 1-Ж курсу

  • 150 років від дня народження Лесі Українки

    150 років від дня народження Лесі Українки

    25 лютого виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки. Завдяки творчій і перекладацькій діяльності, зверненню до античних і середньовічних мотивів письменниця збагатила українську культуру та сприяла її розвитку в глобальному контексті.

    Її вірші неабияк актуальні сьогодні, а волелюбний і незламний дух знаходить відгуки в серцях мільйонів українців.

    Радіопрограма до 150-річчя від дня народження Лесі Українки

    Авторки – Анастасія Бут та Вероніка Чіпенко, 2-Ж курс,
    а також доцентка кафедри української літератури
    та компаративістики Інна Кошова

  • Якості людини XXI століття: упевненість

    Якості людини XXI століття: упевненість

    Ніхто не народжується впевненим у собі. Соціум не має стати перешкодою вашій самобутності.

    Якщо ви зараз читаєте цю статтю, то вам, очевидно, не вистачає впевненості, як і мені, коли пишу ці рядки.

    Як часто ви ставите собі бар’єри «я не можу», або «це не спрацює», або «що подумають люди?». Ці обмеження продиктовані вашим оточенням чи навіть суспільством. Піддавшись критиці рідних чи друзів, ми вибудовуємо коло обмежень, хоч насправді критика не завжди виправдана.

    Аналізуючи джерела невпевненості, подумайте над ними та зрозумійте важливу річ: перед вами безліч можливостей, ідей, планів, мрій, однак, щоб це реалізувати, потрібно позбутися тягаря минулого.

    Сучасний світ відкриває необмежені можливості для розвитку. Навколо – багато речей, які чекають вас. Виходьте за межі власних переконань та ідей, адже реальність потребує більшого. Упевненість – рушійна сила щасливого майбутнього.

    Луїза Хей, американська письменниця, авторка мотиваційних праць, у книзі «Цілюща сила думки» писала, що, коли говоримо «я не можу», ми ставимо знак «стоп» навпроти себе. Обмеження у наших головах, і воно не має нічого спільного з реальністю. Відкиньте власні переконання та дозвольте собі поринути у свої можливості – тоді побачите на що здатні.

    Луїза – чудова мотиваторка, тому раджу прочитати цю книгу. Запевняю, що ви чимало почерпнете для себе.

    У, здавалося б, прогресивному XXI столітті, є свої нюанси! Та й життя в усіх його виявах – складна річ, де, скільки людей, стільки й думок. Але маєте знати, що місце під сонцем є для всіх – і ви не виключення. Ніхто не має права диктувати вам правила життя.

    Авторка: Тетяна Пасічна, студентка 1-Ж курсу

  • Якості людини XXI століття: пунктуальність

    Якості людини XXI століття: пунктуальність

    У сучасному світі, де кожна хвилина на вагу золота, пунктуальність є безцінною якістю людини, а тому той, хто володіє нею, безумовно, має успіх у соціумі.

    Як це працює? Усе досить просто. Ми вчасно приходимо на зустрічі, виконуємо доручення, дотримуємося правил (усе це є невід’ємною частиною пунктуальності), тоді люди сприймають нас серйозно, довіряють нам та готові співпрацювати.

    У повсякденному житті, плануючи зустрічі з рідними чи друзями, відвідання лікаря або майстра манікюру, ми розуміємо, що до кожного потрібно приходити вчасно, адже друзі та рідні можуть образитися за запізнення, а лікар, узагалі може відмовитися обслуговувати. Важливо пам’ятати, що, коли ви, попередите про запізнення, ставлення до вас не зміниться, але не варто цим зловживати.

    За даними соціологічного опитування, яке я провела на власній сторінці Instagram, 24 % людей переважно запізнюються на зустрічі, навчання тощо, а це приблизно кожен п’ятий. Цікаво, що найчастіше запізнюються підлітки.

    Пунктуальність є спадковою якістю: якщо ваші рідні не запізнюються, то й самі ви переважно приходитимете вчасно, але якщо в родині постійно запізнюються, а ви хочете навчитися пунктуальності, то дотримуйтеся правил:подумайте про наслідки запізнення;

    1) відстежуйте свої звички;

    2) розвантажте свій розклад;

    3) установіть часові рамки для майбутніх справ;

    4) плануйте все завчасно;

    5) залишайте нагадування, ставте будильники;

    6) звикайте чекати.

    Пам’ятайте, що Ви маєте право розпоряджатися лише своїм часом, а запізнюватися – це знецінення часу інших та неповага до тих, хто вас чекає. У майбутньому через це з вами не захочуть мати справу співробітники, керівники, клієнти, а друзі чи рідні уникатимуть зустрічей із вами, адже чекати завжди неприємно та образливо. Тому цінуйте свій та час інших.

    Авторка: Юлія Гайдук, студентка 1-Ж курсу

    Результати опитування розміщено на Instagram-сторінці авторки

  • Якості людини ХХІ століття: мультимедійність

    Якості людини ХХІ століття: мультимедійність

    Крокуючи у ХХІ століття, журналістиці довелося підлаштовуватися під новий, незнайомий технологічний світ.

    З одного боку інтернет дав змогу верифікувати й поширювати інформацію в нових форматах та з позамежною швидкістю, а з іншого – ми отримали новий вид маніпуляцій над розумом інших. Але незважаючи на плюси та мінуси, сьогодні соціальні мережі – це новий інструмент журналіста. Люди менше заходять на офіційні сторінки видавництв, зрідка купують газети, слухають радіо, уважаючи за краще використовувати: Instagram, Facebook тощо. Зараз набагато легше лайкнути чи репостнути публікацію, та й видавництвам легше в такий спосіб відстежувати статистику й реакцію аудиторії. У 2021 році кожна медійна особистість має використовувати два чи й три додатки, налагоджуючи зворотний зв’язок з аудиторією та можливість комунікації з блогерами, журналістами й іншими відомими людьми. Цікавим контентом стають власні думки та судження журналіста в мікроблогах, завдяки цьому стирається межа між журналістом і читачем, етикетними нормами і формальностями, унаслідок чого аудиторія стає ніби ближча до автора. Але чи варто перетинати цю межу?

    Авторка: Мішель Іванова, студентка 1-Ж курсу

  • Студенти-журналісти відвідали тренінг «Рекрут»

    Студенти-журналісти відвідали тренінг «Рекрут»

    Артем Воробйов: «Для того щоб зрозуміти, хто такий рекрут, потрібно вийти із зони комфорту».

    У Черкаському молодіжному ресурсному центрі проводять тренінги під назвою «Рекрут». Провідний фахівець із національного патріотичного виховання Артем Воробйов основною метою вважає навчити нинішнє покоління базової теорії військової страви, підготувати молодь до випробувань у польових умовах.

    Запрошені на захід учасники мали змогу ознайомитися з автоматами Калашникова (АК-47 та АК-74М). Були також і практичні завдання: охочі отримали незаряджені автомати для пейнтболу, далі мали змогу потренуватися ставати в бойову стійку. Друга частина тренінгу була спрямована на формування вмінь розробляти стратегію і тактику бою.

    Кожен здобув безцінний досвід й отримав масу вражень. Студент Владислав Рубан, зауважив:

    – Перша частина тренінгу була інформативною для мене. Зокрема, сподобалося вміння тренера знайти підхід до аудиторії. Найбільше запам’яталася неповне розбирання та збирання автомата.

    Дівчата також не залишилися осторонь. Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу, так висловилася про проведений захід:

    – Це саме те, що потрібно знати кожному свідомому громадянину. Було дуже пізнавально, якоюсь мірою небезпечно, але в позитивному сенсі цього слова.

    Як учасниця тренінгу «Рекрут», хочу додати, що мене особливо вразила дружня атмосфера, що панувала в аудиторії. А тому, якщо не маєте планів на четвер, завітайте в Черкаський молодіжний ресурсний центр, щоб весело й продуктивно провести свій вільний час.

    Авторка: Марія Рибак, студентка 1-Ж курсу

  • Студенти ЧНУ відвідали тренінг із військової журналістики

    Студенти ЧНУ відвідали тренінг із військової журналістики

    Тренінг «Військова журналістика: особливості роботи – від полігону до передової» відбувся у Черкаському національному університеті. Захід приурочений до Дня військового журналіста. Подія відбулася 18 лютого, – про це повідомляє наш кореспондент.

    Спікером був лейтенант Володимир Левченко, начальник прес-служби Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Він розповів про тонкощі висвітлення військових дій та роботу журналістів в умовах війни, також поділився корисними порадами з початківцями:  «Потрібно відразу йти працювати, тому що так ви отримуєте можливості саморозвитку. Коли навчаєшся і використовуєш  це на практиці – швидше стаєш кваліфікованим спеціалістом», – говорить Володимир Левченко.

    Під час обговорення студенти не лише ставили запитання, а й мали можливість спробувати себе в ролі військових журналістів – тренінг доповнила примірювання справжніх бронежилетів та касок.

    «Коли я побачила бронежилет, він мені здався не таким важким, але коли на мене його вдягнули, я відчула всі 10 кілограмів. Я не уявляю, як у них можна ходити більше чотирьох годин. Для мене це  був цікавий досвід та незвичні емоції», – поділилась враженнями Просяник Діана, студентка 2-Ж курсу.

    Авторки: Косменюк Аліна, Харченко Анна

    Фото: Харченко Анна

  • Вогнище та вечір пам’яті: у Черкасах згадають Героя Сергія Амброса

    Вогнище та вечір пам’яті: у Черкасах згадають Героя Сергія Амброса

    18 лютого минає 6 років, відколи загинув Сергій Амброс – черкащанин, активний громадський діяч та доброволець «Азову». Сергій загинув від поранень під час звільнення селища Широкине.
    Друзі розповідають: Сергій умів жити, як ніхто інший – любив подорожі, спорт, завжди мав активну громадську позицію.
    Хлопець мав мрію: зробити спорт доступним для молоді. Мріяв створити місце, яке стане альтернативою вулиці, де молодь може розвиватись та бути почутою. Саме цю мрію втілили побратими Сергія з Національного Корпусу. І тепер Амброс Хаб і спортивна зала імені Сергія Амброса відкриті і дружні до всіх містян.

    Вшанувати пам’ять Сергія запрошують 18 лютого о 18:00 у Долині Троянд біля символічного вогнища. Після цього вечір пам’яті продовжиться у «Амброс Хабі».