Як перетворити сухі факти в історію, що захоплює читачів? Порадами ділиться Юлія Колесник — досвідчена копірайтерка та тренерка Проєкту ЄС для розвитку громадянського суспільства.

Інформацію підготувала Тетяна Чупилко, студентка 2-Ж курсу

Як перетворити сухі факти в історію, що захоплює читачів? Порадами ділиться Юлія Колесник — досвідчена копірайтерка та тренерка Проєкту ЄС для розвитку громадянського суспільства.

Інформацію підготувала Тетяна Чупилко, студентка 2-Ж курсу

Як прокачати свої мовні м’язи – у подкасті студентки-магістрантки Яни Назаренко

Журналістка Галина Мазур поділилася секретами ведення інтерв’ю 11 жовтня в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, — Про це повідомляє пресслужба ННІ УФСК.

Під час зустрічі спікерка розповіла студентам 2–3 курсів про свій медійний шлях, про «факапи» та про кількість робіт, які вона змінила. Також Галина Мазур обговорила основні аспекти ведення інтерв’ю й дала кілька порад, які допоможуть вдало його провести. Наприклад: обов’язково готуватись до інтерв’ю, бути «на рівні» із респондентом, пам’ятати про журналістську етику, не робити зі співбесідника «дурня» та інше.

Тетяна Чупилко, студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» розповіла, що кожен, з розказаного досвіду Галини Мазур, може взяти для себе безліч корисних порад.
Під завершення пари журналістка запропонувала інтерактив, аби студенти узагальнили почуте. Кожен ставив їй запитання, яке мало стосуватися попередньої відповіді.

Про важливість цієї зустрічі розповіла Ольга Федоренко, організатор заходу, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Зустріч із нашими випускниками — професіоналами медіасправи — це завжди радість живого спілкування та нові можливості для наших студентів-журналістів. Галина Мазур, телевізійниця «UA: Черкаси», — гарне тому підтвердження! Вона розповіла студентам про свій досвід проведення інтерв’ю, поділилася секретами власної майстерності та продемонструвала, яким може бути діалог відразу із кількома інтерв’юерами! Дякую нашій гості за мотивацію, позитив і майстер-клас із проведення інтерв’ю!»
Авторка: Надія Паніван, студентка 2-Ж курсу

Гендерні стереотипи – це?
Гендерні стереотипи – це щось таке, що існувало та буде існувати в будь-якому суспільстві в різних культурах та різних історичних періодах. Якщо говорити простими словами, – це сценарії поведінки для чоловіків та жінок, яким вони мають слідувати.
Якими бувають гендерні стереотипи?
Науковці виокремлюють різні групи. До першої групи належать стереотипи закріплення сімейних та професійних ролей відповідно до статі. Тобто, для жінок головними соціальними ролями є сімейні – мати, дружина, домогосподарка. Водночас чоловіку пропонують включеність до суспільної діяльності та професійний успіх. Друга група пов’язана із відмінностями в змісті праці. Вважають, що жінки повинні бути задіяні в сфері обслуговування й мати виконавчий характер, тоді як чоловіча праця – це інструментальна сфера, де головними є влада та сила. Третя група – це стереотипи маскулінності-фемінності. Жінкам та чоловікам насаджують певні психологічні ролі відповідно до їхньої статі. Для чоловіків більш характерні такі якості як: стриманість, мужність, впевненість, активність, раціональність та авторитетність. Для жінок властиві такі риси: пасивність, емоційність, піклування про зовнішній вигляд та комунікативні та соціальні здібності. Четверта група стосується зовнішності та фізичної привабливості. Тобто нав’язується думка про те, який людина повинна мати зовнішній вигляд відповідно до її статі.
Про це дійсно варто говорити?
Так, це питання дійсно варто обговорювати. Проблема гендерних стереотипів є надзвичайно актуальною в сучасному українському суспільстві. Гендерні стереотипи є неодмінними атрибутами повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі Стереотипи визначають наші норми поведінки, що ми носимо, як поводимося та навіть як реагуємо на ті чи ті події. Водночас, поширеними є випадки, коли самоідентифікація та поведінка людей кардинально відрізняється від затверджених суспільством норм. Через це суспільство ставиться вороже до тих, хто не відповідає певним стереотипним уявленням, а отже вони потребують захисту.
Як це пов’язано з рекламою?
Здається, що життя сучасної людини неможливо уявити без реклами. Вона не просто інформує нас про товари, але й впливає на взаємовідносини загалом у суспільстві, а зокрема між чоловіком та жінкою. Під впливом реклами можуть формуватися стосунки в родині та між подружжям, створюються соціальні ролі, яким індивіди повинні слідувати, адже недотримання цих «неписаних правил» може бути наслідком ворожого ставлення з боку суспільства. Більшість дослідників визнають, що реклама здатна мати сильний вплив на суспільство, інститут реклами може вільно маніпулювати цінностями суспільства, при цьому маючи свої цілі, що призводить до впровадження негативних стереотипів у суспільну свідомість. Гендерні ролі й стереотипи, які відображені в рекламних роликах, слугують певними вказівками для жінок та чоловіків. Саме тому аналіз гендерних стереотипів, які поширюють за допомогою реклами, є важливою громадською проблемою.
Гендерні стереотипи – це дійсно зло?
Хоча стереотипи прийнято засуджувати та розглядати з негативного погляду, вони мають і позитивний бік. Гендерні стереотипи можуть допомагати індивіду краще орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях, оскільки вони є звичними формами поведінки, тому можуть допомогти знайти вихід із того чи того становища. У періоди соціальних змін потреба суспільства в передаванні цих форм поведінки з покоління в покоління відчувається значно гостріше. Будь-яке суспільство постійно намагається зберігати та підтримувати вже гендерні відносини. Але саме в рекламі використовувані гендерні стереотипи часто вживають у дискримінаційному контексті.
Куди звертатися?
Хоча в наш час чіткі межі гендерних стереотипів стираються, викорінити їх повністю з людської свідомості здається неможливим завданням. Це і не дивно, адже вони формувалися протягом багатьох століть і були зумовлені життєвими обставинами та особливостями соціального устрою. Не випадково в Україні створений Індустріальний Гендерний комітет з реклами [http://www.uam.in.ua/gkr/ukr/], основною метою діяльності якого є боротьба проти сексистської реклами. Адже в нашій країні з кожним роком зростає кількість судових позовів із питань дискримінації в рекламі за ознакою статі.
Які основні завдання та механізм роботи ІГКР?
Насампред, комітет розглядає скарги на дискримінаційну рекламу від громадян, а також надає експертні висновки. Скарга розглядається комітетом впродовж 2-х тижнів, опісля комісія робить експертний висновок. Якщо рекламу визнано дискримінаційною, Секретаріат ІГКР звертається з проханням до рекламодавця про припинення поширення такої реклами. У 50% випадків, рекламодавці змінюють або знімають рекламу, якщо ж рекламодавець ігнорує прохання, то скаргу передають до Дисциплінарного комітету, до складу якого входять лише юристи.
Як подати скаргу?
По-перше, скаргу подають у письмові формі. Ви можете надіслати скаргу на електронну пошту комітету: for.good.ad@gmail.com. Для подання скарги необхідно заповнити форму та надати копію реклами (фото, копію рекламного ролику (відеозапис), копію тексту, аудіо запис). Обов’язково вкажіть час та місце розміщення реклами. Приклад форми подання скарги ви зможете знайти на сайті ІГКР.
Інформацію підготувала студентка-магістрантка Наталія Черкашенко (курс “Сучасні цифрові медіа”)

Що таке буктуб ?
Буктуб – це літературний блог, розміщений на відеохостингу «YouTube».
Що може бути тематикою книжкових блогів ?
Предметом відеорецензій стають класичні твори і новинки, бестселери і невідомі книги, література українських авторів і переклади, твори для різних вікових категорій, зокрема дитяча і підліткова література, продукція популярних всеукраїнських і місцевих видавництв.
Яка мета буктубу ?
Основою метою є популяризація читання та привернення уваги до книг широкої аудиторії.
В який спосіб подавати матеріал ?
Буктуби публікують на особистих ресурсах (сайт, сторінка в соціальних мережах), де кожен представляє себе, свої думки з приводу прочитаних книг, свої інтереси, враження та знання.
Хто може стати власником буктубу ?
Книжкові канали можуть мати окремі люди різного віку і різних професій, які люблять читати і ділиться своїми враженнями, письменники, видавництва, а також інтернет-книгарні.
Який зміст мають книжкові блоги ?
Як засвідчує дослідження, що провели BBC, буктуби зазвичай мають такі складові:
– сюжет книги, її анотація;
– акцент на тому, що більше сподобалося у книзі, або навпаки критика невдалих, на думку буктубера, моментів;
– аналіз твору;
– тематичні добірки;
– цікаві факти про автора;
– історія написання книги;
– ілюстрації;
– оригінальне оформлення книги;
– екранізація книги, якщо така існує;
– розповідь про книги, які читають інші.
Чи мають відеоблоги значення для інтернет-книгарень ?
Для книжкових інтернет-магазинів відеоблоги є маркетинговим ходом, можливістю налагодити зворотній зв’язок і розширити свою аудиторію, внаслідок чого магазин має додаткову можливість просувати книги.
Чи зацікавлені сучасні видавництва у співпраці з оглядачами, які рекламують новинки літератури ?
Більшість видавництв обожнюю хороших і професійних відеоблогерів.
Тому, існує декілька варіантів співпраці між ними:
– видавництво самостійно виходить на блогера і пропонує книгу-новинку, на яку варто зробити огляд;
– видавництво надсилає реліз новинок, а блогер сам обирає серед цього списку ту книгу, на яку зробить відео рецензію.
Чи має така сфера перспективу розвитку ?
Книжкові (літературні) блоги стрімко розвиваються в українському інформаційному інтернет-просторі, зростає їх кількість, виникають нові жанрово-тематичні різновиди, удосконалюється якість відеоряду та озвучування, тому, наразі, це хороша сфера для конкурування та розвитку.
Авторка: студентка 3-ВБ курсу Ліна Костенко (предмет “Цифрові медіа”)

Мені здається, я емоційно вигорів/ла
Кожному знайома втома у студентські будні: потрібно засвоїти чималу кількість інформації, але й інтерес до навчання втратити не хочеться. Позбавлення людини мотивації може привести до явища, відомого під назвою “емоційне вигорання”. Одиниці наважуються на боротьбу із “синдромом двадцять першого століття” https://cp-medical.com/index.php/journal/article/view/114. Як вчасно виявити та протистояти?
Які симптоми?
3 ознаки, на які варто звернути увагу (ВООЗ):
1. Почуття виснаження або втоми;
2. Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою;
3. Зниження професійної ефективності.
Коли ви вперше почули про цю проблему?
У 1974 році Герберт Фройденбергер опублікував статтю “Staff Burn-Out”, яка була написана на основі його спостережень за волонтерським персоналом в безкоштовній клініці для наркозалежних. Також разом із колегою Гейл Норт Фройденбергер склав причини, перелік фаз емоційного вигорання та фактори його розвитку.
Що спричиняє стан емоційного вигорання?
1. Тривала робота в напруженому темпі;
2. Високі навантаження, зокрема емоційні;
3. Важкий колектив і контингент людей;
4. Відсутність належної винагороди за роботу;
5. Криза цінностей.
Що каже статистика?
Стежити за своїм психічним станом важливо, навіть якщо подивитися на проблему з точки зору економічного впливу: щороку світова економіка недоотримує 1 трильйон доларів через втрату продуктивності внаслідок депресій або вигорання.
Як впоратися з емоційним вигоранням
1. Не забувайте брати перерву;
2. Піклуйтеся про себе;
3. Частіше займайтеся улюбленою справою;
4. Слідкуйте за сном;
5. Проявляйте фізичну активність.
P.S. Однак причини, що лежать в основі нашого емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги.
Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Юлія Капуш (предмет “Цифрові медіа”)

Що таке новинний сайт?
Новинний портал (або портал новин) (англ. news portal) — мережевий медіаресурс, який складається із об’єднаних між собою (як за змістом, так і за навігацією) веб-сторінок і спеціалізується на новинному контенті й виконує функцію ЗМІ в інтернеті.
Яка основна вимога до наповнення сайту інформацією?
Унікальний контент – одна з основних вимог до сайту, яка безпосередньо впливає на його ранжування в пошуковій видачі. Якщо ви будете розміщувати на своєму сайті чужі матеріали (тексти, відео, зображення), то він буде погано сприйматися пошуковими системами, і як наслідок, не зможе займати високі позиції.
Що таке унікальність?
Унікальність – характеристика, що вказує на оригінальність матеріалів, тобто на їх відсутність на інших веб-сайтах. Це технічний параметр, який визначається співставленням контенту на різних майданчиках. При цьому вимоги до унікальності ставлять не лише до текстів, але й до інших мультимедійних ресурсів інтернет-сторінок (картинок, відео).
Використання чужих матеріалів може призвести до санкцій з боку пошукових систем. Тоді ваш сайт заблокують.
Хто створює унікальний контент?
Сьогодні цілий ряд спеціалістів створюють та публікують контент на сайті.
Копірайтери – пишуть нові авторські тексти, використовуючи в якості основи вже наявні матеріали.
Перекладачі. Перекладений на іншу мову текст є унікальним. Але тут важливо уточнити: якщо до цього ніхто раніше не переклав певний текст.
Дизайнери – фахівці, які працюють із різними типами графічних об’єктів, у тому числі зображеннями.
Відеомонтажери – спеціалісти, які створюють відеоролики.
Контент-менеджери – співробітники, які безпосередньою публікують і оформлюють контент на сайті.
Які важливі вимоги до написання текстів на сайт?
Тексти повинні бути:
Як дізнатися, чи унікальний ваш контент?
Для перевірки унікальності текстового контенту існує ряд спеціальних сервісів, які вказують на її відсоток унікальності та інші параметри. Сьогодні великою популярністю користуються такі сервіси перевірки унікальності:
Всі ці сервіси є безкоштовними, але можливо придбати і преміум версію, з якою перевірка тексті на плагіат буде в рази швидшою.
Як правильно наповнювати сайт контентом?
Пошукові системи люблять не лише якісні матеріали, але й високо оцінюють регулярність їх публікації.
Варто розуміти, що наповнення сайту повинно:
• відповідати тематиці ресурсу і постійно розкривати різні її аспекти;
• включати необхідний мінімум інформації і відповідати стандартам;
• передбачати публікацію унікального, грамотного та структурованого контенту;
• відбуватися регулярно, відповідно до контент-плану.
Автор: студент 3-ВБ курсу Максим Холявко (предмет “Цифрові медіа”)

1. Що таке інтерв’ю?
Інтерв’ю (англ. interview) – це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв’юера з респондентом з обов’язковою фіксацією відповідей. У соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. У журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.
2. Що таке інтерв’ю в журналістиці?
У журналістиці інтерв’ю використовують як метод збору інформації та як жанр. Інтерв’ю — призначена для опублікування в пресі, передачі на радіо або телебаченні розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем. Якщо сама бесіда, її хід, – не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв’ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв’ю.
3. Як мені підготуватися до інтерв’ю?
Необхідно вивчити питання чи комплекс проблем, які ви прагнете з’ясувати шляхом інтерв’ю. Опрацювати спеціальну літературу, новітні підходи і погляди на проблему, ознайомлення з можливими документами і джерелами, особою об’єкта; тобто – в набутті спеціальних знань, які потім будуть використані вами безпосередньо в цьому інтерв’ю. Знання предмета майбутньої розмови й попередня орієнтація в проблемі – не лише обов’язкова умова, але й гарантія успішної роботи журналіста. У сучасних умовах на ринку праці й майстерності журналістів лідерство захоплює той, хто виявляє у розмові з об’єктом інтерв’ю найбільшу компетентність у своїй галузі, найглибше розуміння явищ.
1) Психологічна підготовка
Полягає у вашій внутрішній налаштованості на розмову, призначенні для неї найзручнішого часу та місця, виборі одягу й створенні певного іміджу журналіста, що повинні забезпечити для об’єкта найкращі умови для саморозкриття. Журналіст повинен бути професійним комунікатором, володіти в цій галузі необхідними знаннями і навичками.
2) Встановити контакт
Головне завдання цього пункту це домовитись про зустріч.
3) Дізнатися якомога більше про героя інтерв’ю
4) Укласти перелік питань
Питальник корисний тим, що, складаючи його, можна чіткіше сформулювати запитання та продумати логіку розмови. А значить, не стрибати від однієї теми до іншої. А ще поділити запитання на обов’язкові та запасні – ті, які ви поставите, якщо співрозмовник не скаже достатньо цікавого чи буде занадто лаконічним. До того ж, для респондента питальник – свідчення того, що журналіст підготувався до розмови.
5) Уточнити всі організаційні моменти
– Не забудьте окреслити тему розмови;
– Окреслити інтерв’юйованому ті запитання, які потребують підготовки;
– Подумати про техніку запису інтерв’ю.
4. Як поводитися під час інтерв’ю?
1) Не ставити загальних запитань
2) Ставити лише по одному запитанню, дотримуючись правила: одне запитання – одна відповідь
3) Зацікавити співрозмовника
Найпростіше – зацікавити своєю зацікавленістю (ви уважно дивитесь йому в очі, ваше обличчя демонструє різні емоції у відповідь на почуте, ви перепитуєте незрозуміле, жваво реагуєте на почуте). При цьому важливо не переграти, бо зацікавленість має виглядати природною. Найкраще, коли вона такою не виглядає, а просто є.
4) Записуйте відповіді
Якщо є можливість фіксувати слова співрозмовника не лише на диктофон чи відеокамеру, а й у звичайний записник – використайте її. Записи у блокноті допоможуть вам зекономити час під час розшифрування інтерв’ю – можливо, ви не матимете потреби прослуховувати годинний аудіозапис, якщо зробите на папері кілька важливих позначок.
5) Уважно слухайте відповіді
Це допоможе вам вловити:
Які мої дії після інтерв’ю
Закінчити інтерв’ю двома запитаннями – це завжди хороша ідея:
Це хороша можливість для вашого джерела надати вам інформацію, яка важлива для нього/неї, чи відповісти на запитання, які ви не збиралися ставити.
Це дозволить вам завершити матеріал в тому випадку, якщо ви або редактор вважатимете за потрібне щось уточнити або якщо історія матиме розвиток і вам буде потрібна на це відповідь.
І наприкінці інтерв’ю не забудьте подякувати своєму гостю і ще раз представити його глядачам.
Матеріал підготувала студентка 3-ВБ курсу Аліка Жаркова
(предмет “Цифрові медіа”)

Для студентів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького організували екскурсію до міста Миронівка, де працює Миронівський завод із виготовлення круп і комбікормів.
Більше інформації читайте у лонгриді http://mhp_a.tilda.ws
Авторки: Тетяна Чупилко та Неля Пилипенко, студентки 2-Ж курсу,
Анастасія Щетініна, студентка 2-ВБ курсу
Фото: Ілля Малоног, студент 2-PR курсу
Відео: Володимир Вовк, студент-магістрант

Студенти ОП “Реклама та PR у медіагалузі” спеціальності “Журналістика” Черкаського національного університету імені Богадна Хмельницького Володимир Баранник та Влад Ващенко акредитовані на “UNITED DRIFT CHALLENGE 2021” – найвидовищнішу подію цього року. Змагання дрифтерів відбудеться 8 серпня 2021 року на автодромі «Чайка» у Києві.
“UDC 2021” – змагання дрифтерів, у якому за перемогу боротимуться як титуловані професіонали, так і новачки, які мріють про велике мабутнє у цьому спорті. Цьогоріч участь у змаганні братимуть учасники із України, Польщі, Литви, Білорусі та інших країн.
Організатори анонсують небезпечну й складну трасу, що зробить дрифт особливо цікавим і видовищним, а також появу таємного гостя.
Наші студенти приєднають до сотень вболівальників та привезуть звідти цікавий репортаж.
Слідкуйте за оновленнями на сайті!

Тренінг «Військова журналістика: особливості роботи – від полігону до передової» відбувся у Черкаському національному університеті. Захід приурочений до Дня військового журналіста. Подія відбулася 18 лютого, – про це повідомляє наш кореспондент.

Спікером був лейтенант Володимир Левченко, начальник прес-служби Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Він розповів про тонкощі висвітлення військових дій та роботу журналістів в умовах війни, також поділився корисними порадами з початківцями: «Потрібно відразу йти працювати, тому що так ви отримуєте можливості саморозвитку. Коли навчаєшся і використовуєш це на практиці – швидше стаєш кваліфікованим спеціалістом», – говорить Володимир Левченко.

Під час обговорення студенти не лише ставили запитання, а й мали можливість спробувати себе в ролі військових журналістів – тренінг доповнила примірювання справжніх бронежилетів та касок.

«Коли я побачила бронежилет, він мені здався не таким важким, але коли на мене його вдягнули, я відчула всі 10 кілограмів. Я не уявляю, як у них можна ходити більше чотирьох годин. Для мене це був цікавий досвід та незвичні емоції», – поділилась враженнями Просяник Діана, студентка 2-Ж курсу.

Авторки: Косменюк Аліна, Харченко Анна
Фото: Харченко Анна