Постановка цілей та завдань. (Робота без цілей в організації була б схожа на ситуацію, коли капітан корабля заблукав у морі. Ставте перед собою та співробітниками цілі та переконайтеся, що їхнє досягнення реальне.)
Складання списку справ. (Плануйте заздалегідь. Підготуйте список справ, запишіть важливі дії, які потрібно виконати, та приблизний час, який ви відводите для кожної дії.)
Ранжування завдань. (Робота з високим пріоритетом має бути на першому місці. Коли її виконано, можна переходити до менш важливих справ. Виконуйте завдання одне за одним. Не починайте нову роботу, якщо ви не закінчили попереднє завдання.)
Встановлення термінів. (Встановіть дедлайни та намагайтеся виконувати завдання вчасно. Використовуйте календар або планувальник для контролю за дедлайнами.)
Делегування відповідальності. (Навчіться говорити «ні». Не робіть усе самостійно. Ролі та обов’язки повинні бути делеговані відповідно до спеціалізації співробітників. Бухгалтер не зможе виконувати роботу Product- менеджера.)
Багатозадачність шкодить ефективності. (В один проміжок часу краще займатися чимось одним.) Кращі методи тайм-менеджменту:
Плануйте свій час.Планування — це найкраща та найбільш перевірена з усіх технік тайм- менеджменту. Планування допоможе, якщо ви працюєте поодинці або керуєте командою. Якщо ви навчитеся планувати свої щоденні, щотижневі чи щомісячні завдання, ефективність роботи зросте.
Працюйте відповідно до свого біоритму. Деякі люди – ранні пташки, інші – нічні сови. Це метод тайм-менеджменту, при якому ви знаходите найбільш продуктивний час і плануєте роботу на той час, коли у вас найбільше енергії.
Робіть перерви. Робота без перерв може принести вам більше шкоди, ніж користі. Зміна діяльності допоможе зберігати концентрацію. Ви можете випити каву або вирушити на коротку прогулянку. Прочитайте розділ з улюбленої книги або обговоріть з колегами останні новини. Головне – хоча б на 5 хвилин відволіктися від роботи. Це дасть вам значний приріст продуктивності.
Усуньте відволікаючі фактори. Сповіщення на смартфоні, електронні листи, непотрібна інформація, колеги, які постійно розмовляють, — все це відволікає від роботи. Є багато способів залишатися зосередженим. Ви можете прибрати телефон, вимкнути повідомлення соціальних мереж або заблокувати відволікаючі вебсайти, замкнути двері.
Нагороджуйте себе. Ви завершили завдання чи проєкт, над яким працювали? Настав час для заслуженої нагороди. Це може бути будь-яка дрібниця – смачне тістечко, довгоочікувана книга, вечірка, день у СПА. Маленькі нагороди – чудовий спосіб мотивувати себе. Коли ви думаєте про радість, яку відчуєте після завершення роботи, мотивація підвищується.
Зосередьтесь. На етапі глибокої роботи ви зосереджуєтеся виключно на важливому завданні та за будь-яку ціну уникаєте відволікаючих факторів. Тож жодних телефонних дзвінків, соціальних мереж, зустрічей та розмов. Цей метод є хорошим для виконання складної роботи, яка потребує підвищеної уваги.
Подкаст — це аудіоформат, який з кожним роком стає все популярнішим. Його зручно слухати дорогою на роботу, під час прибирання або замість вечірнього серіалу. Ідея такого формату виникла ще у 2004 році — тоді журналісти Бен Хаммер та Адам Каррі запропонували спосіб поширення аудіофайлів, які можна було завантажувати на iPod. Відтоді подкасти перетворилися на повноцінний інформаційний жанр — з ведучими, гостями, форматами шоу і тисячами тем.
В Україні інтерес до подкастингу активно зростає, особливо в темі ментального здоров’я. Це зручно: не потрібно гортати книжки чи шукати фахову статтю — достатньо натиснути “play”. Але саме через легкий доступ і відсутність редакційного контролю в мережі з’явилося безліч «психологічних» подкастів, які насправді можуть нести шкоду. Одні — створені сертифікованими психотерапевтами, інші — ведуть коучі без освіти, які обіцяють вилікувати дитячі травми за один випуск.
Цю умовну межу фахівці поділяють на «білі» та «сірі» подкасти. Перші — базуються на науковій психології, дотримуються етики, пояснюють складне простою мовою. Другі — часто використовують популізм, маніпуляції й експлуатують емоційний стан слухача, замінюючи терапію “духовними практиками” чи «внутрішніми кодами».
Щоб отримати користь від подкасту, важливо не лише слухати, а й критично мислити: звертати увагу на освіту ведучого, джерела, мову, якою говорять про травми, діагнози чи людські історії. Бо інколи красива подача приховує небезпечну дилетантську суть.
Рекомендую до прослуховування список білих подкастів про психологію від дипломованих спеціалістів:
«хтознаяк» — авторська програма Анни Шийчук на Urban Space Radio. Психологиня розповідає про емоційний інтелект в житті та на роботі, розглядає психологічні питання, які цікавлять слухачів сьогодні, та говорить з колегами прямо в ефірі. Анна Шийчук — сертифікована українська психотерапевтка і психологиня. Авторка подкастів на Urban Space Radio, а також авторка щоденника “Папір вислухає все”. Проводить індивідуальну та парну психотерапію. Режим доступу: https://urbanspaceradio.com/feed/podcast/htoznayak/
Пошуки себе під час війни, вибудова романтичних стосунків і стосунків з сім’єю та близькими, пошук сил на роботу в часи відключень електроенергії, усвідомлення та прийняття смерті – проблеми, з якими всім нам довелось зіткнутися з початком війни. У новому подкасті War-life balance від “Української правди” журналістка Аліна Полякова та медична психологиня, гештальт і травма психотерапевтка Юлія Кос говорять про те, як впоратись з цими проблемами і втримати цей баланс. https://podcasts.nv.ua/podcast/429-war-life-balance.html
Чому ветеран, що повернувся з війни, шукає під подушкою гранату? Чому одні люди ніяк не всидять на місці, а інші не можуть підняти себе з ліжка? Чому дворічна дитина не дивиться в очі, а школяр заважає вчитися цілому класу? Причина – у головному мозку, а відповіді в – «Головному подкасті». За даними ВООЗ, 8 мільйонів українців живуть з психічними розладами. Якими бувають розлади та як їм давати раду – розбермо на прикладі клінічних кейсів з допомогою психіатра, кандидата медичних наук Андрія Бондарчука. Подкаст створений науково-популярним медіа «Куншт» на замовлення «Суспільного» https://podcasts.nv.ua/podcast/241-holovnyi-podcast.html
У час, коли до психології звертається дедалі більше людей, подкасти можуть стати цінною підтримкою — джерелом знань, натхнення та розуміння себе. Але тільки за однієї умови: якщо ці знання походять з перевірених джерел. «Білі» подкасти — це не просто розмови, це відповідальна комунікація, заснована на фаховості, повазі до слухача та науковій етиці. «Сірі» ж — можуть плутати, шкодити і підмінювати психотерапію небезпечними порадами.
Слухайте уважно не лише зміст, а й контекст. Хто говорить, звідки бере інформацію, чи не маніпулює вашими переживаннями? Бо справжня турбота про ментальне здоров’я починається з критичного мислення — навіть коли в навушниках.
У сучасній Україні, де держава перебуває в умовах постійного стресу, війни та трансформацій, питання ментального здоров’я перестало бути суто приватною справою — воно стало національним пріоритетом. Нещодавно затверджений Закон «Про систему охорони психічного здоров’я» встановив чіткі правові, організаційні та економічні засади для побудови ефективної системи підтримки. Одним із ключових результатів стало створення Координаційного центру ментального здоров’я у 2023 році та розробка Оперативної дорожньої карти, яка інтегрувала міжвідомчі заходи для підтримки населення в умовах війни.
Національна програма психічного здоров’я, яка стартувала у відповідь на виклики 2022–2024 років, передбачає комплексний підхід: від спектра профілактики та просвіти до забезпечення доступу до психіатричних закладів і консультацій на рівні первинної і вторинної ланок медицини . Створені центри ментального здоров’я забезпечують багатопрофільну допомогу — психіатричну, психологічну та соціальну — із чітким дотриманням прав пацієнтів і принципів конфіденційності.
Особливо важливим стало формування міжвідомчих структур: від Міністерства охорони здоров’я до Міністерства освіти, молоді, соціальної політики та МВС. Вони відповідають за координацію загальнодержавної політики, реагування в кризових ситуаціях, впровадження програм у школах та на робочих місцях — залучаючи як професіоналів, так і представників громадських організацій .
Чек-лист організацій та сервісів, куди можна звернутись по психологічну підтримку в Україні (безкоштовно або частково безкоштовно):
Державні та муніципальні сервіси:
Сімейний лікар / ПМСД – перша точка звернення, де можна отримати направлення до фахівця з ментального здоров’я.
Психоневрологічні диспансери / Центри психічного здоров’я – у кожному великому місті.
Центри соціальних служб / Служби у справах сім’ї, дітей та молоді – допомога в кризових ситуаціях.
Лінія підтримки ВООЗ (Tell Me) – https://tellme.com.ua
Ла Страда (психологічна підтримка та допомога в разі насильства) — 0 800 500 335
Всеукраїнська гаряча лінія для підлітків і молоді — 0 800 500 225
Громадські ініціативи та НГО
Психологічна підтримка від “Розкажи мені” – https://tellme.com.ua
Фундація “UA Mental Help” – є можливість отримати до 5 безкоштовних консультацій за наявності соціальних проектів на платформі – https://www.uamentalhelp.org/
Пластикові відходи стали однією з найбільших екологічних проблем сучасності. Вони забруднюють довкілля, шкодять живим організмам і довго розкладаються. Університети, як великі освітні установи, є значними споживачами пластикових виробів і одночасно важливими центрами формування екологічної свідомості.
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького не є винятком у цьому контексті. Наскільки велика роль навчального закладу у виробництві пластикових відходів? Чи є в університеті системні ініціативи щодо зменшення пластикового забруднення?
Масштаби пластикового забруднення в університетах
За даними досліджень, в Україні лише 3,2% відходів підлягають перероблюванню, тоді як у країнах ЄС цей показник сягає 57–85%. Університети, як великі споживачі пластикових виробів, можуть суттєво впливати на ці статистики. Наприклад, використання пластикових пляшок, одноразових стаканів, упаковок для їжі та канцелярії призводить до значного накопичення відходів.
Ініціативи ЧНУ щодо зменшення пластикового забруднення
Попри активні ініціативи, університети зіштовхуються з рядом викликів у зменшенні пластикового забруднення. Це включає відсутність системи сортування відходів, недостатню кількість контейнерів для різних видів сміття та обмежену обізнаність студентів про важливість зменшення використання пластику. Для ефективної боротьби з пластиковим забрудненням необхідно впроваджувати комплексні заходи, включаючи освітні програми, створення інфраструктури для сортування відходів та заохочення використання багаторазових виробів.
Висновок
Черкаський національний університет активно долучається до екологічних ініціатив, спрямованих на зменшення пластикового забруднення. Однак для досягнення значущих результатів необхідно впроваджувати системні заходи, зокрема освітні програми зі створення інфраструктури для сортування відходів та заохочення використання багаторазових виробів. Лише спільними зусиллями можна зменшити пластикове забруднення та зберегти довкілля для майбутніх поколінь.
Баланс – це врівноважене поєднання різних сфер життя, які є важливими для людини. Насправді неможливо дотримуватись ідеального балансу в житті, тому що в певні періоди свого життя ми можемо акцентуати увагу на конкретних сферах та приділяти їм більше уваги та часу. І це є цілком нормальним.
Але життя стає значно якіснішим, коли ми можемо “спертись” на абсолютно різні сфери свого життя. Це створює відчуття стабільності, рівноваги та дозволяє черпати ресурс у періоди виснаження. У стані внутрішньої рівноваги легше приймати рішення, зберігати здоров’я, відновлюватись після труднощів і не “вигорати”.
Ознаки, що баланс порушено.
– Постійне відчуття втоми або тривоги
– Відсутність інтересу до того, що раніше приносило задоволення та надихало.
– Звичайного відпочинку на вихідних недостатньо для того, щоб відновити сили.
– Відчуається ігнорування власних потреб (сон, їжа, спілкування).
– Нерівномірний фокус: все про роботу/інших людей – і нічого про себе
– Різкі перепади настрою, роздратування або апатія.
Поради, як відновити та підтримувати баланс.
На просторах соц мереж дуже популярною стала практика “Колесо балансу”. Дуже рекомендую виконувати її хоча б раз на півроку для оцінки змін та процесів, що відбуваються в житті. Спочатку коло ділиться на 8 частин, кожна з яких позначає собою певну важливу сферу життя (робота, здоров’я, оточення, творчість і так далі). Після цього кожна з прописаних сфер оцінюється. Дана практика дозволяє чудово проводити “ревізію”свого життя – зрозуміти, на що було б варто звернути більше уваги найближчі місяці.
Налагодження контакту із власними цінностями. Цінності – це маячки, які наповнюють життя сенсом. Коли ми рухаємось у зворотній бік від наших цінностей, життя поступово набирає сірого кольору. Цінності нагадують нам, ким ми є, ким прагнемо стати і до чого прагнемо дійти.
Планування не тільки робочих завдань, а також відпочинку. По-перше, таким чином у вас з’являється можливість запланувати саме якісний відпочинок. По-друге, відпочинок є чудовим способом відновлення, адже відпочинок є важливою складовою продуктивності.
Дбати про хороші стосунки з близькими людьми, оскільки люди можуть стати найміцнішою підтримкою в періоди нестабільності.
Гнучкість замість ідеалу. Баланс – це не про “все ідеально розподілено”, а про те, щоб регулярно помічати себе, підлаштовуватись до змін та дозволяти собі жити не в режимі надзусиль. Іноді баланс – це просто дати собі дозвіл відпочити без провини.
Маніпуляція — це форма впливу, коли одна людина непрямо намагається змінити поведінку іншої, використовуючи емоції, натяки, провину, сором, страх або інші важелі. Часто це неусвідомлена поведінка. Не завжди ініціатор маніпуляції намагається саме нашкодити своєму співрозмовнику, але маніпуляція є постійним елементом будь-якої взаємодії. Ми зіштовхуємось із маніпуляціями щодня та на постійній основі.
Наразі в поданому матеріалі ми будемо розглядати саме навмисно створені маніпуляції з метою отримання власної вигоди.
Навіщо люди маніпулюють та чому ми піддаємось на маніпуляції?
Чому люди маніпулюють?
Складно спілкуватися напряму.
Страх відмови.
Прагнення контролю.
Чому ми піддаємось?
Страх конфліктів.
Страх образити почуття іншої людини та втратити цінний контакт.
Типові ознаки маніпуляції
Відчуття обов’язку – маніпулятор намагається викликати у вас відчуття повинення та зобов’язаності перед ним замість того, щоб напряму про щось попросити.
Відчуття сорому та провини – маніпулятор здатний таким чином “перекрутити” ситуацію, щоб врешті-решт спотворити ваше бачення ситуації та змусити вас почувати себе агресором.
Перебільшення та узагальнення – маніпулятор часто перебільшує або надузагальнює певні факти, щоб викликати в оточення відчуття жалості або необхідні йому реакції.
Газлайтинг – форма маніпуляції, яка змушує вас сумніватись у власній адекватності, спогадах та мисленні.
Порушення ваших особистих меж – ваше “ні” не чують, змушують виправдовуватись та принижуватись.
Пасивна агресія – пасивно-агресивний маніпулятор не висловлює негативних почуттів до вас. Замість цього він знаходить тонкі, непрямі способи висловити свою злість і вивести вас з рівноваги.
Після контакту з маніпулятором у вас може виникати відчуття спустошеності, втоми та розгубленості, хоча логічно не можете знайти пояснення такому стану.
Як протистояти маніпуляціям?
Налагодити контакт із собою: своїм тілом, емоціями. Усвідомленість допомагає відстежити перші дзвіночки під час спілкування з маніпулятором.
Навчитися проговорювати свій дискомфорт. Наприклад, прямо сказати: “Відчуваю себе зараз дискомфортно. Чи можеш ти прямо сказати, чого хочеш від мене?”.
Навчитися відмовляти чітко та впевнено, при цьому не виправдовуючись за власну позицію.
Зберігайте дистанцію: якщо людина систематично порушує ваші межі – обмежте контакт або взагалі вийдіть із взаємодії. Не кожну ситуацію треба “виправити”. Іноді найздоровіша реакція – вийти з гри.
Навчитись відмежовуватись від емоцій інших людей. Якщо хтось злиться чи ображається – це їхня відповідальність, а не ваша “провина”.
Уявіть Черкаси – місто з розлогою Дніпровською набережною, знайомими каштанами на бульварі Шевченка, численними парками та скверами. А тепер уявіть Черкаси без жодного дерева, зелені та квітів. Суха земля із шаром пилу, розпечений асфальт і бетонні стіни, що відбивають спеку. У цьому альтернативному сценарії природа ніби поставила місту ультиматум: вижити без її допомоги.
Тож гіпотетичний погляд у паралельну реальність.
Кам’яні джунглі: коли тінь – розкіш
У місті без зелені літня температура могла б сягати +45°C у затінку – щоправда, тіні б уже не було. Дерева, які нині знижують температуру вулиць у середньому на 5-8 градусів, у цій версії міста відсутні. Асфальт і бетон безперешкодно поглинають і випромінюють тепло, створюючи так звані міські теплові острови. Мешканці були б змушені залишатися в приміщеннях із кондиціонерами або виїжджати за місто – якщо знайдеться куди.
Дихати стає важче
Один дорослий листяний дуб за рік здатен поглинути до 5 тонн вуглекислого газу. У місті без дерев кількість шкідливих викидів в атмосфері зростає в рази. Транспорт, промислові викиди, пил – усе залишається в повітрі без природного фільтра. Хронічні захворювання дихальної системи, алергії та серцево-судинні хвороби стали б нормою. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у містах без достатньої кількості зелених насаджень рівень смертності через забруднене повітря зростає на 15–30%.
Естетика й психіка: тиша, якої не існує
Зелені зони – це не лише про затінок і повітря. Це ще й про тишу, спокій і ментальне здоров’я. Дослідження показують, що люди, які щодня бачать природу, менше схильні до депресії та тривожності. У «голих» Черкасах зростає рівень стресу, агресії, знижується продуктивність праці та успішність учнів у школах. А ще – значно менше місць для відпочинку, прогулянок і дозвілля. Місто втрачає не лише красу, а й свою душу.
А як зараз?
Станом на 2025 рік Черкаси мають понад 70 парків і скверів, а зелена зона на одного мешканця становить близько 20 м² – більше, ніж у багатьох інших обласних центрах. Черкаський зоопарк, Долина троянд, Сосновий бір – це не просто атракції, це зелені «легені» міста.
Так, є виклики: хаотична забудова, знищення зелених зон заради паркувальних зон, вирубування старих дерев без належної заміни. Але й на противагу є волонтери, громадські ініціативи та активні екологи. Наприклад, проєкт із висадження дерев на території шкіл та лікарень охопив уже понад 30 об’єктів. У місті також обговорюють створення єдиного електронного реєстру зелених насаджень.
Перспективи: чи зможемо зберегти зелений курс?
Майбутнє Черкас – це вибір. Можна перетворити місто на ще одну урбаністичну пустелю, де природа – лише картинка на шпалерах. А можна інвестувати у вертикальне озеленення, «зелені» дахи, створення нових парків та екокварталів. Підтримка локальних ініціатив, дбайливе ставлення до кожного дерева та екологічна освіта – ключ до того, щоб описаний у перших абзацах сценарій так і залишився фантазією.
Що таке розвантаження та регуляція психоемоційного стану
Розвантаження – це важливий елемент підтримки стабільного емоційного стану, відчуття балансу та зменшення впливу стресу на функціонування людини. Для сучасного покоління практики розвантаження мають стати постійною частиною робочих буднів та сприяти формуванню корисних звичок турботи про самих себе.
Регулярна саморегуляція психоемоційного стану допомагає якісно відновлювати сили, сприяє покращенню самопочуття та стабілізує рівень енергії особистості. Що в свою чергу має вагомий вплив на здатність проживати труднощі, зберігати самоконтроль в стресових ситуаціях та підтримувати загальну продуктивність у всіх сферах життя.
Зв’язок між тілом та психікою
Тіло та психіка – це дві пов’язані між собою системи, частини одного цілого. Наші думки та переживання безпосередньо впливають і на наше фізичне самопочуття. Будь-які негативні прояви в нашому емоційному стані відображаються в нашому тілі. Наприклад, коли ми переживаємо стрес або тривогу, активується симпатична нервова система: дихання стає поверхневим, серце б’ється частіше, м’язи напружуються. Це нормально для короткочасного навантаження, але при хронічному стресі тіло залишається в напрузі, що з часом виснажує нервову та імунну системи.
Але існує і зворотній бік: працюючи з власним тілом, ми можемо знижувати вплив шкідливого стресу на наш стан. Саме тому психоемоційне розвантаження має включати як роботу з думками та емоціями, так і тілесні практики – рух, дихання, турботу про тілесний комфорт.
Фізичні методи розвантаження
Фізична активність – один з найкращих способів зняття стресу, оскільки вона може бути дуже ефективною для покращення загального самопочуття. Навіть короткі активності, такі як прогулянка перед сном або танці на кухні, можуть допомогти.
Йога також поєднує рух, дихання та увагу до тіла, що робить її особливо корисною. Дихальні практики, зокрема глибоке діафрагмальне дихання, допомагають заспокоїти нервову систему, нормалізувати пульс і зменшити тривожність. А метод прогресивної м’язової релаксації за Джейкобсоном – це техніка, що передбачає послідовне напруження й розслаблення груп м’язів, завдяки чому ми краще відчуваємо тіло і знімаємо м’язову напругу, яка часто виникає на фоні стресу.
Психологічні методи розвантаження
До психологічних методів розвантаження, які досить легко ввести у свою рутину, можемо віднести: практики майндфулнес, техніки візуалізації та різноманітні ресурсні практики, творчість та виготовлення чогось своїми руками, створення простих щоденних ритувалів, що повертають відчуття стабільності та землі під ногами.
Практики майндфулнес – це про вміння бути “тут і зараз”, звертати увагу на свій стан, тіло, звук, смак замість того, щоб постійно жувати ментальну гумку.
До вправ візуалізації відносяться уявлення безпечного або приємного місця, яке викликає відчуття спокою й захищеності. Це може стати чудовою справою перед сном або ж в ситуаціях, коли дуже необхідно отримати краплю підтримки.
Ресурсні практики – це все, що допомагає відчути себе сильнішими та наповненішими: згадати підтримку, подивитись на улюблені фото, запах кави чи доторк до пледа.
Творчість і ручна праця – ліплення, малювання, в’язання чи навіть розкладання речей — допомагають зняти напругу і заспокоїти розум.
Щоденні ритуали (наприклад, чашка чаю в тиші, вечірня прогулянка чи написання кількох слів у щоденнику) дають тілу й психіці відчуття передбачуваності й опори.
Регулярне фізичне та психологічне розвантаження — не розкіш, а необхідність у світі постійних викликів і стресів. Поєднуючи турботу про тіло та увагу до внутрішнього стану, ми підтримуємо свій ресурс, зберігаємо ясність мислення й здатність діяти. Найважливіше — обрати ті практики, які підходять саме вам, і зробити їх невід’ємною частиною свого щоденного життя.
Що спільного між чашкою кави, торбинкою з тканини і черкаською маршруткою? У Черкасах почали частіше говорити про знижки за свою чашку у кав’ярнях, нові пункти сортування в ОСББ та ініціативи, спрямовані на зменшення відходів. В соцмережах з’являються дописи про zero waste лайфхаки й колективний ековиклик від локальних спільнот.
Чи можна жити екологічно — але без фанатизму? Так, і почати можна з простих речей — навіть у Черкасах. Я теж не фанатка еко-радикалізму. Але за кілька місяців внесла в побут мінімальні зміни — і вже бачу, як це працює. Ділюся адресами, порадами і локальними прикладами, які можуть стати в пригоді кожному.
Екологічні звички та прості кроки
Почати можна з мінімальних змін: відмова від одноразових пакетів і посуду, сортування сміття та економія ресурсів. Наприклад, варто запастися багаторазовими тканинними мішечками і пляшками (скляними чи бамбуковими) замість пластикових, відмовитись від пластикових соломинок та тарілок. Сортування вдома просто «по фракціях» (пластик, скло, папір, органіка та небезпечні відходи) значно знижує навантаження на сміттєзвалища. Наприклад, черкащанка Ольга Мельник сортує все і радить не викидати органіку разом з іншим сміттям. Вона відзначає, що на роздільному сортуванні навіть економить кошти — дбайливо миє й переробляє пакети та пакування і, завдяки цьому, «заощаджує 30% бюджету». А також пані Ольга завела черв’яків-компостерів, які переробляють органіку в натуральний біогумус — живильне добриво для рослин.
По-місцевому прості звички можуть звучати так: розкажи однокурсникам про екологію, підтримай ОСББ у створенні пунктів сортування, вимикай світло і воду коли не потрібні (економити ресурси корисно і для природи, і для сімейного бюджету). Дуже допомагають також інформаційні ресурси та спільноти – читаючи еко-блоги чи групи в соцмережах, можна дізнатися про черкаські лайфхаки. Наприклад, плануючи покупки, варто складати чіткий список і вибирати товари без зайвого пластику, віддавати перевагу якісному та довговічному. Підтримка місцевого – також крок до екодружнього життя (так менше витрати пального на доставку, а у громади з’являється робота).
Еко-магазини Черкас
Де купувати мінімально упаковане та натуральне? У Черкасах є декілька магазинів із еко-товарами. Наприклад, «ФітоЛавр» (вул. Верхня Горова, 25) пропонує трав’яні чаї, спеції, натуральну косметику і багаторазові речі. Щодня тут працює пункт видачі замовлень за адресою Верхня Горова, 25. Ще один – «Organity» (вул. Смілянська, 15) – магазин здорового харчування та суперфудів.
Крім того, у місті є «Еко-Лавка Черкаси» – мережа органічних продуктів і товарів для дому. У Черкасах вона має два відділення: біля ДніпроПлази (пров. Припортова, 32) і в центрі (вул. Гоголя, 261/2). Тут можна знайти безглютенові крупи, натуральні солодощі, ековіники та екокосметику.
Також у Черкасах працюють і мережеві варіанти: наприклад, деякі супермаркети та магазини здорового харчування мають окремі куточки з товарами навезення у зручній тарі (можна наповнити борошно, крупи, олію тощо). А якщо йдете на ринок – беріть свою торбинку та беріть контейнери для сиру, меду чи молока. Це простий спосіб уникнути одноразової упаковки і відчути, що кожен маленький крок рахується.
Кав’ярні та кафе: власна тара вітається
У Черкасах дедалі більше закладів долучаються до еко-френдлі ініціатив. Наприклад, на деяких кав’ярнях ви можете отримати знижку за свій посуд: мережа «Caffeine» дає 20% знижки, якщо ви приходите з власною чашкою для напою на виніс. Аналогічно у «Cult Coffee» нараховують 5 грн при замовленні з вашою термокружкою. У кав’ярні «ШО ТУТ?» також не проти, якщо принести своє горнятко — за це тут теж заохочують знижками. Крім того, багато закладів публічно перейшли на біорозкладний посуд та крафтове пакування: наприклад, власники «Caffeine» повністю відмовились від пластику, перейшовши на бамбукові паперянки та компостний посуд, а у «Cult Coffee» узагалі використовують лише крафтові паперові стаканчики та пакування. Власники кав’ярень зізнаються, що роблять це не лише за тенденцією, а тому що турбуються про довкілля.
Навіть звичайні пекарні чи кавові точки можуть підтримати екозвичку клієнтів. Так, одна з черкаських пекарень під час еко-акції «Свій кухлик» пригощала бонусними смаколиками тих, хто прийшов із власною чашкою. Це мотивує більше людей не брати одноразові стаканчики. Адже акції на кшталт «Свій кухлик» (яку організовувала спільнота ЕКО-мушля) закликають приносити свою улюблену чашку до кав’ярень і отримувати за це приємні подарунки.
Локальні еко-ініціативи і спільноти
PreciousLab – відкритий майстер-клас (FabLab) у Черкасах, заснований еко-активістами. Тут учасники самостійно перетворюють пластикове сміття на корисні речі за допомогою 3D-принтерів і екструдерів. Їхня мета – показати, що пластик — не лише відходи, а ресурс. Завдяки PreciousLab у нашому місті можна навіть приєднатися до створення мережі еко-кав’ярень: лідерка проєкту Ліда Криштоп та команда розробили карту кав’ярень з «знижкою за свою чашку». Таким чином через спільну енергію свідомих людей Черкаси поступово переходять в екопростір.
Ще один важливий проєкт — «Eco Friendly Cafe». Це волонтерська кампанія, заснована черкаською екоактивісткою Лідою Криштоп у 2017 році. Завдання «Eco Friendly Cafe» – залучати кав’ярні й кафе до екомислення: учасники заповнюють заявку, а проект надає закладам наліпки та інформацію, що вони підтримують акцію і пригощають вас з власної чашки. Карту таких місць можна знайти у відкритому доступі – тож новачкам достатньо погуглити “EFC Cherkasy”, щоб отримати список екофрендлі закладів.
Окрім офіційних ініціатив, у Черкасах активно спілкуються в соціальних мережах на еко-тематику («Zero Waste Ukraine», локальні групи) – це теж гарне джерело порад. Початківцям радимо приєднуватися до таких спільнот, щоб одразу підхопити нові ідеї (і відчути підтримку однодумців!).
Насамкінець, бути екосвідомим не означає відмовитися від усього. Навпаки, це трішки змінити повсякденні звички на краще й зберегти комфорт. Почніть із малого – відмовтеся від целофану хоча б під час одного походу в магазин, спробуйте принести торбинку і чашку до кав’ярні. З часом ці звички закріпляться, і ви відчуєте, що робите вагомий внесок у добробут рідного міста та природи.
Вже другий рік поспіль Україна святкує Різдво Христове 25 грудня разом із більшістю християнського світу.
З 2023 року Україна офіційно перейшла на новоюліанський календар. За новим стилем Різдво припадає на 25 грудня, а не на 7 січня, як було раніше. Науковці стверджують, що юліанський календар недосконалий і астрономічно неправильний, оскільки на 13 днів відстає від сонячного року.
Святі отці наголошують, що Різдво має бути в період, коли день починає ставати більшим. Тож нам давно треба було запровадити святкування так як в Європі. Точний день і рік народження Ісуса Христа не відомий, тому церква повʼязала різдвяно-новорічні свята з датою зимового сонцестояння. Саме 25 грудня світловий день на хвилину стає довшим. Це символізує “народження нового Сонця – народження нового Бога й початок Нового року.
Рішення «святкувати Різдво зі світом» зумовлене ще й особливим бажанням абстрагуватися від Росії та всіх її традицій. Російська православна церква використовувала старий юліанський календар як засіб протистояння західним християнським традиціям.
Перехід на новий стиль багатьом може даватися складно, проте важливо усвідомити, що цим кроком відроджуються наші культурні традиції. Оскільки, ще до приходу більшовиків у 1917 році, українці зустрічали різдво саме 25 грудня. Ця дата нагадує нам про цінності миру та добра, що об’єднують нас в складний час.
Ще одна американська комедійна драма “Лускунчик” вийшла в прокат 5 вересня на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Цей фільм поповнив творчий доробок режисера й актора Бена Стіллера, фільмографія якого налічує понад 100 акторських робіт. Зокрема, у кінострічці «Таємне життя Волтера Мітті» він зіграв роль Шона О’Коннела.
Пригодницький комедійно-драматичний фільм продюсера Бена Стіллера вийшов у 2013 році за однойменним романом Джеймса Тербера. Головні ролі також зіграли Крістен Віґ, Ширлі Маклейн, та Адам Скотт.
Фільм розповідає історію звичайного чоловіка Волтера Мітті з буденним життям, який працює фоторедактором журналу. Попри це, герой мріє про великі пригоди. З часом все змінюється і Волтер вирушає в подорож у пошуках втраченого фото.
Це фантастична історія, яка показує, що кожен з нас – творець своєї долі. Кінострічка вражає своїми мальовничими локаціями, а музичний супровід підсилює атмосферу.
Рекомендую до перегляду, аби насолодитися тонким гумором та вмілою іронією. Також раджу переглянути тим, хто боїться ризикувати задля майбутнього. Ця історія може стати поштовхом для змін та експериментів.
