Блог

  • DOJA CAT – AMERICAN RAPPER, SINGER AND SONGWRITER

    DOJA CAT – AMERICAN RAPPER, SINGER AND SONGWRITER

    Хочете дізнатися більше про американську реперку, співачку та креаторку пісень DOJA CAT, – читайте в англомовному лонгриді студентки-магістрантки Тетяни Завгородньої (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

    https://zavgorodnyazavgoro.wixsite.com/my-site-1

  • Basics of making cocktails

    Basics of making cocktails

    * Матеріал призначено для осіб віком від 18 років

    Про мистецтво, якому можна навчитись, а саме про приготування коктейлів, – у лонгриді студентки-магістрантки Вікторії Нянько (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

    https://viktorija1ny.wixsite.com/my-site

  • Подорож до Америки

    Подорож до Америки

    Про враження від семестрового навчання в одному з вишів США читайте в лонгриді студента-магістранта Артема Новікова (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

    http://project4979550.tilda.ws/page24359602.html

  • Дар’я Корінь: «Вважаю, що професія вчителя – одна з найважливіших у нашому житті»

    Дар’я Корінь: «Вважаю, що професія вчителя – одна з найважливіших у нашому житті»

    У магістрів Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького 20 грудня стартувала зимова сесія. Після успішної атестації та захисту наукової роботи, для студентів організують випускний. Про це повідомляє дирекція інституту української філології та соціальних комунікацій.

    Тому ми вирішили поспілкуватись із Дар’єю Корінь, магістранткою-випускницею спеціальності «Середня освіта (українська мова та література)» про навчання в закладі та враження від обраного фаху.

    – Розкажи, що надихнуло обрати учительський фах.

    – Я не можу сказати, що ця професія приваблювала мене з дитинства, вона здавалась досить складною, відповідальною і потребувала забагато сил, самовіддачі та терпіння. Але в школі захоплювалась своєю вчителькою з української мови та літератури, мені подобались її методи викладання та результати роботи, тому й вирішила спробувати себе в цій нелегкій професії. Під час навчання в університеті, зрозуміла, що мені цікаво працювати з дітьми, навчати їх чомусь новому, знаходити спільну мову, певною мірою навіть виховувати. Незважаючи на труднощі, які виникають у процесі роботи, вважаю, що професія вчителя – одна з найважливіших у нашому житті.

    – Як відреагували друзі на вибір спеціальності?

     Якщо чесно, то ніхто не очікував, що я оберу саме цю професію, адже з дитинства була творчою особистістю, займалася хореографією, малюванням, грала в театрі. Усі вважали, що стану дизайнером, хореографом або акторкою, але життя внесло свої корективи і я ні про що не шкодую.

    – Що із студентського життя запам’яталося найбільше?

    – Найбільше запам’яталися, як не дивно, не самі заняття, а екскурсії та подорожі з одногрупниками. Саме в університеті я зустріла найкращу подругу.

    – Які позитиви та недоліки майбутньої професії можеш виокремити?

    – Якщо говорити про позитивні моменти вчительського фаху, то робота з дітьми – це справді цікаво: ти навчаєш їх, а вони, у певному сенсі, тебе. Також розумієш, що не тільки даєш нові знання молодому поколінню, але й певною мірою його виховуєш.

    Щодо негативних моментів, то звісно ж робота вчителя вимагає дуже багато часу та сил, а поєднувати її з навчанням часом буває складно.

    – Які зміни внесла б до свого навчального плану?

    Я додала б у навантаження більше практичних курсів, де можна розвивати свої навички викладання. Також, на мою думку, варто збільшити кількість занять, пов’язаних із педагогікою та психологією, адже досить часто трапляються ситуації, коли знання в цих галузях необхідні.

    – Як не допустити перенавантаження під час навчання?

    Якщо правильно розраховувати час і не відкладати справи на потім, то ніякого перенавантаження не буде.

    – Що можеш порекомендувати абітурієнтам під час вибору майбутньої спеціальності?

    Під час вибору майбутньої професії необхідно перш за все зважати на власні інтереси та уподобання. Ні в якому разі не обирати фах, який нав’язує оточення. Я вважаю, що робота повинна приносити як матеріальне, так духовне задоволення.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу, Тетяна Чупилко

  • ОЛЕКСІЙ ТКАЧЕНКО: МЕНЕ РОЗЧАРУВАЛА БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

    ОЛЕКСІЙ ТКАЧЕНКО: МЕНЕ РОЗЧАРУВАЛА БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ

    Студентська рада організувала дискотеку 8 жовтня в НК №3 з нагоди 100-річчя університету. Про це повідомляє наш кореспондент. Про особливості організацію цього заходу нам розповів голова студентської ради Олексій Ткаченко.

    –Відомо, що ти нещодавно став головою студентської ради, що найбільше сподобалось в організації подібного заходу?

    Найбільше мені, як керуючому, сподобалося серйозне ставлення організаторів і волонтерів щодо поставленої задачі, а саме відслідковування всіх подій у всьому 3 корпусі , та запобігання критичним ситуаціям, дуже приємно було керувати злагодженою командою.

    –Звідки виникла ідея організувати дискотеку?

    З ідеєю допомогли колишні випускники і наш колектив. У минулих роках дискотека проводилась, тож вона не була спонтанною, проте була дуже хорошою затією.

    –Як допомагали студенти в організації?

    Допомога полягала у “патрулюванні” усіх поверхів корпусу , відслідковування порядку у самому залі , контролюванні входу/виходу у корпус та території біля нього, допомога у спрямуванні студентів «на» та «з» дискотеки.

    –На які складнощі наштовхувалась під час підготовки?

    Особливих складнощів не було. Адже з допомогою виховного відділу вся підготовка була виконана чітко і в термін.

    –Скільки часу зайняла організація заходу?

    Можна сказати, що організація заходу почалась ще з самого моменту внесення пропозиції дискотеки до плану заходів на весь рік. Якщо говорити саме про “механічну” підготовку, то апаратура та зал були підготовлені за декілька годин. Дякуючи нашим волонтерам, які активно допомагали.

    –Чи було щось, що розчарувало під час дискотеки?

    Мене розчарувала безвідповідальність деяких студентів , через яких довелось завершити дискотеку раніше, ніж планувалось.

    –Відомо, що на дискотеку не можна було приносити алкоголь. Що робили організатори, коли помічали порушення?

    Організатори абсолютно лояльно і спокійно вели діалог з порушниками. Якщо не допомагало, то просили покинути дискотеку.

    –Чи планують ще проводити дискотеки?

    Планували провести на день студента, проте через карантинні обмеження, від цієї ідеї довелось відмовитись. Хоча у майбутньому, я вважаю, що ми зможемо це повторити!

    Авторка: студентка 2-Ж курсу, Надія Паніван

  • Володимир Вовк: «Пишу про те, що подобається»

    Володимир Вовк: «Пишу про те, що подобається»

    Студенти 2 курсу освітнього ступеня «Магістр» Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького готуються до захисту магістерських робіт. 22 листопада відбувся передзахист роботи, – про це повідомляє дирекція закладу.

    Про підготовку й загалом про навчання в університеті ми вирішили поспілкуватися з магістрантом 2 курсу освітнього ступеня магістр спеціальності «Журналістика» Володимиром Вовком.

    – Що спонукало тебе обрати фах журналіста?

    – Я не скажу, що ще зі школи мріяв стати журналістом, але коли потрібно було обирати професію я подумав, що журналістика досить престижна професія і захотілося спробувати.

    – Що запам’яталося зі студентських років найбільше?

    – Загалом навчання було цікавим. Особливо коли до нас приїжджали фахівці, які працюють на всеукраїнських телеканалах. Якщо говорити про навчальний процес, то мені дуже сподобався монтаж, його я вважаю найкращим з вивченого в університеті.

    Плануєш десь працевлаштуватися за спеціальністю?

    – Після закінчення університету я планую йти в армію, а надалі, можливо, моя майбутня професія буде пов’язана з монтажем, або спробую себе в ролі ведучого.

    – Чому ти вирішив здобути освітній ступінь магістра?

    – Я не хотів їхати зі свого гуртожитку. Звик до цієї атмосфери та людей, тому хотілося продовжити ще студентське життя. Також однією з переваг було, як і в більшості хлопців, відтермінування армії.

    – Уже відбувся передзахист магістерських робіт, яку тему ти досліджуєш?

    – Моя тема звучить так: «Монтаж як структуроутворювальний елемент відеоінтерв’ю для соціальних мереж». Пишу про те, що мені подобається й те, що цікаво досліджувати.

    – Як відбувається підготовка до захисту магістерської роботи?

    – Складно відповісти на це питання. Я намагаюся працювати. Часу обмаль і роботи дуже багато.

    – Дай пораду студентам для ефективного навчання.

    – Перш за все потрібно вміти знаходити час й боротися з лінню. Якщо говорити про себе, то постійний брак часу призводить до бездіяльності. Коли пов’язуєш роботу з навчанням, постійно чимось зайнятий, відкладаєш все на потім, тому в один момент важливо «взяти себе в руки» й почати працювати.

    Авторка: студентка 2-Ж курсу, Неля Пилипенко

  • Збірка аудіоподкастів для радіожурналу «Auto.sky»

    Збірка аудіоподкастів для радіожурналу «Auto.sky»

    Правила безпечного гальмування та шляхи уникнення складних ситуацій під час погіршення погодніх умов

    Автор – Антон Лєпьошкін,
    студент 2 курсу магістратури

  • Міграційний рух населення України в 2020 році

    Міграційний рух населення України в 2020 році


    Про міграційний рух населення в регіонах України в 2020 році в інфографіці Вікторії Нянько (предмет “Сучасні цифрові медіа”)

    https://infogram.com/statistika-1h7k230xgd9gv2x?live

  • Реклама: історія та сьогодення

    Реклама: історія та сьогодення

    Про історію розвитку та розуміння поняття “рекламні агентства” – в інфографіці студентки-магістрантки Тетяни Завгородньої

    Про переваги рекламних засобів – в інфографіці студента-магістранта Артема Новікова

    https://create.piktochart.com/output/56769350-

    Якості гарного менеджера – в інфографіці студента-магістранта Артема Новікова

    Курс “Новітні цифрові медіа”

  • КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ МЕДИЦИНИ

    КВАЛІФІКАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ МЕДИЦИНИ

    Публікуємо цикл авторських матеріалів Олени Гурняк про її власну ковідну історію «КОВІД-19 У ВЕЛИКОМУ МІСТІ: НОТАТКИ НА ОСНОВІ  ВЛАСНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ»

    Коли лікування дало свої плоди, і мій стан значно покращився, я прийняла рішення таки підписати нову декларацію в іншого сімейного лікаря у Дніпрі. Це виявилося не так вже і легко, бо кваліфіковані лікарі з хорошими відгуками вже давно набрали собі потрібну кількість пацієнтів.

    Коли, зрештою, інтернет нічим не допоміг, я вирішила звернутися до звичайної поліклініки за місцем проживання.

    Та краще б я цього не робила. Аби ж знаття ,чим мені усе це обернеться… Зелені коридори з мигаючим світлом і штукатуркою на стінах,що осипається. Жива черга – осіб  п’ятнадцять, які всі чекають на прийом одного лікаря. У когось ковід, хтось чекає на сертифікат про вакцинацію, комусь потрібне електронне направлення на обстеження. Усі в масках і ледве дихають.

    Я стою біля дверей і чую лайку лікарки. Їй, жінці  похилого віку, так важко розібратися з комп’ютером, що висне не тільки від рук, які натискають на всі клавіші підряд, а й від своєї старості. Я її не засуджую, бо вважаю, що людям похилого віку дійсно важко розібратися в сучасних гаджетах. Я простояла у черзі майже три години. Люди приходили, не витримували і йшли геть. Лікарка кричала, ,ледь не плакала й просила не займати чергу, бо за час, що вона витратить на пацієнтів після 16:00 їй не заплатять (він же не робочий!).

    Із лікарні я пішла ні з чим. Купа витраченого часу, великі ризики підчепити ще якусь інфекцію й неприємні враження від державної медицини.

    Я вважаю, що світ треба диджиталізувати, але перед тим, як вводити які-небудь новітні технології, людей треба вчити. Оплачувати курси підвищення кваліфікації, пояснювати, чому й для чого все це робиться, бо дуже важко працювати з тим, чого не розумієш.

  • НЕ СТРЕСУЙ, А СКЛАДАЙ УСПІШНО СЕСІЮ!

    НЕ СТРЕСУЙ, А СКЛАДАЙ УСПІШНО СЕСІЮ!

    Якщо з’являються перші ознаки недосипання, лише одне слово «іспит» викликає тремтіння, а пошук конспектів за весь навчальний семестр нагадує марафон, то почалася сесія. Як же вижити під час цього важливого студентського етапу і скласти все успішно? Відкриваємо секрети!

    http://sudachenko-julia.tilda.ws/page23944141.html

    Авторка: Юлія Судаченко, студентка 4-Ж курсу

  • ЛЮДИ І НЕЛЮДИ

    ЛЮДИ І НЕЛЮДИ

    Публікуємо цикл авторських матеріалів Олени Гурняк про її власну ковідну історію «КОВІД-19 У ВЕЛИКОМУ МІСТІ: НОТАТКИ НА ОСНОВІ  ВЛАСНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ»

    Експрес-тест на ковід у приватній лабораторії готується півтори години. Не бачу сенсу робити розгорнутий безкоштовний ПЦР, на результат якого доведеться очікувати як мінімум 3 дні. За три дні можна живцем згоріти від температури під 40 градусів. Коли ковід уперше застав мене зненацька, то я й без тесту знала, що це він. Тоді я зробила експрес-тест, який успішно це підтвердив. Уже тоді мій сімейний лікар знаходився за триста кілометрів від мене, тому фізично отримати направлення на ПЦР й прийти на обстеження я не могла. Телефоную я цій мадам декілька разів, нарешті вдається додзвонитися, довго описую свій стан і ціпенію від того, що чую: «Експрес-тест не є підставою для відкриття лікарняного, прибувайте за адресою «вулиця …енна на огляд». Я терпляче пояснюю «кваліфікованій» лікарці, що ніяким чином з’явитись не зможу, бо в такому стані не те, що  їхати за триста кілометрів, а навіть з дому вийти не можливо. Нехай мені на моє здоров’я начхати, але ж скільки людей я можу заразити цим небезпечним вірусом…

    На моє прохання призначити мені бодай якесь лікування, я отримала злісне направлення на ПЦР-тест у приватній лабораторії, який тоді коштував немалі  гроші. Коли я відмовилася, то лікарка із насмішкою сказала: «Шукайте собі іншого сімейного лікаря, я Вас обслуговувати не збираюсь».

    Моїй розлюченості не було меж: це ж людина, яка давала клятву Гіппократа! Виявляється, ціна людського життя – це 1500 гривень, які коштує розгорнутий ПЦР-тест. Немає грошей – помирай. Ніхто ніякого лікування не призначить.

    Добре, що в мене є знайома – Лариса Миколаївна, яка теж працює сімейним лікарем. Передекларуватися до неї я, на жаль, не мала можливості, оскільки лікарка обслуговувала більше пацієнтів, аніж потрібно. Проте в онлайн-режимі провела консультацію та призначила лікування, підтримала й порадила необхідні процедури для полегшення мого стану. Ця лікарка – людина від Бога, Людина з великої літери, а те, чим вона займається – її покликання.