Мультимедійний проєкт на основі журналістики даних.
Авторка: Тетяна Пасічна, студентка 1 курсу магістратури “Цифрові медіа, рекламні та PR-комунікації”
(дисципліна “Новітні цифрові медіа”, викладач – Світлана Коваль)
Позначка: студенти
-
Досягнення українських спортсменів на Олімпійських іграх
Мультимедійний проєкт на основі журналістики даних.
Авторка: Неля Пилипенко, студентка 1 курсу магістратури “Цифрові медіа, рекламні та PR-комунікації”
(дисципліна “Новітні цифрові медіа”, викладач – Світлана Коваль)
-
Кава: історії, що надихають
Про історію кави, кавових виробників та цікаві тести про каву – у мультимедійному проєкті студентки 4-Ж курсу Єлизавети Литвин
(дисципліна “Новітні медійні формати”, викладач – Світлана Коваль)
-
StyleCraft – все про світ моди
Дізнавайтеся про історію моди, актуальні модні тренди в мультимедійному проєкті студентки 4-Ж курсу Анастасії Матвійчук
(дисципліна “Новітні медійні формати”, викладач – Світлана Коваль)
-
Методи фізичного та психологічного розвантаження: практичні поради від магістра з психології
Що таке розвантаження та регуляція психоемоційного стану
Розвантаження – це важливий елемент підтримки стабільного емоційного стану, відчуття балансу та зменшення впливу стресу на функціонування людини. Для сучасного покоління практики розвантаження мають стати постійною частиною робочих буднів та сприяти формуванню корисних звичок турботи про самих себе.
Регулярна саморегуляція психоемоційного стану допомагає якісно відновлювати сили, сприяє покращенню самопочуття та стабілізує рівень енергії особистості. Що в свою чергу має вагомий вплив на здатність проживати труднощі, зберігати самоконтроль в стресових ситуаціях та підтримувати загальну продуктивність у всіх сферах життя.
Зв’язок між тілом та психікою
Тіло та психіка – це дві пов’язані між собою системи, частини одного цілого. Наші думки та переживання безпосередньо впливають і на наше фізичне самопочуття. Будь-які негативні прояви в нашому емоційному стані відображаються в нашому тілі. Наприклад, коли ми переживаємо стрес або тривогу, активується симпатична нервова система: дихання стає поверхневим, серце б’ється частіше, м’язи напружуються. Це нормально для короткочасного навантаження, але при хронічному стресі тіло залишається в напрузі, що з часом виснажує нервову та імунну системи.
Але існує і зворотній бік: працюючи з власним тілом, ми можемо знижувати вплив шкідливого стресу на наш стан. Саме тому психоемоційне розвантаження має включати як роботу з думками та емоціями, так і тілесні практики – рух, дихання, турботу про тілесний комфорт.
Фізичні методи розвантаження
Фізична активність – один з найкращих способів зняття стресу, оскільки вона може бути дуже ефективною для покращення загального самопочуття. Навіть короткі активності, такі як прогулянка перед сном або танці на кухні, можуть допомогти.
Йога також поєднує рух, дихання та увагу до тіла, що робить її особливо корисною. Дихальні практики, зокрема глибоке діафрагмальне дихання, допомагають заспокоїти нервову систему, нормалізувати пульс і зменшити тривожність. А метод прогресивної м’язової релаксації за Джейкобсоном – це техніка, що передбачає послідовне напруження й розслаблення груп м’язів, завдяки чому ми краще відчуваємо тіло і знімаємо м’язову напругу, яка часто виникає на фоні стресу.
Психологічні методи розвантаження
До психологічних методів розвантаження, які досить легко ввести у свою рутину, можемо віднести: практики майндфулнес, техніки візуалізації та різноманітні ресурсні практики, творчість та виготовлення чогось своїми руками, створення простих щоденних ритувалів, що повертають відчуття стабільності та землі під ногами.
Практики майндфулнес – це про вміння бути “тут і зараз”, звертати увагу на свій стан, тіло, звук, смак замість того, щоб постійно жувати ментальну гумку.
До вправ візуалізації відносяться уявлення безпечного або приємного місця, яке викликає відчуття спокою й захищеності. Це може стати чудовою справою перед сном або ж в ситуаціях, коли дуже необхідно отримати краплю підтримки.
Ресурсні практики – це все, що допомагає відчути себе сильнішими та наповненішими: згадати підтримку, подивитись на улюблені фото, запах кави чи доторк до пледа.
Творчість і ручна праця – ліплення, малювання, в’язання чи навіть розкладання речей — допомагають зняти напругу і заспокоїти розум.
Щоденні ритуали (наприклад, чашка чаю в тиші, вечірня прогулянка чи написання кількох слів у щоденнику) дають тілу й психіці відчуття передбачуваності й опори.
Регулярне фізичне та психологічне розвантаження — не розкіш, а необхідність у світі постійних викликів і стресів. Поєднуючи турботу про тіло та увагу до внутрішнього стану, ми підтримуємо свій ресурс, зберігаємо ясність мислення й здатність діяти. Найважливіше — обрати ті практики, які підходять саме вам, і зробити їх невід’ємною частиною свого щоденного життя.
Авторка: студентка 4-PR курсу Анна Бондаренко
-
Українці святкують Різдво за новим стилем
Вже другий рік поспіль Україна святкує Різдво Христове 25 грудня разом із більшістю християнського світу.
З 2023 року Україна офіційно перейшла на новоюліанський календар. За новим стилем Різдво припадає на 25 грудня, а не на 7 січня, як було раніше. Науковці стверджують, що юліанський календар недосконалий і астрономічно неправильний, оскільки на 13 днів відстає від сонячного року.
Святі отці наголошують, що Різдво має бути в період, коли день починає ставати більшим. Тож нам давно треба було запровадити святкування так як в Європі. Точний день і рік народження Ісуса Христа не відомий, тому церква повʼязала різдвяно-новорічні свята з датою зимового сонцестояння. Саме 25 грудня світловий день на хвилину стає довшим. Це символізує “народження нового Сонця – народження нового Бога й початок Нового року.
Рішення «святкувати Різдво зі світом» зумовлене ще й особливим бажанням абстрагуватися від Росії та всіх її традицій. Російська православна церква використовувала старий юліанський календар як засіб протистояння західним християнським традиціям.
Перехід на новий стиль багатьом може даватися складно, проте важливо усвідомити, що цим кроком відроджуються наші культурні традиції. Оскільки, ще до приходу більшовиків у 1917 році, українці зустрічали різдво саме 25 грудня. Ця дата нагадує нам про цінності миру та добра, що об’єднують нас в складний час.
Авторка: студентка 2-Ж курсу Дарина Медвідь
-
Ризики та виклики: спробуй зараз або ніколи
Ще одна американська комедійна драма “Лускунчик” вийшла в прокат 5 вересня на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Цей фільм поповнив творчий доробок режисера й актора Бена Стіллера, фільмографія якого налічує понад 100 акторських робіт. Зокрема, у кінострічці «Таємне життя Волтера Мітті» він зіграв роль Шона О’Коннела.
Пригодницький комедійно-драматичний фільм продюсера Бена Стіллера вийшов у 2013 році за однойменним романом Джеймса Тербера. Головні ролі також зіграли Крістен Віґ, Ширлі Маклейн, та Адам Скотт.
Фільм розповідає історію звичайного чоловіка Волтера Мітті з буденним життям, який працює фоторедактором журналу. Попри це, герой мріє про великі пригоди. З часом все змінюється і Волтер вирушає в подорож у пошуках втраченого фото.
Це фантастична історія, яка показує, що кожен з нас – творець своєї долі. Кінострічка вражає своїми мальовничими локаціями, а музичний супровід підсилює атмосферу.
Рекомендую до перегляду, аби насолодитися тонким гумором та вмілою іронією. Також раджу переглянути тим, хто боїться ризикувати задля майбутнього. Ця історія може стати поштовхом для змін та експериментів.
Авторка: студентка 2-Ж курсу Анастасія Донець
-
Світло Різдва 2024: як українці святкують найбільше християнське свято
Українці незабаром святкуватимуть найважливіше християнське свято — народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Різдвяний дух завжди має свою чарівну атмосферу, затишок, тепло. У цьому подкасті ви дізнаєтесь про історичні та культурні аспекти Різдва, а також почуєте, як змінилася дата святкування і які народні звичаї супроводжують цей світлий день. Різдво залишається особливим у серцях кожного з нас.
Нехай українські традиції зазирнуть у кожну хатинку, а в родинах панує добробут і мир!
Автор: Анастасія Донець
Керівник радіопроєктів: Наталія Ковтун -
В КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є СВІЙ «ЗБІРНИК ЕМОЦІЙ», – психологиня Анна Авєкіна про вигорання
Професійне вигорання – це не просто втома. Це емоційний, фізичний та ментальний стан виснаження, що виникає внаслідок хронічного стресу на роботі. За результатами досліджень, біля 70% населення світу щорічно мають цю проблему і звертаються за допомогою до психологів або ж спеціалістів.
Як розпізнати цю проблему та вчасно їй запобігти? Про це ми поговоримо з психологинею Анною Авєкіною, яка поділиться своїми порадами та досвідом боротьби з професійним вигоранням.
– Чи відчували ви коли-небудь симптоми синдрому “професійного вигорання”?
– Я завжди любила свою роботу, але короткочасне вигорання було. Мені тоді просто хотілось засісти в кабінеті і робити якусь неважку працю: роздрукувати щось, поговорити по телефоні, але точно не приймати клієнтів. Я швидко взяла себе в руки, тому що знала, що люди потребують моєї допомоги.
– Які існують методи самодопомоги при синдромі “професійного вигорання”?
– Найголовніше: пам’ятайте, що ви не самі. Спілкуйтесь з близькими людьми та шукайте їх підтримки (вони зрозуміють, вислухають і допоможуть). Можливо не всім людям подобається таке, але варто спробувати практикувати методи релаксації, такі як медитація або йога. Та як би не банально звучало, але: встановіть чіткі межі між роботою та особистим життям, навіть якщо ви працюєте 24/7.
– Які методи психотерапії Ви використовували при синдромі “професійного вигорання” з клієнтами?
– В мене є один метод, який мені і моїм клієнтам дуже подобається – групова терапія: я даю можливість клієнтам отримати підтримку та спілкування з іншими людьми, які стикаються з вигоранням. Таким способом, я підстрелюю відразу двох зайців: і допомагаю людям позбутися вигорання і розширити коло знайомств.
– Клієнти яких вікових категорій найчастіше звертаються з допомогою позбутися «професійного вигорання»?
– Найчастіше з проблемою вигорання звертаються люди віком від 30 до 45 років. Це пов’язано з тим, що саме в цьому віці люди зазвичай відчувають найбільший стрес на роботі через відповідальність за сім’ю, кар’єру та інші зобов’язання.
– Які причини виникнення синдрому “професійного вигорання” у час війни?
У воєнний час ризик виникнення вигорання значно зростає. Це пов’язано з:
- Невизначеністю та нестабільністю через рух біженців, які покидають робочі місця у своїх містах;
- Збільшенням навантаження на роботі, особливо для чоловіків, у зв’язку з мобілізаційним рухом;
- Переживаннями за себе та близьких, особливо для сімей, в яких служать рідні або для тих, які знаходяться в епіцентрах подій.
– Як ви думаєте, що можна зробити на рівні держави/організації/колективу для допомоги людям, які страждають від синдрому “професійного вигорання”?
- Керівництво держави однозначно повинно звертати увагу на емоційний стан населення, а тобто: створити програми підтримки людей, які страждають від вигорання; забезпечити доступ до психотерапії; проводити інформаційні кампанії про вигорання.
- Дії на рівні організації: створити сприятливі умови для праці; давати людям можливість відпочивати та відновлювати сили; заохочувати здоровий спосіб життя.
- Рівень колективу: підтримувати один одного; створювати атмосферу довіри та взаємодопомоги.
Автор: студентка 2-Ж групи Корнійчук Єлизавета
Фото: з особистого архіву героя
-
Як авокадо стало культом
Ще в минулому столітті в Україні про авокадо навряд чи хтось взагалі чув про це і більшість людей, що жили в радянські часи, зреагували на слово «авокадо» питанням: «А що це?». А сьогодні, у сучасному світі важко знайти людину, яка ніколи б не чула про авокадо.
Зелений фрукт «грушоподібної форми», з кісточкою всередині та м’якою шкіркою, яку доволі легко розрізати ножем. Здається, нічого незвичного, нічого надто цікавого. Однак за останні роки, а можливо навіть десятиліття, авокадо перестало бути просто екзотичним фруктом із теплих країв, як-от манго чи ківі. Воно створило навколо себе ажіотаж і стало майже символом культури.
Сьогодні авокадо можна зустріти всюди. Смакуємо його, експлуатуємо для створення шампунів, косметики, фотографуємо, як декоративний елемент в одязі чи інтер’єрі. І можна було б сказати, що це надумано, перебільшено, гіперболізовано, однак якщо спитати людину, який фрукт у нього асоціюється з соцмережами, успіхом та ідеальними життям, то більш за все відповідь буде: «Авокадо».
Як писало інтернет-видання Українська правда – У соціальній мережі Instagram понад 7,5 мільйонів повідомлень під хештегом #avocado 2018 рік а за 2024 вже понад 13,5 мільйонів.
Історія авокадо починається ще з давніх часів. Його вирощували в основному в Центральній Америці, зокрема у Мексиці та Перу ще в часи майя та ацтеків. Спочатку звичне нам “авокадо” мало назву ahuacatl/ахуакатль, що в перекладі з науатль, означає «яєчко». Очевидно, що це було відсилка до того як авокадо росте, парами. Назва була доволі специфічна, тому спочатку прийшли до іспанського варіанту, а потім через вимову каліфорнійських фермерів варіант авокадо укоренився
З того моменту, як авокадо з’явилося на полицях супермаркетів і закрасувалося у соцмережах, пройшло небагато часу. Сьогодні авокадо захопило інтернет. Instagram та Pinterest просто завалені малюнками, картинами, біжутерії, фотографіями, рецептами: «Сніданки з авокадо», «Смузі з авокадо», «Десерти із авокадо» і так далі… Авокадо, або як його ще назвали крокодиле яйце, стало непросто їжею, а цілим символом. Відома американська співачка Біллі Айліш на початку своєї кар’єри використовувала нік в Інстаграмі “wherearetheavocados” “де авокадо?”.
Як повідомляє видання Українська правда – «Лише в США за останні 20 років його споживання зросло втричі до 3,6 кг на людину на рік. У Мексиці, батьківщині авокадо, фрукт називають зеленим золотом, а його світовий ринок сягнув 18 млрд доларів. і продовжує зростати.»
Точної причини, чому саме цей фрукт став настільки мейнстрімним у масовій культурі, важко визначити. Особисто в мене є декілька думок. По-перше, зовнішня оболонка авокадо одночасно є і звичною, і незвичною для українського споживача. Авокадо, з одного боку, має типовий вигляд фрукта, щоб масова культура його сприймали на одному рівні з мандарином, яблуком чи грушею, але, з іншого боку, рідкісний та особливий фрукт, ця унікальність через його незвичний смак. Він може бути і солоним, і солодким. Це залежить від страви приготування та його степені стиглості.
По-друге, культ авокадо рекламує здорове харчування. Воно містить в собі корисні жири, антиоксиданти та майже 20 видів вітамінів і мінералів. Це ще приваблива обгортка для естетів. Таким чином звичайний фрукт із тропічних країн став символом успіху, багатства, здоров’я, а якщо сказати одним словом – ідеального життя.
Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько
Зображення: pinterest.com
-
Чому нам потрібне відео на фоні?
Чи помічали ви, як незатишно себе почуваємо, коли забуваємо телефон вдома? Звичайно, з мобільним телефоном комфортніше жити. Всі давно звикли і змирилися, щодо прив’язаності до смартфонів. Але в слід цієї залежності з’являються все нові й нові… У сучасному світі інформаційного перенасичення більшість людей постійно гортає TikTok, слухає подкасти чи переглядає Telegram, і все це роблять паралельно, наприклад, під час перегляду фільму чи інших справ… Цей безперервний потік відео зазвичай лишає у пам’яті менш ніж «нічого». Доволі комічно, що найрозумніше створіння на цій планеті постійно потрапляє у клітку залежності. Як так сталося, що ми опинилися у лабиринті цифрових стимулів і не хочемо з них виходити? Чи існує вихід?
Прагнення накопичувати інформацію має глибокі еволюційні корені. У первісному середовищі знання могли врятувати життя. Наприклад, розуміння, що ховається за деревом, допомагало уникнути небезпеки або знайти їжу. Утім, сучасний обсяг інформації перевищує нашу здатність її обробляти. Політолог Бертрам Гросс назвав це явище “інформаційним перевантаженням”, вказуючи, що надлишок повідомлень, значно погіршує якість прийняття рішень.
Як зазначає американський психолог Даніель Канеман “Наш мозок розроблений для швидкої оцінки ризиків, а не для обробки складних потоків інформації”
Через це надмір звісток стає не інструментом, а перешкодою, формуючи залежність від швидкого, але поверхового контенту.
Дофамін – це один з головних гормонів задоволення в нашому організмі. Дофамін виділяється у відповідь на якісь досягнення, і людина хоче отримувати свою «порцію щастя» знову і знову.
У контексті нашої теми часто говорять про «дофамінову ломку», коли людина відчуває дискомфорт без телефона чи інших стимулів. Такий стан, однак, не пов’язаний із самим дофаміном як “гормоном задоволення”. Нейрофізіологи зазначають, що дофамін виділяється переважно під час «очікування винагороди», а не лише в момент її отримання.
Уявімо, що ви граєте у відеогру. Коли ви проходите легкі рівні, вам стає нудно. Але чим складнішими стають рівні, тим приємніше і цікавіше їх проходити, бо дофамін починає виділятися під час проходження, а не лише тоді, коли ви виграли. І чим складніший рівень, тим приємніша насолода від виграшу.
Цифрові платформи також вміло використовують цей механізм, щоб штучно стимулювати вироблення гормону щастя: від нескінченного гортання коротких «відосиків» буквально одним рухом пальця в TikTok до автоматичного відтворення відео на YouTube. Ми робимо це, щоб знайти те саме відео, яке принесе нам найбільше задоволення. Наприклад, розсмішить або шукаємо музику, яка найбільше сподобається, чи тему, яка зачепить. А для власників цифрових платформ є одна ціль – це можливість утримувати нас і нашу увагу якомога довше.
Сама проблема виникла не з повітря. Технологічні гіганти свідомо створюють механізми, які утримують нас на платформах. Наша увага стає товаром, що монетизується через рекламу. Як наслідок, технології, які мали б покращувати наше життя, часто навпаки породжують залежність.
За даними досліджень Центру Глобального здоров’я у Гарварді, постійна стимуляція мозку через короткі відео та нескінченні стрічки формує звичку до “інформаційних вибухів”, які знижують здатність концентруватися. Це робить нас уразливими до маніпуляцій і створює залежність від швидкого контенту.
Як же тоді позбутися цієї залежності? Різні блогери, інфлюенсери і ментори саморозвитку пропагують вам активну боротьбу із цієї залежністю і залучають вас до ідеї дофамінового голоду.
Дофамінове голодування – це форма цифрової детоксикації, що передбачає повну або часткову відмову від технологій, які викликають залежність, таких як соціальні мережі, прослуховування музики на технологічних платформах та інтернет-ігор. Це може бути розширено до тимчасового позбавлення соціальної взаємодії та зловживання їжі.
Ідея “дофамінового голоду” пропонує уникати всіх стимулів, щоб “перезавантажити” мозок. Утім, на думку нейробіологів, такий підхід може бути неприродним. Значно ефективнішим є впровадження мікрозмін: обмеження часу у соцмережах, концентрація на одній активності тощо.
Декілька порад, щоб позбутися залежності або її полегшити
1. Усвідомлення проблеми. Зрозумійте, що інформаційна залежність — це глобальне явище, а не ваша індивідуальна слабкість. Це не робить вас слабкою чи поганою людиною.
2. Зменшення рівня стимулів. Якщо вам подобаються прогулянки, слухайте лише звуки природи, уникаючи додаткових подразників. Кожний раз, коли ви будете ловите себе на думці, що ви знову почали одночасно писати повідомлення, дивитися фільм і робити домашнє завдання, «висмикуйте» себе з цього «порочного кола» і зосередьтеся на одній роботі.
3. Пошук балансу. Регулярно оцінюйте, чи вам потрібен кожен новий стимул. Наприклад, коли ви сідаєте за якусь роботу і вже на автоматі шукаєте в YouTube або в Spotify музику “смикніть” себе і запитаєте: «А чи справді мені так необхідна музика на фоні?»
4. Пам’ятайте, що час – це безцінний швидкоплинний ресурс і дар Вседержителя . Наш час не можна ні купити, ні повернути. Цінуймо його.
Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько
-
7 технік, щоб побороти тривожність
Так чи інакше, кожен із нас має свої тривоги. Хтось хвилюється за майбутнє, хтось – за теперішнє, інші переймаються думкою навколишніх, а дехто навіть тим, як спокійно, не засоромившись, сказати водію автобуса: “Зупиніть, будь ласка, на зупинці”. У кожного є свої причини для хвилювань і страхів. І тому кожен повинен знати, якщо не побороти всі страхи, то хоча б полегшити свою тривогу. Ось сім технік, які допоможуть подолати тривогу.
Прогресивна м’язова релаксація або ж сканування тіла
Що це? Метод Джейкобсона, створений в 1920-х роках для розслаблення тіла шляхом розширення напруження і розслаблення м’язів. Цей процес знижує фізіологічну активацію, яка супроводжує тривогу.
Як це працює? Зручно сядьте або ляжте в тихому місці.Починайте з обличчя: напружте м’язи чола на 5-10 секунд, а потім розслабте.Перейдіть до інших частин тіла поступово спускаючись униз: шия, плечі, руки, живіт, ноги.
Наукова основа. Використовується в когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) для лікування тривожних розладів.
Когнітивна реструктуризація
Що це? Процес виявлення та оскарження негативних автоматичних думок. Це замінити ірраціональні переконання реалістичними.
Як робити? Напишіть, яка думка приносить тривогу.Складіть два списки: докази за і проти цієї думки.Відповідайте на запитання:Чи є ця думка фактом?Чи можуть інші трактувати інакше?Як часто подібні побоювання справджувалися? Що може бути найгірше, якщо це станеться? Який буде наслідок ?
Наукова основа: Центральний елемент КПТ, розроблений Аароном Беком у 1960-х роках.
Спостереження за емоціями
Що це? Практика усвідомленості (mindfulness), заснована на тому, щоб звернути увагу на фізичні прояви емоцій, не уникаючи їх.
Як робити? Визначте, де у тілі “живе” тривога (груди, шлунок, горло). Зосередьтеся на відчуттях, наче спостерігаєте їх із боку. Слідкуйте за змінами, наприклад, чи зменшується напруження чи пульсація.
Наукова основа. Це частина МБСТ (mindfulness-based stress reduction) — методики, розробленої Джоном Кабат-Зінном. Використовується в лікуванні тривожних і депресивних розладів.
Цікавий факт. Відомий актор Педро Паскаль під час червоних доріжок використовує цю техніку.
Пропрацювання найгіршого сценарію
Що це?
Метод управління невизначеністю. Уявлення найгіршого ймовірного результату зниження мозку зменшити страх перед “невідомим”.
Як робити? Опишіть найбільший сценарій детально.Визначте кроки, які ви зробите, щоб впоратися.Поміркуйте, чи матиме ця подія сильний вплив через рік.
Наукова основа: Використовується в терапії прийняття та відповідальності (ACT), щоб допомогти людям прийняти свої страхи.
Дії у напрямку страху (експозиційна терапія)
Що це? Ефективний метод подолання страхів шляхом посилення знайомства зі “страшними” ситуаціями.
Як робити? Розбийте страх на дрібні кроки. Виконуйте ці кроки, починаючи з найменшого переляку. Не поспішайте переходити на новий етап, поки попередній не стане комфортним.
Наукова основа. Цей метод широкого використання в лікуванні фобій і посттравматичних стресових розладів.
Реактивний контроль (дистанціювання від тривоги)
Що це? Практика дозволяє “перебувати поруч із тривогою”, але не занурюватися в неї. Допомагає зменшити її вплив.
Як робити? Прийміть думку, яка змінить тривогу і прийміть її: “Я зараз відчуваю тривогу”.Уявіть, що тривога — це об’єкт поруч із вами, але ви не взаємодієте з нею.
Наукова основа. Це елемент ACT, який дозволяє людям змінювати ставлення до своїх емоцій.
Найкраще не потрапляти у сіті страху, щоб не доводилося з них виплутуватися. Нехай не хвилюють вас думки про те, що думають чи можуть подумати про вас інші. Важливіше, що думаєте ви самі про себе. Живіть у гармонії з своєю совістю.
Квадратне дихання
Що це? Дихальна техніка, яка впливає на парасимпатичну нервову систему, допомагаючи заспокоїтися. Назва “квадратне” походить від чотирьох рівних фаз дихання, тобто кількість секунд може бути будь-яка наприклад 4 рази по 6.
Як робити?
Вдихайте через ніс 6 секунди.
Тримайте дихання 6 секунди.
Видихайте через рот 6 секунди.
Пауза 6 секунди, повторіть цикл.
Поступово можна збільшити тривалість фази до 6-9 секунд.
Наукова основа. Метод спроби у медитації та у військовій підготовці для управління стресом (наприклад, у програмах тренувань морських піхотинців США)
Авторка: студентка 2-Ж курсу Мар’яна Прудько