Катерина Супрун: «З початком роботи почала більше розуміти журналістику»

Катерина Супрун — студентка-журналістка 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Обіймає посаду журналістки інформаційного агентства «Нова Доба», співвласниця книжкового клубу «Спілка» .

— Привіт, Катю, коли в тебе з’явився інтерес до журналістики?

— Привіт, перші спроби в роботі з текстами були в 9 класі. Я обіймала посаду голови учнівського самоврядування та вела сторінку навчального закладу у «Facebook». У Кагарлицькому районі на Київщині була мережа учнівського активу: ми організовували спільні зустрічі, проводили заходи, а я робила дописи про це.

— Від ведення шкільного «Facebook» та організації районних івентів ти перейшла до створення власних концептуальних проєктів. Як у тебе з’явилася ідея створити книжковий клуб «Спілка» ?

— Ця ініціатива зародилася ще вдома, на Київщині, де ми з подругами збиралися й обговорювали прочитані книги. Коли переїхала в Черкаси, помітила, що тут багато книжкових клубів, але хотіла створити щось за власним концептом. Познайомилася з Марою, вона допомогла розробити айдентику, ми створили лого і сторінку в «Instagram».

— Які цінності ти заклала у «Спілку»?

— Основною метою є донесення думки про те, що читання — це сучасно. Я прагнула створити простір, у якому ми обговорюватимемо книги та фільми, шукатимемо сенси. Після початку повномасштабного вторгнення зрозуміла, що потрібно популяризувати читання та підтримувати українські видавництва.

— Як обираєте, що будете обговорювати?

— Раніше в загальному чаті збирали пропозиції всіх, хто відвідував заходи. Згодом я змінила структуру. Тепер у нас є канал для інформування і редакційний. До нього входять ті, хто допомагає розвивати проєкт: дизайнерка та активні учасники, які відповідають за створення контенту для «TikTok». Тому наразі процес має такий вигляд: ми генеруємо ідеї та обираємо кілька ключових, потім виносимо їх на голосування в інформаційному каналі.

— Які подальші етапи організації книжкових зустрічей?

— Спочатку обираємо книгу для обговорення, потім створюємо постер із датою та локацією. Надаємо перевагу атмосферним кав’ярням: «The room», «ЛасКава», «BrewLove», «Агроельф». Зазвичай захід проводимо в суботу пообіді. Мій алгоритм роботи — це перечитати книгу, занотувати і підготувати модераційну картку із питаннями для обговорення. Часто робимо цукерки з передбаченнями та подарунками.

— Я була присутня на вашій зустрічі з Літою Остром і помітила, наскільки це високий рівень організації. Як вам вдається залучати авторів?

— Багато ініціатив відбуваються завдяки комунікації з викладачами. Наприклад, цю зустріч запропонувала організувати Людмила Іванівна Солодка, вона адмініструє буккросинг-клуб «Freebook». Також співпрацюємо із Оксаною Володимирівною Вертипорох та її літературним простором «Art_book». Плануємо з Людмилою Іванівною організувати обговорення книги з психологами. Приємно, що автори самі виходять на зв’язок. Приміром, Еміль Палагнюк пропонував свою книгу для обговорення та рецензування. Ми працювали із його роботою «Лузеркаси».

— На instagram-сторінці «Спілки» є спільний допис із інформаційним агентством «Нова Доба», у якому ти працюєш. Як виникла ідея такої медійної колаборації та як технічно ти реалізувала цей кейс?

— Багато років бачила в соцмережах, що на сторінках брендів організацій є цікаві листівки до Дня закоханих із відомими людьми, ситуаціями, аудиторія на це активно реагує вподобаннями, коментарями та поширеннями. Подумала, чому б для «Спілки» не зробити щось схоже? Для «Нової Доби» я пишу про літературу, тож вирішила поєднати наші інтереси для залучення нової аудиторії.

— Як ти почали працювати в «Новій Добі»?

— Минулоріч був спільний проєкт «Майстерність сторителінгу», який реалізували у співпраці з кафедрою журналістики, реклами та PR-технологій у межах підписаного меморандуму про співпрацю між ІА «Нова Доба» і ЧНУ ім. Богдана Хмельницького за підтримки Чеської громадської організації «Асоціація з міжнародних питань» у Програмі Трансформаційної співпраці МЗС Чехії. Я написала два лонгриди, і коли в редакції була вакансія, то Ольга Ярмолич, що вже працювала в «Новій Добі», запропонувала мою кандидатуру. Відчуваю творчу свободу, можу пропонувати теми, і редакція підтримує. Наприклад, аналітичні лонгриди про вартість Великоднього кошика та борщу потребують більше часу на підготовку. Утім, саме від такого формату я отримую професійне задоволення.

— Як ти плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?

— Журналістика — це непередбачувана робота, і планувати складно. Стараюся ходити на більшість пар, іноді є можливість делегувати відвідування заходу колезі. Буває, що ввечері пишуть, що треба відвідати подію, тоді змушена пропустити пари.

— Які особливості поєднання роботи і навчання?

— Головна складність у тому, що не завжди можу бути присутньою на аудиторних заняттях. Утім помітила, що з початком роботи медійницею почала більше розуміти журналістику, бо здобуваю практичний досвід.

— Як навчальна програма в університеті допомагає у твоїй роботі в медіа?

— Із тих дисциплін, які вивчаємо цьогоріч, ключовими для мене є аналітичні жанри. Навчилася правильно опрацьовувати джерела, покликатися на них. Загалом у кожному предметі є щось корисне.

— Що ти порадиш студентам, які хочуть розвиватися в певній сфері, але мають страхи?

— Усі зазвичай кажуть: «не боятися», «пробувати себе». Я додам: якщо спробуєте і зрозумієте, що це «не ваше»  — ви завжди можете піти. Як каже мама: «поки ти студентка, маєш можливість тестувати себе в усьому, бо маєш нашу підтримку» . Але пам’ятайте про навчання.

— Якими ти бачиш свої подальші кроки?

— Не хочу себе зараз навантажувати думками про майбутнє. Але робота у сфері журналістики мені подобається, можливо, вступлю на магістратуру.

— Катю, дякую за розмову! Бажаю успіхів у навчанні та втілення своїх задуміву життя незалежно від того, який шлях у медіагалузіти обереш.

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.

Коментарі: