Категорія: Тексти

Пошук першої роботи для молодих людей стає одним із перших по-справжньому дорослих викликів. Це етап, коли доводиться вперше проходити співбесіди, писати резюме, хвилюватися через відсутність досвіду й одночасно намагатися зрозуміти, чим хочеться займатися в майбутньому, але саме перша робота часто стає можливістю навчитися відповідальності, комунікації та впевненості у власних силах.

Зрозуміти, що ви вже готові до для роботи, можна не за кількістю записів у резюме, а за внутрішнім налаштуванням отримати новий досвід. Багато студентів починають шукати вакансії саме тоді, коли теорії вже недостатньо й хочеться спробувати себе в реальному професійному середовищі. Важливим сигналом також є вміння організовувати свій час, поєднувати навчання з іншими обов’язками та доводити справи до кінця. Фахівці наголошують: перша робота не обов’язково має бути ідеальною, адже її головна цінність саме у досвіді, нових навичках і розумінні професії зсередини.

Соціальні мережі створюють ілюзію, ніби у двадцять років усі вже мають успішну кар’єру, високі зарплати й чіткий план на життя, але реальність значно простіша: більшість молодих людей лише шукають себе, змінюють напрямки та вчяться через власний досвід. Кар’єра рідко починається з ідеального моменту. Важливо пам’ятати, що перший пошук роботи не часто буває схожим на красиві історії з мотиваційних відео. Для більшості випускників це десятки вакансій, невпевненість у власному досвіді, фраза «ми вам передзвонимо» та постійне відчуття, що всі навколо, крім тебе, вже давно знають, ким хочуть бути. Утім, сьогодні ситуація на ринку праці поступово змінюється. За словами експертки по роботі з персоналом Наталії Ільченко, якщо ще кілька років тому молоді спеціалісти буквально боролися за першу вакансію, то зараз роботодавці дедалі частіше самі стикаються з дефіцитом кадрів. Нині для компаній головне, щоб кандидати взагалі доходили до співбесід. На старті кар’єри молодь часто хвилюється через відсутність досвіду, але, як зазначає експертка, студентам важливо «продавати» не стільки досвід, якого ще може не бути, скільки власну здатність швидко навчатися. У сучасному середовищі роботодавці цінують гнучкість, ініціативність і готовність освоювати нові навички буквально «за вечір». Для першої роботи, переконана Наталія Ільченко, часто шукають не ідеальні знання, а потенціал, мотивацію та той самий «вогонь в очах». Саме тому не варто відкладати пошук вакансій через страх, що «ще не достатньо готовий».

Варто звернути увагу не лише на професійні знання, а й на навички, які вже є: комунікацію, організованість, володіння цифровими інструментами, іноземними мовами чи досвід роботи в команді. Саме ці речі часто стають перевагою для кандидатів без великого стажу. Кар’єрні консультанти радять сформулювати для себе просте й чітке розуміння: у якому напрямку хочеться розвиватися та який досвід хочеться отримати на старті. Це допомагає не розпорошуватися, впевненіше проходити співбесіди й шукати вакансії, які справді відповідають власним цілям та можливостям.

Ще одна помилка початківців – сприймати співбесіду як іспит із правильною та неправильною відповіддю. Насправді це звичайний діалог між роботодавцем і кандидатом. І навіть невдала співбесіда стане досвідом, який допомагає краще зрозуміти себе, навчитися презентувати власні сильні сторони та впевненіше почуватися наступного разу.

Окрему увагу фахівці радять приділяти резюме. У світі швидкого рекрутингу роботодавці часто переглядають десятки анкет за день, тому резюме має бути коротким, чітким і зрозумілим. Як радить Наталія Ільченко, оптимальним варіантом буде одна сторінка, без зайвої інформації. Також під час пошуку першої роботи фахівці радять не надсилати резюме хаотично на всі вакансії поспіль, а спершу зрозуміти власний запит. Важливо чесно відповісти собі: для чого потрібна робота саме зараз? Для заробітку, першого досвіду, стажування чи можливості спробувати себе у певній сфері? Не менш важливо оцінити, який формат зайнятості реально поєднувати з навчанням: часткову зайнятість, дистанційний формат, роботу у вихідні чи сезонний підробіток. Коли студент уже більш-менш розуміє, який досвід хоче отримати та в якому напрямку розвиватися, постає питання, де саме шукати першу роботу. Сьогодні ринок праці значно змінився: вакансії для молоді дедалі частіше з’являються не лише на класичних сайтах пошуку роботи, а й у соціальних мережах, професійних спільнотах та телеграм-каналах. Одним із найпопулярніших способів залишаються онлайн-платформи для пошуку вакансій, зокрема Work.ua, Robota.ua, GRC.ua. Для молоді це не лише можливість знайти вакансію чи стажування, а ще й спосіб краще зрозуміти сучасний ринок праці: які навички зараз найбільш затребувані, які вимоги ставлять роботодавці та на які зарплатні очікування можна орієнтуватися на старті кар’єри. Водночас дедалі більшу роль у пошуку роботи відіграють соціальні мережі. Багато компаній публікують вакансії у фейсбук-спільнотах, телеграм-каналах, інстаграмі або лінкедіні ще до того, як вони з’являються на великих сайтах пошуку роботи. Саме тому студентам радять підписуватися на сторінки компаній, які їх цікавлять, стежити за професійними спільнотами та не боятися самостійно писати роботодавцям. Іноді першу роботу знаходять не через офіційний конкурс, а завдяки активності, комунікації та вчасно поміченій можливості.

Сучасний ринок праці дедалі більше цінує не лише диплом чи перелік навичок, а й комунікацію, відповідальність та вміння адаптуватися. Для молоді першою роботою нерідко стають стажування, фриланс, дистанційні проєкти або часткова зайнятість. І це вже давно не сприймається як «тимчасовий варіант», а радше як можливість зрозуміти, що справді подобається.

І головна порада: не боятися відмов! На старті кар’єри вони трапляються майже у всіх, але кожна співбесіда, кожне нове резюме й навіть невдалий досвід поступово формують те, чого неможливо навчитися лише в університетській аудиторії, – професійну впевненість.

Автор тексту: Тимошенко Вікторія,  студентка 4-Ж, ННІ української  філології та соціальних комунікацій

Психологи й дієтологи звертають увагу: нерегулярне харчування, надлишок кофеїну та постійні перекуси впливають як на фізичне самопочуття, так і на концентрацію, емоційний стан та рівень енергії. Саме тому фахівці дедалі частіше говорять про необхідність формування звичок здорового харчування. Про те, як змінилася культура харчування сучасної молоді, чи справді кава настільки шкідлива, як здається, та яких простих правил варто дотримуватися молоді в здоровому харчуванні, поговорили з лікаркою-дієтологинею, нутриціологинею Оксаною Ільницькою.

Зранку біля яток з кавою завжди черга, адже багатьом кава дорогою на пари заміняє повноцінний сніданок. Обід – це щось швидке між навчанням і роботою, а на вечерю – доставка піци. Харчування сучасної молоді дедалі більше підлаштовується не під режим організму, а під ритм життя. Іноді їжа стає просто ще одним пунктом у списку справ, який треба «закрити» якомога швидше. Швидкий темп життя змінив і саму культуру споживання їжі. Важко знайти молоду людину, яка має чіткий графік харчування. Традиційний формат «сніданок – обід – вечеря» часто розмивається перекусами, кавою та їжею «на ходу». У студентському середовищі це давно стало частиною повсякденності: перекус у транспорті, батончик у рюкзаку, чай з хот-догом, замість повноцінного приймання їжі, або вечеря пізно ввечері після роботи. Однією з головних причин зміни харчових звичок є постійна нестача часу. Поєднання навчання, підробітку, онлайн-завдань і соціальної активності формує ритм, у якому їжа часто відходить на другий план. Для багатьох юнаків та дівчат головним критерієм стає не користь продуктів, а швидкість, доступність і можливість поїсти буквально «між справами».

Нутриціологиня Оксана Ільницька наголошує, що для молоді особливо важливі режим дня та регулярне харчування: «Молодий організм ще будується і важливо йому допомогти в цьому. Регулярний прийом їжі, обов’язковий сніданок, повноцінні перекуси між основними прийомами їжі  сприяють правильній роботі всіх органів і систем, утворенню гормонів і м’язів. Нерегулярне харчування призводить до поганого стану шкіри, зайвої або недостатньої ваги, до хвороб шлунку і кишківника».

Ще одна тенденція – популярність швидкої та ультраобробленої їжі. Напівфабрикати, фастфуд, ковбасні вироби чи готові снеки часто стають основою щоденного раціону через свою доступність і швидкість приготування. Однак, за словами Оксани Ільницької, така їжа може містити небезпечні речовини для здоров’я, які можуть порушувати травлення. «Особливо важливо якісне та збалансоване наповнення тарілки харчування. Така їжа, як напівфабрикати, ковбаси, сосиски, пельмені та фаст-фуд, містить велику кількість глюкози, трансжирів, харчових добавок – тих самих Е-покращувачів смаку та вигляду. Вони порушують травлення, стан судин, дають зайві калорії й не несуть користі організму. Часто така їжа викликає залежність саме у підлітків і молоді, бо вона доступна, смачна і яскрава», – каже пані Оксана.

Окремою частиною нової культури харчування стала кава. Вона давно перестала бути просто напоєм і перетворилася на елемент ритму дня: кава перед парами, кава для концентрації уваги, кава з подругами… Водночас, як пояснює Оксана Ільницька, кава сама по собі не є шкідливим продуктом – навпаки, у помірній кількості вона може бути корисною. Проте надлишок кофеїну негативно впливає на серцево-судинну та нервову системи, а також на шлунково-кишковий тракт. Фахівчиня радить молоді не вживати каву натще та не зловживати нею у другій половині дня. Крім того, не забувати, що кофеїн міститься не лише в каві, а й в енергетиках, солодких напоях і чаї, а отже контролювати їх споживання. Великі дози можуть викликати безсоння, подразливість і пришвидшене серцебиття.

Поряд із фастфуд-культурою зростає й інтерес до більш усвідомленого харчування. Молодь дедалі частіше звертає увагу на склад продуктів, баланс у раціоні, кількість цукру чи енергетиків. Популярності набирає meal prep – практика заздалегідь готувати їжу на кілька днів, багаторазові ланчбокси та домашні перекуси замість постійної доставки. Соціальні мережі також суттєво впливають на харчові звички молодих людей. Тікток та інстаграм формують тренди на «естетичну їжу», корисні сніданки, матчу, протеїнові десерти або, навпаки, романтизацію життя на каві й мінімумі сну. Нутріціологиня наголошує, що важливо систематично інформувати про здоровий спосіб життя, про здорове харчування і небезпеку хаотичного вживання їжі в майбутньому: «Зараз дуже виросла кількість захворювань на ожиріння і порушення харчової поведінки у молоді. Я би порадила дотримуватися режиму дня і прийому їжі, пити чисту воду замість солодких напоїв чи пакетованих соків, снідати ,обідати і вечеряти простою їжею (овочі, фрукти, молочні продукти, яйця, крупи або паста твердих сортів пшениці, сірий хліб, м’ясні, рибні страви, приготовані за простими рецептами)». Також фахівчиня радить харчуватися в закладах громадського харчування, де готують домашню їжу, а для перекусів підійдуть горіхи, сендвічі на цільнозерновому хлібі або протеїнові батончики без цукру.

Сьогодні культура харчування молоді дедалі більше відображає загальний стиль сучасного життя – швидкий, мобільний і багатозадачний. І водночас саме через їжу дедалі частіше проявляється потреба хоча б ненадовго сповільнитися й подбати про себе не «між справами», а по-справжньому якісно.

Автор тексту: Тимошенко Вікторія,  студентка 4-Ж, ННІ української  філології та соціальних комунікацій

Дар’я Заєць — студентка-журналістка 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Розвиває власний блог.

— Привіт, Дашо! Скажи, будь ласка, чому при вступі в ЗВО ти обрала саме журналістику?

— Привіт! Я обрала журналістику, бо на момент вступу вона була «ближчою» до моїх інтересів. Раніше планувала вступати до медичного ЗВО, але порада знайомої спробувати щось інше змусила мене переглянути це рішення. Я усвідомила, що люблю знімати відео, говорити, до того ж на той час вела свій «YouTube-канал». Попри здивування батьків я зрозуміла, що медицина мені не так цікава, як журналістика.

—Як у твоєму житті зʼявилося блогерство?

— Блогерство — це історія, яка почалася ще в дитинстві. У 8–10 років, коли спостерігала за іншими через екран, то вже уявляла себе в цій ролі. На той момент я знімала для себе розпаковки та інший контент. Подорослішала замріяла новий телефон із кращим функціоналом. Коли мені подарували його, то почала знімати й публікувати відео на «YouTube». Але змотивувала мене книга Джен Сінсеро «You Are a Badass. How to Stop Doubting Your Greatness and Start Living an Awesome Life». Там була фраза: «Починай саме зараз, ідеального моменту не існує». Це ніби кадр із фільму, але насправді було в моєму житті — я закрила книгу й почала знімати без сценарію та підготовки — у селі, на городі, коли батьки садили картоплю. Змонтувала й відразу опублікувала на «YouTube».

— Коли ти зрозуміла, що потрібно розвивати особистий бренд?

— Я зрозуміла це не так давно. Стала активно вести блог із початком повномасштабного вторгнення, але лише півтора – два роки тому усвідомила, що потрібно розвивати особистий бренд. Узялася вивчати механізми його створення. Півтора роки тому почала знімати пародії, знайшла свою тему, побачила, що це подобається аудиторії, і почала створювати власний бренд. Саме тоді я побачила потужний відгук від людей і зрозуміла — це моя ніша. Відтоді я вибудовую систему асоціацій, щоб глядач миттєво впізнавав мій контент серед тисяч інших. Так з’явився нікнейм «Дар’я Заєць» і візуальний акцент на жовтому кольорі, який мені дуже подобається. Тепер мій бренд асоціюється із якісними пародіями.

— Якою була твоя перша рекламна співпраця?

— Перша рекламна співпраця була бартерною — мені запропонували каву. Я була шокована, бо на той момент ще навіть не знімала пародії, а на старій сторінці в «TikTok» було близько 4 тис. підписників. Чітко пам’ятаю той день: їхала в маршрутці додому й отримала повідомлення: «Хочемо з вами співпрацювати, надсилаємо каву для рекламного ролика». Дуже старалася над роботою з тим відео, але коли переглядаю його зараз, воно мені не надто подобається, утім це крутий досвід і незабутні емоції.

— У тебе майже всі реклами — це фрагменти із фільмів чи шоу. Як ти узгоджуєш креативні сценарії з брендами?

— Зазвичай бренди надсилають бриф, у ньому прописані всі ключові вимоги: від теми відео до суворих «так» чи «ні» щодо змісту. Потім із величезного масиву фільмів, мультиків, серіалів я знаходжу конкретний кадр, це дуже важко. Тому що справді треба дуже багато подивитися. Авжеж, я співпрацюю з «ChatGPT», він дуже допомагає, підказує, де може бути та сцена, яка є необхідною, але навіть із ним може бути складно. ШІ не завжди точно розуміє мій запит, тому часто запропоновані варіанти мене не влаштовують. Особливо важко шукати кадри під конкретні події, наприклад, день народження бренду. Коли я нарешті знаходжу ідеальний фрагмент, то надсилаю його замовникам. Вони редагують сценарій або додають свої побажання, і лише після схвалення я переходжу до знімань.

— Які стратегії просування ти використовуєш?

— У своєму просуванні я не використовую платні стратегії, орієнтуюся виключно на органічне зростання охоплень та аудиторії. Лише одного разу вкладала кошти в рекламу — це було в межах навчання у «Школі відповідального блогерства», де нам виділили кошти на просування одного «Reels». В усіх інших випадках моя стратегія полягає у створенні контенту та регулярній публікації нових відео.

— Як ти адаптуєш контент під алгоритми, що постійно змінюються?

— Мої стосунки з алгоритмами налагодилися лише тоді, коли я чітко визначилася з темою. Раніше, коли шукала свій формат і знімала різний контент, то соцмережі не розуміли, кому саме його пропонувати, тому охоплення були низькими. Щойно я сфокусувалася на пародіях, алгоритми почали стабільно «давати» перегляди. Зі свого досвіду зрозуміла, якщо розважальні відео змішувати з макіяжем чи тваринами, то аудиторія втрачає орієнтир, алгоритми збиваються. Найсуворішим є «TikTok» — він вимагає єдиної теми та сталого формату. Тому я дотримуюся стратегії: обрана ніша, регулярність і зрозуміла для глядача лінія контенту. Тільки за таких умов система починає «працювати» на тебе.

— Як навчальна програма допомагає в роботі?

— Навчання в університеті допомагає передусім у питанні грамотності. Коли я хочу щось написати або сказати в «Stories» чи «Reels», то часто згадую правила, які ми вивчали, наприклад, на парах української мови в Тетяни Григорівни Бондаренко. У такі моменти я не «біжу» до «Google», бо автоматично згадую, як правильно вживати те чи те слово.

— Як ти плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?

— Я не планую, але балансую. Це буває складно, тому що пародії — це не просто швидкий контент на кшталт огляду косметики за три хвилини. Фактично я перезнімаю фрагмент фільму. Для цього потрібно знайти образи, продумати деталі, змонтувати. Я намагаюся триматися в обох сферах одночасно, щоб не допустити «просідання» ні в навчанні, ні в блозі. Мій графік зазвичай має такий вигляд: ранок та обід я присвячую університету та відвідуванню пар. Після цього роблю перерву на відпочинок, а потім переходжу до роботи блогерки. Іноді ввечері є час, щоб написати завдання. Це постійна робота над поєднанням двох різних світів.

— Які особливості поєднання роботи та навчання?

— Поєднання університету та блогу — це постійний пошук балансу. Раніше мені здавалося, що навчання заважає розвитку в блозі, але згодом зрозуміла, що саме зараз у мене є найбільше часу для творчості. Уміння балансувати є корисним, проте недоліки дуже відчутні. Найбільша проблема полягає в різниці цих професій. Журналістика вимагає чіткості, оперативності та «холодного розуму», тоді як мій блог — це креатив, гумор і яскравість. Поєднувати це протягом дня надзвичайно складно. Коли я витрачаю сили на завдання в університеті, то вдома вже виснажена емоційно і на творчість не лишається ресурсу. Блогерство — це моє покликання, люблю цю справу. Але навіть попри задоволення, це все ж робота, яка потребує часу та сили. У результаті зіштовхуюся з перевтомою…

— Що ти можеш порадити студентам першого – другого курсу, які хочуть розвиватися у сфері блогінгу, але мають страхи?

— Найголовніша порада — постарайтеся якнайшвидше знайти свою конкретну тему. Я витратила на ці пошуки чимало часу, і лише рік тому зрозуміла, що пародії — це те, що мені відгукується. Раніше я дотримувалася правил блогерства — треба знімати багато «Stories», дотримуватися алгоритмів. Коли я намагалася «заганяти» себе в ці рамки, то відчувала, що мені це не приносить задоволення. Блог має приносити задоволення. Звісно, розуміти та працювати з алгоритмами важливо, але тут знову спрацьовує правило балансу.

— Які маєш плани на майбутнє?

— Мої плани — продовжувати займатися цією справою, розвивати блог. Найважливіше для мене — робити те, що справді подобається.

— Дашо, дякую за цю щиру та змістовну розмову! Твій досвід — це приклад того, як дитяча мрія через пошук себе та кропітку роботу трансформується у впізнаваний особистий бренд. Бажаю ніколи не втрачати «вогню» і насолоди від процесу, адже саме це робить твій контент живим.

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.

Ковтун Валерія — студентка-піарниця 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Обіймає посаду SMM-менеджерки дитячого ФК «Дніпро».

— Привіт, Валеріє, розкажи, будь ласка, коли в тебе зʼявився інтерес до рекламної сфери?

— Привіт, коли вступила до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, то не мала розуміння, чим саме хочу займатися, і обирала між психологією, журналістикою і рекламою та PR. Мені здавалося, що буде цікаво досліджувати вплив реклами, як вона трансформується, тому ухвалила рішення на користь останньої освітньої програми.

— Як ти почала працювати з дитячим ФК «Дніпро»?

— Моя знайома шукала SMM-менеджера для свого проєкту і знала, що я навчаюся на рекламницю, тому запропонувала спробувати свої сили.

— Які особливості роботи з дітьми?

— Я навіть не можу виділити якихось труднощів. Із дітьми працювати дуже легко, вони завжди охоче погоджуються на зйомки, активні та максимально щирі перед камерою. Тому мені приносить задоволення створювати з ними контент.

 — Які візуальні елементи ти вважаєш «обличчям» клубу в соцмережах?

— Насамперед, це наш логотип, який я додаю до кожного відео та допису для підвищення впізнаваності. Щодо візуальної айдентики, то блакитний і синій кольори завжди присутні. Для сториз обираю яскраві шрифти, щоб підкреслити атмосферу, динамічність.

— Які стратегії просування ти використовуєш?

— Я поєдную експертність та емоції. Стараюся знімати інформативно насичений контент, приміром, тренування, а також розважальний, який показує характер дітей і атмосферу в команді.

— Як ти поєднуєш експертний контент із розважальним?

— Переважає розважальний контент, бо він має високу віральність. Моя тактика така: відео спочатку має потрапити в рекомендації. А вже в описі я додаю експертну частину — заклик до дій, умови запису та іншу важливу інформацію. У дитячому спорті важливо показувати щасливих дітей, які активно працюють на полі, розповідають щось весело на камеру — це вказівка для батьків, що наш футбольний клуб є комфортним середовищем, і дітям буде добре в ньому. Щодо експертного контенту, він не має попиту в цій ніші.

— Як побудований твій процес створення контенту?

— Я приходжу на тренування, знімаю одразу кілька відео, потім монтую їх і публікую протягом кількох днів чи навіть тижнів.

— Як навчальна програма допомагає в роботі?

— Із тих дисциплін, які ми вивчаємо цього семестру, я б виокремила SMM, яку викладає Тетяна Григорівна Бондаренко, оскільки вона пов’язана з моєю роботою. Під час навчальних занять ми розбираємо техніки, віральний контент, створюємо щось нове, і це підсилює мої знання.

— Як плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?
— Дивлюся, чи вистає мені кількості відзнятих відео. Якщо бракує, то узгоджую свій розклад і графік тренувань і приходжу знімати відео з дітьми.

— Що ти порадиш студентам першого–другого курсів, які прагнуть працювати в цій сфері?

— Не бійтеся пробувати щось нове та братися за нові проєкти. Потрібно якомога більше знімати, «набивати руку» на практиці. Важливо максимально прокачувати себе, як комунікаційника, щоб відчувати запити аудиторії.

— Що плануєш у майбутньому?

— Надалі розвиватися в галузі SMM, успішно завершити навчання на бакалавраті. Планую продовжувати працювати над цікавими проєктами, а з часом масштабувати їх.

— Валеріє, дякую за розмову! Бажаю успішно захистити диплом і щоб твій професійний шлях у SMM був сповнений цікавими, масштабними кейсами та вдячними клієнтами. Хай кожен твій «проєкт мрії» обов’язково здійсниться!

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.

Анна Хакало — студентка–піарниця 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана  Хмельницького. Обіймає посаду блогерки та UGC—кріейторка.

— Привіт, Аню, коли в тебе з’явився інтерес до рекламної сфери?

— Привіт! Коли навчалася у школі, мене цікавив процес створення відео та фотоконтенту, про рекламу тоді й не задумувалася. До цієї сфери інтерес з’явився вже під час здобуття вищої освіти.

— Коли ти зрозуміла, що треба розвивати особистий бренд?

— На початку першого курсу. Задумувалася про блогерство раніше, бо ця сфера найбільше резонувала з моїми внутрішніми вподобаннями. Але в школі не наважилася почати, тому що було ніяково, зважала на думку інших, зокрема однокласників.

— Як відбувся перехід від блогу як хобі до співпраці з брендами?

— Усе починалося з моєї ініціативи. Я першою написала адміністраторам магазинів одягу та запропонувала свої послуги зі створення UGC-контенту. На той момент у мене було понад 400 підписників, тому погоджувалися не всі. Проте ті представники брендів, які схвалили пропозицію, були задоволені результатами. Кейси повторних робочих запитів продемонстрували, що мої навички є цінними.

— Якою була твоя перша співпраця?

— Це був магазин жіночого одягу «Saraffan». Я навіть не очікувала, що представники бренду з такою великою аудиторією в «Instagram» дадуть позитивну відповідь. У них була ідея, але не було кому втілити її. Тому я написала у «влучний момент». Відео було технічно складним, але результатом ми були задоволені. Цей досвід дав мені такий потужний поштовх і заряд мотивації, що тепер хочеться працювати ще більше й підкорювати нові вершини!

— Якщо порівняти перше рекламне відео і ті, які ти створюєш зараз, що змінилося?

— Найперше, подання. Раніше я більше зважала на загальні тренди, зараз фокусуюся на авторському поданні. Мені важливо, щоб відео мало «живий» вигляд та цікавило аудиторію. Також я завжди враховую побажання рекламодавців, дотримуюся технічних завдань.

— Які стратегії просування ти застосовуєш?

— Зараз складно утримувати увагу аудиторії. Тому на початку відео я обов’язково використовую хуки, клікбейтні заголовки — це допомагає вирішити цю проблему. Також використовую «живий» сторителінг — висвітлюю те, що є цікавим, на мою думку.

— Як ти адаптуєш контент під алгоритми, які постійно змінюються?

— Намагаюся слідкувати за тим, які шрифти використовують, оптимальну тривалістю відео, тому що воно має бути динамічним, цікавим, недовготривалим. Тренди дуже швидко змінюються, і всі моменти варто враховувати.

— Як навчальна програма допомагає в роботі?

— На мій погляд, більше допомагає практична частина занять, коли знання, які здобули на лекціях, можна «переносити» і використовувати для виробництва контенту. Якщо виокремлювати конкретну дисципліну, то це SMM, який викладає Тетяна Григорівна Бондаренко, тому що ми «занурюємося» у соціальні мережі: аналізуємо, на що варто звернути увагу, щоб зацікавити, вивчаємо, на які теми в аудиторії є запит, будувати та підтримувати довірливі взаємини з аудиторією.

— Як ти плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?

— Усі завдання записую в календарі. Оскільки на виконання робочих співпраць замовники зазвичай дають 2 – 3 дні, то кожен тиждень планую по-різному.

— Які особливості поєднання роботи й навчання?

— Перевагою є здобуття практичного досвіду. Усе, що вивчили теоретично в університеті, я одразу втілюю в блозі. Недоліком є брак часу, тому часто доводиться виставляти пріоритети.

— Що ти порадиш студентам-першокурсникам, які хочуть створити свій блог?

— Насамперед не зважати на думку оточення, тому що друзі та рідні переважно підтримують будь-яке починання. Також важливо не боятися, розуміти, навіщо ви це робите. Ну і якщо є бачення себе в цій справі, то чому б не спробувати?!

— Які твої подальші плани?

— Починаю співпрацю зі спортивним інтернет-порталом «Табло». І надалі розвивати блог: більше показувати живого контенту та розкривати себе. 

— Аню, дякую за відкритість! Дуже круто бачити твій драйв у SMM. Бажаю тобі не втрачати цей азарт, легко поєднувати всі проєкти з навчанням і втілювати в життя ті масштабні цілі, про які ти мрієш.

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.

Каріна Деменко — студентка-піарниця 3-го курсу Черкаського національного університету ім. Богдана  Хмельницького. Обіймає посаду івент-ведучої, проводить весілля, дні народження, корпоративи, випускні, фестивалі та інші формати заходів.

— Привіт, Каріно, я дуже чекала на нашу розмову, бо твій стиль проведення подій — це мистецтво. Скажи, будь ласка, коли в тебе з’явився інтерес до рекламної сфери?

— Привіт! Дякую за такі слова, мені справді важливо працювати на результат і відчувати аудиторію. Інтерес з’явився в той час, коли і любов до сцени. У дитячому садочку найбільшим страхом було те, що мені не дадуть мікрофон для того, аби розповісти вірш. Я тривалий час мріяла стати ведучою, і коли настала мить обирати майбутню професію, я одразу знала, що це буде спеціальність  «Журналістика», а освітня програма — «Реклама та PR».

— Коли ти зрозуміла, що хочеш розвиватися в івент–індустрії?

— Перша моя робота була в 17 років, я обіймала посаду менеджерки магазину одягу. Саме там здобула знання із SMM: ведення сторінки, візуалу, зрозуміла, як це все працює. Але мрія стати ведучою «жила» в мені протягом усіх років. Завжди знала, що для досягнення успіху в певній сфері я все маю робити сама. Цей досвід у маркетингу навчив мене ініціативності, тому почала писати першою та пропонувати свої послуги, так знайшла перших замовників в івенті.

— Яким був шлях до твоєї першої професійної можливості в цій сфері?

— Отримувала дуже багато відмов на кшталт: «У Вас немає досвіду», «Куди Вам на сцену, якщо ще ні разу нічого не проводили». Розуміла, що має бути людина, яка повірить у мій потенціал, дасть змогу проявитися, і це сталося! Мені відповів організатор, який планував невеликий танцювальний фестиваль: «Так, Каріно, актуально. Ми вперше в Черкасах і можемо спробувати». У той момент я відчула щось, що не можна передати словами, дякувала, що нарешті з’явилася можливість проявити себе.

— Як би ти описала внутрішній стан у момент виходу на сцену?

— Пам’ятаю, як настав день цього фестивалю, розпочинається зворотний відлік. Здається, у ту мить тремтіла кожна клітинка мого тіла. Але щойно вийшла на сцену, світло софітів засліпило, голос став впевненим. У той момент я вже почала отримувати насолоду і зрозуміла, що я на своєму місці й роблю те, що маю. Багато людей переймаються перед виступами, і коли в мене було інтерв’ю зі співачкою та ведучою Lida Lee, я запитала в неї про те, як побороти цей страх? Вона відповіла: «Зрозумій, поки ти хвилюєшся — тобі не байдуже до своєї роботи».

— Коли ти відчула, що готова масштабувати свій досвід і переходити на новий професійний рівень?

— Після проведення цього фестивалю я продовжувала активно пропонувати свої послуги організаторам, висвітлювала роботу в соцмережах, і мене почали запрошувати. Протягом декількох місяців я об’їздила багато міст України, проводила саме танцювальні фестивалі. Наприкінці травня мені почали надходити запити про те, чи проводжу я весілля. Зрозуміла, що потрібно рухатися далі. Знову спрацював мій принцип — треба писати першою. Почала спілкуватися з організаторами з івент-індустрії, і мені порадили пройти курси весільної ведучої. Щоб зрозуміти структуру свята, логіку організації, ключові завдання. Так я звернулася до Ірини Тітовської. Вона провела 8 індивідуальних занять, ми детально опрацьовували все: структуру, сценарії, таймінги, роботу з підрядниками. Були реальні історії про наречених, із яких я складала сценарії. Ірина стала для мене прикладом натхненної роботи, мотивації. Вважаю її однією з найкращих ведучих Черкас.

— Які знання, здобуті в університеті, ти застосовуєш у роботі?

— Можу виділити SMM, який викладає Тетяна Григорівна Бондаренко. На парах ми займаємося веденням сторінок, аналізуємо статистику, конкурентів. На заняттях з інтернет-реклами, які викладає Світлана Валеріївна Коваль, ми вивчаємо налаштування таргетингу та алгоритми роботи Google і соціальних мереж. Загалом, весь теоретичний матеріал, який я опановую в університеті, намагаюся одразу впроваджувати в роботу.

— Наскільки важливо ведучій розвивати власний бренд?

— Це надзвичайно важливо. Раніше вийти на сцену і вести подію перед величезною аудиторією — це був кайф, а записати розмовну сториз — нереальний вихід із зони комфорту. Але тільки зараз розумію, чому боялася. Вважала, що лише під час особистого спілкування чи безпосередньо в роботі можна зрозуміти мою енергетику та позиціонування. Боялася, що камера стане бар’єром і не вдасться передати ці нюанси, аудиторія не побачить справжню мене. Але тут я завдячую подрузі Ані Хакало, яка має досвід ведення блогу. Ми разом знімали перші розмовні сториз, відео. Це дуже допомогло мені в просуванні, тому що соцмережі стрімко розвиваються, тож усі замовлення надходять через «Instagram», «Tik Tok», таргетовану рекламу. Людина заходить на сторінку, бачить мене, як я проводжу заходи, і тоді підписується. Іноді спочатку спостерігають, а потім пишуть і запитують, чи «вільна» дата для проведення свята.

— Яка в тебе стратегія просування?

— Вважаю, що в мене 50/50 лайфстайл контент і професійний. У reels я більше висвітлюю професійні відео, розповідаю про традиції, таймінги, стратегії. Наприклад, ролик про те, яку суму актуально дарувати на весілля, набрав майже 1,5 млн. переглядів. Це одна з найобговорюваніших тем, тому що це актуально. Сториз — це «живий» контент про моє дозвілля, відпочинок із друзями та рідними. Переконана, що аудиторія підписується на людину, а не просто на фахівця, тому мені важливо показувати себе справжню, риси характеру і повсякденне життя.

— Як ти плануєш свій тиждень, щоб поєднувати роботу і навчання?

— У будні я поєдную навчання з підготовкою до заходів, у мене багато зустрічей із нареченими та клієнтами, які планують дні народження, корпоративи. Специфіка івент-індустрії в тому, що для святкувань замовники обирають п’ятницю, суботу, неділю.

— Які особливості поєднання роботи і навчання?

— Перевагою є те, що всі знання, які я здобуваю в університеті, одразу застосовую практично. Єдиним недоліком є надмірне навантаження. Тому що багато завдань в університеті, виїзних заходів, інших робочих моментів. Важливо знаходити час для відпочинку і балансувати між навчанням і роботою.

— Що б ти порадила студентам, які хочуть розвиватися в певній сфері, але мають страхи?

— Ніколи не чекати ідеального моменту. Якщо є бажання, то наступною має бути дія. Тому що ми дуже часто відкладаємо все на потім, чекаємо ідеального моменту. Хочете? Робіть, просіть, домовляйтеся. Для мене комунікація — це один із найважливіших факторів у професії. Докладіть максимум зусиль, щоб бажання стало досягненням. Усе обов’язково вдасться.

— Які в тебе найближчі плани?

— Прагну масштабуватися у своїй сфері, досягти впізнаваності. Основним моїм завданням є те, щоб мої свята залишилися в пам’яті як найкращі спогади. Хочу, щоб через 10 – 15 років люди переглядали відео і знову поринали в цю атмосферу.

— Каріно, дякую тобі за розмову! Бажаю, щоб твій вогонь ніколи не згасав, а кожен твій івент справді ставав для замовників та гостей найкращим спогадом. Хай усе задумане здійсниться!

Інтервʼю підготувала Юлія Євтушевська в межах проєкту «Кейс інтервʼю зі студентами-журналістами про поєднання роботи та навчання»

Науковий керівник – канд. філол. наук, доц. Федоренко О. Д.