Блог

  • Почуття гумору допоможе впоратись із проблемами

    Почуття гумору допоможе впоратись із проблемами

    Щодня ми стикаємось з безліччю проблем, які завжди є емоційно насиченими. Вони несуть за собою почуття напруги, дискомфорту, які нерідко призводять до виникнення стресових ситуацій. Розвиток суспільства сприяє відходу від усталених поглядів на постановку та процес вирішення життєвих проблем. Альтернативним засобом, що допомагає вирішити проблеми, є такий психологічний ресурс, як почуття гумору.

    Гумор вважають здатністю особистості виявляти, фіксувати та осмислювати комічне у навколишній дійсності та емоційно на нього реагувати. Він є механізмом емоційної розрядки, звільнення від негативних емоцій, сприяє формуванню позитивної атмосфери. Гумор, з одного боку, емоційна стратегія, яка дозволяє людині послабити негативні емоційні реакції на проблемну ситуацію за допомогою її переоцінки, а з іншого боку, використовуючи почуття гумору, можна змінити саму подію. Жартуючи над ситуаціями, які людина сприймає як загрозливі, вона звільняється від почуття небезпеки і може відчути впевненість у власних силах.

    У психології розрізняють чотири стилі гумору.

    1. Афіліативний гумор – підтримувальний, спрямований на інших. За допомогою такого гумору можна створювати та підтримувати доброзичливі стосунки з іншими. Для цього стилю гумору характеризується стійким гарним настроєм, прихильністю та переважанням позитивних емоцій. 

    2. Самопідтримувальний гумор – спрямований на себе. Він базується на бажанні людини підтримувати в себе позитивний, оптимістичний погляд на довколишній світ. Використовуючи такий стиль гумору, можна успішно формувати та підтримувати міжособистісні стосунки.

    3. Самопринизливий гумор – деструктивний, спрямований на себе. Цей стиль можна використовувати для різних цілей, проте найчастіше його метою є отримання прихильності значущих осіб. Такий гумор базується на актуалізації людиною свого негативного образу.

    4. Агресивний гумор – деструктивний, спрямований на інших. Застосовуючи його, людина прагне домінувати в соціумі, шляхом маніпуляцій намагається використати інших людей, що виявляється у критиканстві чи зневажливій манері спілкування.

    Розуміючи можливості власного стилю гумору, ви можете свідомо застосовувати його у критичній ситуації як механізм емоційної стабілізації, який буде захищати вас від стресу. Використовуючи підтримувальні стилі гумору, ви підвищуєте рівень власної стресостійкості та налаштовуєтесь на пошук компромісних рішень.

    Якщо ви потрапили в критичну ситуацію, наприклад суперечку, і розумієте, що не можете протистояти сильнішому опору, у такому разі можна застосувати почуття гумору для розрядки, і перевести проблемну ситуацію, а саме її предмет, у несуттєве і смішне. Це супроводжується експресивно-поведінковою реакцією у формі сміху, із яким ви звільняєтесь від почуття внутрішньої напруги.

    Дослідник М. Мусійчук зазначає: «Гумор у проблемних ситуаціях є інструментом розуміння прихованого сенсу, що полягає у створенні нового погляду на проблемну ситуацію через відхилення від стереотипних уявлень та пошук нових альтернативних значень. Таким чином, молода особа зможе використовувати потенційні можливості, закладені у конфлікті та навчиться застосовувати даний підхід до інших життєвих ситуацій».

    Почуття гумору пов’язане зі здатністю людей мислити нестандартно, тобто вміти знаходити нові незвичні підходи до розв’язання проблемних ситуацій. Під час конфлікту людина, за допомогою гумору, здатен побудувати таку стратегію дії, яка допоможе нівелювати його негативний вплив та послабити рівень емоційності ситуації. Використання позитивних стилів гумору не дасть проблемі поглибитись. Дивергентні шляхи мислення, які забезпечуються почуттям гумору, дають змогу перевести будь-яку проблему у конструктивне русло.

    Людина, яка володіє розвиненим почуттям гумору та вміє правильно його застосовувати, розглядає критичну ситуацію не як проблему, а як можливість проявити себе та отримати новий досвід. Гумор дозволяє по-новому поглянути на ситуацію та знайти потенційні можливості для власного розвитку, які в ній закладені. Використовуючи гумор в повсякденному житті ви підсвідомо акумулюєте знання про те, який вплив чинить гумор на емоції людей, їх настрої, які поведінкові прояви він викликає, на які думки налаштовує.

    Під час виникнення проблемної ситуації ці знання допоможуть вам використовувати своє почуття гумору як певний засіб впливу на опонента для отримання бажаних емоційних реакцій та налаштування процесу проходження конфлікту у відповідності з власними намірами. Завдяки цьому ви можете забезпечити вирішення проблемної ситуації без агресивних проявів та вираження негативних емоцій.

    Люди, які характеризуються розвиненим почуттям гумору, більш стійкі до несподіваних стресових ситуацій. Коли людина розглядає проблемну ситуацію з комічного підходом, то переносить її у нову перспективу: бачить несуттєвість та безглуздість питання, через яке виникла проблема, і в такий спосіб отримує контроль над ситуацією. Для того щоб ефективно використовувати почуття гумору під час вирішення проблем, необхідно вміти підмічати комічні моменти в серйозній ситуації і бути здатним посміятися над ними. Сміх так само знімає емоційне напруження, допомагає підвищити рівень розуміння проблеми і тим самим полегшує процес її розв’язання.

    Отже, за допомогою почуття гумору ви можете обирати ті чи ті стратегії поведінки у проблемних ситуаціях, які допоможуть ефективно вирішити їх. Це може здійснюватись за рахунок переоцінки ситуації, формування нового погляду на неї, пошуку нових альтернативних шляхів подолання проблеми, зниження емоційної напруги та отримання контролю над ситуацією. А також шляхом нестандартних дій та переведенням проблемної ситуації у несподіваний хід розвитку.

    Авторка – Віталіна Кравченко,
    студентка 2 курсу магістратури “Медіакомунікації

  • СОЦІОЛОГІЯ – ЦЕ ЛЮБОВ

    СОЦІОЛОГІЯ – ЦЕ ЛЮБОВ

    Нинішньому поколінню необхідно розумітися на особливостях розвитку та умовах існування в суспільстві. Ці процеси досліджує наука соціологія.

    Я вирішила поспілкуватися зі студенткою першого курсу факультету соціальних наук та соціальних технологій національного університету «Києво-Могилянської академії».

    Чому Ви обрали для вивчення саме цю спеціальність?

    – Моя зацікавленість соціологією як наукою почалося з 9 класу, я брала участь в конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН і вибрала напрям соціології.

    Які б зміни Ви внесли до сучасного суспільства?

    – На сьогодні нам усім не вистачає сил бути толерантними один до одного, суспільство стало менш співчутливим.

    Наведіть приклад якогось явища в соціології.

    – Наприклад, це може буди бідність так і просто моральні падіння. Кожна людина заслуговує на повагу!

    Чим є для Вас соціологія?

    – Це любов. Я кожну новину розглядаю в через призму соціології, одразу задумуюся як на це вплинули люди.

    Що б Ви порадили соціологам-початківцям?

    – Не лякатися, не журитися іти до своєї мети.

    Авторка: Марія Рибак, студентка 1-Ж курсу

  • ВІДЕОСКРАЙБІНГ ПРО ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛОГУ

    ВІДЕОСКРАЙБІНГ ПРО ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛОГУ

    https://bit.ly/33PAMvV

    Авторка: Віталіна Кравченко, студентка 2 курсу магістратури «Медіакомунікації»

  • Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    Не можемо оминути увагою в циклі наших подкастів про сучасну українську літературу й творчість популярної української письменниці Ірен Роздобудько. Тому сьогодні в рубриці «Літературний брейк» поговоримо про її цікавий і пізнавальний твір «Прилетіла ластівочка».

    Письменниця створила роман про безсмертну історію відомої мелодії «Щедрика», долю її композитора –  Миколи Леонтовича – та про атмосферу зародження творчості, мистецтва і його розвиток за радянського тоталітарного режиму.

    Авторка – Юлія Царик,
    студентка 2 курсу магістратури “Медіакомунікації

  • МОЛОДА, УСПІШНА, КРАСИВА…

    МОЛОДА, УСПІШНА, КРАСИВА…

    Інтерв’ю з журналісткою телеканалу «ВІККА», студенткою спеціальності «Журналістика», яка попри свій молодий вік має багато досягнень та надихає на роботу над собою.

      Розкажіть чому обрали роботу на телебаченні?

     Я четвертокурсниця. Паралельно з навчанням поєдную роботу на телеканалі. Пішла в журналістське поле ще на другому курсі. Хоч тоді ще нічого не знала про телевізійну кухню, оскільки в університеті вивчали роботу інтернет-видань, а ТБ за програмою – на третьому курсі. Утім бажання працювати на телебаченні було таким сильним, що я опанувала свій страх, узяла себе в руки й пішла на місцевий канал.

    Скільки вже працюєте на телеканалі «ВІККА»?

    – На телеканал «ВІККА» уперше прийшла 26 лютого цього року, а вже з березня мене взяли працювати офіційно. Це вже моя друга журналістка робота. Свою телевізійну кар’єру я починала в 2018-му на каналі «UA:Черкаси». Там я працювала не в новинах, як нині, а – в ранковому шоу. Знімала сюжети й була ведучою прямих ефірів.

    Розкажіть про найважчі моменти на роботі.

    – Тяжких моментів у журналістиці чимало. Це унікальна професія, яка потребує щоденного удосконалення та постійного саморозвитку. Узагалі, поняття «тяжкі моменти» – дуже узагальнене. У кожного вони свої. Якщо любиш те, чим займаєшся, то сприймаєш якісь професійні випробування не як «тяжкі моменти», а як урок, який слід засвоїти, щоб більше не повторювати.

    Особисто для мене, завжди найскладніший перший крок. А оскільки я його вже зробила, то все позаду. Завжди важко тоді, коли невпевнений у собі. Такою я була на початку кар’єри, через брак знань і досвіду. Утім я з цим упоралася й зараз лише розвиваюся. Бо є ще багато того, що потрібно опанувати.

    Чи є щось, що Вам не подобається в роботі журналіста?

    – Коли «гориш» тим, що робиш, то любиш навіть недоліки цієї роботи. Це як абсолютна любов до людини: подобаються навіть її негативні риси, але нічого не буває ідеальним.

    Коли ти журналіст, можеш забути про стабільність і розпланований відпочинок. Хоч у нас і зсталий графік: із понеділка до п’ятниці, із 9.00 до 17.00. Утім дуже часто я їжджу на знімання о сьомій ранку, о восьмій вечора. На вихідних теж нерідко працюю.

    Також із недоліків – мала заробітна плата. Навіть якщо брати середню ЗП київського кореспондента, то це приблизно 10-13 тисяч. Для столиці – це мізер.

    Ще один мінус журналістики – публічність/медійність та відповідальність 24/7. Ти завжди маєш контролювати те, що кажеш, кому кажеш, який вигляд маєш, із ким спілкуєшся та як поводишся. Тим більш у нашому маленькому місті – тут усі всіх знають. А якщо ти хочеш бути журналістом, якого читають/дивляться й поважають, то маєш тримати марку. Щоб про тебе говорили, як про гідну людину. А іноді від цього втомлюєшся.

    І ще купа маленьких дрібничок, від яких дуже втомлюєшся. Але поки є любов до справи, є й бажання працювати.

    Яка Ваша найсильніша риса?

    – Найсильніша… Напевно, моє вміння моментально налагоджувати контакт із людьми. У журналістиці це мега важливо, особливо для роботи над новинами. Коли все маєш робити швидко. Треба вміти підлаштовуватися до людей, адаптуватися й пристосовуватися до ситуацій. А ще одна «суперсила» – моя динамічність. Я дуже швидка. Умію швидко думати й говорити. А в журналістиці реакція – надважлива. Утім, хочу сказати, що з неба мені нічого не впало. Усі мої вміння – це щоденна праця над собою, яку я не припиняю й до нині. Ну, і третє – я щира й емоційна. Глядача це «чіпляє». Люди люблять справжніх і відкритих.

    Яка ваша слабкість?

    – Моя слабкість… Та завжди себе можна перевиховати. Головне – визнати свої недоліки й правильно їх проаналізувати. Усе в нашій голові. Було б бажання. От я не вмію йти по головах і вигризати місце під сонцем. Іноді я не ініціативна, на жаль, у медійній сфері з такою якістю було б набагато легше. Утім я завжди намагаюся чинити по-людяному й совісно. Поки мене все влаштовує.

    Яке Ваше найбільше досягнення на цій роботі?

    – У журналістиці я з 2018 року. Для ТБ це ще дуже малий досвід, але прямі ефіри вела, брала інтерв’ю у Сергія Притули та Юлії Тимошенко. Навіть із міським головою Черкас спілкувалася, але найкращі мої сюжети й ефіри – ще попереду, бо самовдосконаленню немає меж. Я завжди до себе критично ставлюся й люблю критику. Також дуже приємно і вважаю це за досягнення, коли мої сюжети – результативні. Он нещодавно завдяки моєму сюжету вдалося врятувати собаку. Також не раз допомагала людям. Дуже приємно чути слова вдячності й похвалу від героїв.

    Що на Вас впливало або надихало під час вибору професії?

    – «Чому журналістика?» – я, чесно кажучи, не зрозуміла й досі. Якщо підрахувати всі мінуси й плюси цієї професії, то, очевидно, недоліків більше. Але я наскільки люблю медіасферу, що вербально описати це неможливо. А взагалі, історія мого вступу на спеціальність «Журналістика» дуже забавна. У мене ніколи не було рожевих мрій про роботу на телебаченні. Я мала бути тренеркою. Ніколи не вважала себе творчою. Утім зірки так склалися, доля розпорядилася, що я вже як третій рік – журналістка. І йти звідси не планую. Поки я кайфую, а що буде далі – побачимо. Амбіцій поки вистачає.

    Авторка: Анна Музиченко, студентка 1-Ж курсу

  • РУСЛАНА КОСТЕНКО: У ПРЯМОМУ ЕФІРІ ВСЕ НАБАГАТО ВАЖЧЕ, ТИ НЕ МАЄШ ПРАВА НА ПОМИЛКУ

    РУСЛАНА КОСТЕНКО: У ПРЯМОМУ ЕФІРІ ВСЕ НАБАГАТО ВАЖЧЕ, ТИ НЕ МАЄШ ПРАВА НА ПОМИЛКУ

    Руслана Костенко – студентка спеціальності «Журналістика» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

    – Руслано, розкажіть ким працюєте?

    – Працюю журналістом на черкаському телеканалі «Антена».

    – Як Ви обираєте героїв для спілкування?

    – Для інтерв’ю обираю людей, у яких я зацікавлена. Це знайомі або ті, за ким стежу в соціальних мережах. Також під час вибору респондента зважаю на те, щоб людина вміла правильно викладати свої думки, щоб не ускладнювати собі роботу під час розмови. Для цього моніторю різні медіа, передивляюся попередні інтерв’ю.

    – Дайте кілька порад щодо роботи над інтерв’ю.

    – Коли домовляюся з людиною про інтерв’ю, ми відразу вирішуємо тему для бесіди. Якщо персона просить відправити запитання наперед, то для мене це не є проблемою. На мою думку, це допомагає інтерв’юйованому швидко зорієнтуватися. Ці лайфхаки полегшують роботу мені та гостеві.

    – Які складні випадки у Вас траплялись під час бесіди?

    – Зважаючи на мій не дуже великий досвід, то, на щастя, складних випадків не було. Оскільки я роблю інтерв’ю у передзаписі, то за бажанням мого співрозмовника можу перезаписати відповідь, дати йому можливість подумати. У прямому ж ефірі все набагато важче, ти не маєш права на помилку.

    – На Вашу думку, які можливі помилки під час інтерв’ю та як їх уникати?

    – Помилок може бути безліч. Як правило, це недостатній рівень обізнаності в темі, відсутність уточнювальних запитань, використання кількох питань в одному, неповага гостя тощо. Щоб уникнути цих та інших помилок потрібно аналізувати кожне своє попереднє інтерв’ю, шукати хибу, щоб не допускати цього в наступних бесідах.

    – Що потрібно журналістові для вдалої розмови?

    – Я вважаю, що найголовніше – це гарний настрій, налаштованість на розмову, сфокусованість і, звичайно, вдалі питання.

    – Як Ви опрацьовуєте інтерв’ю на завершальному етапі?

    – Завершальний етап – це монтування, цим займаюся не я, але, за потреби, шукаю матеріали для перебивок. Далі просуваю готову роботу в соцмережах.

    Авторка: Анастасія Столбова, студентка 1-Ж курсу Фото з мережі Instagram

  • ОЛЕКСАНДРА ЛЮЛЕВИЧ: КОНТАКТ НАЙКРАЩЕ УСТАНОВИТИ ТОДІ, КОЛИ МОЖЕШ БУТИ КОРИСНИМ ЛЮДИНІ

    ОЛЕКСАНДРА ЛЮЛЕВИЧ: КОНТАКТ НАЙКРАЩЕ УСТАНОВИТИ ТОДІ, КОЛИ МОЖЕШ БУТИ КОРИСНИМ ЛЮДИНІ

    Олександра Люлевич – студентка спеціальності «Журналістика» Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.

    Я звернувся до Олександри з метою розширити свої знання про комунікацію та способи спілкування з людьми, як джерелами інформації.

    Фото з інстаграму героїні

    – Як Ви обираєте джерело?

     – Олександре, джерело інформації обираю залежно від мети та теми спілкування. Воно має бути перевіреним, викликати довіру. Із досвідом журналіст укладає власний «список» таких джерел. У ситуаціях, коли потрібно дізнатися інформацію, наприклад, про якусь ситуацію пов’язану з освітою в Черкасах, ти знатимеш, що найкраще й найдостовірніше розповість директор департаменту освіти. На мою думку, якщо можеш дізнатися це з офіційних джерел – так і роби.

    – Як Ви установлюєте контакт із потрібними людьми?

    – Контакт найкраще установити тоді, коли ти можеш бути корисним людині навіть після зустрічі, вона тебе запам’ятає. Наприклад, сьогодні фотографували подію в місті, після неї двоє депутатів міської ради звернулися з проханням скинути фото, які ми робили. Якщо ці матеріали будуть якісні, то сподобаються їм, у них складеться приємне враження про мене як журналістку, а наступного разу, коли мені буде потрібна якась інформація – вони з радістю мені допоможуть чи дадуть коментар.

    – Як готуєтеся до інтерв’ю?

    – До інтерв’ю легше готуватися, коли ти хоч якось знайомий із людиною. Якщо ні – особисто я встановлюю спочатку контакт, організовую якусь «пробну» зустріч. Так надалі простіше спілкуватися, бо ви вже хоч трішки знайомі.

    Після цього я переглядаю вже опубліковані інтерв’ю зі своїм героєм, тому що нікому не буде цікаво вкотре відповідати на одне і те ж питання. І, тим більше, так ти покажеш свій інтерес людині та небайдужість до неї, побачиш її манеру відповідати на різні запитання, особливо говорити на «гострі» теми.

    Також раджу дослідити соціальні мережі. Там можна знайти ті речі, на які ти захочеш отримати відповідь, більше дізнатися про свого персонажа, його вподобання, інтереси, про те як він любить проводити вільний час.

    – Які складні випадки спілкування траплялися і як Ви долали такі ситуації?

     – Траплялися випадки, коли люди дуже хвилювалися, не хотіли відповідати на поставленні питання. У першій ситуації раджу перед записом інтерв’ю поговорити на якусь нейтральну тему, запитати як справи, як ранок, випити чаю.

    Якщо це відео формат, то раджу якось заспокоїти людину, сказати, що вона гарно говорить, зробити кілька компліментів.

    У другому випадку радила б одразу продумувати такі собі «шляхи обходу». Пробувати ставити питання по-іншому, перефразовувати їх, особливо, якщо це дуже важливі питання у вашій розмові.

    Автор: Заболотний Олександр, студент 1-Ж курсу

  • Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    Тема нашого подкасту сьогодні – творчість відомого українського письменника Володимира Лиса, зокрема аналіз його відомого роману «Століття Якова», який, до речі,  було екранізовано.

    Володимир Лис – лауреат численних літературних конкурсів та премій, відомий також  як «народний синоптик».

    Роман «Століття Якова» – це твір про любов,  щастя і людяність, про війну, смерть і втрати. Історія, написана Володимиром Лисом – проста й задушевна, а мотиви, що змушують героїв роману чинити так, а не інакше, – зрозумілі кожному читачеві.

    Авторка – Юлія Царик,
    студентка 2 курсу магістратури “Медіакомунікації

  • СТУДЕНТИ-ЖУРНАЛІСТИ ПРОСЛУХАЛИ ТРЕНІНГ ПРО СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ПРОФЕСІЇ

    СТУДЕНТИ-ЖУРНАЛІСТИ ПРОСЛУХАЛИ ТРЕНІНГ ПРО СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ПРОФЕСІЇ

    Викладачі та студенти різних курсів спеціальності «Журналістика» взяли участь у тренінгу на тему «Поляризувати не можна запобігти! Сучасні виклики професії журналіста – як не перетнути межу?». Захід проведено 11 листопада.

    Мета тренінгу – розширити світогляд майбутніх журналістів, попрактикуватися в написанні заміток, статей тощо. Важливим завданням цього тренінгу було дізнатися щось нове, пов’язане насамперед із журналістикою (фактчекінг, фейкові новини, пропаганда).

    Почався тренінг із вітання, знайомства та короткої інформації про програму заходу. Заняття з психологинею Іриною Ейгельсон було одним із найвдаліших та найцікавіших, адже студенти мали змогу попрацювати інтерактивно. Потім учасники тренінгу об’єдналися в групи по 5 осіб, переглянули короткий фільм, після чого написали замітку про обраного персонажа. Такий вид заняття був продуктивним, адже майбутні журналісти попрацювали командно, а головне – творчо, та змогли публічно презентувати свою роботу.

    Про результати навчання розповіла співорганізаторка заходу Тетяна Колосова:

    – Цей проєкт профінансований компанією зі Сполучених Штатів Америки. Український кризовий медіацентр та Естонський центр східного партнерства спільно працюють третій рік. Щороку програма таких тренінгів змінюється, але здебільшого ми говоримо про стереотипне мислення, відповідальність у журналістиці, про стандарти професії та про те, до чого може призвести мова ворожнечі. Черкаси – тринадцятий регіон, куди ми приїхали. Я вважаю, що те, що ми робимо, – дуже корисно та важливо. Ці знання відкривають великі можливості для кожного учасника, і жодного разу не було такого, щоб хтось після заняття сказав: «Я все знав, я не отримав нічого нового».

    Автор: Ярослав Дубовий, студент 1-Ж курсу

  • Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    Цикл радіоподкастів про сучасну українську літературу «Літературний брейк»

    У межах рубрики «Літературний брейк» будемо говорити сьогодні  про ексцентричну й неординарну українську письменницю, журналістку, співачку й телеведучу Ірену Карпу.

    Тривалий час вона живе у Франції, і це мало суттєвий вплив на її творчість

    «Добрі новини з Аральського моря» – це роман про будні українських емігранток із присмаком круасанів та ароматом французьких парфумів. Тож сьогодні  подорожуємо Францією та  зануримося у світ героїв Ірени Карпи.

    Авторка – Юлія Царик,
    студентка 2 курсу магістратури “Медіакомунікації

  • ПОКЛИКАНІ ДО ТВОРЧОСТІ

    ПОКЛИКАНІ ДО ТВОРЧОСТІ

    Студенти Черкаського національного перебувають на дистанційному навчанні вже понад три тижні. Звісно, онлайн пари та домашні завдання забирають купу сил та енергії, але майбутні журналісти та піарники використовують переваги перебування вдома на всі 100%. Вільний від навчання час студенти приділяють своїм творчим захопленням.

    Анна Коваленко, студентка 3-Ж курсу

    Фотографія ще з дитинства була для неї чимось чарівним та недосяжним.

    Для Анни Коваленко, студентки 3-Ж курсу, маленька дитяча мрія стала цілком реальним дорослим захопленням. Дівчина займається фотографією лише два місяці, але впевнено покращує свої вміння з кожним зніманням.

    Анна запевняє, що натхнення черпає зі своїх моделей: «Насамперед, мене надихають люди. Кожен індивідуальний, в своїй мірі творчий та цікавий. Також атмосфера нашого міста дає багато можливостей для творчості».

    Аби потрапити до Анни на фотосесію, достатньо написати на робочу сторінку в Інстаграм (@ph.sign), там також можна переглянути її попередні роботи. Дівчина чекає на нових моделей, що допоможуть їй у розвитку: «Завжди рада бачити когось у своєму об’єктиві, тому welcome».

    «Саме осіння атмосфера спонукає мене до написання віршів, адже в ній відчувається якась меланхолія та спокій, що дуже надихає», – Надія Паніван, студентка 1-Ж курсу, знайшла себе в написанні поезії. Дівчина запевняє, що саме зараз погода надає їй «творчі крила», а коли йде дощ, її неможливо відірвати від записника.


    Фото з особистого архіву Надії

    Вірші Надії, як розповіла сама дівчина, часто не містять багато оптимізму: «Загалом я пишу про почуття не завжди в найкращі моменти. Головним посилом є те, що сонце завжди світить після шторму, тому ніколи не варто опускати руки».

    Подпись: Авторський вірш Надії

    Авторський вірш Надії

    Авторка публікує свої твори на особистій сторінці в Інстаграм. Надія неодноразово брала учать у різноманітних літературних конкурсах, але запевняє, що поезія для неї – не більше, ніж просто хобі.

    Авторка: Анна Харченко, 2-Ж

  • Шлях України на Євро-2020

    Шлях України на Євро-2020

    http://dmytrosarazhyn.tilda.ws/

    Автор проекту: Дмитро Саражин, студент другого курсу магістратури спеціальності «Журналістика (Медіакомунікації)»